Кращі туалети - краще життя

У сільських районах Індії відсутність туалетів створює велику, смердючу проблему. Вона призводить до поганої якості води - однієї з основних причин захворювань в Індії, і має надзвичайно негативний вплив на жінок. Джо Мадіат ознайомлює з програмою, яка допоможе селянам допомогти собі, створюючи чисті, захищені системи постачання води і покращення санітарних умов, і яка вимагає співпраці всіх людей у селі, що принесе значну користь для охорони здоров'я, освіти і навіть уряду.

Дуже модно і доречно говорити про їжу

у всіх її формах, кольорах,
запахах і смаках.

Але після того, як їжа проходить
по травній системі,

коли вона перетворюється на гівно,

то говорити про неї вже не модно.

Навіть досить огидно.

Я - той хлопець, який перекваліфікувався
з гною на гівно.

(Сміх)

Моя організація - Gram Vikas, що означає
"організація розвитку сільських територій", -

працювала у сфері відновлюваної енергії.

В основному ми виготовляли біогаз

для сільських кухонь.

Ми виробляємо біогаз в Індії,
використовуючи тваринне добриво,

яке зазвичай в Індії називають
коров'ячим гноєм.

Але будучи ґендерно чутливою людиною,

я б волів називати його гівном.

Але, пізніше усвідомлюючи,

наскільки важливими є покращення
санітарних умов і вивіз нечистот,

ми зайнялися санітарною профілактикою.

80% всіх хвороб в Індії і більшості країн,
які розвиваються,

пов'язані з поганою якістю води.

І якщо подивитися на причину
поганої якості води, стає ясно,

що це наше жахливе ставлення до
утилізації відходів життєдіяльності людини.

Звичайні екскременти

потрапляють у питну воду,
воду для купання, прання

і поливу - всю воду.

Це спричиняє 80% захворювань
у сільській місцевості.

В Індії, на жаль, лише жінки носять воду.

Вони носять її
для всіх побутових потреб.

Це плачевна ситуація.

Надзвичайно поширена відкрита дефекація.

70% Індії випорожняється
під відкритим небом.

Люди сідають на відкритому просторі,

де вітер тріпоче їхній одяг,

ховаючи обличчя і оголюючи свої зади

у первобутному блаженстві -

70% Індії.

Якщо поглянути
на загальний відсоток по світу,

то 60% всього гівна викидають
під відкрите небо саме індійці.

Чудова відзнака.

Не знаю тільки, чи ми, індійці,
можемо пишатися такою першістю.

(Сміх)

Тому ми, разом з багатьма селами,

почали говорити про те, як дійсно боротися
за покращення санітарних умов.

Ми зібралися разом і створили проєкт
під назвою MANTRA.

MANTRA розшифровується як Мережа руху
і дії за трансформацію сільської місцевості.

Ми говоримо про трансформацію
у сільських районах.

Села, які погоджуються
на реалізацію цього проєкту,

створюють законне об'єднання,

в якому керуючий орган
складається з жителів сіл,

котрі обирають групу чоловіків і жінок,
які реалізовують проєкт,

і пізніше контролюють
експлуатацію та технічне обслуговування.

Вони вирішують побудувати
туалет і душову.

Із захищеного водного ресурсу

вода поступатиме у надземний резервуар
і по трубах надходитиме до всіх господарств

через три крани:

один у туалеті, один в душовій,
один на кухні - 24 години на добу.

Шкода, що у наших містах,
таких як Нью Делі і Бомбей

немає 24-годинного постачання води.

Але ми хочемо мати його у селах.

Існує істотна відмінність у якості.

Що ж, в Індії побутує теорія,
яка підтримується

урядовою бюрократією
і всіма впливовими людьми,

що бідні люди заслуговують
на бідні рішення,

а зовсім бідні заслуговують
на убогі рішення.

Це, у поєднанні з теорією,
вартою Нобеля, про те,

що найдешевше дорівнює найприбутковіше, -

хмільний коктейль,
який змушують пити бідних.

Ми боремося з цим.

Ми вважаємо,
що бідних принижували століттями.

Та навіть щодо санітарних умов,

вони не заслуговують
на приниження.

