0:00:00.000,0:00:04.000
Я народився та виріс у Північній Кореї.

0:00:04.000,0:00:09.000
Хоча моя сім'я постійно боролась із бідністю,

0:00:09.000,0:00:12.000
мене завжди любили і про мене турбувались у першу чергу,

0:00:12.000,0:00:14.000
бо я був єдиним сином

0:00:14.000,0:00:18.000
і наймолодшим з двох у сім'ї.

0:00:18.000,0:00:21.000
Але року 1994 почався великий голод.

0:00:21.000,0:00:24.000
Мені було 4 роки.

0:00:24.000,0:00:27.000
Моя сестра і я ходили у пошуках хмизу,

0:00:27.000,0:00:29.000
починаючи о 5 ранку,

0:00:29.000,0:00:32.000
і поверталися після полудня.

0:00:32.000,0:00:36.000
Я блукав вулицями у пошуках їжі

0:00:36.000,0:00:38.000
і пам'ятаю, що бачив маленьку дитину,

0:00:38.000,0:00:41.000
прив'язану до маминої спини, яка їла картоплю,

0:00:41.000,0:00:44.000
і я хотів вкрасти її у дитини.

0:00:44.000,0:00:49.000
Голод - це приниження. Голод - це безнадія.

0:00:49.000,0:00:52.000
Для голодної дитини політика та свобода

0:00:52.000,0:00:55.000
не варті навіть думки про них.

0:00:55.000,0:00:58.000
На мій дев'ятий день народження мої батьки

0:00:58.000,0:01:01.000
не могли дати мені їжі.

0:01:01.000,0:01:05.000
Але навіть дитиною я відчував, як їм важко

0:01:05.000,0:01:08.000
на душі.

0:01:08.000,0:01:13.000
Понад мільйон жителів Північної Кореї померли з голоду у той час,

0:01:13.000,0:01:17.000
і 2003 року, коли мені було 13 років,

0:01:17.000,0:01:20.000
мій батько став одним із них.

0:01:20.000,0:01:24.000
Я бачив, як мій батько чахнув та помирав.

0:01:24.000,0:01:28.000
Того ж року одного дня зникла моя мати,

0:01:28.000,0:01:30.000
і тоді моя сестра сказала мені,

0:01:30.000,0:01:33.000
що вона вирушає в Китай заробляти гроші,

0:01:33.000,0:01:37.000
і пообіцяла, що вона незабаром повернеться з грошима та їжею.

0:01:37.000,0:01:40.000
Оскільки до того ми ніколи не розлучались,

0:01:40.000,0:01:43.000
то я думав, що ми завжди будемо разом.

0:01:43.000,0:01:46.000
Я навіть не обійняв її, коли вона пішла.

0:01:46.000,0:01:51.000
Це була найбільша помилка у моєму житті.

0:01:51.000,0:01:52.000
Але знову ж таки, я не знав,

0:01:52.000,0:01:56.000
що це буде прощання надовго.

0:01:56.000,0:02:01.000
Я не бачив своєї мами та сестри з того часу.

0:02:01.000,0:02:05.000
Раптом я став бездомним сиротою.

0:02:05.000,0:02:08.000
Моє щоденне життя стало дуже важким,

0:02:08.000,0:02:10.000
але дуже простим у той же час.

0:02:10.000,0:02:14.000
Моєю метою було знайти брудний шматок хліба у смітті.

0:02:14.000,0:02:17.000
Але це не вихід, щоб вижити.

0:02:17.000,0:02:22.000
Я почав усвідомлювати, що жебрання - це не вихід.

0:02:22.000,0:02:27.000
Тому я почав красти їжу з візків на незаконних ринках.

0:02:27.000,0:02:30.000
Деколи я знаходив дрібні підробітки

0:02:30.000,0:02:32.000
в обмін на їжу.

0:02:32.000,0:02:36.000
Одного разу я навіть провів два місяці взимку,

0:02:36.000,0:02:37.000
працюючи на вугільній шахті,

0:02:37.000,0:02:43.000
33 метри під землею без жодного захисту

0:02:43.000,0:02:47.000
до 16 годин на день.

0:02:47.000,0:02:49.000
Це не було незвично.

0:02:49.000,0:02:56.000
Багато інших сиріт виживали у такий спосіб, або й гірший.

0:02:56.000,0:03:01.000
Коли я не міг заснути від жахливого холоду

0:03:01.000,0:03:02.000
або болю від голоду,

0:03:02.000,0:03:05.000
я надіявся, що наступного ранку

0:03:05.000,0:03:08.000
моя сестра повернеться, щоб мене збудити

0:03:08.000,0:03:10.000
з моєю улюбленою їжею.

0:03:10.000,0:03:13.000
Ця надія допомагала мені жити.

