Думка лікаря щодо медичної марихуани

Терапевт Девід Касаретт втомився від усіляких пліток та напівправдивих історій навколо медичної марихуани, тож, як скептик, він вирішив розібратися у всьому самостійно. Він повернувся з приголомшливою доповіддю про те, що нам про неї відомо, а що ні, а також, чого традиційна медицина може навчитись від сучасних диспансерів медичної марихуани.

Я хочу поділитися з вами своєю
найбільш бентежною історією,

що трапилась зі мною за роки роботи
терапевтом паліативної медицини.

Це сталось кілька років тому.

Мене попросили проконсультувати жінку
приблизно 70-річного віку,

професора англійської мови на
пенсії, з діагнозом раку підшлункової.

Мене попросили зустрітись з нею, бо
вона відчувала сильний біль та нудоту.

Коли я прийшов на зустріч з нею,
ми говорили про ці симптоми,

і під час консультації

вона запитала, чи не думаю я, що
медична марихуана могла б допомогти їй.

Я спробував пригадати абсолютно усе,

що вивчив в медичному університеті
про медичну марихуану,

і це не зайняло багато часу, адже
ми не вчили цього абсолютно,

тож я відповів їй, мовляв,
наскільки мені відомо,

медична марихуана взагалі
не приносить ніякої користі.

На що вона всміхнулась, кивнула та потяглась
до сумочки, що лежала поблизу ліжка,

і витягла цілий стос з десятками
різноманітних клінічних досліджень,

які вказували на те, що медична
марихуана допомагає

при таких симптомах як нудота,
біль та знервованість.

Вона простягла цей матеріал мені
і сказала:

"Гадаю, Вам варто прочитати їх перш,
ніж давати оцінку...

лікарю."

(Сміх)

Тож я прочитав.

Тієї ж ночі я прочитав усі статті, а
також знайшов купу інших.

Зустрівшись з нею наступного ранку,

я визнав, що, скидається на
те, що є певні докази,

що марихуана приносить користь,
з медичної точки зору.

І я запропонував, якщо вона дійсно
зацікавлена,

їй варто це спробувати.

Знаєте, що вона відповіла?

Ця 73-річна викладач
англійської мови на пенсії?

Вона сказала: "Я вже спробувала,
десь півроку тому.

Це було дивовижно.

Я користувалась цим щодня з того моменту.

Це найкращі ліки, я коли-небудь пробувала.

Я лише не розумію, чому це зайняло у мене
73 роки, аби відкрити це. Дивовижно."

(Сміх)

Це був момент, коли я зрозумів,

мені необхідно дізнатися більше
про медичну марихуану,

адже те, до чого мене готували
у медичній школі, -

не мало жодного відношення до реальності.

Тож я почав читати статті, спілкуватись
з дослідниками,

з іншими лікарями,

але найважливіше, я почав слухати
пацієнтів.

Врешті-решт я написав книгу
на основі цього спілкування,

В цій книзі усе зводиться до
трьох несподіванок,

принаймні, несподіванок для мене.

Про одну з них я вже згадував, -

це те, що медична марихуана
дійсно приносить користь.

Можливо, не таку величезну
та приголомшливу,

як деякі з найбільших прихильників
медичної марихуани

хотіли б нас запевнити,

але таки приносить.

Несподіванка номер два:

при її застосуванні є деякі ризики.

Може, не такі масштабні та
жахаючі,

як деякі з противників хотіли б нас
запевнити,

але вони, все ж таки, теж наявні.

Але є ще третя несподіванка,
що була найбільш...

вражаючою.

І суть її в тому, що чимало тих
пацієнтів, з якими я розмовляв,

які звернулись до лікування
медичною марихуаною,

не через її переваги,

чи баланс між ризиком та перевагами,

і не тому, що це якісь диво-ліки,

а тому, що це надавало їм контроль
над їх хворобою;

можливість керувати станом свого здоров'я

продуктивним, дієвим,

результативним та зручним
для них способом.

Щоб було зрозуміліше, хочу розповісти
історію іншого пацієнта.

На момент зустрічі Робін було лише 40,

проте виглядала вона на всі 60.

