Чому жінкам варто розповідати історії про людство

Протягом багатьох століть (з багатьох причин) творчі генії виходили здебільшого від чоловічої половини людства. Театральна режисерка Джуд Келлі підкреслює, що це впливає на те, як ми сприймаємо навіть невигадані історії про жінок, а також жіночі права. Вона переконана, що існує більш осмислене й змістовне світосприйняття, і закликає всіх митців - жінок і чоловіків - зображати гендерну рівність у своїх картинах, книжках і фільмах.

Чому ми вважаємо,

що історії, розказані чоловіками,
мають всесвітній сенс,

а жіночі історії -
всього лише про жінок?

Моя бабуся покинула
школу в 12 років.

У неї було 14 дітей.

Моя мама покинула школу в 15.

Вона працювала секретаркою.

Я закінчила університет
і стала театральною режисеркою.

Цей прогрес став можливий
виключно завдяки людям,

які боролися за право жінок

голосувати, навчатися і розвиватися.

Я вирішила робити те саме
і, очевидно, ви теж.

Чому б ні?

(Оплески)

Сім років тому я організувала фестиваль
під назвою WOW: жінки світу,

і тепер він проходить у 20 країнах світу
на п'яти континентах.

Одна з цих країн - Сомаліленд, Африка.

Я подорожувала туди торік,

і одним із захопливих моментів
була подорож у печери.

Комплекс печер Лаас-Гааль.

Печери містять деякі з
найстаріших на Землі наскельних малюнків.

Цім малюнкам приблизно 9 000 - 11 000 років.

Мистецтво:

що людство зробило з часів еволюції.

Те, як ми говоримо про себе,

як розуміємо нашу ідентичність,

як ми сприймаємо наше середовище,

кого ми бачимо одне в одному

через сенс,
яким наповнені наші життя.

Для цього і є мистецтво.

Отож подивіться на цей маленький малюнок.

Я думаю, що це маленька дівчинка.

Я думаю, що вона трішки схожа
на мене в дитинстві.

Мені стало цікаво, хто ж зобразив
цю повну радості і життя фігуру?

І я запитала куратора цих печер:

«Розкажіть про чоловіків і жінок,
які намалювали ці зображення».

А він подивився на мене цілком
зневажливо і відповів:

"Жінки не намалювали цих малюнків".

І я сказала: "Це ж було 11000 років тому".

"Звідки ви знаєте?"

(Сміх)

Він відповів: "Жінки
подібними речами не займаються.

Ці позначки зробили чоловіки. Не жінки».

Насправді це мене не здивувало,

таке ставлення я спостерігала впродовж

всього свого життя, як режисерка театру.

Нас вчили, що священні знання
приходять через чоловіків -

імамів, священиків, раббі, святих.

Крім того, нам говорили,
що творчий геній належить чоловікам,

і тільки чоловіки

здатні розповісти нам,
хто ми такі насправді,

розповісти універсальну історію

від імені всіх нас,

тоді як творці-жінки розкажуть
тільки про жіночі переживання

і проблеми,
які є значущими тільки для жінок

і майже не викликають
інтересу у чоловіків,

хіба лиш у декого.

Переконання,

якому нас вчили,

незалежно
від нашої готовності повірити в те,

що жіночі історії дійсно важливі.

І якщо ми не готові повірити
в значимість жіночих історій,

тоді і права жінок нічого не значать,

і зміни не настануть.

Я наведу два приклади історій,

які вважаються загальнозначущими:

«Інопланетянин» і «Гамлет».

(Сміх)

Отож я взяла двох своїх дітей -

Керолайн було 8, а Робі 5 років -

подивитися «Інопланетянина».

Це фантастична історія
про маленького прибульця,

якого взяла до себе американська сім'я:

мама, двоє братів і сестра,

але йому все одно хочеться додому.

Історія не тільки про це:
дуже погані вчені

хочуть зробити прибульця
жертвою експериментів

і розшукують його.

У дітей є план.

