Джозеф Кім: Сім'я, яку я втратив у Північній Кореї. І сім'я, яку я отримав.
-
0:00 - 0:04Я народився та виріс у Північній Кореї.
-
0:04 - 0:09Хоча моя сім'я постійно боролась із бідністю,
-
0:09 - 0:12мене завжди любили і про мене турбувались у першу чергу,
-
0:12 - 0:14бо я був єдиним сином
-
0:14 - 0:18і наймолодшим з двох у сім'ї.
-
0:18 - 0:21Але року 1994 почався великий голод.
-
0:21 - 0:24Мені було 4 роки.
-
0:24 - 0:27Моя сестра і я ходили у пошуках хмизу,
-
0:27 - 0:29починаючи о 5 ранку,
-
0:29 - 0:32і поверталися після полудня.
-
0:32 - 0:36Я блукав вулицями у пошуках їжі
-
0:36 - 0:38і пам'ятаю, що бачив маленьку дитину,
-
0:38 - 0:41прив'язану до маминої спини, яка їла картоплю,
-
0:41 - 0:44і я хотів вкрасти її у дитини.
-
0:44 - 0:49Голод - це приниження. Голод - це безнадія.
-
0:49 - 0:52Для голодної дитини політика та свобода
-
0:52 - 0:55не варті навіть думки про них.
-
0:55 - 0:58На мій дев'ятий день народження мої батьки
-
0:58 - 1:01не могли дати мені їжі.
-
1:01 - 1:05Але навіть дитиною я відчував, як їм важко
-
1:05 - 1:08на душі.
-
1:08 - 1:13Понад мільйон жителів Північної Кореї померли з голоду у той час,
-
1:13 - 1:17і 2003 року, коли мені було 13 років,
-
1:17 - 1:20мій батько став одним із них.
-
1:20 - 1:24Я бачив, як мій батько чахнув та помирав.
-
1:24 - 1:28Того ж року одного дня зникла моя мати,
-
1:28 - 1:30і тоді моя сестра сказала мені,
-
1:30 - 1:33що вона вирушає в Китай заробляти гроші,
-
1:33 - 1:37і пообіцяла, що вона незабаром повернеться з грошима та їжею.
-
1:37 - 1:40Оскільки до того ми ніколи не розлучались,
-
1:40 - 1:43то я думав, що ми завжди будемо разом.
-
1:43 - 1:46Я навіть не обійняв її, коли вона пішла.
-
1:46 - 1:51Це була найбільша помилка у моєму житті.
-
1:51 - 1:52Але знову ж таки, я не знав,
-
1:52 - 1:56що це буде прощання надовго.
-
1:56 - 2:01Я не бачив своєї мами та сестри з того часу.
-
2:01 - 2:05Раптом я став бездомним сиротою.
-
2:05 - 2:08Моє щоденне життя стало дуже важким,
-
2:08 - 2:10але дуже простим у той же час.
-
2:10 - 2:14Моєю метою було знайти брудний шматок хліба у смітті.
-
2:14 - 2:17Але це не вихід, щоб вижити.
-
2:17 - 2:22Я почав усвідомлювати, що жебрання - це не вихід.
-
2:22 - 2:27Тому я почав красти їжу з візків на незаконних ринках.
-
2:27 - 2:30Деколи я знаходив дрібні підробітки
-
2:30 - 2:32в обмін на їжу.
-
2:32 - 2:36Одного разу я навіть провів два місяці взимку,
-
2:36 - 2:37працюючи на вугільній шахті,
-
2:37 - 2:4333 метри під землею без жодного захисту
-
2:43 - 2:47до 16 годин на день.
-
2:47 - 2:49Це не було незвично.
-
2:49 - 2:56Багато інших сиріт виживали у такий спосіб, або й гірший.
-
2:56 - 3:01Коли я не міг заснути від жахливого холоду
-
3:01 - 3:02або болю від голоду,
-
3:02 - 3:05я надіявся, що наступного ранку
-
3:05 - 3:08моя сестра повернеться, щоб мене збудити
-
3:08 - 3:10з моєю улюбленою їжею.
-
3:10 - 3:13Ця надія допомагала мені жити.
-
3:13 - 3:16Я не маю на увазі велику, грандіозну надію.
-
3:16 - 3:19Я про ту, що змушувала мене вірити,
-
3:19 - 3:21що у наступному смітнику буде хліб,
-
3:21 - 3:24хоча зазвичай його там не було.