0:03:13.000,0:03:16.000
Я не маю на увазі велику, грандіозну надію.

0:03:16.000,0:03:19.000
Я про ту, що змушувала мене вірити,

0:03:19.000,0:03:21.000
що у наступному смітнику буде хліб,

0:03:21.000,0:03:24.000
хоча зазвичай його там не було.

0:03:24.000,0:03:28.000
Але якби я не вірив у це, я б навіть не пробував,

0:03:28.000,0:03:30.000
і тоді я б помер.

0:03:30.000,0:03:34.000
Надія давала мені життя.

0:03:34.000,0:03:37.000
Кожного дня я казав собі:

0:03:37.000,0:03:39.000
"Хоч як важко мені буде,

0:03:39.000,0:03:43.000
я мушу жити".

0:03:43.000,0:03:47.000
Прочекавши три роки на повернення сестри,

0:03:47.000,0:03:52.000
я вирішив поїхати до Китаю, щоб шукати її самотужки.

0:03:52.000,0:03:55.000
Я усвідомив,

0:03:55.000,0:03:58.000
що не міг так жити далі.

0:03:58.000,0:04:01.000
Я знав, що дорога буде ризикованою,

0:04:01.000,0:04:04.000
але я б наразив своє життя на небезпеку так чи інакше.

0:04:04.000,0:04:08.000
Я міг померти з голоду, як мій батько у Північній Кореї

0:04:08.000,0:04:12.000
або податися на пошуки кращого життя

0:04:12.000,0:04:15.000
до Китаю.

0:04:15.000,0:04:18.000
Я дізнався,що багато людей намагались перетнути

0:04:18.000,0:04:23.000
кордон Китаю вночі, щоб їх не помітили.

0:04:23.000,0:04:27.000
Охоронці кордону Північної Кореї часто стріляли і вбивали людей,

0:04:27.000,0:04:30.000
що намагалися перетнути кордон без дозволу.

0:04:30.000,0:04:33.000
Китайські солдати зловлять

0:04:33.000,0:04:35.000
і відішлють назад жителів Північної Кореї,

0:04:35.000,0:04:39.000
де вони зустрінуть суворе покарання.

0:04:39.000,0:04:42.000
Я вирішив перетнути кордон вдень,

0:04:42.000,0:04:48.000
по-перше, тому що я все ще був дитиною і боявся темряви,

0:04:48.000,0:04:52.000
по-друге, бо я знав, що вже ризикую,

0:04:52.000,0:04:56.000
і оскільки небагато людей намагались перейти вдень,

0:04:56.000,0:04:57.000
я подумав, що зможу перетнути

0:04:57.000,0:05:01.000
непоміченим.

0:05:01.000,0:05:05.000
Я добрався до Китаю 15 лютого 2006.

0:05:05.000,0:05:07.000
Мені було 16 років.

0:05:07.000,0:05:10.000
Я думав, що у Китаї все стане легше,

0:05:10.000,0:05:13.000
бо там було більше їжі.

0:05:13.000,0:05:16.000
Я сподівався, що більше людей допоможуть мені.

0:05:16.000,0:05:20.000
Але це було важче, ніж життя у Північній Кореї,

0:05:20.000,0:05:22.000
бо я не був вільним.

0:05:22.000,0:05:25.000
Я завжди боявся, що мене спіймають

0:05:25.000,0:05:27.000
і відправлять назад.

0:05:27.000,0:05:31.000
Дивом кілька місяців потому

0:05:31.000,0:05:32.000
я зустрів когось, хто керував

0:05:32.000,0:05:35.000
підземним притулком для корейців,

0:05:35.000,0:05:38.000
і мені дозволили жити там

0:05:38.000,0:05:43.000
і їсти регулярно вперше за багато років.

0:05:43.000,0:05:48.000
Пізніше того ж року активіст допоміг мені втекти з Китаю

0:05:48.000,0:05:52.000
і поїхати в Сполучені Штати як біженець.

0:05:52.000,0:05:55.000
Я поїхав до Америки, не знаючи й слова англійською,

0:05:55.000,0:06:00.000
хоча мій соціальний працівник сказав мені, що я мав ходити до школи.

0:06:00.000,0:06:04.000
Навіть у Північній Кореї я був двієчником.

0:06:04.000,0:06:05.000
(Сміх)

0:06:05.000,0:06:09.000
Я ледве закінчив початкову школу.

0:06:09.000,0:06:12.000
Пам'ятаю, що я бився у школі більше, ніж раз на день.

0:06:12.000,0:06:16.000
Підручники та бібліотека не були моїм поприщем.

0:06:16.000,0:06:20.000
Мій батько намагався мотивувати мене вчитись,

0:06:20.000,0:06:23.000
але йому нічого не виходило.

