До Південного полюсу й назад - найважчі 105 днів мого життя
-
0:01 - 0:07В оазисі інтелігенції,
яким є TED, -
0:07 - 0:09я стою тут перед вами сьогодні
-
0:09 - 0:15як експерт з тягання важких предметів
у холодних місцевостях. -
0:15 - 0:18Я керував полярними експедиціями
більшу частину свого дорослого життя, -
0:18 - 0:22а минулого місяця, разом з напарником
Таркою Л'Ерпіньєром -
0:22 - 0:27ми завершили найбільш амбітну
експедицію з тих, за які я брався. -
0:27 - 0:30Насправді, таке враження,
що мене транспортували прямо сюди -
0:30 - 0:33після чотирьох місяців
посеред безвісти, -
0:33 - 0:38де я крехтав та лаявся,
прямо на сцену TED. -
0:38 - 0:42Можете уявити, що цей перехід
не був цілком безсенсовним. -
0:42 - 0:44Одним з цікавих побічних ефектів
-
0:44 - 0:46стало те, що була цілковито уражена
моя короткострокова пам'ять. -
0:46 - 0:49Тому я мусив зробити нотатки,
-
0:49 - 0:53щоб не крехтіти та не лаятись
наступних 17 хвилин. -
0:53 - 0:56Це перша моя розповідь
про цю експедицію, -
0:56 - 1:02і оскільки ми не вилучали геноми,
не будували космічних телескопів, -
1:02 - 1:06це історія про те, як віддати все,
щоб досягнути чогось, -
1:06 - 1:08що раніше ніколи не робили.
-
1:08 - 1:12Сподіваюся, ви почерпнете з цього
якусь поживу для роздумів. -
1:12 - 1:16Це була подорож,
експедиція в Антарктику, -
1:16 - 1:21найхолодніший, найвітряніший, найсухіший
та найвищий над рівнем моря континент Землі. -
1:21 - 1:23Це вражаюче місце.
Це величезне місце. -
1:23 - 1:25Він удвічі більший за Австралію,
-
1:25 - 1:30континент такого ж розміру
як Китай та Індія разом. -
1:30 - 1:32Ліричний відступ - я пережив
-
1:32 - 1:34цікавий феномен
за останні кілька днів. -
1:34 - 1:38Дещо таке, що, гадаю, Кріс Гедфілд
винесе на сцену TED через кілька років, -
1:38 - 1:40розмови, на кшталт таких:
-
1:40 - 1:42"О, Антарктика. Чудово.
-
1:42 - 1:48Я з чоловіком побувала в Антарктиці
з Ліндбладом на нашу річницю". -
1:48 - 1:51Або "О, круто, ти там
брав участь в марафоні?" -
1:51 - 1:53(Сміх)
-
1:54 - 1:58Наша подорож, насправді, була
69-ма марафонами, пліч-о-пліч -
1:58 - 2:04протягом 105 днів, 1800-мильна піша
подорож туди і назад від узбережжя Антарктики -
2:04 - 2:07до Південного полюсу й назад.
-
2:07 - 2:09В процесі ми побили рекорд
-
2:09 - 2:15найдовшої полярної подорожі
в людській історії більш, ніж на 400 миль. -
2:15 - 2:19(Оплески)
-
2:19 - 2:22Для тих, хто із
Сан-Франциско, -
2:22 - 2:26це було б немов пройти звідси
до Сан-Франциско, -
2:26 - 2:29тоді повернутись назад,
і знову піти в той бік. -
2:29 - 2:34Як і всі туристичні походи,
цей похід тривав довго, -
2:34 - 2:37я коротко підсумував його
-
2:37 - 2:41на священних сторінках
малазійського Business Insider. -
2:41 - 2:46["Двоє дослідників щойно завершили полярну експедицію,
яка минулого разу вбила кожного учасника"] -
2:46 - 2:49Кріс Гедфілд говорив так пишномовно
-
2:49 - 2:54про страх та шанси на успіх
і про справжні шанси на виживання. -
2:54 - 2:58З дев'яти людей в історії,
які починали цей похід до нас, -
2:58 - 3:01нікому не вдалося дійти до полюсу
і повернутися, -
3:01 - 3:05а п'ятеро загинуло по дорозі.
-
3:05 - 3:07Це капітан Роберт Фалькон Скотт.