-
3:24 - 3:28Але якби я не вірив у це, я б навіть не пробував,
-
3:28 - 3:30і тоді я б помер.
-
3:30 - 3:34Надія давала мені життя.
-
3:34 - 3:37Кожного дня я казав собі:
-
3:37 - 3:39"Хоч як важко мені буде,
-
3:39 - 3:43я мушу жити".
-
3:43 - 3:47Прочекавши три роки на повернення сестри,
-
3:47 - 3:52я вирішив поїхати до Китаю, щоб шукати її самотужки.
-
3:52 - 3:55Я усвідомив,
-
3:55 - 3:58що не міг так жити далі.
-
3:58 - 4:01Я знав, що дорога буде ризикованою,
-
4:01 - 4:04але я б наразив своє життя на небезпеку так чи інакше.
-
4:04 - 4:08Я міг померти з голоду, як мій батько у Північній Кореї
-
4:08 - 4:12або податися на пошуки кращого життя
-
4:12 - 4:15до Китаю.
-
4:15 - 4:18Я дізнався,що багато людей намагались перетнути
-
4:18 - 4:23кордон Китаю вночі, щоб їх не помітили.
-
4:23 - 4:27Охоронці кордону Північної Кореї часто стріляли і вбивали людей,
-
4:27 - 4:30що намагалися перетнути кордон без дозволу.
-
4:30 - 4:33Китайські солдати зловлять
-
4:33 - 4:35і відішлють назад жителів Північної Кореї,
-
4:35 - 4:39де вони зустрінуть суворе покарання.
-
4:39 - 4:42Я вирішив перетнути кордон вдень,
-
4:42 - 4:48по-перше, тому що я все ще був дитиною і боявся темряви,
-
4:48 - 4:52по-друге, бо я знав, що вже ризикую,
-
4:52 - 4:56і оскільки небагато людей намагались перейти вдень,
-
4:56 - 4:57я подумав, що зможу перетнути
-
4:57 - 5:01непоміченим.
-
5:01 - 5:05Я добрався до Китаю 15 лютого 2006.
-
5:05 - 5:07Мені було 16 років.
-
5:07 - 5:10Я думав, що у Китаї все стане легше,
-
5:10 - 5:13бо там було більше їжі.
-
5:13 - 5:16Я сподівався, що більше людей допоможуть мені.
-
5:16 - 5:20Але це було важче, ніж життя у Північній Кореї,
-
5:20 - 5:22бо я не був вільним.
-
5:22 - 5:25Я завжди боявся, що мене спіймають
-
5:25 - 5:27і відправлять назад.
-
5:27 - 5:31Дивом кілька місяців потому
-
5:31 - 5:32я зустрів когось, хто керував
-
5:32 - 5:35підземним притулком для корейців,
-
5:35 - 5:38і мені дозволили жити там
-
5:38 - 5:43і їсти регулярно вперше за багато років.
-
5:43 - 5:48Пізніше того ж року активіст допоміг мені втекти з Китаю
-
5:48 - 5:52і поїхати в Сполучені Штати як біженець.
-
5:52 - 5:55Я поїхав до Америки, не знаючи й слова англійською,
-
5:55 - 6:00хоча мій соціальний працівник сказав мені, що я мав ходити до школи.
-
6:00 - 6:04Навіть у Північній Кореї я був двієчником.
-
6:04 - 6:05(Сміх)
-
6:05 - 6:09Я ледве закінчив початкову школу.
-
6:09 - 6:12Пам'ятаю, що я бився у школі більше, ніж раз на день.
-
6:12 - 6:16Підручники та бібліотека не були моїм поприщем.
-
6:16 - 6:20Мій батько намагався мотивувати мене вчитись,
-
6:20 - 6:23але йому нічого не виходило.
-
6:23 - 6:26І одніє миті у батька опустилися руки.
-
6:26 - 6:30Він сказав: "Ти мені більше не син".
-
6:30 - 6:34Мені було лише 11 чи 12, але це мене глибоко вразило.
-
6:34 - 6:37Проте мій рівень мотивації
-
6:37 - 6:42не змінювався до самісінького моменту його смерті.
-
6:42 - 6:45Тому в Америці це було трохи смішно,
-
6:45 - 6:48коли вони сказали, що мені варто піти у старшу школу.
