Як хлопчик став художником
-
0:01 - 0:03Привіт. Мене звати Джарет Кросочка
-
0:03 - 0:08і я заробляю на життя тим, що пишу та ілюструю дитячі книги.
-
0:08 - 0:12Тобто постійно використовую свою уяву на роботі.
-
0:12 - 0:15Але перш, ніж моя уява стала моїм покликанням,
-
0:15 - 0:18вона врятувала мені життя.
-
0:18 - 0:20Коли я був малим, любив малювати,
-
0:20 - 0:23і найталановитішим художником, якого я знав,
-
0:23 - 0:25була моя мама,
-
0:25 - 0:28але вона мала залежність від героїну.
-
0:28 - 0:32А коли твоя мама - наркоманка,
-
0:32 - 0:35ти як Чарлі Браун, який намагається грати у футбол,
-
0:35 - 0:38бо так сильно, як ти хочеш любити цю людину,
-
0:38 - 0:40так само ти хочеш, щоб вона тебе любила,
-
0:40 - 0:43кожного разу, коли відкриваєш своє серце, опиняєшся горілиць.
-
0:43 - 0:47Все моє дитинство мама була ув'язнена,
-
0:47 - 0:49і батька у мене не було теж,
-
0:49 - 0:53бо я навіть не знав, як його звати, аж до 6 класу.
-
0:53 - 0:55Але в мене були бабуся і дідусь,
-
0:55 - 0:57батьки моєї матері - Джозеф і Ширлі,
-
0:57 - 1:01які всиновили мене напередодні моїх третіх уродин
-
1:01 - 1:02і взяли мене за рідного
-
1:02 - 1:04після того, як виростили п'ятеро дітей.
-
1:04 - 1:07Двоє людей, які виростали в часи Великої депресії,
-
1:07 - 1:12на початку восьмого десятка років взяли собі ще одну дитину.
-
1:12 - 1:14Я був наче кузен Олівер з комедійного серіалу
-
1:14 - 1:17в сім'ї Кросочка,
-
1:17 - 1:19дитина, що з'явилась нізвідки.
-
1:19 - 1:23І хочу сказати, що життя з ними було дуже легким.
-
1:23 - 1:26Кожен із них викурював дві пачки цигарок на день, кожен, без фільтру,
-
1:26 - 1:29і коли мені сповнилось шість,
-
1:29 - 1:31я вмів замовити коктейль Southern Comfort Мангеттен,
-
1:31 - 1:33сухий з родзинкою, льодом збоку,
-
1:33 - 1:37лід збоку, щоб можна було влити більше лікеру в напій.
-
1:37 - 1:40Але вони любили мене до біса сильно. Вони мене так сильно любили.
-
1:40 - 1:42І підтримували мої творчі зусилля,
-
1:42 - 1:45бо мій дідусь був людиною, яка добилась всього сама, своїми руками.
-
1:45 - 1:47Він бігав і працював на фабриці.
-
1:47 - 1:49Моя бабуся була домогосподаркою.
-
1:49 - 1:52І тут я, малий, який любив Трансформери,
-
1:52 - 1:56Снупі та Ніндзя Черепашок,
-
1:56 - 2:01я закохувався в героїв, про яких читав,
-
2:01 - 2:04і ми з ними ставали друзями.
-
2:04 - 2:06Найкращими моїми друзями були герої,
-
2:06 - 2:08про яких я читав у книгах.
-
2:08 - 2:12Я ходив в початкову школу Гейт Лейн у Вустері, штат Массачусетс,
-
2:12 - 2:14і там в мене були чудові вчителі,
-
2:14 - 2:18з яких в першому класі найбільше запам'яталась місіс Аліш.
-
2:18 - 2:21Я просто пам'ятаю ту любов, яку вона давала нам,
-
2:21 - 2:24своїм учням.
-
2:24 - 2:27Коли я був у третьому класі,
-
2:27 - 2:29сталась незабутня подія.