0:06:23.000,0:06:26.000
І одніє миті у батька опустилися руки.

0:06:26.000,0:06:30.000
Він сказав: "Ти мені більше не син".

0:06:30.000,0:06:34.000
Мені було лише 11 чи 12, але це мене глибоко вразило.

0:06:34.000,0:06:37.000
Проте мій рівень мотивації

0:06:37.000,0:06:42.000
не змінювався до самісінького моменту його смерті.

0:06:42.000,0:06:45.000
Тому в Америці це було трохи смішно,

0:06:45.000,0:06:48.000
коли вони сказали, що мені варто піти у старшу школу.

0:06:48.000,0:06:50.000
Я не ходив навіть до середньої.

0:06:50.000,0:06:53.000
Я вирішив піти тільки тому, що мені сказали,

0:06:53.000,0:06:56.000
не докладаючи особливих зусиль.

0:06:56.000,0:06:59.000
Але одного дня я прийшов додому і моя названа мати

0:06:59.000,0:07:03.000
приготувала курячі крильця на обід.

0:07:03.000,0:07:06.000
Під час обіду я захотів ще одне крильце,

0:07:06.000,0:07:09.000
але усвідомив, що там не було достатньо для всіх,

0:07:09.000,0:07:12.000
тому я вирішив не брати більше.

0:07:12.000,0:07:15.000
Коли я поглянув на мою тарілку,

0:07:15.000,0:07:20.000
я побачив останнє крильце, яке мій прийомний батько віддав мені.

0:07:20.000,0:07:22.000
Я був такий щасливий.

0:07:22.000,0:07:25.000
Я поглянув на нього, він сидів біля мене.

0:07:25.000,0:07:28.000
Він просто поглянув у відповідь дуже сердечно,

0:07:28.000,0:07:31.000
але нічого не сказав.

0:07:31.000,0:07:35.000
Раптом я згадав свого біологічного батька.

0:07:35.000,0:07:38.000
Маленький акт любові мого прийомного батька

0:07:38.000,0:07:41.000
нагадав мені про мого батька,

0:07:41.000,0:07:44.000
що хотів би поділитись зі мною їжею,

0:07:44.000,0:07:48.000
коли він був голодний, навіть якщо він помирав з голоду.

0:07:48.000,0:07:53.000
Я почувався страшенно пригніченим, адже я мав стільки їжі в Америці,

0:07:53.000,0:07:56.000
а мій батько помер з голоду.

0:07:56.000,0:08:00.000
Моїм єдиним бажанням тієї ночі було приготувати йому їжу,

0:08:00.000,0:08:04.000
і тієї ночі я також подумав, що ще я можу зробити,

0:08:04.000,0:08:06.000
щоб вшанувати його честь.

0:08:06.000,0:08:09.000
Тож я пообіцяв собі,

0:08:09.000,0:08:12.000
що наполегливо вчитимусь і отримаю найкращу освіту

0:08:12.000,0:08:16.000
в Америці, щоб вшанувати його жертву.

0:08:16.000,0:08:18.000
Я сприйняв школу серйозно,

0:08:18.000,0:08:21.000
і вперше у своєму житті

0:08:21.000,0:08:25.000
отримав академічну нагороду за досягнення,

0:08:25.000,0:08:30.000
і потрапив у список декана з першого семестру у старшій школі.

0:08:30.000,0:08:38.000
(Оплески)

0:08:38.000,0:08:41.000
Те куряче крильце змінило моє життя.

0:08:41.000,0:08:45.000
(Сміх)

0:08:45.000,0:08:48.000
Надія - це особисте. Надія - це щось,

0:08:48.000,0:08:51.000
що ніхто не може дати тобі.

0:08:51.000,0:08:54.000
Ти мусиш вибрати вірити надії.

0:08:54.000,0:08:57.000
Ти мусиш зробити це самостійно.

0:08:57.000,0:09:00.000
У Північній Кореї я сам це зробив.

0:09:00.000,0:09:03.000
Надія привела мене до Америки.

0:09:03.000,0:09:06.000
Але в Америці я не знав, що робити,

0:09:06.000,0:09:11.000
бо мав цю приголомшливу свободу.

0:09:11.000,0:09:15.000
Мій прийомний батько під час того обіду дав мені напрямок,

0:09:15.000,0:09:19.000
і дав мені мотивацію та мету

0:09:19.000,0:09:23.000
жити в Америці.

0:09:23.000,0:09:26.000
Я не сам прийшов сюди.

0:09:26.000,0:09:31.000
Я мав надію, але надія сама по собі - це недостатньо.

0:09:31.000,0:09:35.000
Багато людей допомогли мені по дорозі сюди.

0:09:35.000,0:09:39.000
Жителі Північної Кореї важко борються за життя.