-
6:48 - 6:50Я не ходив навіть до середньої.
-
6:50 - 6:53Я вирішив піти тільки тому, що мені сказали,
-
6:53 - 6:56не докладаючи особливих зусиль.
-
6:56 - 6:59Але одного дня я прийшов додому і моя названа мати
-
6:59 - 7:03приготувала курячі крильця на обід.
-
7:03 - 7:06Під час обіду я захотів ще одне крильце,
-
7:06 - 7:09але усвідомив, що там не було достатньо для всіх,
-
7:09 - 7:12тому я вирішив не брати більше.
-
7:12 - 7:15Коли я поглянув на мою тарілку,
-
7:15 - 7:20я побачив останнє крильце, яке мій прийомний батько віддав мені.
-
7:20 - 7:22Я був такий щасливий.
-
7:22 - 7:25Я поглянув на нього, він сидів біля мене.
-
7:25 - 7:28Він просто поглянув у відповідь дуже сердечно,
-
7:28 - 7:31але нічого не сказав.
-
7:31 - 7:35Раптом я згадав свого біологічного батька.
-
7:35 - 7:38Маленький акт любові мого прийомного батька
-
7:38 - 7:41нагадав мені про мого батька,
-
7:41 - 7:44що хотів би поділитись зі мною їжею,
-
7:44 - 7:48коли він був голодний, навіть якщо він помирав з голоду.
-
7:48 - 7:53Я почувався страшенно пригніченим, адже я мав стільки їжі в Америці,
-
7:53 - 7:56а мій батько помер з голоду.
-
7:56 - 8:00Моїм єдиним бажанням тієї ночі було приготувати йому їжу,
-
8:00 - 8:04і тієї ночі я також подумав, що ще я можу зробити,
-
8:04 - 8:06щоб вшанувати його честь.
-
8:06 - 8:09Тож я пообіцяв собі,
-
8:09 - 8:12що наполегливо вчитимусь і отримаю найкращу освіту
-
8:12 - 8:16в Америці, щоб вшанувати його жертву.
-
8:16 - 8:18Я сприйняв школу серйозно,
-
8:18 - 8:21і вперше у своєму житті
-
8:21 - 8:25отримав академічну нагороду за досягнення,
-
8:25 - 8:30і потрапив у список декана з першого семестру у старшій школі.
-
8:30 - 8:38(Оплески)
-
8:38 - 8:41Те куряче крильце змінило моє життя.
-
8:41 - 8:45(Сміх)
-
8:45 - 8:48Надія - це особисте. Надія - це щось,
-
8:48 - 8:51що ніхто не може дати тобі.
-
8:51 - 8:54Ти мусиш вибрати вірити надії.
-
8:54 - 8:57Ти мусиш зробити це самостійно.
-
8:57 - 9:00У Північній Кореї я сам це зробив.
-
9:00 - 9:03Надія привела мене до Америки.
-
9:03 - 9:06Але в Америці я не знав, що робити,
-
9:06 - 9:11бо мав цю приголомшливу свободу.
-
9:11 - 9:15Мій прийомний батько під час того обіду дав мені напрямок,
-
9:15 - 9:19і дав мені мотивацію та мету
-
9:19 - 9:23жити в Америці.
-
9:23 - 9:26Я не сам прийшов сюди.
-
9:26 - 9:31Я мав надію, але надія сама по собі - це недостатньо.
-
9:31 - 9:35Багато людей допомогли мені по дорозі сюди.
-
9:35 - 9:39Жителі Північної Кореї важко борються за життя.
-
9:39 - 9:42Вони мають змушувати себе жити,
-
9:42 - 9:44мати надію вижити,
-
9:44 - 9:49але вони не можуть зробити цього без допомоги.
-
9:49 - 9:51Це моє повідомлення вам.
-
9:51 - 9:54Майте надію для себе,
-
9:54 - 9:57але також допомагайте один одному.
-
9:57 - 10:04Життя може бути важким для всіх, де б ви не жили.
-
10:04 - 10:08Мій прийомний батько не мав наміру змінити моє життя.
-
10:08 - 10:12Таким же чином ви можете також змінити чиєсь життя
-
10:12 - 10:17навіть найменшим виявом любові.
-
10:17 - 10:22Шматок хліба може задовільнити ваш голод,
-
10:22 - 10:25і надія принесе вам хліб,
-
10:25 - 10:27щоб допомогти вам жити.
