1
00:00:00,000 --> 00:00:04,000
Я народився та виріс у Північній Кореї.

2
00:00:04,000 --> 00:00:09,000
Хоча моя сім'я постійно боролась із бідністю,

3
00:00:09,000 --> 00:00:12,000
мене завжди любили і про мене турбувались у першу чергу,

4
00:00:12,000 --> 00:00:14,000
бо я був єдиним сином

5
00:00:14,000 --> 00:00:18,000
і наймолодшим з двох у сім'ї.

6
00:00:18,000 --> 00:00:21,000
Але року 1994 почався великий голод.

7
00:00:21,000 --> 00:00:24,000
Мені було 4 роки.

8
00:00:24,000 --> 00:00:27,000
Моя сестра і я ходили у пошуках хмизу,

9
00:00:27,000 --> 00:00:29,000
починаючи о 5 ранку,

10
00:00:29,000 --> 00:00:32,000
і поверталися після полудня.

11
00:00:32,000 --> 00:00:36,000
Я блукав вулицями у пошуках їжі

12
00:00:36,000 --> 00:00:38,000
і пам'ятаю, що бачив маленьку дитину,

13
00:00:38,000 --> 00:00:41,000
прив'язану до маминої спини, яка їла картоплю,

14
00:00:41,000 --> 00:00:44,000
і я хотів вкрасти її у дитини.

15
00:00:44,000 --> 00:00:49,000
Голод - це приниження. Голод - це безнадія.

16
00:00:49,000 --> 00:00:52,000
Для голодної дитини політика та свобода

17
00:00:52,000 --> 00:00:55,000
не варті навіть думки про них.

18
00:00:55,000 --> 00:00:58,000
На мій дев'ятий день народження мої батьки

19
00:00:58,000 --> 00:01:01,000
не могли дати мені їжі.

20
00:01:01,000 --> 00:01:05,000
Але навіть дитиною я відчував, як їм важко

21
00:01:05,000 --> 00:01:08,000
на душі.

22
00:01:08,000 --> 00:01:13,000
Понад мільйон жителів Північної Кореї померли з голоду у той час,

23
00:01:13,000 --> 00:01:17,000
і 2003 року, коли мені було 13 років,

24
00:01:17,000 --> 00:01:20,000
мій батько став одним із них.

25
00:01:20,000 --> 00:01:24,000
Я бачив, як мій батько чахнув та помирав.

26
00:01:24,000 --> 00:01:28,000
Того ж року одного дня зникла моя мати,

27
00:01:28,000 --> 00:01:30,000
і тоді моя сестра сказала мені,

28
00:01:30,000 --> 00:01:33,000
що вона вирушає в Китай заробляти гроші,

29
00:01:33,000 --> 00:01:37,000
і пообіцяла, що вона незабаром повернеться з грошима та їжею.

30
00:01:37,000 --> 00:01:40,000
Оскільки до того ми ніколи не розлучались,

31
00:01:40,000 --> 00:01:43,000
то я думав, що ми завжди будемо разом.

32
00:01:43,000 --> 00:01:46,000
Я навіть не обійняв її, коли вона пішла.

33
00:01:46,000 --> 00:01:51,000
Це була найбільша помилка у моєму житті.

34
00:01:51,000 --> 00:01:52,000
Але знову ж таки, я не знав,

35
00:01:52,000 --> 00:01:56,000
що це буде прощання надовго.

36
00:01:56,000 --> 00:02:01,000
Я не бачив своєї мами та сестри з того часу.

37
00:02:01,000 --> 00:02:05,000
Раптом я став бездомним сиротою.

38
00:02:05,000 --> 00:02:08,000
Моє щоденне життя стало дуже важким,

39
00:02:08,000 --> 00:02:10,000
але дуже простим у той же час.

40
00:02:10,000 --> 00:02:14,000
Моєю метою було знайти брудний шматок хліба у смітті.

41
00:02:14,000 --> 00:02:17,000
Але це не вихід, щоб вижити.

42
00:02:17,000 --> 00:02:22,000
Я почав усвідомлювати, що жебрання - це не вихід.

43
00:02:22,000 --> 00:02:27,000
Тому я почав красти їжу з візків на незаконних ринках.

44
00:02:27,000 --> 00:02:30,000
Деколи я знаходив дрібні підробітки

45
00:02:30,000 --> 00:02:32,000
в обмін на їжу.