Діти вирішують відправити прибульця
назад на корабель

якомога швидше,

вони садять його в кошик велосипеда

і вирушають в дорогу.

На жаль, лиходії
виявили їх і наздоганяють.

Це супроводжується
звуком сирен, перестрілкою,

лячними криками в гучномовець,

і ось вони оточують дітей,

здається, що дітям вже не вибратися.

І раптом, чарівним чином,
з повітря з'являються байкери,

над хмарами

в місячному сяйві,

і збираються рятувати Інопланетянина.

Я дивлюся на обличчя моїх дітей.

Робі повністю захоплений дійством,
він там, рятує Інопланетянина,

він щасливий.

Дивлюся на Керолайн, а вона в сльозах.

Я питаю: «Що трапилося?»

І вона відповідає: «Чому я не можу
врятувати Інопланетянина? Чому мені не можна?»

І тут я несподівано зрозуміла:

там були не всі діти,

а хлопчики,

тільки хлопчики.

І Керолайн, так сильно
захоплену Інопланетянином,

не запросили його рятувати,

і вона почувалась приниженою і покинутою.

Я написала Стівену Спілбергу--

(Сміх) (Оплески)

і запитала: «Чи розумієте ви

психологічні наслідки події

і чи готові оплатити сеанси терапії?»

(Сміх)

12 років минуло, він мені так не відповів,

але я не втрачаю надії.

(Сміх)

Хоча я думаю, що це було цікаво,

оскільки, якщо ви прочитаєте
його думки про цей фільм,

висловлюється він досить специфічно:

«Я хотів, щоб весь світ зрозумів,

що нам варто любити
і приймати відмінності».

Але чомусь думка
про прийняття відмінності дівчат

у його міркування не ввійшла.

Він думав, що пише історію
про все людство.

Керолайн подумала, що він викинув

половину людства.

Він думає, що це історія
про людську доброту,

моя донька думає, що він писав
про героїчні пригоди хлопців.

І це цілком звичайна справа.

Чоловіки вважають, що їм визначено
бути посередниками загальної комунікації,

звичайно, як же може бути по-іншому?

Вони пишуть з точки зору чоловіків.

Ми повинні поглянути на це самі.

Ми повинні заново переглянути
всі книжки й фільми,

всі улюблені твори

і сказати: "Насправді
це створено не просто творцем -

а чоловіком-творцем".

Ми повинні зрозуміти,
що занадто багато історій

написано з точки зору чоловіків.

Це нормально,

але жінки повинні
мати право на 50 відсотків

вистав, фільмів, романів,

на місце творчості.

Поговоримо про «Гамлета».

"Бути чи не бути.

Ось у чому питання".

Але це не моє питання.

Моє питання: Чому мене, як дівчину,

вчили тому, що це є
прикладом людської дилеми

і досвіду.

Це чудова історія,

про молоду людину, яка
боїться, що не зможе

стати значимою фігурою у світі чоловіків,

поки не помститься за вбивство батька.

Гамлет багато говорить
про самогубство як варіант,

але, зрештою, наклала на себе руки Офелія,

після того, як герой
принизив і зневажав її,

і шансу висловити свої почуття
їй не надали.

Розправившись з Офелією,
Гамлет береться за свою маму,

насамперед за те,
що вона посміла закохатися в його дядька

і насолоджуватися сексом.

(Сміх)

Це чудова історія,

але вона про чоловічі конфлікти,
дилеми і боротьбу.

А мені говорили, що це історія
про людей в цілому,

попри те, що там присутні
всього дві жінки.

І якщо я б не перевиховала себе,

я завжди б думала,

що жіночі історії значать менше,
ніж історії, розказані чоловіками.

Жінка могла б написати «Гамлета»,

але вона написала б по-іншому,

і цьому не надали б світового значення.

Як каже письменниця Маргарет Етвуд:

«Якщо чоловік пише про миття посуду,

то це реалізм.

Якщо про це пише жінка,

то це невдала
генетична схильність».

(Сміх)

І це не просто
щось властиве тій епосі.