-
2:29 - 2:31Один письменник, Джек Ґантос, прийшов до нашої школи.
-
2:31 - 2:35Автор, чиї книги вже публікувались, прийшов з нами поговорити
-
2:35 - 2:37про те, чим заробляв на життя.
-
2:37 - 2:40Потім ми всі повернулись у класи
-
2:40 - 2:43і малювали свою власну інтерпретацію його головного героя,
-
2:43 - 2:45Роттена Ральфа.
-
2:45 - 2:47І раптом письменник з'явився у дверях нашого класу,
-
2:47 - 2:50я пам'ятаю, як він прогулювався між рядами,
-
2:50 - 2:54йдучи від дитини до дитини, заглядаючи на парти, нічого не говорив.
-
2:54 - 2:57Але він зупинився біля моєї парти,
-
2:57 - 3:00постукав пальцем по ній і сказав:
-
3:00 - 3:02"Гарний кіт". (Сміх)
-
3:02 - 3:05І пішов геть.
-
3:05 - 3:10Два слова, що колосально змінили моє життя.
-
3:10 - 3:13Коли я був у третьому класі, я вперше написав книгу,
-
3:13 - 3:17"Сова, яка вважала себе найкращим літуном".
(Сміх) -
3:17 - 3:19Ми мали написати свій власний грецький міф,
-
3:19 - 3:22свою вигадану історію, тому я написав про сову,
-
3:22 - 3:26яка запросила Гермеса політати навперегони,
-
3:26 - 3:28і сова шахраювала,
-
3:28 - 3:31а Гермес, грецький бог, розізлився
-
3:31 - 3:33та перетворив сову на місяць,
-
3:33 - 3:35тому сова мусила доживати віку в ролі місяця,
-
3:35 - 3:38споглядаючи, як її рідні та друзі ночами бавляться.
-
3:38 - 3:42Так. (Сміх)
-
3:42 - 3:44Моя книга мала титульну сторінку.
-
3:44 - 3:48У свої вісім років я безперечно переживав про свою інтелектуальну власність.
-
3:48 - 3:51(Сміх)
-
3:51 - 3:55Це була історія, розказана словами та малюнками,
-
3:55 - 3:57саме те, чим я зараз заробляю на життя,
-
3:57 - 4:00інколи я давав всю владу словам,
-
4:00 - 4:04а інколи я дозволяв лише малюнкам
-
4:04 - 4:06розповідати історію.
-
4:06 - 4:09Моя улюблена сторінка - сторінка "Про автора".
-
4:09 - 4:11(Сміх)
-
4:11 - 4:14Я навчився писати про себе в третій особі
-
4:14 - 4:17ще в юному віці.
-
4:17 - 4:21Мені подобається ось це останнє речення: "Йому сподобалось працювати над цією книгою".
-
4:21 - 4:25І мені подобалось працювати над тією книгою, бо я любив використовувати свою уяву,
-
4:25 - 4:26а в тому і суть роботи письменника.
-
4:26 - 4:28Писати - це використовувати свою уяву на папері,
-
4:28 - 4:31а мене охоплює страх, бо я так багато тепер ходжу по школах,
-
4:31 - 4:34і, здається, що для дітей є настільки чужим
-
4:34 - 4:38поняття використання своєї уяви на папері,
-
4:38 - 4:42при тому, що їм можна писати зараз навіть під час уроків.
-
4:42 - 4:45Я так любив писати, що приходив зі школи,
-
4:45 - 4:47витягав клапті паперу,
-
4:47 - 4:49скріплював їх докупи
-
4:49 - 4:52і заповнював порожні сторінки словами та малюнками
-
4:52 - 4:56тільки тому, що любив використовувати свою уяву.
-
4:56 - 4:58Потім ці герої ставали моїми друзями.