46
00:02:32,000 --> 00:02:36,000
Одного разу я навіть провів два місяці взимку,

47
00:02:36,000 --> 00:02:37,000
працюючи на вугільній шахті,

48
00:02:37,000 --> 00:02:43,000
33 метри під землею без жодного захисту

49
00:02:43,000 --> 00:02:47,000
до 16 годин на день.

50
00:02:47,000 --> 00:02:49,000
Це не було незвично.

51
00:02:49,000 --> 00:02:56,000
Багато інших сиріт виживали у такий спосіб, або й гірший.

52
00:02:56,000 --> 00:03:01,000
Коли я не міг заснути від жахливого холоду

53
00:03:01,000 --> 00:03:02,000
або болю від голоду,

54
00:03:02,000 --> 00:03:05,000
я надіявся, що наступного ранку

55
00:03:05,000 --> 00:03:08,000
моя сестра повернеться, щоб мене збудити

56
00:03:08,000 --> 00:03:10,000
з моєю улюбленою їжею.

57
00:03:10,000 --> 00:03:13,000
Ця надія допомагала мені жити.

58
00:03:13,000 --> 00:03:16,000
Я не маю на увазі велику, грандіозну надію.

59
00:03:16,000 --> 00:03:19,000
Я про ту, що змушувала мене вірити,

60
00:03:19,000 --> 00:03:21,000
що у наступному смітнику буде хліб,

61
00:03:21,000 --> 00:03:24,000
хоча зазвичай його там не було.

62
00:03:24,000 --> 00:03:28,000
Але якби я не вірив у це, я б навіть не пробував,

63
00:03:28,000 --> 00:03:30,000
і тоді я б помер.

64
00:03:30,000 --> 00:03:34,000
Надія давала мені життя.

65
00:03:34,000 --> 00:03:37,000
Кожного дня я казав собі:

66
00:03:37,000 --> 00:03:39,000
"Хоч як важко мені буде,

67
00:03:39,000 --> 00:03:43,000
я мушу жити".

68
00:03:43,000 --> 00:03:47,000
Прочекавши три роки на повернення сестри,

69
00:03:47,000 --> 00:03:52,000
я вирішив поїхати до Китаю, щоб шукати її самотужки.

70
00:03:52,000 --> 00:03:55,000
Я усвідомив,

71
00:03:55,000 --> 00:03:58,000
що не міг так жити далі.

72
00:03:58,000 --> 00:04:01,000
Я знав, що дорога буде ризикованою,

73
00:04:01,000 --> 00:04:04,000
але я б наразив своє життя на небезпеку так чи інакше.

74
00:04:04,000 --> 00:04:08,000
Я міг померти з голоду, як мій батько у Північній Кореї

75
00:04:08,000 --> 00:04:12,000
або податися на пошуки кращого життя

76
00:04:12,000 --> 00:04:15,000
до Китаю.

77
00:04:15,000 --> 00:04:18,000
Я дізнався,що багато людей намагались перетнути

78
00:04:18,000 --> 00:04:23,000
кордон Китаю вночі, щоб їх не помітили.

79
00:04:23,000 --> 00:04:27,000
Охоронці кордону Північної Кореї часто стріляли і вбивали людей,

80
00:04:27,000 --> 00:04:30,000
що намагалися перетнути кордон без дозволу.

81
00:04:30,000 --> 00:04:33,000
Китайські солдати зловлять

82
00:04:33,000 --> 00:04:35,000
і відішлють назад жителів Північної Кореї,

83
00:04:35,000 --> 00:04:39,000
де вони зустрінуть суворе покарання.

84
00:04:39,000 --> 00:04:42,000
Я вирішив перетнути кордон вдень,

85
00:04:42,000 --> 00:04:48,000
по-перше, тому що я все ще був дитиною і боявся темряви,

86
00:04:48,000 --> 00:04:52,000
по-друге, бо я знав, що вже ризикую,

87
00:04:52,000 --> 00:04:56,000
і оскільки небагато людей намагались перейти вдень,

88
00:04:56,000 --> 00:04:57,000
я подумав, що зможу перетнути

89
00:04:57,000 --> 00:05:01,000
непоміченим.

90
00:05:01,000 --> 00:05:05,000
Я добрався до Китаю 15 лютого 2006.

91
00:05:05,000 --> 00:05:07,000
Мені було 16 років.