-
3:07 - 3:10Він очолював останню команду,
яка вирушила в експедицію. -
3:10 - 3:12Скотт та його суперник сер Ернест Шеклтон
-
3:12 - 3:15за десять років
-
3:15 - 3:19обидвоє очолювали експедиції,
змагаючись за те, хто першим дістанеться Південного полюсу, -
3:19 - 3:22щоб окреслити та нанести на карту
поверхню Антарктики, -
3:22 - 3:25місце, про яке ми знали
в той час менше, -
3:25 - 3:26ніж про поверхню Місяця.
-
3:26 - 3:29Тому що ми могли бачити Місяць
крізь телескопи. -
3:29 - 3:33Сто років тому Антарктика була,
значною мірою, незвіданою. -
3:33 - 3:34Дехто з вас, мабуть,
чув цю історію. -
3:34 - 3:37Остання експедиція Скотта,
Терра Нова у 1910 році -
3:37 - 3:40почалася як величезна
подія століття. -
3:40 - 3:42У нього була велика команда,
що пересувалась на поні, -
3:42 - 3:45собаках, тракторах,
-
3:45 - 3:48які тягнули численні підготовані
пакунки з харчами та паливом, -
3:48 - 3:52з якими Скоттова фінальна група
з п'яти осіб мала іти до полюсу, -
3:52 - 3:55і мала повернутися на лижах
до узбережжя. -
3:55 - 3:58Скотт та фінальна команда
з п'яти чоловік -
3:58 - 4:01прибули на Південний полюс
у січні 1912 року, -
4:01 - 4:06щоб виявити, що їх випередила
норвезька група на чолі з Роальдом Амундсеном, -
4:06 - 4:08що пересувалась на собачих упряжках.
-
4:08 - 4:10Команда Скотта завершувала пішки.
-
4:10 - 4:15І більше, ніж століття ця мандрівка
залишалась незавершеною. -
4:15 - 4:18Команда Скотта загинула
на зворотньому шляху. -
4:18 - 4:20Протягом останнього десятиріччя
-
4:20 - 4:23я запитував себе,
чому так сталося. -
4:23 - 4:26Як так, що це залишилося
найвищою межею? -
4:26 - 4:29Команда Скотта подолала 1600 миль пішки.
-
4:29 - 4:30Нікому раніше не вдавалося
зробити таке навіть близько. -
4:30 - 4:33Тож це найвища межа
людської витривалості, -
4:33 - 4:36подвигу,
атлетичного досягнення людини -
4:36 - 4:39у, мабуть, найсуворішому кліматі
на Землі. -
4:39 - 4:41Тож це було наче не побитий рекорд
марафону -
4:41 - 4:44від 1912 року.
-
4:44 - 4:49І, звичайно, деякі дивні
і передбачувані поєднання допитливості, -
4:49 - 4:51впертості, і, можливо,
завищеної самооцінки -
4:51 - 4:55спонукали мене думати, що я міг би бути
тим, хто завершить цю справу. -
4:55 - 4:59На відміну від експедиції Скотта,
нас було тільки двоє, -
4:59 - 5:02і ми розпочали з узбережжя Антарктики
торік у жовтні, -
5:02 - 5:04і усе тягли самі,
-
5:04 - 5:07процес, який Скотт назвав
"людський буксир". -
5:07 - 5:10Коли я казав, що це наче перейтися
звідси до Сан Франциско і назад, -
5:10 - 5:13я, власне, мав на увазі, що це
ніби перетягти ношу, що важить -
5:13 - 5:16десь як найважчий гравець
Національної футбольної ліги. -
5:16 - 5:18Наші сани важили 200 кілограмів,
-
5:18 - 5:21або 440 фунтів, на старті.
-
5:21 - 5:25Таку ж вагу тягнув найслабший
поні Скотта. -
5:25 - 5:28На початковій стадії ми долали
0,5 миль за годину. -
5:28 - 5:32Ймовірно, причиною того, чому
ніхто не робив спроби такої мандрівки дотепер, -
5:32 - 5:33більше, ніж 100 років,
-
5:33 - 5:38було те, що ніхто не був
настільки дурним, щоб спробувати. -
5:38 - 5:40При цьому я не можу стверджувати,
що ми були дослідниками -
5:40 - 5:43в автентичному едвардіанському
сенсі слова - -
5:43 - 5:47ми не давали назв горам,
не наносили невідмічені долини - -
5:47 - 5:52гадаю, ми просто ступили на незвідану
територію просто як люди. -
5:52 - 5:55Звичайно, якщо в майбутньому ми дізнаємось,
що є ділянка людського мозку, -
5:55 - 5:59яка світиться, коли хтось
проклинає себе, -
5:59 - 6:02я зовсім не здивуюсь.