Покращення санітарних умов
пов'язане з почуттям власної гідності,

а не з утилізацією відходів.

Тому ми будуємо ці туалети і дуже часто,

чуємо від бідних, що ці туалети кращі,
ніж їхні будинки.

Спереду ви бачите будинки,

а ззаду - туалети.

Кожнісінька сім'я у селі

вирішила збудувати туалет, ванну кімнату.

Для цього вони збираються разом,
шукають всі наявні матеріали -

гальку, пісок, мінеральні агрегати.

Зазвичай доступна урядова субсидія,

щоб покрити витрати
хоча б на зовнішні матеріали,

такі як цемент, арматура, унітази.

Ось вони будують туалет і ванну.

Некваліфіковані безземельні робітники,
які заробляють гроші подобово,

отримують можливість навчатися
на каменярів і водопровідників.

Поки ці люди навчаються,
інші збирають матеріали.

І коли обидві сторони готові,
вони будують туалет, душову,

а також водонапірну вежу
і надземний водний резервуар.

Ми використовуємо систему двох колодязів
для опрацювання відходів.

З туалету стічні води поступають
до першого поглинаючого колодязя.

Коли він наповнюється, то блокується,
і відходи потрапляють у другий.

Ми побачили: якщо посадити
бананові дерева, папаю

навколо цих колодязів,

то вони добре ростуть,
бо всмоктують всі поживні речовини.

В результаті отримуємо
дуже смачні банани і папаю.

Якщо хтось з вас заїде до мене,

я радо поділюся з вами
цими фруктами.

Зараз ви бачите
завершені туалети, водонапірні вежі.

Все це відбувається в селі,
де більшість людей навіть неписьменні.

Вода постачається 24 години на добу,

тому що при зберіганні вода
часто забруднюється.

Дитина може запхати туди руку
або ж щось може впасти.

Тому воду не зберігають.
Вона завжди свіжа тече з крана.

Ось так проходить будівництво
надземного водного резервуару.

А ось результат цієї роботи.

Оскільки він побудований високо
і залишається трохи місця,

то під водонапірною вежею
роблять ще дві чи три кімнати,

які використовуються
для засідань комітету.

Ми отримали переконливі докази
значного впливу цієї програми.

До того, як ми розпочали роботу,

понад 80% людей страждали від інфекцій,
які передаються через воду.

Але після того у нас з'явилися
наукові докази:

серед всіх сіл, які брали участь у проєкті,
а їх було 1200,

показники захворюваності
зменшилися в середньому на 82%.

(Оплески)

Раніше жінки зазвичай витрачали,
особливо під час літніх місяців,

десь 6-7 годин на день на носіння води.

І коли вони йшли по воду,

а як я казав раніше -
лише жінки носять воду,

то брали своїх малих дітей -
дівчаток, щоб вони допомагали їм,

або ж діти мали сидіти вдома
й дивитися за своїми братами і сестрами.

Тому менш, ніж 9% дівчаток
відвідували школу,

навіть якщо в селі й була школа.

До школи ходили й близько 30% хлопчиків.

Зараз кількість дівчаток, які навчаються у школі,
зросла до 90%, а хлопчиків - майже до 100%.

(Оплески)

Найнезахищеніша група
сільського населення -

безземельні робітники,
які заробляють подобово.

Після того, як вони пройшли навчання

на каменярів, водопровідників
й арматурщиків,

їхня спроможність заробляти
зросла на 300-400%.

Ось приклад демократії у дії,

тому що наявний керуючий орган,
урядова рада і комітет.

Люди ставлять запитання,
люди займаються самоуправлінням,

люди вчаться вести власні справи,

вони беруть своє майбутнє у власні руки.

Ось приклад демократії в дії
на початковому рівні.

Більш, ніж 1200 сіл реалізували проєкти.

Це приносить користь понад 400 тис. людей
і програма продовжує тривати.

Сподіваюся,
вона рухатиметься вперед.

Для Індії і країн, які розвиваються,

армії й озброєння,

розробка програмного
забезпечення і запуск космічних кораблів,

можливо, не такі важливі,
як крани і туалети.

Дякую. Дуже дякую.

(Оплески)

Дякую.