-
4:58 - 5:01Було яйце, помідор, головка салату та гарбуз,
-
5:01 - 5:03і всі вони жили в цьому місті-холодильнику,
-
5:03 - 5:06а одного разу вони пішли до закинутого будинку з привидами,
-
5:06 - 5:07переповненого небезпеками:
-
5:07 - 5:12там був диявольський блендер, що хотів їх пошматувати,
-
5:12 - 5:18диявольський тостер, що хотів викрасти пару хлібин,
-
5:18 - 5:20та диявольська мікрохвильовка, що намагалась розтопити їхнього друга,
-
5:20 - 5:24пачку масла. (Сміх)
-
5:24 - 5:26Я також малював свої комікси,
-
5:26 - 5:28і це був для мене ще один спосіб розповідати історії
-
5:28 - 5:31за допомогою слів та малюнків.
-
5:31 - 5:33Коли я був у шостому класі,
-
5:33 - 5:36з бюджету було виключено державне фінансування на уроки малювання
-
5:36 - 5:38в системі загальноосвітніх шкіл міста Вустер.
-
5:38 - 5:41Кількість уроків малювання з одного разу на тиждень
-
5:41 - 5:43зменшилась до двох разів на місяць,
-
5:43 - 5:46потім до одного разу на місяць, а потім до жодного.
-
5:46 - 5:48І мій дідусь, а він був чоловік мудрий,
-
5:48 - 5:50бачив в тому проблему, бо знав,
-
5:50 - 5:53що це було єдине, що я маю. Я не займався спортом.
-
5:53 - 5:56Я малював.
-
5:56 - 5:58Одного вечора він зайшов в мою кімнату,
-
5:58 - 6:00сів на краєчок мого ліжка
-
6:00 - 6:02і сказав: "Джарет, тобі вирішувати, але, якщо хочеш,
-
6:02 - 6:05то я б повів тебе на уроки у Вустерському художньому музеї".
-
6:05 - 6:06Я був такий схвильований.
-
6:06 - 6:08Отже з шостого по 12-й клас
-
6:08 - 6:10раз, два, а інколи і три рази на тиждень
-
6:10 - 6:12я ходив на уроки малювання в музеї,
-
6:12 - 6:15і був в оточенні інших дітей, які теж любили малювати,
-
6:15 - 6:18інших дітей, які мали подібну пристрасть.
-
6:18 - 6:21Моя видавнича кар'єра почалась тоді, коли я зробив дизайн обкладинки
-
6:21 - 6:24для книжки, яку написав у восьмому класі,
-
6:24 - 6:27і якщо вас дивує стиль одягу, який я вибрав для нашого талісмана,
-
6:27 - 6:30зазначу, що Bell Biv DeVoe, MC Hammer
-
6:30 - 6:33та Vanilla Ice мені тоді дуже подобались. (Сміх)
-
6:33 - 6:37Я досі можу співати в караоке "Ice, ice baby",
-
6:37 - 6:40не дивлячись на екран.
-
6:40 - 6:43Не спокушайте, бо заспіваю.
-
6:43 - 6:45Отже, мене відправили до приватної школи,
-
6:45 - 6:47у молодші і середні класи, але чомусь
-
6:47 - 6:50мій дідусь засмутився, що когось
-
6:50 - 6:52у місцевій загальноосвітній школі вдарили ножем і вбили,
-
6:52 - 6:55тому він не захотів, щоб я туди ходив.
-
6:55 - 6:58Він хотів, щоб я ходив до приватної школи і дав мені вибрати.
-
6:58 - 6:59"Ти можеш піти в школу "Holy Name", яка є загальноосвітньою,
-
6:59 - 7:02або школу Св. Івана, в якій вчаться тільки хлопці".
-
7:02 - 7:04Дуже мудрий чоловік, він знав, що в мене
-
7:04 - 7:07складеться враження, наче я сам приймаю рішення,
-
7:07 - 7:09і знав, що я не виберу школу Св. Івана,
-
7:09 - 7:10тому я пішов до середньої школи "Holy Name",
-
7:10 - 7:13що було досить важким переходом для мене, як я вже казав,
-
7:13 - 7:15я не займався спортом,
-
7:15 - 7:17а школа була спеціалізована на фізкультурі,
-
7:17 - 7:21та я знаходив розраду в класі малювання містера Шилейла.
