Чотири уроки, вивчених мною в боротьбі проти наркотиків та збройного насильства

Протягом своєї кар'єри в банківській сфері Ілона Сабо де Карвальо ніколи не уявляла, що одного дня приєднається до громадського руху. Та живучи в рідній Бразилії, яка є лідером в кількості насильницьких смертей в світі, вона зрозуміла, що не може просто стояти і спостерігати, як зброя та наркотики розривають її рідну країну на шматки. Сабо де Карвальо розкриває чотири важливих уроки, які вона вивчила, залишивши своє тепленьке місце роботи та зайнявши непохитну позицію проти статусу кво.

12 років тому

я залишила свою банківську кар'єру,

щоб зробити світ безпечнішим.

Я приєдналась до національної
та глобальної правозахисної системи

та зустріла найунікальніших
людей в світі.

В процесі, я стала
громадським дипломатом.

Громадські дипломати виконують три речі:

вони висловлюють проблеми людей,

не зв'язані національними інтересами,

та впливають на зміни
через громадські мережі,

не лише через державні.

І якщо ви хочете змінити світ,
то вам потрібно багато таких людей.

Чимало людей досі питають:

"Чи дійсно громадянське суспільство
матиме значення?

Зможуть громадяни сформувати та вплинути
на національну та глобальну політику?"

Я ніколи не думала,
що ставитиму такі запитання перед собою,

та я тут щоб поділитися певними уроками

про два громадських рухи,
до яких я була залучена.

Я була захоплена їхніми ідеями:

контролем над вогнепальною зброєю
та політикою щодо наркотиків.

І ці завдання тут мають важливе значення.

Латинська Америка - повний нуль
у їх виконанні.

Наприклад, Бразилія -

ця чудова країна, яка приймала TEDGlobal,
має найжахливіші світові рекорди.

Ми лідируємо по кількості насилля
зі смертельними наслідками.

Кожна 10 людина вбита в світі -
це бразилець.

Тобто 56 000 людей

щороку помирають насильницьким шляхом.

Більшість з них молоді чорні хлопці,
які гинуть від вогнепальної зброї.

Бразилія також один з найбільших
споживачів наркотиків у світі,

і війна з наркотиками
тут була особливо болючою.

Близько 50% вбивств
на вулицях Бразилії

пов'язані з війною з наркотиками.

Те ж саме стосується
25% людей у в'язницях.

Та не тільки Бразилія страждає
від подвійної проблеми наркотиків і зброї.

Практично кожна країна та місто
Центральної та Південної Америки в біді.

У Латинській Америці проживає 9%
населення світу,

та відбувається 25%
всіх насильницьких смертей.

Це не ті проблеми,
від яких можна втекти.

Я точно не змогла б.

Тож перша кампанія, у якій я взяла участь,
розпочалась тут в 2003 році

щодо зміни законів Бразилії про зброю

та створення програми,
щоб викупити її назад.

Всього лише за кілька років,

ми не тільки змінили
національне законодавство,

що зробило набагато тяжчим процес
придбання зброї цивільними особами,

але й зібрали та знищили
майже півмільйона зброї.

Це була одна з найбільших
програм викупу в історії -

(Оплески) -

але ми також зазнали й невдачі.

Ми програли референдум щодо заборони
продажу зброї цивільним в 2005 році.

Друга ініціатива також зародилась тут.

Наразі є глобальний рух по реформі
міжнародного контролю обороту наркотиків.

Я виконавчий координатор

того, що зветься Глобальна комісія
з питань наркополітики.

Комісія - це найвища група

світових лідерів, котрі зібралися разом
для виявлення більш гуманних

та ефективних підходів
до розв'язання проблеми наркотиків.

Коли ми почали в 2008 році,
табу на наркотики було зламано.

На обох американських континентах, від США
і Мексики до Колумбії та Уругваю,

зміни відчувались в повітрі.

Але замість того, щоб розповісти
всю історію цих двох рухів,

я хочу поділитись з вами
чотирма ключовими ідеями.