Вона страждала від ревматичного артриту
протягом останніх 20 років.

Через хворобу її руки викривились,

спина була згорбленою,

вона мусила розвертати інвалідне крісло,
аби оглянутись.

Вона виглядала слабкою та обезсиленою,
принаймні, тілом,

але емоційно, підсвідомо та психологічно -

вона була одною з найсильніших людей,
яких я коли-небудь зустрічав.

І коли я присів біля неї

в пункті видачі медичної
марихуани в Півн. Каліфорнії,

аби запитати, чому вона обрала
марихуану, як вид лікування,

що їй це дало, та як допомогло,

вона почала розповідати про речі,

які я вже чув від багатьох
пацієнтів раніше.

Марихуана допомогла їй
справитися з тривогою,

впоратися з болем;

полегшила біль, покращився сон.

І я вже чув усе це раніше.

Але потім вона сказала те,
чого я не чув раніше,

Що марихуана надала їй конроль
над життям

та над її здоров'ям.

Вона могла користуватись нею як завгодно

та коли завгодно,

з періодичністю та у дозах, що
підходили саме їй.

Якщо щось йшло не так, - усе було в
її руках.

Все на власний розсуд.

Найважливішим в її словах було те,

що їй ні від кого не потрібен був дозвіл.

Жодних виписок від лікаря,
ніяких лікарняних візитів

та дозволів від фармацевта, -

вона приймала рішення самостійно.

Вона контролювала себе.

І якщо це й скидається на щось
незначне для хронічно хворого,

це не так - зовсім ні.

Коли ми зіштовхуємось із серйозною
хворобою,

без різниці, чи то ревматичний артрит,
вовчанка, рак, діабет,

або ж цироз печінки -

ми втрачаємо контроль.

Зверніть увагу, я кажу не "якщо",
а "коли".

Кожен з нас у своєму житті, в певній мірі,
зіткнеться з серйозною хворобою,

що стане причиною втрати контролю.

Спостерігатиметься погіршення функцій
організму, у декого погіршення сприйняття;

настане час, коли ми не зможемо
стежити за собою,

займатись речима, що були звичними раніше,

тіло більше не слухатиметься нас

і це стане причиною втрати контролю.

Це доволі лячно.

Навіть не просто лячно, - страшно,
жахливо.

Коли я розмовляю з пацієнтами,

своїми пацієнтами паліативної медицини,

більшість з яких мають смертельну
хворобу,

у них є чимало причин для побоювань:

біль, нудота, рвота,
діарея, виснаженість,

загроза неминучої смерті.

Але найбільше їх лякає

сама ймовірність того, що одного разу,

можливо, завтра, а, можливо, через місяць

вони втратять контроль над
своїм здоров'ям,

своїм життям,

медичною допомогою,

і, як наслідок, будуть залежними
від допомоги інших.

Ось це жахливо.

Тому не дивно, що пацієнти, як Робін,

про яку я щойно розповів

і яку зустрів у цій клініці,

обрали медичну марихуану,

аби вибороти бодай якусь видимість
самоконтролю.

Як їм це вдається?

Як ці пункти видачі медичної марихуани,

як той, в якому я зустрів Робін,

повертають таким пацієнтам саме той
вид самоконтролю, якого вони потребують?

Як їм вдається зробити те,

на що традиційні лікарні та клініки,

принаймні для Робін, нездатні.

В чому полягає їх секрет?

Саме це я вирішив з'ясувати.

Я вирушив до сумнівної лікарні
у Веніс Біч, Каліфорнія,

та отримав скерування,

що дало змогу мені стати пацієнтом.

Я отримав рецепт, за яким міг
придбати медичну марихуану.

Отримав я цей рецепт незаконно,

оскільки я не є мешканцем Каліфорнії, -

мушу це зазначити.

Водночас хочу сказати,

що ніколи не використовував цього рецепту
для придбання марихуани.

Усім присутнім агентам Управління
по боротьбі з наркотиками -

(Сміх)

любіть свою роботу,

продовжуйте в тому ж дусі.