-
10:27 - 10:30Але я з впевненістю вірю,
-
10:30 - 10:34що ваш вияв любові та турботи
-
10:34 - 10:37може також зберегти життя іншого Джозефа
-
10:37 - 10:43і змінити тисячі інших Джозефів,
-
10:43 - 10:47які досі мають надію вижити.
-
10:47 - 10:48Дякую.
-
10:48 - 10:57(Оплески)
-
11:24 - 11:27Адріан Гонґ: Джозефе, дякую, що поділився
-
11:27 - 11:30цією дуже особистою і особливою історією з нами.
-
11:30 - 11:33Я знаю, ти не бачив своєї сестри протягом, ти казав,
-
11:33 - 11:36майже десятиліття,
-
11:36 - 11:38і на випадок, якщо вона зможе це побачити,
-
11:38 - 11:40ми вирішили дати тобі можливість
-
11:40 - 11:42відправити їй повідомлення.
-
11:42 - 11:43Джозеф Кім: Корейською?
-
11:43 - 11:46А.Г.: Можеш англійською або корейською - байдуже.
-
11:46 - 11:50(Сміх)
-
11:50 - 11:52Дж.К.: Добре, я не збираюсь більше робити це корейською,
-
11:52 - 11:55бо я не думаю, що зможу зробити це
-
11:55 - 11:59без сліз.
-
11:59 - 12:03Нуна, минуло вже 10 років,
-
12:03 - 12:10відколи я бачив тебе востаннє.
-
12:10 - 12:13Я просто хотів сказати,
-
12:13 - 12:17що я сумую за тобою і люблю тебе,
-
12:17 - 12:22будь ласка, повертайся до мене і залишайся живою.
-
12:22 - 12:27І я ...о, Боже.
-
12:27 - 12:31Я досі не втратив надію побачити тебе.
-
12:33 - 12:38Я проживу своє життя щасливо
-
12:38 - 12:41і наполегливо вчитимусь,
-
12:41 - 12:43поки тебе побачу,
-
12:43 - 12:48і я обіцяю, що не буду більше плакати.
-
12:48 - 12:49(Сміх)
-
12:49 - 12:52Так, я з нетерпінням чекаю, щоб побачитись з тобою,
-
12:52 - 12:54і якщо ти можеш знайти мене,
-
12:54 - 12:57я також шукатиму тебе,
-
12:57 - 13:00і я сподіваюся зустріти тебе одного дня.
-
13:00 - 13:03І чи можу я також передати маленьке повідомлення для моєї мами?
-
13:03 - 13:05А.Г.: Звичайно, будь ласка.
-
13:05 - 13:08Дж.К.: Я не провів з тобою багато часу,
-
13:08 - 13:10але я знаю: ти все ще мене любиш,
-
13:10 - 13:13і ти, напевно, все ще молишся за мене
-
13:13 - 13:16і думаєш про мене.
-
13:16 - 13:18Я просто хотів тобі подякувати
-
13:18 - 13:21за те, що дала мені можливість жити у цьому світі.
-
13:21 - 13:23Дякую.
-
13:23 - 13:28(Оплески)
- Title:
- Джозеф Кім: Сім'я, яку я втратив у Північній Кореї. І сім'я, яку я отримав.
- Speaker:
- Joseph Kim
- Description:
-
Біженець, який зараз живе у США, Джозеф Кім, розповідає історію свого життя у Північній Кореї під час голоду. Він почав створювати нове життя, але досі шукає сім'ю, яку втратив.
- Video Language:
- English
- Team:
- closed TED
- Project:
- TEDTalks
- Duration:
- 13:34
Hanna Leliv approved Ukrainian subtitles for The family I lost in North Korea. And the family I gained. | ||
Hanna Leliv edited Ukrainian subtitles for The family I lost in North Korea. And the family I gained. | ||
Hanna Leliv edited Ukrainian subtitles for The family I lost in North Korea. And the family I gained. | ||
Julia Halamay accepted Ukrainian subtitles for The family I lost in North Korea. And the family I gained. | ||
Julia Halamay edited Ukrainian subtitles for The family I lost in North Korea. And the family I gained. | ||
Julia Halamay edited Ukrainian subtitles for The family I lost in North Korea. And the family I gained. | ||
Orysja Fedunjak added a translation |