-
7:21 - 7:24Там я просто розцвітав.
-
7:24 - 7:27Я щодня просто не міг дочекатися того уроку.
-
7:27 - 7:29Як же я знаходив собі друзів?
-
7:29 - 7:33Малював смішні портрети своїх вчителів --(Сміх)--
-
7:33 - 7:36і передавав по класу.
-
7:36 - 7:40Ну, і якось на уроці англійської, у дев'ятому класі,
-
7:40 - 7:42мій друг Джон, який сидів поруч,
-
7:42 - 7:45засміявся трішки засильно.
-
7:45 - 7:47Містерові Ґрінвуду це не надто сподобалось.
-
7:47 - 7:51(Сміх)
-
7:51 - 7:54Він завжди бачив, що я був причиною занепокоєння і шуму,
-
7:54 - 7:58і мене, вперше в житі, відправили в коридор,
-
7:58 - 8:00і я подумав: "О, ні, я приречений.
-
8:00 - 8:04Мій дідусь мене вб'є".
-
8:04 - 8:05А він вийшов у коридор і сказав:
-
8:05 - 8:06"Покажи мені листок".
-
8:06 - 8:11І я подумав: "О, ні. Він думає, що це записка".
-
8:11 - 8:14Я взяв той малюнок і вручив йому.
-
8:14 - 8:17Пару хвилин ми сиділи мовчки,
-
8:17 - 8:20а потім він сказав мені:
-
8:20 - 8:23"Ти справді талановитий". (Сміх)
-
8:23 - 8:26"У тебе справді добре виходить. Знаєш, що шкільна газета
-
8:26 - 8:28шукає нового каратуриста, ти маєш ним стати.
-
8:28 - 8:32Просто перестань малювати на моїх уроках".
-
8:32 - 8:34Мої батьки нічого про це не знали.
-
8:34 - 8:37Нічого поганого зі мною не сталося. Мене представили місіс Кейсі,
-
8:37 - 8:39яка очолювала шкільну газету,
-
8:39 - 8:43і протягом трьох з половиною років я був
-
8:43 - 8:46карикатуристом для шкільної газети,
-
8:46 - 8:48розв'язуючи такі складні проблеми як
-
8:48 - 8:51скупість старшокласників,
-
8:51 - 8:54новачки - ботани,
-
8:54 - 8:59надмірна вартість випускної вечірки. Не можу повірити в те, як дорого коштує піти на випускний.
-
8:59 - 9:03Я керував завданнями
-
9:03 - 9:07і ще писав історію про хлопця на ім'я Веслі,
-
9:07 - 9:10якому не щастило в коханні, я клявся і божився,
-
9:10 - 9:12що ця історія не про мене,
-
9:12 - 9:16але через стільки років зізнаюсь, що абсолютно все це було про мене.
-
9:16 - 9:18Було так кльово, що я міг писати ці історії.
-
9:18 - 9:19Я придумував їх,
-
9:19 - 9:22їх публікували в шкільній газеті,
-
9:22 - 9:24і люди, яких я не знав, могли їх читати.
-
9:24 - 9:27Мені подобалась думка про те, що я можу ділитись своїми ідеями
-
9:27 - 9:30на друкованих сторінках газети.
-
9:30 - 9:33На мої 14-ті уродини, мій дідусь і бабуся
-
9:33 - 9:35подарували найкращий в світі подарунок:
-
9:35 - 9:40креслярський стіл, за яким я відтоді працюю.
-
9:40 - 9:41Ось я тут, через 20 років,
-
9:41 - 9:46і досі працюю за цим столом щодня.
-
9:46 - 9:48Ввечері на мої 14-ті уродини
-
9:48 - 9:52мені подарували цей стіл, і ми їли китайську їжу.