0:09:39.000,0:09:42.000
Вони мають змушувати себе жити,

0:09:42.000,0:09:44.000
мати надію вижити,

0:09:44.000,0:09:49.000
але вони не можуть зробити цього без допомоги.

0:09:49.000,0:09:51.000
Це моє повідомлення вам.

0:09:51.000,0:09:54.000
Майте надію для себе,

0:09:54.000,0:09:57.000
але також допомагайте один одному.

0:09:57.000,0:10:04.000
Життя може бути важким для всіх, де б ви не жили.

0:10:04.000,0:10:08.000
Мій прийомний батько не мав наміру змінити моє життя.

0:10:08.000,0:10:12.000
Таким же чином ви можете також змінити чиєсь життя

0:10:12.000,0:10:17.000
навіть найменшим виявом любові.

0:10:17.000,0:10:22.000
Шматок хліба може задовільнити ваш голод,

0:10:22.000,0:10:25.000
і надія принесе вам хліб,

0:10:25.000,0:10:27.000
щоб допомогти вам жити.

0:10:27.000,0:10:30.000
Але я з впевненістю вірю,

0:10:30.000,0:10:34.000
що ваш вияв любові та турботи

0:10:34.000,0:10:37.000
може також зберегти життя іншого Джозефа

0:10:37.000,0:10:43.000
і змінити тисячі інших Джозефів,

0:10:43.000,0:10:47.000
які досі мають надію вижити.

0:10:47.000,0:10:48.000
Дякую.

0:10:48.000,0:10:57.000
(Оплески)

0:11:24.000,0:11:27.000
Адріан Гонґ: Джозефе, дякую, що поділився

0:11:27.000,0:11:30.000
цією дуже особистою і особливою історією з нами.

0:11:30.000,0:11:33.000
Я знаю, ти не бачив своєї сестри протягом, ти казав,

0:11:33.000,0:11:36.000
майже десятиліття,

0:11:36.000,0:11:38.000
і на випадок, якщо вона зможе це побачити,

0:11:38.000,0:11:40.000
ми вирішили дати тобі можливість

0:11:40.000,0:11:42.000
відправити їй повідомлення.

0:11:42.000,0:11:43.000
Джозеф Кім: Корейською?

0:11:43.000,0:11:46.000
А.Г.: Можеш англійською або корейською - байдуже.

0:11:46.000,0:11:50.000
(Сміх)

0:11:50.000,0:11:52.000
Дж.К.: Добре, я не збираюсь більше робити це корейською,

0:11:52.000,0:11:55.000
бо я не думаю, що зможу зробити це

0:11:55.000,0:11:59.000
без сліз.

0:11:59.000,0:12:03.000
Нуна, минуло вже 10 років,

0:12:03.000,0:12:10.000
відколи я бачив тебе востаннє.

0:12:10.000,0:12:13.000
Я просто хотів сказати,

0:12:13.000,0:12:17.000
що я сумую за тобою і люблю тебе,

0:12:17.000,0:12:22.000
будь ласка, повертайся до мене і залишайся живою.

0:12:22.000,0:12:27.000
І я ...о, Боже.

0:12:27.000,0:12:31.000
Я досі не втратив надію побачити тебе.

0:12:33.000,0:12:38.000
Я проживу своє життя щасливо

0:12:38.000,0:12:41.000
і наполегливо вчитимусь,

0:12:41.000,0:12:43.000
поки тебе побачу,

0:12:43.000,0:12:48.000
і я обіцяю, що не буду більше плакати.

0:12:48.000,0:12:49.000
(Сміх)

0:12:49.000,0:12:52.000
Так, я з нетерпінням чекаю, щоб побачитись з тобою,

0:12:52.000,0:12:54.000
і якщо ти можеш знайти мене,

0:12:54.000,0:12:57.000
я також шукатиму тебе,

0:12:57.000,0:13:00.000
і я сподіваюся зустріти тебе одного дня.

0:13:00.000,0:13:03.000
І чи можу я також передати маленьке повідомлення для моєї мами?

0:13:03.000,0:13:05.000
А.Г.: Звичайно, будь ласка.

0:13:05.000,0:13:08.000
Дж.К.: Я не провів з тобою багато часу,

0:13:08.000,0:13:10.000
але я знаю: ти все ще мене любиш,

0:13:10.000,0:13:13.000
і ти, напевно, все ще молишся за мене

0:13:13.000,0:13:16.000
і думаєш про мене.

0:13:16.000,0:13:18.000
Я просто хотів тобі подякувати

0:13:18.000,0:13:21.000
за те, що дала мені можливість жити у цьому світі.

0:13:21.000,0:13:23.000
Дякую.

0:13:23.000,0:13:28.000
(Оплески)