(Сміх)

Попри що довідка не надавала мені
права на купівлю,

вона була безцінною, адже вона надала
мені змогу бути пацієнтом;

зрозуміти те, що відчувають
пацієнти, як Робін,

коли вони йдуть в пункт видачі
медичної марихуани.

Я випробував на собі те,

що вони відчувають кожного дня,

сотні тисяч людей, як Робін -

це було справді дивовижно.

Я зайшов у клініку,

і щоразу, як я заходив до багатьох
інших таких клінік та аптек,

щоразу я відчував, немов ці
аптеки, ці клініки

працювали для мене.

З самого початку вони запитували хто я,

чим я займаюсь,

З якою метою мені потрібен рецепт
на медичну марихуану

або ж навіщо мені цей продукт.

Які мої власні цілі та вподобання,

мої надії.

Як, на мою думку, це може допомогти мені,
які мої сподівання,

чим я стурбований.

Це саме ті запитання,

на які пацієнти такі, як Робін, мусили
відповідати щоразу.

Питання, що надавали мені впевненості
у тому,

що людина, з якою я спілкуюсь,
цікавиться моїми проблемами

та бажає дізнатись, що зі мною коїться.

Наступне, про що я довідався
перебуваючи в клініці -

це доступність інформації.

Знання від людей, що прийшли без
лікарського призначення,

але також і знання від людей
по той бік кабінету лікаря.

Люди, яких я зустрів, були дуже
раді, коли я сидів поруч з ними,

люди, як Робін, -

розповісти мені хто вони такі, чому вони
використовують медичну марихуану,

чим це допомагає їм, як це відбувається,

надавали мені поради та пропозиції.

Ці кімнати очікування - це сукупність
спілкування, порад та підтримки.

Третя річ, - люди без лікарського
призначення.

Я був приголошений тим, наскільки
охоче люди

витрачали годину, а то і більше,
пояснюючи різницю між марихуаною

одного сорту у порівнянні з іншим,

курінням та випарюванням,

в якості їжі або ж настоянок -

абсолютно усе, і це при тому, що я
не збирався нічого купувати, пам'ятаєте?

А тепер, пригадайте ваш останній візит
до лікаря в лікарні,

спробуйте пригадати, коли востаннє
хто-небудь витрачав годину на роз'яснення.

Той факт, що пацієнти, як Робін,
обирають ці клініки,

ходять в такі аптеки,

отримують такий вид індивідуальної уваги,

знань та обслуговування,

мусить бути тривожним сигналом
для медичної системи.

Люди, на кшталт Робін, відвертаються від
традиційної медицини,

і йдуть до пунктів видачі
медичної марихуани,

бо там надають їм те,
чого вони потребують.

Це сигнал не тільки
для медичних закладів,

але й для більшості моїх колег,
які не чують

або ж не хочуть чути.

Спілкуючись зі своїми колегами,
зокрема терапевтами,

про медичну марихуану

у відповідь чую: "Нам необхідно більше
доказів.

Нам необхідно більше фактів про користь.
Більше підтверджень можливих ризиків."

І ви знаєте що? - Вони мають рацію.

Вони абсолютно праві.

Нам дійсно необхідно більше доказів
стосовно користі медичної марихуани.

Нам також варто попросити уряд перенести
розгляд марихуани на інше засідання,

або ж цілком відмінити розгляд,
аби провести дослідження.

Водночас нам необхідні дослідження
усіх ризиків використання марихуани.

Ризиків медичної марихуани.

Нам відомі наслідки вживання марихуани
у розважальних цілях,

але майже нічого не відомо про її
медичне застосування.

Тож нам дійсно необхідно більше дослідів.

Та говорити про потребу проведення
досліджень,

не згадавши про потребу нагальних змін
прямо зараз,

це абсолютно хибний підхід.

Люди, на кшталт Робін, використовують
медичну марихуану

не тому, що це диво-наркотик,

і не тому, що це абсолютно безпечно.

Причина в тому, що контекст,
в якому ліки було видано, впроваджено

та використано -

надає їм видимість контролю над життям,
якого вони потребують.

Саме це є сигналом,
на який варто звернути увагу.

Хороша новина в тому, що вже
сьогодні ми можемо дізнатись щось нове

завдяки пунктам видачі медичної марихуани.