-
9:52 - 9:56І це було моє пророцтво:
-
9:56 - 9:58"Ти будеш успішним у своїй справі".
-
9:58 - 10:01Я приклеїв його зліва вгорі на своєму столі
-
10:01 - 10:03і, як бачите, напис досі там.
-
10:03 - 10:07Я ніколи ні про що не просив бабусю і дідуся.
-
10:07 - 10:09Ну, хіба про дві речі: Расті, який був чудовим хом'ячком
-
10:09 - 10:13і прожив довге чудове життя, коли я був в четвертому класі.
-
10:13 - 10:16(Сміх)
-
10:16 - 10:19і відеокамеру.
-
10:19 - 10:22Я просто хотів відеокамеру.
-
10:22 - 10:24І після благань і молінь на Різдво,
-
10:24 - 10:27я отримав вживану камеру
-
10:27 - 10:30і почав одразу ж знімати власні анімації
-
10:30 - 10:33самотужки,
-
10:33 - 10:35і весь час, поки вчився в школі, знімав анімації.
-
10:35 - 10:38У 10-у класі переконав свого вчителя з англійської дозволити мені
-
10:38 - 10:41зробити доповідь по роману Стівена Кінга "Мізері"
-
10:41 - 10:46у вигляді короткометражної анімації. (Сміх)
-
10:46 - 10:48І далі малював комікси.
-
10:48 - 10:52Продовжував малювати комікси і у Вустерському художньому музеї.
-
10:52 - 10:57Один учитель дав мені найкращу пораду, яку тільки можна було дати.
-
10:57 - 10:59Марк Лінч, він надзвичайний вчитель,
-
10:59 - 11:02ми з ним досі близькі друзі.
-
11:02 - 11:04Мені було 14 чи 15,
-
11:04 - 11:07я зайшов в його клас на половині курсу про комікси,
-
11:07 - 11:09я був у захопленні, просто світився від щастя.
-
11:09 - 11:12Я мав книгу про те, як малювати комікси в стилі Марвел,
-
11:12 - 11:15і вчився як маю малювати супергероїв,
-
11:15 - 11:17як малювати жінку, як малювати мускули
-
11:17 - 11:19такими якими вони мали бути,
-
11:19 - 11:22якщо б я колись малював Людей Ікс або Людину-павука.
-
11:22 - 11:25Він зблід,
-
11:25 - 11:26подивився на мене і сказав:
-
11:26 - 11:29"Забудь все, що тебе навчили".
-
11:29 - 11:33Я не зрозумів. Він сказав: "В тебе гарний стиль.
-
11:33 - 11:37Плекай свій власний стиль. Не малюй так, як тобі сказали малювати.
-
11:37 - 11:39Малюй так, як малюєш і бережи цей стиль,
-
11:39 - 11:42бо в тебе дуже добре виходить".
-
11:42 - 11:45Коли я був підлітком, я був боязким, як і всі підлітки,
-
11:45 - 11:49але після 17-років життя з мамою,
-
11:49 - 11:51яка то була зі мною, то ні,
-
11:51 - 11:55і невідомим батьком, я був лютий.
-
11:55 - 11:57А коли мені виповнилось 17, я вперше побачив свого батька,
-
11:57 - 12:01від якого дізнався, що маю брата і сестру, про яких я ніколи не чув.
-
12:01 - 12:03У день, коли я вперше зустрів свого батька,
-
12:03 - 12:06мене не взяли в школу дизайну в штаті Род-Айленд,
-
12:06 - 12:10в єдиний коледж, який я обрав.
-
12:10 - 12:12Десь у той час я поїхав у табір "Саншайн"
-
12:12 - 12:15волонтером на тиждень і працював там з найдивовижнішими дітьми,
-
12:15 - 12:18дітьми, хворими на лейкемію, і один такий малюк Ерік змінив моє життя.
-
12:18 - 12:20Ерік не дожив до свого шостого дня народження,
-
12:20 - 12:23але він живе в мені щодня.