-
6:02 - 6:06Вам відомо, що середньостатистичний американець
проводить 90 відсотків свого часу в приміщенні. -
6:06 - 6:09Ми не заходили в приміщення
майже чотири місяці. -
6:09 - 6:11Але ми й не бачили заходу сонця.
-
6:11 - 6:13Це був 24-годинний світловий день.
-
6:13 - 6:15Умови проживання були досить
спартанськими. -
6:15 - 6:20Я поміняв білизну тричі
за 105 днів, -
6:20 - 6:24і ми з Таркою ділились
30-ма квадратними футами брезенту. -
6:24 - 6:29Проте в нас були деякі технології,
про які Скотт і не здогадувався. -
6:29 - 6:32І ми вели блог щовечора
з намету через ноутбук -
6:32 - 6:34і зроблений на замовлення
супутниковий передавач. -
6:34 - 6:36Усі прилади живились
від сонячного світла: -
6:36 - 6:38у нас була фотоелектрична панель
на наметі. -
6:38 - 6:42Для мене було важливо писати.
-
6:42 - 6:48В дитинстві мене надихала
пригодницька і дослідницька література, -
6:48 - 6:51думаю, ми всі побачили тут цього тижня
-
6:51 - 6:55важливість та силу
оповідання історій. -
6:55 - 6:57У нас були технології
21 століття, -
6:57 - 7:00але реальність така, що з тими ж
труднощами, з якими стикнувся Скотт, -
7:00 - 7:02стикнулись і ми:
-
7:02 - 7:06погодні умови, і те, що Скотт
назвав прослизанням, -
7:06 - 7:09кількість тертя між санами і снігом.
-
7:09 - 7:13Найбільший мороз із вітром,
якого ми зазнали, був - 56 °C, -
7:13 - 7:15у нас була нульова видимість,
це зветься білою млою, -
7:15 - 7:18більшу частину подорожі.
-
7:18 - 7:21Ми піднімались і спускались
по найбільшому -
7:21 - 7:24і найнебезпечнішому льодовику
у світі, льодовику Бердмор. -
7:24 - 7:27Він завдовжки 110 миль; більшу частину
поверхні складає так званий синій лід. -
7:27 - 7:31Як бачите, це красива
сяюча стальною блакиттю поверхня, -
7:31 - 7:35вкрита тисячами тисяч тріщин,
-
7:35 - 7:39глибокими тріщинами у кризі,
завглибшки до 200 футів. -
7:39 - 7:40Літаки не можуть
там приземлятися, -
7:40 - 7:44тож ми дуже ризикували,
-
7:44 - 7:48технічно, бо мали мізерний шанс
бути врятованими. -
7:48 - 7:52Ми дісталися до Південного полюсу
після 61 дня пішого переходу, -
7:52 - 7:55не враховуючи один день
негоди, -
7:55 - 7:57мені сумно про це казати, та це
було розчарування. -
7:57 - 8:00Там є постійна американська база,
-
8:00 - 8:03Станція імені Амундсена-Скотта
на Південному полюсі. -
8:03 - 8:05У них є зльотна смуга,
їдальня, -
8:05 - 8:06гарячий душ,
-
8:06 - 8:08пошта, сувенірний магазин,
-
8:08 - 8:12баскетбольний майданчик,
який теж може бути кінотеатром. -
8:12 - 8:14Тож нині це виглядає
дещо інакше, -
8:14 - 8:16а ще там цілі гектари сміття.
-
8:16 - 8:17Гадаю, це чудово,
-
8:17 - 8:23що люди можуть існувати
365 днів на рік -
8:23 - 8:26з гамбургерами, гарячим душем
та кінотеатрами, -
8:26 - 8:29але схоже, що після цього лишається
безліч порожніх картонних коробок. -
8:29 - 8:31Ліворуч на цій фотографії
ви бачите -
8:31 - 8:32декілька гектарів квадратних
відходів, -
8:32 - 8:35які очікують вивезення
з Південного полюсу. -
8:35 - 8:39А ще на Південному
полюсі є стовп. -
8:39 - 8:42Ми дістались до нього пішки,
без допомоги, -
8:42 - 8:44без підтримки, найважчим шляхом,
-
8:44 - 8:46900 миль за рекордний час,
-
8:46 - 8:48тягнучи більше вантажу,
ніж будь-хто в історії. -
8:48 - 8:50І якби ми зупинились тоді
і полетіли додому, -
8:50 - 8:53що виглядало найбільш резонним
рішенням, -
8:53 - 8:55тоді б мій виступ закінчився
на цьому -
8:55 - 8:59приблизно отак.