92
00:05:07,000 --> 00:05:10,000
Я думав, що у Китаї все стане легше,

93
00:05:10,000 --> 00:05:13,000
бо там було більше їжі.

94
00:05:13,000 --> 00:05:16,000
Я сподівався, що більше людей допоможуть мені.

95
00:05:16,000 --> 00:05:20,000
Але це було важче, ніж життя у Північній Кореї,

96
00:05:20,000 --> 00:05:22,000
бо я не був вільним.

97
00:05:22,000 --> 00:05:25,000
Я завжди боявся, що мене спіймають

98
00:05:25,000 --> 00:05:27,000
і відправлять назад.

99
00:05:27,000 --> 00:05:31,000
Дивом кілька місяців потому

100
00:05:31,000 --> 00:05:32,000
я зустрів когось, хто керував

101
00:05:32,000 --> 00:05:35,000
підземним притулком для корейців,

102
00:05:35,000 --> 00:05:38,000
і мені дозволили жити там

103
00:05:38,000 --> 00:05:43,000
і їсти регулярно вперше за багато років.

104
00:05:43,000 --> 00:05:48,000
Пізніше того ж року активіст допоміг мені втекти з Китаю

105
00:05:48,000 --> 00:05:52,000
і поїхати в Сполучені Штати як біженець.

106
00:05:52,000 --> 00:05:55,000
Я поїхав до Америки, не знаючи й слова англійською,

107
00:05:55,000 --> 00:06:00,000
хоча мій соціальний працівник сказав мені, що я мав ходити до школи.

108
00:06:00,000 --> 00:06:04,000
Навіть у Північній Кореї я був двієчником.

109
00:06:04,000 --> 00:06:05,000
(Сміх)

110
00:06:05,000 --> 00:06:09,000
Я ледве закінчив початкову школу.

111
00:06:09,000 --> 00:06:12,000
Пам'ятаю, що я бився у школі більше, ніж раз на день.

112
00:06:12,000 --> 00:06:16,000
Підручники та бібліотека не були моїм поприщем.

113
00:06:16,000 --> 00:06:20,000
Мій батько намагався мотивувати мене вчитись,

114
00:06:20,000 --> 00:06:23,000
але йому нічого не виходило.

115
00:06:23,000 --> 00:06:26,000
І одніє миті у батька опустилися руки.

116
00:06:26,000 --> 00:06:30,000
Він сказав: "Ти мені більше не син".

117
00:06:30,000 --> 00:06:34,000
Мені було лише 11 чи 12, але це мене глибоко вразило.

118
00:06:34,000 --> 00:06:37,000
Проте мій рівень мотивації

119
00:06:37,000 --> 00:06:42,000
не змінювався до самісінького моменту його смерті.

120
00:06:42,000 --> 00:06:45,000
Тому в Америці це було трохи смішно,

121
00:06:45,000 --> 00:06:48,000
коли вони сказали, що мені варто піти у старшу школу.

122
00:06:48,000 --> 00:06:50,000
Я не ходив навіть до середньої.

123
00:06:50,000 --> 00:06:53,000
Я вирішив піти тільки тому, що мені сказали,

124
00:06:53,000 --> 00:06:56,000
не докладаючи особливих зусиль.

125
00:06:56,000 --> 00:06:59,000
Але одного дня я прийшов додому і моя названа мати

126
00:06:59,000 --> 00:07:03,000
приготувала курячі крильця на обід.

127
00:07:03,000 --> 00:07:06,000
Під час обіду я захотів ще одне крильце,

128
00:07:06,000 --> 00:07:09,000
але усвідомив, що там не було достатньо для всіх,

129
00:07:09,000 --> 00:07:12,000
тому я вирішив не брати більше.

130
00:07:12,000 --> 00:07:15,000
Коли я поглянув на мою тарілку,

131
00:07:15,000 --> 00:07:20,000
я побачив останнє крильце, яке мій прийомний батько віддав мені.

132
00:07:20,000 --> 00:07:22,000
Я був такий щасливий.

133
00:07:22,000 --> 00:07:25,000
Я поглянув на нього, він сидів біля мене.

134
00:07:25,000 --> 00:07:28,000
Він просто поглянув у відповідь дуже сердечно,

135
00:07:28,000 --> 00:07:31,000
але нічого не сказав.

136
00:07:31,000 --> 00:07:35,000
Раптом я згадав свого біологічного батька.