-
12:23 - 12:27Після цього досвіду мій вчитель з малювання, містер Шилейл,
-
12:27 - 12:28приніс з собою книжки з малюнками,
-
12:28 - 12:30і я подумав: "Ілюстровані книжки для дітей!"
-
12:30 - 12:35і почав писати книги для юних читачів,
-
12:35 - 12:36коли я вчився у старших класах.
-
12:36 - 12:39Ну, врешті-решт я таки потрапив до школи дизайну в Род-Айленді.
-
12:39 - 12:41Я перейшов на другий курс школи дизайну
-
12:41 - 12:45і там ходив на всі можливі курси письменництва,
-
12:45 - 12:49тоді я написав історію про велетенського помаранчевого слимака,
-
12:49 - 12:51який хотів дружити з малюком.
-
12:51 - 12:52Малюк не мав терпіння до нього.
-
12:52 - 12:55Я відіслав цю книгу до десятків видавців,
-
12:55 - 12:58і кожного разу отримував відмову,
-
12:58 - 13:01але тоді я також був задіяний в таборі "Хоул ін зе вол ґенґ кемп",
-
13:01 - 13:04дивовижний табір для дітей з різними видами критичних захворювань,
-
13:04 - 13:07і ці діти в таборі читали мої історії,
-
13:07 - 13:11я сам їм читав і бачив, що вони реагували на мою роботу.
-
13:11 - 13:14Я закінчив школу дизайну. Мої бабуся і дідусь дуже мною пишались,
-
13:14 - 13:17я переїхав до Бостона і заснував магазин.
-
13:17 - 13:19Заснував студію і намагався видаватися.
-
13:19 - 13:22Розсилав свої книги. Розсилав сотні листівок
-
13:22 - 13:25редакторам та арт-директорам,
-
13:25 - 13:26але вони не відповідали.
-
13:26 - 13:28Мій дідусь щотижня мені дзвонив
-
13:28 - 13:32і питав: "Джарете, як справи? Вже маєш роботу?"
-
13:32 - 13:35Він же ж недавно вклав значну суму грошей
-
13:35 - 13:37в моє навчання в коледжі.
-
13:37 - 13:41І я казав: "Так, маю. Я пишу та ілюструю дитячі книжки",
-
13:41 - 13:44а він: "Ну, а хто тобі за це платить?"
-
13:44 - 13:46а я казав: "Ніхто, ніхто, поки що ніхто.
-
13:46 - 13:47Але знаю, що колись це станеться".
-
13:47 - 13:51Зазвичай на вихідних я працював у таборі "Хоул і зе вол" в міжсезонних програмах,
-
13:51 - 13:54щоб заробити трохи грошей додатково, бо намагався врешті зрушитися з місця.
-
13:54 - 13:58Там був один малюк, просто гіперактивна дитина,
-
13:58 - 14:00якого я називав "Хлопченя-мавпеня".
-
14:00 - 14:04Потім я пішов додому і написав книжку під назвою "Надобраніч, Хлопченя-мавпеня".
-
14:04 - 14:07І розіслав останню партію листівок.
-
14:07 - 14:11Я отримав листа від редактора видавництва "Рендом Хаус"
-
14:11 - 14:15з темою листа: "Гарна робота!" Знак оклику.
-
14:15 - 14:16"Дорогий Джарете, я отримав твою листівку.
-
14:16 - 14:19Мені сподобався малюнок, тому я зайшов на твій вебсайт
-
14:19 - 14:23і мені стало цікаво, чи ти коли-небудь пробував писати свої власні історії,
-
14:23 - 14:26бо мені справді подобаються твої малюнки і, здається, що вони мають свої історії.
-
14:26 - 14:30Будь ласка, дай знати, якщо колись випадково будеш у Нью-Йорку".
-
14:30 - 14:33І це писав редактор видавництва дитячої книги " Рендом Хаус".