-
8:59 - 9:04Якщо у вас правильно підібрана
команда, відповідні інструменти, технології, -
9:04 - 9:07і у вас є достатньо віри в себе
та достатньо рішучості, -
9:07 - 9:11тоді все можливо.
-
9:13 - 9:15Потім ми розвернулися,
-
9:15 - 9:18і з цього моменту
почалось цікаве. -
9:18 - 9:21Високо на антарктичному плато,
-
9:21 - 9:25понад 10 000 футів, дуже вітряно,
дуже холодно, сухо, ми були виснажені. -
9:25 - 9:27Ми здійснили 35 марафонів,
-
9:27 - 9:28і це була лише половина шляху.
-
9:28 - 9:30В нас була, звичайно,
система підтримки, -
9:30 - 9:32від літаків на лижах
та супутникових телефонів, -
9:32 - 9:37і 24-годинне освітлення сигнальними
вогнями, чого не було у Скотта, -
9:37 - 9:38але, озираючись назад,
можу сказати, -
9:38 - 9:40що замість того, щоб полегшувати
нам життя, -
9:40 - 9:42система підтримки радше дала нам змогу
-
9:42 - 9:46обходитися без різних речей,
-
9:46 - 9:50підходити якомога ближче
до наших абсолютних меж як людських істот. -
9:50 - 9:54Це вишукана форма тортур -
-
9:54 - 9:56доводити себе до виснаження
день за днем, -
9:56 - 10:01тягнучи сани, повні харчів.
-
10:01 - 10:05Роками я писав красномовні рядки
для пропозицій спонсорам -
10:05 - 10:08про віднайдення меж
людської витривалості, -
10:08 - 10:12але в реальності це дійсно було
жахливе місце. -
10:12 - 10:14До того, як ми дістались до полюсу,
-
10:14 - 10:18протягом двох тижнів ми ішли при зустрічному вітрі,
який сповільнював нас. -
10:18 - 10:20В результаті, кілька днів ми харчувалися
половиною раціону. -
10:20 - 10:23У нас для цієї мандрівки була визначена
кількість їжі в санах, -
10:23 - 10:25тож ми намагалися розтягти її,
-
10:25 - 10:29зменшуючи наполовину кількість калорій,
яку мали б з'їдати. -
10:29 - 10:32Внаслідок цього в нас обох
знизився рівень цукру в крові, -
10:32 - 10:35і він падав щодня;
-
10:35 - 10:40і ми стали надзвичайно чутливими
до сильного холоду. -
10:40 - 10:42Тарка зробив цей знімок мене
в один з вечорів, -
10:42 - 10:44коли я ледь не помер
від переохолодження. -
10:44 - 10:49Ми обоє зазнали декілька періодів
переохолодження, зі мною такого ще не бувало, -
10:49 - 10:51і це пригнічувало.
-
10:51 - 10:54І як би ви не вважали,
як і я вважав, -
10:54 - 10:57що ви належите до людей,
які не здаються, -
10:57 - 10:59і не думали, що не звалитесь додолу
з підкошеними ногами, -
10:59 - 11:01переохолодження не залишає
вам великого вибору. -
11:01 - 11:04Ви стаєте абсолютно нездатним ні на що.
-
11:04 - 11:07Це наче п'яна дитина.
-
11:07 - 11:09Ви стаєте жалюгідним.
-
11:09 - 11:13Я пригадую, як хотів просто лежати
і здатися. -
11:13 - 11:15Це було незвичне відчуття,
-
11:15 - 11:20я ніколи не думав, що можу
почуватись так ослаблено. -
11:20 - 11:25А тоді у нас зовсім закінчилась їжа.