Я називаю їх уроками, які змінили світ.

Їх, звичайно, набагато більше,

але ці, особисто для мене,
виділяються серед інших.

Перший урок:

зміна та контроль
над представленням фактів.

Виглядає очевидно,

та ключовий інгредієнт
дипломатії громадянського суспільства -

це коли спочатку йдуть зміни, а потім
контроль представлення фактів.

Ветерани політики розуміють це,

та громадянське суспільство
загалом не дуже розбирається.

У випадку політики щодо наркотиків,

нашим найбільшим успіхом була
зміна напряму дискусії

від процесу війни з наркотиками

до відведення першого місця
здоров'ю та безпеці людей.

В найсвіжішому репортажі,
який ми щойно анонсували в Нью-Йорку,

ми показали, що найбільш прибуткові групи
на ринку оборотом в 320 мільярдів доларів

становлять кримінальні угруповування
та картелі.

Щоб підірвати
владу та прибуток цих груп,

нам потрібно змінити діалог.

Ми повинні узаконити наркотики.

Та, щоб ви не були шоковані,

я не маю на увазі,
що наркотики будуть доступними всім.

Про що ведеться мова, і за що
бореться Глобальна комісія

так це створення чітко керованого ринку,

де різні наркотики матимуть
різні ступені регулювання.

Ми домоглися успіху
в зміні контролю над зброєю,

та не вдалось
контролювати представлення фактів.

І це приводить до такого уроку:

Ніколи не недооцінюйте своїх противників.

Якщо ви хочете змінити світ,

ви мусите знати, проти кого ви боретеся.

Ви повинні знати їхню мотивацію
та точку зору.

У випадку контролю над зброєю,

ми дійсно недооцінили наших супротивників.

Після досить успішної програми
по збиранню зброї,

ми були в захваті.

Нас підтримувало
80% бразильців,

і це могло б нам допомогти
виграти референдум

по забороні продажу рушниць
простим громадянам.

Та ми глибоко помилялись.

Протягом 20-денних публічних дебатів
на телебаченні,

наш опонент використав
наші ж аргументи проти нас.

Це завершилось тим, що ми втратили
голоси.

Це було дійсно жахливо.

Національна стрілецька асоціація -
так, Американська NRA -

прибула до Бразилії.

Вони затопили нашу кампанію
своєю пропагандою,

бо як ви знаєте,

право на володіння зброєю пов'язане
з ідеями свободи та демократії.

Вони просто кинули нам все це в обличчя.

Вони використали національний прапор,

наш гімн незалежності.

Вони посилались на права жінок,

зловживали фотографіями Мандели,
Площі Тяньаньмень та навіть Гітлера.

Вони перемогли,
граючи на людських страхах.

До речі, в своїй кампанії вони цілком
ігнорували зброю.

Вони зосередили увагу
на індивідуальних правах.

Та я питаю вас,

яке право важливіше -

право на життя

чи право мати зброю,
яка забирає життя?

(Оплески)

Ми думали, що люди голосуватимуть
за захист життя,

та в країні, в якій нещодавно
була військова диктатура,

антиурядові заяви
наших опонентів зустріли відгук,

і у нас не було готової відповіді.

Ми засвоїли цей урок.

Ми мали більше успіху
в політиці проти наркотиків.

Якби ви 10 років тому спитали людей
чи колись буде край війні з наркотиками,

вони б засміялись.

Зрештою, величезні
воєнні політичні в'язниці

та фінансові установи
отримують прибуток з цієї війни.

Та сьогодні міжнародний контроль
обороту наркотиків починає розпадатись.

Урядові та громадські організації
починають тестувати нові способи.

Глобальна комісія
з питань наркополітики

дійсно розуміє це протистояння,

і, замість того, щоб боротися з ними,

наш голова - колишній президент Бразилії
Фернандо Енріке Кардозу -

вів переговори з лідерами
з іншого боку політичного спектру,

від лібералів до консерваторів.