-
14:33 - 14:35Тому наступного тижня я "випадково" був у Нью-Йорку.
-
14:35 - 14:38(Сміх)
-
14:38 - 14:41Зустрівся з цим редактором
-
14:41 - 14:44і повернувся з Нью-Йорку з контрактом на свою першу книгу
-
14:44 - 14:45"Надобраніч, Хлопченя-мавпеня",
-
14:45 - 14:48яку видали 12 червня 2001 року.
-
14:48 - 14:54Моя місцева газета зробила з цього сенсаційну новину.
-
14:54 - 14:58Місцеві книгарні зробили з цього велику подію.
-
14:58 - 15:00Вони розпродали всі свої книжки.
-
15:00 - 15:04Мій друг казав, що це ніби прокинутись щасливим,
-
15:04 - 15:07бо кожен, хто мене колись знав, стояв у черзі, щоб мене побачити,
-
15:07 - 15:10але не тому, що я помер. Я просто підписував книжки.
-
15:10 - 15:11Мої бабуся з дідусем теж там були.
-
15:11 - 15:14Вони були такі щасливі. Дуже сильно мною пишались.
-
15:14 - 15:18Місіс Аліш, містер Шилайл і місіс Кейсі були там.
-
15:18 - 15:19Місіс Аліш стала перед чергою і сказала:
-
15:19 - 15:22"Я вчила його читати". ( Сміх)
-
15:22 - 15:25І тоді сталось дещо, що змінило моє життя.
-
15:25 - 15:27Я вперше отримав листа від мого справжнього шанувальника,
-
15:27 - 15:30в якому ця дитина писала, що любить Хлопченя-мавпеня так сильно,
-
15:30 - 15:34що хоче на свої уродини отримати торт з Хлопченям-мавпеням.
-
15:34 - 15:38Для дворічного, це наче тату. (Сміх)
-
15:38 - 15:41Знаєте? Уродини ж лише раз на рік.
-
15:41 - 15:44А для нього це лише другі уродини.
-
15:44 - 15:45Я отримав це фото і подумав:
-
15:45 - 15:47"Ця картина житиме в його свідомості
-
15:47 - 15:51ціле його життя. Він завжди матиме цю світлину
-
15:51 - 15:54в сімейному фотоальбомі".
-
15:54 - 15:57Тому, з того моменту, це фото
-
15:57 - 16:00стояло в рамці переді мною, завжди, коли я писав свої книги.
-
16:00 - 16:02Я видав 10 ілюстрованих книг.
-
16:02 - 16:06"Панкова ферма", "Голова в мішку", "Оллі та пурпуровий слоник".
-
16:06 - 16:08Я щойно закінчив дев'яту книгу
-
16:08 - 16:10з серії "Ланч Леді", яка є серією графічних романів
-
16:10 - 16:13про жінку, яка працює в шкільній їдальні та бореться зі злочинами.
-
16:13 - 16:16Зараз очікую виходу наступної книги
-
16:16 - 16:19під назвою "Загін поліції качкодзьобів: Жаба, що померла".
-
16:19 - 16:23А ще їжджу по країні з безліччю візитів у школи,
-
16:23 - 16:27повідомляючи багатьом дітям, що вони малюють гарних котів.
-
16:27 - 16:30і зустрічаю Голови-в-мішках.
-
16:30 - 16:35Працівниці шкільних їдалень ставляться до мене дуже добре.
-
16:35 - 16:39І я бачив своє ім'я на дошці пошани,
-
16:39 - 16:41бо діти причепили туди моє ім'я.
-
16:41 - 16:43Уже вдруге серія "Ланч Леді" виграла
-
16:43 - 16:46нагороду "Вибір року" серед дитячих книг у категорії для третіх-четвертих класів,
-
16:46 - 16:48і цих переможців показували
-
16:48 - 16:52на великому екрані на Таймс-сквер.
