Фізіотерапія - це нудно. Натомість грайте в ігри

Ви недавно травмувались і йдете додому після години занять фізіотерапією. І менш за все хочете займатись незрозумілими вправами, які дадуть результат невідомо коли. Космін Мігай, стипендіат TED, демонструє веселе й дешеве рішення, яке перетворює нудні фізичні вправи у відеогру з простими інструкціями.

Коли я був малим, я дуже полюбляв гратись
в хованки.

Одного разу я вирішив залізти на дерево,
де можна було зробити гарну хованку,

але впав та зламав руку.

І пішов у перший клас з великим гіпсом.

Минуло майже шість тижнів, але й тоді
я не міг випрямити ліктя,

і мені потрібно було займатись
фізіотерапією для його розробки,

сто разів на день, сім днів на тиждень.

Я рідко робив це, тому що для мене
це було нудно і боляче,

і як результат, для покращення мені
знадобилось ще шість тижнів.

Багато років після цього, в моєї мами
розвинувся синдром "замороженого плеча",

що спричиняло біль та блокування плеча.

Людина, яка, як я вважав половину свого
життя, мала суперсилу,

раптово потребувала допомоги для того, щоб
одягтись або приготувати їжу.

Вона ходила кожен тиждень
до фізіотерапевта, але як я,

рідко виконувала домашні вправи,

і їй знадобилось п'ять тижнів для
покращення.

Мені та моїй мамі необхідна була
фізіотерапія,

комплекс повторювальних
вправ для відновлення амплітуди рухів,

для відновлення рухливості, втраченої
від нещасного випадку або ушкодження.

Спочатку фізіотерапевт працює з пацієнтом,

але потім пацієнт повинен робити
ці вправи вдома.

Проте пацієнту фізіотерапія здається
нудною, незрозумілою,

потрібно багато часу,
щоб побачити результат.

Прикро, але рівень незадоволення пацієнта
може сягати 70 відсотків.

Це означає, що більшість пацієнтів не
роблять своїх вправ

і тому витрачають більше часу для
відновлення.

Усі фізіотерапевти згодні,
що спеціальні вправи

зменшують час на відновлення,

але в пацієнтів занадто мало мотивації,
щоб їх робити.

Тож ми, троє друзів -
просунуті програмісти,

запитали себе,

чи не буде цікавим, якщо пацієнти зможуть
грати для відновлення?

Ми почали будувати програмну платформу
MIRA A P.C,

яка використовує цей Kinect пристрій,
камеру для захвату рухів,

щоб перетворити звичайні вправи у
відеоігри.

Мій фізіотерапевт вже призначив розклад
для моїх регулярних вправ.

Тож подивимось, як це виглядає.

У першій грі мені потрібно управляти
бджолою вверх та вниз,

щоб збирати пилок для вулика

та уникати інших жуків.

Я управляю бджолою, згинаючи
та розгинаючи лікоть,

так, як коли мені було сім років
після того, як мені зняли гіпс.

Коли ми розробляли гру,
ми консультувалися з терапевтами,

щоб зрозуміти, які рухи пацієнт
повинен робити.

Потім ми зробили відеогру,

яка дає пацієнту просту мотивацію.

Але програма гнучка,

і фізіотерапевт може також
створювати власні вправи.

Використовуючи програму,
мій фізіотерапевт

зробила запис, де вона виконує
відведення плеча,

один із рухів, який повинна
була робити моя мама,

коли в неї було заблоковано плече.

Я можу слідкувати за прикладом мого
терапевта зліва на екрані,

тоді як праворуч бачу,
як я виконую рекомендовані рухи.

Я відчуваю себе більш залученим та
впевненим,

адже виконую вправи поруч
зі своїм терапевтом,

ті вправи, які на думку мого терапевта,
найбільше мені підходять.

Це розширює спосіб використання програми,

даючи змогу створювати будь-які вправи,
які лікарі вважатимуть найкращими.

Це гра в аукціон, для попередження
падіння,

розроблена для зміцнення м'язів
та покращення рівноваги.

Як пацієнт, я повинен присідати
та вставати,

і коли я встаю,

я роблю пропозицію за лот,
який хочу купити.

(Сміх)

Через два дні моїй бабусі виповниться
82 роки,

а для людей старших за 80 імовірність
впасти хоча б раз на рік

становить 50 відсотків.

Є ризик зламати стегно чи щось інше.

Слабкий тонус м'язів та погана рівновага
більш за все сприяють падінню,

тож запобігання цій проблемі шляхом
спеціальних вправ

допоможе літнім людям,
таким, як моя бабуся,

залишатися в безпеці та незалежними
довше.

Коли мій набір вправ закінчується,
MIRA коротко показує мені,

чого я досяг впродовж сесії.

Я щойно показав лише три різні гри

для дітей, дорослих
та людей похилого віку.

Їх можуть використовувати люди з ортопедичними
або неврологічними хворобами,

і скоро в нас буде опція для дітей
з аутизмом,

розумовими та мовними розладами.

Мій фізіотерапевт може
подивитись мій профайл

і побачити інформацію, зібрану під час
тренувань.

Вона може побачити, як багато я рухався,
скільки балів набрав,

з якою швидкістю я рухав суглобами,

і таке інше.

Мій фізіотерапевт може використати це,
щоб скоригувати лікування.

Я дуже задоволений, що поточну
версію зараз використовують

в 10 клініках в Європі та США,

і ще ми працюємо над домашньою версією.

Ми хочемо надати фізіотерапевтам
можливість назначати таке цифрове лікування

та допомагати пацієнтам грати для
відновлення вдома.

Якби моя мама чи я мали таку програму,
коли нам необхідна була фізіотерапія,

то ми б успішніше виконували б
завдання,

і набагато швидше
досягли б покращення.

Дякую.

(Оплески)

Том Рейлі: Тож, Космін, розкажи мені,
що це за пристрій,

який вони швиденько забирають?

З чого його зроблено, та скільки він
коштує?

Космін Мігай: Для демонстрації
використано Microsoft Surface Pro 3,

але буде достатньо мати комп'ютер
та Kinect, який коштує 120 доларів.

ТР: Добре, Kinect - це штука, яку люди
використовують для своїх Xbox

для гри в 3D ігри? Так?

КМ: Саме так, але вам не потрібен Xbox,
вам потрібна лише камера.

ТР: Отже, таке рішення обійдеться менше,
ніж 1 000 доларів.

КМ: Безсумнівно, 400 доларів,
і ви зможете це використовувати.

ТР: Зараз ви проводите клінічні іспити.

КМ: Так.

ТР: І потім, сподіваюсь, буде
домашня версія,

і я зможу робити свої вправи дистанційно,

а терапевт в лікарні зможе відслідковувати
мій прогрес і все решту.

КМ: Точно.

ТР: Круто. Дуже дякую.
КМ: Дякую.

(Оплески)