-
11:25 - 11:28Нам забракло 46 миль до складів,
-
11:28 - 11:30які ми облаштували для зворотньої
подорожі. -
11:30 - 11:32Ми зробили 10 складів їжі,
-
11:32 - 11:34буквально закопавши їжу та пальне
для зворотньої дороги - -
11:34 - 11:38пальне було для плитки, тож можна
було топити сніг, щоб мати воду - -
11:38 - 11:43і я був змушений прийняти рішення
викликати літак із запасами, -
11:43 - 11:48літак на лижах, який привіз восьмиденний запас
харчів, щоб поповнити нам цю нестачу. -
11:48 - 11:51Їм зайняло 12 годин, щоб добратися до нас
з іншого боку Антарктики. -
11:51 - 11:55Виклик цього літака - це було одне
з найважчих рішень в моєму житті. -
11:55 - 11:58Тож я здаюсь собі трохи брехуном,
стоячи тут, з таким от пузцем. -
11:58 - 12:01Я набрав 30 фунтів
за останні три тижні. -
12:01 - 12:04Те неймовірне відчуття голоду
залишило цікавий шрам у психіці, -
12:04 - 12:09настільки, що я спустошував столи
в кожному готелі, де опинявся. -
12:09 - 12:11(Сміх)
-
12:11 - 12:16Та ми були постійно голодні,
і це мало погані наслідки. -
12:16 - 12:19Я не шкодую ні на хвильку,
що викликав той літак, -
12:19 - 12:21бо я стою тут досі живий,
-
12:21 - 12:23маючи всі органи цілі,
і розповідаю цю історію. -
12:23 - 12:28Але отримання допомоги ззовні
зовсім не входило в плани, -
12:28 - 12:31і з цим бореться моє его.
-
12:31 - 12:34Це була моя найбільша мрія,
-
12:34 - 12:36і вона була майже ідеальною.
-
12:37 - 12:39На зворотній дорозі до узбережжя
-
12:39 - 12:41наші шипи - зубці
на наших черевиках, -
12:41 - 12:44які давали змогу пересуватись по тому
синьому льоду на льодовику - -
12:44 - 12:45зламалися на вершині Бердмору.
-
12:45 - 12:47Нам все ще залишалось
спуститися 100 миль -
12:47 - 12:49по дуже слизьких брилах
синього льоду. -
12:49 - 12:52Ми мусили лагодити їх щогодини.
-
12:52 - 12:54Щоб дати вам уявлення про масштаб:
-
12:54 - 12:57ось це вигляд на підніжжя
льодовика Бердмор. -
12:57 - 13:00Весь Мангеттен може вміститися
в цій улоговині на горизонті. -
13:00 - 13:03Це 20 миль між горою Гоуп та горою Кіффін.
-
13:03 - 13:10Я ніколи не почувався таким малим,
як у Антарктиці. -
13:10 - 13:12Коли ми спустилися до підніжжя льодовика,
-
13:12 - 13:16ми побачили, що свіжий сніг встелив
дюжини глибоких тріщин. -
13:16 - 13:19Один з людей Шеклтона описав
переходи таких ділянок -
13:19 - 13:24як перехід по льодяному даху
на залізниці. -
13:24 - 13:27Ми провалювались стільки разів,
що їх не злічити, -
13:27 - 13:31просто ставлячи ногу чи лижу
на сніг. -
13:31 - 13:33Часами ми провалювались
аж по пахви, -
13:33 - 13:37та, на щастя, не глибше.
-
13:37 - 13:41Менше, ніж п'ять тижнів тому,
після 105 днів, -
13:41 - 13:45ми пересікли цю навдивовижу
зловісну фінішну лінію, -
13:45 - 13:48узбережжя острова Росс
з новозеландського боку Антарктики. -
13:48 - 13:50Ось ви бачите кригу
на передньому плані, -
13:50 - 13:53і щось на кшталт щебенистого
каменю між нею. -
13:53 - 13:56Позаду нас лежить нерозривний
слід лижви, протяжністю в 1800 миль. -
13:56 - 13:59Ми здійснили найдовшу в історії
полярну подорож пішки, -
13:59 - 14:03я про це мріяв 10 років.
-
14:03 - 14:05Озираючись назад,
-
14:05 - 14:08я все ще притримуюсь
усіх тих поглядів, -
14:08 - 14:09про які говорив роками,
-
14:09 - 14:11щодо важливості мати ціль,
-
14:11 - 14:15визначеність та віру в себе,
-
14:15 - 14:20але також я і визнаю, що
недостатньо уявляв, що трапиться, -
14:20 - 14:23коли ви досягнете тих захопливих цілей,
-
14:23 - 14:27яким присвятили своє зріле життя,
-
14:27 - 14:30а реальність у тому, що я досі
цього до кінця не уявляю. -
14:30 - 14:34Як я сказав, є лиш декілька
незначних слідів від моєї мандрівки. -
14:34 - 14:35Я набрав 30 фунтів.