137
00:07:35,000 --> 00:07:38,000
Маленький акт любові мого прийомного батька

138
00:07:38,000 --> 00:07:41,000
нагадав мені про мого батька,

139
00:07:41,000 --> 00:07:44,000
що хотів би поділитись зі мною їжею,

140
00:07:44,000 --> 00:07:48,000
коли він був голодний, навіть якщо він помирав з голоду.

141
00:07:48,000 --> 00:07:53,000
Я почувався страшенно пригніченим, адже я мав стільки їжі в Америці,

142
00:07:53,000 --> 00:07:56,000
а мій батько помер з голоду.

143
00:07:56,000 --> 00:08:00,000
Моїм єдиним бажанням тієї ночі було приготувати йому їжу,

144
00:08:00,000 --> 00:08:04,000
і тієї ночі я також подумав, що ще я можу зробити,

145
00:08:04,000 --> 00:08:06,000
щоб вшанувати його честь.

146
00:08:06,000 --> 00:08:09,000
Тож я пообіцяв собі,

147
00:08:09,000 --> 00:08:12,000
що наполегливо вчитимусь і отримаю найкращу освіту

148
00:08:12,000 --> 00:08:16,000
в Америці, щоб вшанувати його жертву.

149
00:08:16,000 --> 00:08:18,000
Я сприйняв школу серйозно,

150
00:08:18,000 --> 00:08:21,000
і вперше у своєму житті

151
00:08:21,000 --> 00:08:25,000
отримав академічну нагороду за досягнення,

152
00:08:25,000 --> 00:08:30,000
і потрапив у список декана з першого семестру у старшій школі.

153
00:08:30,000 --> 00:08:38,000
(Оплески)

154
00:08:38,000 --> 00:08:41,000
Те куряче крильце змінило моє життя.

155
00:08:41,000 --> 00:08:45,000
(Сміх)

156
00:08:45,000 --> 00:08:48,000
Надія - це особисте. Надія - це щось,

157
00:08:48,000 --> 00:08:51,000
що ніхто не може дати тобі.

158
00:08:51,000 --> 00:08:54,000
Ти мусиш вибрати вірити надії.

159
00:08:54,000 --> 00:08:57,000
Ти мусиш зробити це самостійно.

160
00:08:57,000 --> 00:09:00,000
У Північній Кореї я сам це зробив.

161
00:09:00,000 --> 00:09:03,000
Надія привела мене до Америки.

162
00:09:03,000 --> 00:09:06,000
Але в Америці я не знав, що робити,

163
00:09:06,000 --> 00:09:11,000
бо мав цю приголомшливу свободу.

164
00:09:11,000 --> 00:09:15,000
Мій прийомний батько під час того обіду дав мені напрямок,

165
00:09:15,000 --> 00:09:19,000
і дав мені мотивацію та мету

166
00:09:19,000 --> 00:09:23,000
жити в Америці.

167
00:09:23,000 --> 00:09:26,000
Я не сам прийшов сюди.

168
00:09:26,000 --> 00:09:31,000
Я мав надію, але надія сама по собі - це недостатньо.

169
00:09:31,000 --> 00:09:35,000
Багато людей допомогли мені по дорозі сюди.

170
00:09:35,000 --> 00:09:39,000
Жителі Північної Кореї важко борються за життя.

171
00:09:39,000 --> 00:09:42,000
Вони мають змушувати себе жити,

172
00:09:42,000 --> 00:09:44,000
мати надію вижити,

173
00:09:44,000 --> 00:09:49,000
але вони не можуть зробити цього без допомоги.

174
00:09:49,000 --> 00:09:51,000
Це моє повідомлення вам.

175
00:09:51,000 --> 00:09:54,000
Майте надію для себе,

176
00:09:54,000 --> 00:09:57,000
але також допомагайте один одному.

177
00:09:57,000 --> 00:10:04,000
Життя може бути важким для всіх, де б ви не жили.

178
00:10:04,000 --> 00:10:08,000
Мій прийомний батько не мав наміру змінити моє життя.

179
00:10:08,000 --> 00:10:12,000
Таким же чином ви можете також змінити чиєсь життя

180
00:10:12,000 --> 00:10:17,000
навіть найменшим виявом любові.

181
00:10:17,000 --> 00:10:22,000
Шматок хліба може задовільнити ваш голод,

182
00:10:22,000 --> 00:10:25,000
і надія принесе вам хліб,

183
00:10:25,000 --> 00:10:27,000
щоб допомогти вам жити.