Я змалку мріяла

стати театральною режисеркою,

і ось що мій викладач-чоловік
сказав мені:

«У Британії троє режисерів-жінок, Джуд:

Джоан Найт - лесбіянка,
Джоан Літтелвуд - на пенсії

і Базз Ґудбоді - недавно покінчила з собою.

Якої з них ти хочеш бути?»

(Сміх)

Залишимо осторонь образливе
ставлення до гомосексуальних жінок,

і так ясно, що він хотів мене принизити.

Моє бажання стати режисеркою
здавалося йому дурістю.

На це моя подруга-диригентка
Марін Елсоп відповіла:

«О, так, мій учитель музики
сказав те ж саме».

Він сказав: «Жінки не диригують».

Але ми таки довели протилежне.

Ви думаєте: «Зараз все по-іншому».

Але боюся, що це не так.

Нинішній керівник
Паризької консерваторії

сказав :«Щоб диригувати симфонією,

потрібна чимала фізична сила,

а жінки занадто слабкі».

(Сміх)

Художник Джордж Базеліц сказав:

"Правда в тому, що жінки
не здатні до живопису.

Вони не можуть це робити
досить добре".

Письменник В.С. Найпол
два роки тому сказав:

«Уже через два абзаци я розумію,
що текст написаний жінкою,

і перестаю читати,
тому що це не цікаво для мене».

(Аудиторія) Вау!

І це триває.

Нам потрібно знайти вихід,

завдяки якому дівчата і жінки

перестануть вважати,
що їхні історії неважливі

і що їм не дозволено
бути оповідачем.

Тому що, відчувши одного разу,
що ти не гідна стояти на головній сцені

і говорити на весь світ,

ти будеш думати, що твій товар
потрібен лише невеликий, вибраній групі

Ви робитимете менше роботи
на менших етапах,

ваші економічні можливості звузяться,

ваша аудиторія поменшає

і довіри до вас,
як до творця, теж стане менше.

Насамкінець, у нас є творці, які
займають значне місце

у світі,

бо вони - наші оповідачі.

Але яке це має значення для вас,
якщо ви не митець?

Припустимо, ви бухгалтер,
приватний підприємець, медик

або вчений:

чи варто вам турбуватися
про жінок-творців?

Безумовно, варто,

тому що, як ви помітили,
починаючи з часів печерного живопису,

у всіх цивілізаціях,

людство

поклало на митців обов'язок
розповідати людські історії,

і якщо в результаті ця історія
розказана чоловіком,

то, повірте мені на слово,

вона буде про чоловіків.

Треба це змінити.

Змінити всі наші установи,

і не тільки на Заході.

Не забудьте - йдеться
про неспроможність жінок

бути джерелом творчого генія;

так кажуть дівчатам і жінкам
Нігерії, Китаю, Росії

і Індонезії.

У всьому світі дівчатам і жінкам кажуть,

що вони не здатні
відчувати творче натхнення.

І я питаю вас:

ви вірите в це?

Чи вважаєте ви, що жінки
не здатні до творчості?

(Оплески і вигуки)

Що ж, тоді вперед,

підтримайте жінок-творців,

купуйте їхні роботи,

дайте їм знати, що їх чують,

шукайте майданчики,
де вони можуть показати себе.

І пам'ятайте:

що в деякому сенсі,
якщо ми залишимо в минулому

світ, де ми знаємо, що ми нерівні,

то митцям доведеться зобразити інший світ.

Я звертаюся до всіх творців,
жінок і чоловіків,

уявити світ гендерної рівності.

Намалюйте його.

Напишіть про нього. Зніміть фільм.

І якщо у нас вийде зобразити такий світ,

тоді ми зможемо знайти
в собі енергію і сили

працювати над ним.

Коли я бачу цю дівчинку,

намальовану 11 000 років тому,

мені хочеться вірити,
що сьогодні маленькі дівчатка

можуть з упевненістю стверджувати,
що вони мають право мріяти,

мають право на свою долю

і мають право говорити на весь світ

і отримати за це визнання

і похвалу.

Дякую.

(Оплески)