Return to Video

День, коли я зостався один

  • 0:02 - 0:05
    На батьківщині люди
    називають мене критиканом,
  • 0:05 - 0:07
    порушником спокою,
    джерелом роздратування,
  • 0:07 - 0:10
    повстанцем, активістом,
  • 0:10 - 0:12
    голосом народу.
  • 0:12 - 0:14
    Але я не завжди був таким.
  • 0:15 - 0:16
    В дитинстві
  • 0:16 - 0:19
    мене називали тюхтієм,
  • 0:19 - 0:22
    маючи на увазі, що я був тихим,
    сумирним хлопцем.
  • 0:22 - 0:24
    Як і усі інші, я уникав проблем.
  • 0:24 - 0:27
    В дитинстві мене вчили мовчати.
  • 0:27 - 0:28
    Не сперечатися, робити, що скажуть.
  • 0:28 - 0:32
    У недільній школі вони вчили мене
    не протистояти, не сперечатися,
  • 0:32 - 0:36
    навіть коли ти правий – підстав іншу щоку.
  • 0:36 - 0:40
    Це посилювалося
    політичним кліматом того часу.
  • 0:40 - 0:44
    (Сміх)
  • 0:44 - 0:46
    В Кенії тебе
    вважатимуть винним,
  • 0:46 - 0:48
    поки не доведеш, що ти багатий.
  • 0:48 - 0:51
    (Сміх)
  • 0:51 - 0:54
    Бідні кенійці помирають
    від зброї поліцейських,
  • 0:54 - 0:57
    які повинні їх захищати,
    в п’ять разів частіше,
  • 0:57 - 0:58
    ніж від рук злочинців.
  • 0:58 - 1:01
    Усе це посилювалося
    політичним кліматом тих днів.
  • 1:01 - 1:04
    Наш президент Мої був диктатором.
  • 1:04 - 1:06
    Він правив залізної рукою,
  • 1:06 - 1:09
    і тих, хто наважувався
    ставити під сумнів його владу,
  • 1:09 - 1:14
    арештовували, катували,
    кидали у в’язницю або навіть вбивали.
  • 1:14 - 1:17
    Люди навчилися бути розумними боягузами,
    триматися подалі від проблем.
  • 1:17 - 1:19
    Боягуз – то була не образа.
  • 1:19 - 1:21
    Боягуз – то був комплімент.
  • 1:21 - 1:25
    Нам казали, що боягуз повертається
    додому до матері.
  • 1:25 - 1:28
    Це значить, якщо триматимешся далі
    від проблем – залишишся живим.
  • 1:28 - 1:30
    Я звик ставити цю пораду під сумнів.
  • 1:30 - 1:33
    Вісім років тому у нас пройшли вибори,
  • 1:33 - 1:36
    результати яких були
    надзвичайно суперечливими.
  • 1:36 - 1:40
    За виборами послідувало страшне
    насильство, зґвалтування
  • 1:40 - 1:44
    і вбивства більше 1000 людей.
  • 1:44 - 1:47
    Моя робота полягала у
    документуванні насильства.
  • 1:47 - 1:50
    Як фотограф, я зробив тисячі знімків.
  • 1:50 - 1:52
    А через пару місяців
  • 1:52 - 1:57
    обидвоє політиків порозумілися,
    випили по чашці чаю,
  • 1:57 - 2:01
    підписали мирний договір,
    і держава рушила вперед.
  • 2:01 - 2:04
    Я був дуже стривожений,
    оскільки бачив насилля на власні очі.
  • 2:04 - 2:08
    Я бачив вбивства. Я бачив виселення.
  • 2:08 - 2:11
    Я зустрічав жінок, яких зґвалтували,
    і це тривожило мене,
  • 2:11 - 2:13
    але держава уникала
    розмов про це.
  • 2:13 - 2:15
    Ми прикидалися.
    Ми всі стали розумними боягузами.
  • 2:15 - 2:19
    Ми вирішили не накликати на себе
    неприємності і не говорили більше про це.
  • 2:19 - 2:22
    10 місяців тому я покинув свою роботу.
    Я не міг її більше терпіти.
  • 2:22 - 2:25
    Я вирішив зібрати моїх друзів,
  • 2:25 - 2:27
    щоб говорити про насилля в державі,
  • 2:27 - 2:29
    щоб говорити про стан нації.
  • 2:29 - 2:33
    1 червня 2009 року ми
    мали б піти на стадіон
  • 2:33 - 2:35
    і спробувати привернути увагу президента.
  • 2:35 - 2:36
    Це було національне свято.
  • 2:36 - 2:38
    Його транслювали по всій країні.
  • 2:38 - 2:41
    І я прийшов на стадіон.
  • 2:41 - 2:44
    Мої друзі - ні.
  • 2:44 - 2:48
    Я опинився один,
  • 2:48 - 2:50
    і не знав, що робити.
  • 2:50 - 2:52
    Я був наляканий,
  • 2:52 - 2:54
    але я знав,
    що це був саме той день,
  • 2:54 - 2:55
    коли я прийняв рішення.
  • 2:55 - 2:58
    Чи міг я жити як боягуз, як усі інші,
  • 2:58 - 2:59
    чи я збирався чинити опір?
  • 2:59 - 3:01
    Коли президент підвівся, щоб говорити,
  • 3:01 - 3:06
    я скочив на ноги і закричав до президента,