-
14:35 - 14:39У мене з'явилось декілька шрамів
від обмороження, прихованих зараз макіяжем. -
14:39 - 14:42Один на носі, по одному на кожній щоці,
від того місця, де були окуляри, -
14:42 - 14:47але всередині я цілковито змінився,
насправді. -
14:47 - 14:50Якщо бути чесним,
-
14:50 - 14:55Антарктика змінила мене,
і упокорила так глибоко, -
14:55 - 14:59що я не впевнений, чи зможу
коли-небудь виразити це словами. -
14:59 - 15:03Я все ще намагаюся зібрати
докупи свої думки. -
15:03 - 15:06Те, що я стою тут,
розповідаючи цю історію, -
15:06 - 15:11є доказом того, що ми всі
можемо здійснювати великі речі, -
15:11 - 15:13з допомогою амбіцій,
пристрасті, -
15:13 - 15:15впертості,
-
15:15 - 15:17відмовляючись здаватись,
-
15:17 - 15:20якщо ви мрієте про щось
досить складне, як каже Стінґ, -
15:20 - 15:23це насправді відбудеться.
-
15:23 - 15:26Але також я стою тут
і кажу, знаєте що, -
15:26 - 15:32це кліше, що сама подорож
важливіша за кінцевий пункт. -
15:32 - 15:36У цьому щось є.
-
15:36 - 15:38Що ближче я підходив
до фінішної прямої, -
15:38 - 15:42цього кам'янистого скелястого
берега острова Росс, -
15:42 - 15:45то більше я починав усвідомлювати,
що найбільший урок, -
15:45 - 15:49який був дуже довгий, дуже складний,
мабуть, навчив мене, -
15:49 - 15:53що щастя - це не фінішна лінія,
-
15:53 - 15:55що для нас, людей,
-
15:55 - 15:58досконалість, про яку багато з нас
мріють, -
15:58 - 16:02може бути ніколи не досягнута
насправді, -
16:02 - 16:11і якщо ми не можемо відчувати
зміст тут, сьогодні, в наших мандрівках -
16:11 - 16:15посеред хаосу та боротьби,
в яких ми всі живемо, -
16:15 - 16:18незавершених маршрутів,
напівзавершених списків-справ-до-виконання, -
16:18 - 16:21колись-буде-краще-часів,
-
16:21 - 16:24то ми можемо ніколи
його не відчути. -
16:24 - 16:28Багато людей запитували мене,
що далі? -
16:28 - 16:35У даний момент я просто щасливий, відходжу
від усього, і проводжу час біля фуршетних столів. -
16:35 - 16:39Як каже Боб Гоуп,
-
16:39 - 16:41я почуваюся дуже нікчемним,
-
16:41 - 16:45та думаю, що в мене є сила характеру,
щоб це подолати. (Сміх) -
16:45 - 16:47Дякую.
-
16:47 - 16:51(Оплески)
- Title:
- До Південного полюсу й назад - найважчі 105 днів мого життя
- Speaker:
- Бен Сондерс
- Description:
-
Цьогоріч дослідник Бен Сондерс здійснив спробу найбільш амбітного треку на світі. Він постановив провести полярну експедицію, яку не вдалося здійснити у 1912 році капітанові Роберту Фалькону Скотту - чотиримісячна, 1800-мильна подорож туди і в зворотній бік від краю Антарктики до Південного полюсу. У своєму першому виступі про цю пригоду, всього лише через п'ять тижнів після повернення, Сондерс надає свіжий, чесний погляд на цю гіпертрофовано-амбітну місію, що спонукала до найтяжчого рішення в його житті.
- Video Language:
- English
- Team:
- closed TED
- Project:
- TEDTalks
- Duration:
- 17:04
Hanna Leliv approved Ukrainian subtitles for To the South Pole and back — the hardest 105 days of my life | ||
Hanna Leliv accepted Ukrainian subtitles for To the South Pole and back — the hardest 105 days of my life | ||
Hanna Leliv edited Ukrainian subtitles for To the South Pole and back — the hardest 105 days of my life | ||
Hanna Leliv edited Ukrainian subtitles for To the South Pole and back — the hardest 105 days of my life | ||
Hanna Leliv edited Ukrainian subtitles for To the South Pole and back — the hardest 105 days of my life | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for To the South Pole and back — the hardest 105 days of my life | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for To the South Pole and back — the hardest 105 days of my life | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for To the South Pole and back — the hardest 105 days of my life |