184
00:10:27,000 --> 00:10:30,000
Але я з впевненістю вірю,

185
00:10:30,000 --> 00:10:34,000
що ваш вияв любові та турботи

186
00:10:34,000 --> 00:10:37,000
може також зберегти життя іншого Джозефа

187
00:10:37,000 --> 00:10:43,000
і змінити тисячі інших Джозефів,

188
00:10:43,000 --> 00:10:47,000
які досі мають надію вижити.

189
00:10:47,000 --> 00:10:48,000
Дякую.

190
00:10:48,000 --> 00:10:57,000
(Оплески)

191
00:11:24,000 --> 00:11:27,000
Адріан Гонґ: Джозефе, дякую, що поділився

192
00:11:27,000 --> 00:11:30,000
цією дуже особистою і особливою історією з нами.

193
00:11:30,000 --> 00:11:33,000
Я знаю, ти не бачив своєї сестри протягом, ти казав,

194
00:11:33,000 --> 00:11:36,000
майже десятиліття,

195
00:11:36,000 --> 00:11:38,000
і на випадок, якщо вона зможе це побачити,

196
00:11:38,000 --> 00:11:40,000
ми вирішили дати тобі можливість

197
00:11:40,000 --> 00:11:42,000
відправити їй повідомлення.

198
00:11:42,000 --> 00:11:43,000
Джозеф Кім: Корейською?

199
00:11:43,000 --> 00:11:46,000
А.Г.: Можеш англійською або корейською - байдуже.

200
00:11:46,000 --> 00:11:50,000
(Сміх)

201
00:11:50,000 --> 00:11:52,000
Дж.К.: Добре, я не збираюсь більше робити це корейською,

202
00:11:52,000 --> 00:11:55,000
бо я не думаю, що зможу зробити це

203
00:11:55,000 --> 00:11:59,000
без сліз.

204
00:11:59,000 --> 00:12:03,000
Нуна, минуло вже 10 років,

205
00:12:03,000 --> 00:12:10,000
відколи я бачив тебе востаннє.

206
00:12:10,000 --> 00:12:13,000
Я просто хотів сказати,

207
00:12:13,000 --> 00:12:17,000
що я сумую за тобою і люблю тебе,

208
00:12:17,000 --> 00:12:22,000
будь ласка, повертайся до мене і залишайся живою.

209
00:12:22,000 --> 00:12:27,000
І я ...о, Боже.

210
00:12:27,000 --> 00:12:31,000
Я досі не втратив надію побачити тебе.

211
00:12:33,000 --> 00:12:38,000
Я проживу своє життя щасливо

212
00:12:38,000 --> 00:12:41,000
і наполегливо вчитимусь,

213
00:12:41,000 --> 00:12:43,000
поки тебе побачу,

214
00:12:43,000 --> 00:12:48,000
і я обіцяю, що не буду більше плакати.

215
00:12:48,000 --> 00:12:49,000
(Сміх)

216
00:12:49,000 --> 00:12:52,000
Так, я з нетерпінням чекаю, щоб побачитись з тобою,

217
00:12:52,000 --> 00:12:54,000
і якщо ти можеш знайти мене,

218
00:12:54,000 --> 00:12:57,000
я також шукатиму тебе,

219
00:12:57,000 --> 00:13:00,000
і я сподіваюся зустріти тебе одного дня.

220
00:13:00,000 --> 00:13:03,000
І чи можу я також передати маленьке повідомлення для моєї мами?

221
00:13:03,000 --> 00:13:05,000
А.Г.: Звичайно, будь ласка.

222
00:13:05,000 --> 00:13:08,000
Дж.К.: Я не провів з тобою багато часу,

223
00:13:08,000 --> 00:13:10,000
але я знаю: ти все ще мене любиш,

224
00:13:10,000 --> 00:13:13,000
і ти, напевно, все ще молишся за мене

225
00:13:13,000 --> 00:13:16,000
і думаєш про мене.

226
00:13:16,000 --> 00:13:18,000
Я просто хотів тобі подякувати

227
00:13:18,000 --> 00:13:21,000
за те, що дала мені можливість жити у цьому світі.

228
00:13:21,000 --> 00:13:23,000
Дякую.

229
00:13:23,000 --> 00:13:28,000
(Оплески)