І нам дійсно варто це зробити.

Це зазвичай невеличкі сімейні
пункти,

якими керують люди без медичної
підготовки.

Хоч це не легко визнати,

але чимало з цих клінік та аптек
надають послуги

та підтримку, яких потребують
пацієнти.

І роблять це так, як нездатні мільярдні
системи охорони здоров'я.

Нам має бути соромно за це,

але нам також є чому повчитись у них.

Ми можемо отримати, принаймні,

три уроки від цих невеличких
диспансерів.

Перше: нам неодхідно знайти шлях
надавати пацієнтам більше контролю,

невеличкого, проте важливого.

Як спілкуватись з лікарями,

коли звертатися до них,

як використовувати ліки, аби вони
допомагали.

З власного досвіду,

я став значно креативнішим та гнучкішим,

підтримуючи своїх пацієнтів і дозволяючи
безпечний прийом ліків

для боротьби з симптомами -

з акцентом на безпеку.

Багато ліків, які я призначаю, -
наркотики такі, як опіоїди та бензодіазепіни,

можуть бути небезпечними при
надмірному використанні.

В цьому і суть,

небезпечними є надмірні дози,

але вони й не матимуть дії, коли
їх вживати

невідповідно до потреб та
бажань пацієнта.

Тож ця гнучкість, при безпечному підході,

може бути надзвичайно значимою для
пацієнтів та їх сімей.

Це, по-перше.

Друге: просвітницька діяльність.

Величезні можливості

навчитись певних хитрощів у диспансерах
медичної марихуани,

аби забезпечити рівень освіти,

це не займе багато
часу у терапевта,

а то й взагалі не займе часу.

але це можливість дізнатись щось про
ліки, які ми використовуємо

і чому,

прогнози, шляхи розвитку хвороб

та, найбільш важливе,

можливість навчання пацієнтів один
від одного.

Як ми можемо відтворити те,
що відбувається

у кімнатах очікувань різних клінік
та медичних диспансерів.

Як пацієнти дізнаються та поширюють
інформацію один від одного.

І останнє, проте не менш важливе,

ставити пацієнтів на перше місце, за
принципом медичних диспансерів,

дати їм можливість відчувати, що їх
бажання законні,

як і їх потреби.

Саме для того ми і є,

медпрацівники.

Щоб запитувати у пацієнтів про їх надії,
побоювання, плани на майбутнє та вподобання.

Як лікар паліативної медицини,

я запитую усіх своїх пацієнтів про
їх сподівання та побоювання.

Але проблема ось у чому.

Пацієнти не повинні чекати, коли
настане серйозна хронічна хвороба,

коли вони будуть на волосину
від смерті.

Вони не мають чекати зустрічі
з терапевтом, як я,

аби їх запитали:

"На що ви сподіваєтесь?",

"Чого ви боїтесь?" -

це повинно бути основою при
наданні медичної допомоги.

Ми можемо зробити це,

справді, можемо.

Диспансери медичної марихуани та клініки
по всій країні

демонструють нам це.

У них це виходить так добре,

що вони залишають далеко позаду більш
прогресивні системи охорони здоров'я.

Нам є чому повчитися в них,

І нам варто це зробити.

Все, що нам потрібно зробити,

- приборкати свою пиху,

відкласти думки на хвилинку,

адже ми вважаємо себе експертами
з великої букви,

головними медпрацівниками
найбільшої системи охорони здоров'я,

мовляв, ми знаємо, як задовольнити
усі потреби пацієнтів...

Тож нам варто приборкати гординю,

відвідати кілька диспансерів медичної
марихуани.

Зрозуміти, як вони працюють,

чому так багато клієнтів, на кшталт Робін,

покидають традиційні поліклініки

на користь цих диспансерів.

Вияснити, які хитрощі вони
використовують,

які інструменти застосовують

та навчитися цьому у них.

І якщо нам вдасться,

на що, я сподіваюсь, ми спроможні,
більше того - зобов'язані,

ми зможемо гарантувати нашим пацієнтам
значно кращий досвід.

Дякую.

(Оплески)