  • 3:06 - 3:09
    щоб він згадав усіх жертв насилля
    після виборів,
  • 3:09 - 3:11
    щоб він зупинив корупцію.
  • 3:11 - 3:14
    І раптом нізвідки
  • 3:14 - 3:17
    на мене накинулися поліцейські,
    як голодні леви.
  • 3:17 - 3:19
    Вони закрили мені рота
  • 3:19 - 3:20
    і потягли мене зі стадіону,
  • 3:20 - 3:23
    де потім добряче відлупцювали
    і кинули у в’язницю.
  • 3:25 - 3:32
    Я провів цілу ніч на холодній
    підлозі в’язниці,
  • 3:32 - 3:35
    розмірковуючи.
  • 3:35 - 3:36
    Що спонукало мене це зробити?
  • 3:36 - 3:40
    Мої друзі і родина вважали мене
    божевільним через те, що я зробив,
  • 3:40 - 3:45
    але ж зроблені мною знімки
    бентежили мене.
  • 3:45 - 3:48
    Проте на тих фото були лише деякі кенійці.
  • 3:48 - 3:49
    Більшість кенійців не бачили насилля.
  • 3:49 - 3:51
    Для них це були лише історії.
  • 3:51 - 3:54
    Таким чином, я вирішив організовувати
    вуличні виставки,
  • 3:54 - 3:57
    щоб показати всій країні фото насилля
  • 3:57 - 3:59
    і примусити людей говорити про це.
  • 3:59 - 4:02
    Ми їздили по країні і демонстрували фото,
  • 4:02 - 4:05
    і саме ця поїздка поставила мене на шлях
    активістської діяльності,
  • 4:05 - 4:08
    де я вирішив більше не мовчати,
  • 4:08 - 4:10
    а, навпаки, обговорювати усі ці речі.
  • 4:10 - 4:14
    Ми подорожували, і загальні місця
    наших вуличних виставок
  • 4:14 - 4:18
    перетворилися на політичні графіті
    про ситуацію в державі,
  • 4:18 - 4:21
    які розповідали про корупцію
    та погане керівництво.
  • 4:21 - 4:25
    Ми навіть влаштували
    символічне поховання.
  • 4:25 - 4:29
    Ми приводили живих свиней
    до кенійського парламенту,
  • 4:29 - 4:31
    які уособлювали наших політиків.
  • 4:31 - 4:33
    Це відбулося в Уганді й інших країнах,
  • 4:33 - 4:37
    і що найважливіше -
    ці фото підхопили медіа
  • 4:37 - 4:40
    і поширили по всій країні,
    по всьому континенту.
  • 4:40 - 4:42
    7 років тому, коли я вперше
    виступив проти, я був самотнім,
  • 4:42 - 4:45
    сьогодні я належу до громади людей,
    які виступають разом зі мною.
  • 4:45 - 4:50
    Тепер я не самотній, коли встаю
    і говорю про всі ці речі.
  • 4:50 - 4:54
    Я належу до групи молодих людей, які
    закохані у свою країну,
  • 4:54 - 4:56
    які хочуть здійснити зміни,
  • 4:56 - 5:01
    і вони більше не бояться,
    вони більше не розумні боягузи.
  • 5:02 - 5:04
    Ось така моя історія.
  • 5:06 - 5:09
    У той день на стадіоні
  • 5:09 - 5:11
    я встав як розумний боягуз.
  • 5:11 - 5:17
    Але одним цим вчинком я попрощався
    з 24 роками життя боягуза.
  • 5:17 - 5:20
    В житті кожного є два найважливіші дні:
  • 5:20 - 5:24
    день, коли людина народжується,
    і день, коли вона розуміє, для чого народилась.
  • 5:25 - 5:28
    У той день на стадіоні, встаючи і
    кричачи на президента,
  • 5:28 - 5:31
    я зрозумів, навіщо насправді народився,
  • 5:31 - 5:35
    що я більше не буду мовчати
    перед лицем справедливості.
  • 5:36 - 5:39
    Чи знаєте ви, для чого були народжені?
  • 5:40 - 5:42
    Дякую.
  • 5:42 - 5:46
    (Оплески)
  • 5:49 - 5:51
    Том Райлі: Дивовижна історія.
  • 5:51 - 5:54
    Хочу лише поставити кілька
    коротких запитань.
  • 5:54 - 5:56
    Щодо PAWA254.
  • 5:56 - 6:00
    Це студія, яку ви створили, куди молоді
    люди можуть приходити
  • 6:00 - 6:02
    і використовувати силу цифрових медіа,
  • 6:02 - 6:05
    щоб робити подібні акції.
  • 6:05 - 6:07
    Що зараз відбувається з PAWA?
  • 6:07 - 6:09
    Боніфацій Мванґі: Ми створили
    громаду кінорежисерів,
  • 6:09 - 6:13
    художників графіті, музикантів,
    і, коли в країні є проблеми,
  • 6:13 - 6:16
    ми збираємося разом, обговорюємо
    і приймаємо виклик.
  • 6:16 - 6:18
    Наш найбільш дієвий засіб
    – це мистецтво,
  • 6:18 - 6:21
    оскільки ми живемо в дуже напруженому
    світі, де люди настільки зайняті,
  • 6:21 - 6:23