Вища група
домовилась чесно обговорити

переваги та недоліки
політики наркотиків.

Це була обміркована, інформативна
та стратегічна дискусія,

яка відкрила сумну істину
політики щодо наркотиків.

За кожним параметром
війна з наркотиками провалилась.

Наркотики дешевші та доступніші,
ніж будь-коли,

і їхнє споживання виросло по всьому світі.

Та навіть гірше,

це породило масові
негативні непередбачені наслідки.

Це правда, що вже раніше висловлювались
подібні аргументи,

і ми багато б змінили,

передбачивши аргументи
наших опонентів

і вигідно використавши
сильну підтримку,

і можливо кілька років тому
змогли б протистояти змінам.

Третій урок: використовуйте дані,
висловлюючи власні аргументи.

Зброя та наркотики - емоційні задачі,

наш болісний урок в кампанії
до референдуму щодо зброї в Бразилії

полягав в тому, що досить тяжко
пробитись через емоції

та дістатись до фактів.

Та це не означає,
що не варто й намагатись.

Ще зовсім недавно

ми просто не знали, як багато бразильців
було вбито вогнепальною зброєю.

Неймовірно, місцева мильна опера
під назвою "Mulheres Apaixonadas",

чи "Закохані жінки",

запустила в Бразилії національну кампанію
по контролю над вогнепальною зброєю.

В одному епізоді, який часто переглядають,

головна актриса мильної опери
були вбита випадковим пострілом.

Бразильські бабусі та домогосподарки
буди розгнівані,

а ще там був приклад того,
що мистецтво відображає реальне життя:

епізод також включав кадри
реальних зборів по контролю над зброєю,

який ми організовували якраз там,

в Копакабані.

Показані на телебаченні смерть і марш
сильно вплинули на громадську думку.

Через декілька тижнів національний конгрес
затвердив закон про роззброєння,

який був у забутті роками.

Ми були здатні мобілізувати дані,

щоб показати успішні результати
зміни в законі

та програми по збору зброї.

В цьому випадку, я маю на увазі:

ми могли довести це за один рік,

врятували більш, ніж 5 000 життів.

(Оплески)

У випадку наркотиків,

щоб зруйнувати страх
та упередження, які оточують це питання,

ми зібрали та представили дані, які
виявили, що сьогоденна політика щодо наркотиків

спричиняє більше проблем, ніж користі,

тож люди почали розбиратися в ній.

Мій четвертий урок:

не бійтесь зібрати разом
абсолютно різних партнерів.

В Бразилії ми вивчили -

а це відноситься не тільки
до моєї країни -

як важливо зібрати разом несхожу
та різношерсту публіку.

Якщо ви хочете змінити світ,

проведення поперечного зрізу суспільства
вам дуже допоможе.

В обох випадках наркотиків та зброї,

ми зібрали докупи
чимало різних людей.

Ми мобілізували еліту
та отримали сильну підтримку в медіа.

Ми зібрали жертв, лідерів з прав людини,
культурних кумирів.

Ми також зібрали професійні класи -

лікарів, юристів, академіків та інших.

За останні роки я дізналась,

що потрібна згода охочих
та неохочих, щоб домогтися змін.

У випадку з наркотиками,

нам були потрібні лібертаріанці,
анти-прогібіціоністи, легалайзери,

та ліберальні політики.

Вони можуть не зі всім погоджуватись;

фактично, вони не згодні
майже зі всім.

Та легітимність кампанії
базується на різних точках зору.

Близько десяти років тому,

у мене було забезпечене майбутнє
в інвестиційному банку.

Я була так далека від світу
громадянської дипломатії,

наскільки ви можете собі уявити.

Та я отримала шанс.

Я змінила напрям,

і на цьому шляху я допомогла
створити соціальні рухи

і вірю, що зробила
деякі частини світу безпечнішими.

Кожен з нас має силу
змінити світ.

Не має значення, які проблеми,
і яка тяжка боротьба,

громадянське суспільство є центром
у плані змін.

Дякую за увагу.

(Оплески)