-
16:52 - 16:55На основі "Панкової ферми" та "Ланч леді" планують зробити однойменні фільми,
-
16:55 - 16:58я є і кінопродюсером
-
16:58 - 17:00і насправді думаю, що це завдяки тій відеокамері,
-
17:00 - 17:03яку мені дали в дев'ятому класі.
-
17:03 - 17:06Я бачив, як люди влаштовують вечірки з нагоди уродин в стилі "Панкової ферми",
-
17:06 - 17:08як вдягаються в костюми героїв "Панкової ферми" на Гелловін,
-
17:08 - 17:10бачив дитячу кімнату в стилі "Панкової ферми",
-
17:10 - 17:15що змушує мене хвилюватись за добре майбутнє тієї дитини.
-
17:15 - 17:17Я отримую найдивовижніші листи від фанів,
-
17:17 - 17:20отримую найдивовижніші проекти,
-
17:20 - 17:23і найбільш пам'ятний момент для мене стався минулого року на Гелловін.
-
17:23 - 17:25Задзвонив дзвінок у дверях, прийшла по гостинці дитина,
-
17:25 - 17:29яка була вдягнена як мій герой. Це так круто.
-
17:29 - 17:33Зараз мої бабуся і дідусь вже на тому світі,
-
17:33 - 17:36тому, щоб вшанувати їх, в художньому музеї міста Вустер я заснував програму стипендій
-
17:36 - 17:39для дітей, які є у важких життєвих ситуаціях,
-
17:39 - 17:42а їхні опікуни не можуть дозволити собі оплатити їм уроки.
-
17:42 - 17:44Вони виставили мої роботи, які видавались протягом перших десяти років моєї діяльності,
-
17:44 - 17:47і знаєте, хто туди радо завітав? Місіс Аліш.
-
17:47 - 17:49Я сказав: "Місіс Аліш, як Ви?"
-
17:49 - 17:52І вона відповіла: "Я тут". (Сміх)
-
17:52 - 17:59Це правда. Ти живий-здоровий, і цим треба тішитись.
-
17:59 - 18:00Це був найважливіший момент для мене, хоча
-
18:00 - 18:02моє найважливіше завдання зараз, коли я вже батько
-
18:02 - 18:05двох чарівних доньок -
-
18:05 - 18:08надихати їх книжками,
-
18:08 - 18:11які мають бути в кожній кімнаті нашого дому,
-
18:11 - 18:13розписами, які я робив в їхніх кімнатах,
-
18:13 - 18:17моментами творчості, які знаходиш, коли в тихий спокійний час
-
18:17 - 18:20сидиш у внутрішньому дворику і просто корчиш міміки
-
18:20 - 18:23через те, що дозволяєш їй сидіти за тим же столом,
-
18:23 - 18:25за яким я сидів останні 20 років.
-
18:25 - 18:28Дякую. (Оплески)
- Title:
- Як хлопчик став художником
- Speaker:
- Джарет Дж. Кросочка
- Description:
-
Коли Джарет Дж. Кросочка був дитиною, він не займався спортом, але любив малювати. Він змальовує веселу і зворушливу історію маленького хлопчика, який просто йшов за своєю пристрастю: малювати і писати історії. З допомогою та підтримкою родини та вчителів, наш головний герой виростає та стає успішним творцем улюблених героїв дитячих книг і активним захисником художньої освіти.
- Video Language:
- English
- Team:
- closed TED
- Project:
- TEDTalks
- Duration:
- 18:48
Hanna Leliv approved Ukrainian subtitles for How a boy became an artist | ||
Hanna Leliv edited Ukrainian subtitles for How a boy became an artist | ||
Hanna Leliv edited Ukrainian subtitles for How a boy became an artist | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for How a boy became an artist | ||
Khrystyna Romashko accepted Ukrainian subtitles for How a boy became an artist | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for How a boy became an artist | ||
Natalya Zabytivska edited Ukrainian subtitles for How a boy became an artist | ||
Natalya Zabytivska edited Ukrainian subtitles for How a boy became an artist |