    що не мають часу читати.
  • 6:23 - 6:28
    Тож ми запаковуємо наш активізм
    і наше повідомлення в мистецтво.
  • 6:28 - 6:33
    Ми робимо нашу роботу через музику,
    графіті і мистецтво.
  • 6:34 - 6:36
    Чи можу я дещо додати?
  • 6:36 - 6:37
    ТР: Так, звичайно. (Оплески)
  • 6:37 - 6:40
    БМ: Хоча мене арештовували,
    били, залякували,
  • 6:40 - 6:42
    з того моменту,
    коли зазвучав мій голос,
  • 6:42 - 6:45
    коли я встав на захист того, у що вірю,
  • 6:45 - 6:46
    я більше не боюся.
  • 6:46 - 6:48
    Мене раніше називали тюхтієм,
    але я більше не тюхтій,
  • 6:48 - 6:52
    оскільки я знайшов себе
    і те, чим хочу займатися,
  • 6:52 - 6:55
    і я щасливий, що роблю це.
  • 6:55 - 6:58
    Немає нічого сильнішого за усвідомлення
    того, що така в мене доля.
  • 6:58 - 7:01
    Я більше не боюся,
    я продовжую жити своїм життям.
  • 7:01 - 7:04
    Дякую.
  • 7:04 - 7:07
    (Оплески)
Title:
День, коли я зостався один
Speaker:
Боніфацій Мванґі
Description:

Фотограф Боніфацій Мванґі хотів протестувати проти корупції у своїй рідній Кенії. У нього був план: піти з друзями на масове публічне зібрання і влаштувати там протест. Та коли настав час, виявилося, що він зостався один. Подальші події дали йому можливість зрозуміти, ким він насправді був. За його словами: "В житті кожного є два найважливіші дні: день, коли людина народжується, і день, коли вона розуміє, для чого народилась".
more » « less
Video Language:
English
Team:
closed TED
Project:
TEDTalks
Duration:
07:20

Ukrainian subtitles

Revisions

Our website uses cookies for analysis purposes.