Кращий спосіб поговорити про аборт

Аборт -- дуже поширене явище. В Америці, до прикладу, кожна третя жінка зробить аборт протягом свого життя, проте сильні емоції, викликані цією темою, разом із політично вмотивованими точками зору, позбавляють можливості вести вдумливу, відкриту дискусію. У цій особистій вдумливій розмові Аспен Бейкер розповідає про наявність позицій не лише "за життя" чи "за вибір", а й "за голос", і про роль, яку відіграє можливість людей слухати та розповідати про свій досвід, в обговоренні складних тем.

Це була середина літа.
Бар у Берклі, де

ми з моєю подругою Поллі
працювали барменами,

вже давно було зачинено для відвідувачів.

Зазвичай після зміни ми випивали,
але не цього разу.

"Я вагітна.

Ще не впевнена, що буду робити," --
сказала я Поллі.

Не вагаючись, вона відповіла:
"Я б зробила аборт".

До цього часу мені ніхто не говорив
так про аборт.

Я декілька місяців, як закінчила коледж,

і перебувала у нових стосунках,
коли дізналась про вагітність.

Коли я думала про вибір, я не знала,

як вирішити, яких критеріїв дотримуватись.

Як мені було знати, яке рішення правильне?

Я боялась, що пізніше жалкуватиму,
якщо зроблю аборт.

Дорослішаючи на пляжах південної
Каліфорнії, я була

свідком війн нашої країни з приводу
питання аборту.

Я народилась у трейлері на третю річницю
рішення у справі Роу проти Вейда.

Наша громада була християнською.

Ми вірили в Бога, піклувались про бідних
і про океан.

Всі були за життя.

Ще будучи дитиною, я зовсім не сприймала
аборт і думала, що якщо колись завагітнію,

то ніколи такого не зроблю.

А потім зробила.

Це був крок назустріч невідомому.

Проте Поллі зробила мені
особливий подарунок:

усвідомлення того, що я не сама,

і що про аборт можна говорити.

Аборт -- явище поширене.

За даними інституту Ґуттмахер,
кожна третя жінка Америки

робила аборт за своє життя.

Проте останні кілька десятиліть діалог
щодо абортів у Сполучених Штатах

в основному обмежувався думкою лише
за життя і за вибір.

Це політично вмотивовано.

І хоча про аборт точаться запеклі
суперечки, для нас

обговорювати аборт, який ми зробили,

з іншими -- все ще явище рідкісне.

Існує різниця.

Різниця між політикою і реальним життям,

і тут має місце ментальність поля бою.

Вступає в дію позиція:
"Ти з нами чи проти нас?"

Це стосується не лише абортів.

Існує чимало важливих проблем, про які ми
не можемо поговорити.

І саме тому пошук шляхів перенесення
конфліктів у площину розмови --

справа мого життя.

Є два основні способи це розпочати.

Перший -- уважно слухати.

Інший -- ділитись історіями.

Отож, 15 років тому я співзаснувала
організацію Exhale (Видих),

щоб почати вислуховувати людей,
які зробили аборт.

Перше, що ми зробили, це створили
лінію, де чоловіки та жінки могли

отримати психологічну підтримку.

Вірите чи ні, але подібної служби,
без будь-якої політики та осудів,

до нас просто не існувало.

Нам була необхідна нова концепція, яка б
упорядкувала всі історії,

які ми слухали на нашій лінії.

Феміністка, яка шкодує, що зробила аборт.

Католичка, яка вдячна за свій.

Особисті історії, які не вписувались в
чітку схему "за і проти".

Ми вважаємо, що неправильно змушувати
жінку вибирати, на якому вона боці.

Ми хотіли показати їм, що весь світ
знаходиться на їхньому боці,

коли вони переживають цей досвід.

Отож ми винайшли концепцію "за голос".

Окрім аборту, "за голос" стосується
складних глобальних проблем,

таких як

імміграція, релігійна терпимість,
насилля над жінками.

Ця концепція стосується і суто особистих
проблем, які хвилюють лише вас

і ваших близьких родичів та друзів.

У них невиліковна хвороба,
їхня мати нещодавно померла,

у них дитина з особливими потребами,
і вони хочуть про це поговорити.

Слухати і розповідати -- особливості
концепції "за голос".

Слухати і розповідати.

Звучить доволі непогано.

Можливо, звучить легко?
Ми всі можемо це робити.

Це нелегко.
Це дуже важко.

Це важко, тому що ми говоримо про речі,
про які всі навколо сперечаються,

або про речі, про які ніхто не хоче
говорити.

Я б хотіла сказати, що коли ви вирішите
стати частиною цього руху, ви відчуєте

прекрасні моменти звершень і побачите
заквітчані сади,

де слухати і розповідати --
одне задоволення.

Я б хотіла сказати, що доброзичлива
спільнота феміністок буде на вашому боці,

або що існує давно втрачене сестринство,
члени якого завжди готові

підтримати вас, коли ви отримаєте удар.

Але розповідати наші власні історії
важко й виснажливо, коли

складається враження, що всім байдуже.

І якби ми слухали одне одного,

ми б почули речі, які б змусили нас
переосмислити наші власні погляди.

Немає ідеального часу чи ідеального місця,

щоб почати важку розмову.

Немає часу, коли всі будуть в однаковій
ситуації, мати однакові погляди,

чи знати одну й ту ж історію.

Отож, пропоную поговорити про те,
як бути гарним слухачем.

Існує безліч способів бути гарним слухачем,
і я розкажу про декілька з них.

Один із них -- ставити відкриті запитання.

Ви можете запитати себе чи знайомого:

"Як ти себе почуваєш?"

"Як це було?"

"На що ти сподіваєшся зараз?"

Інший спосіб бути гарним слухачем --
використовувати рефлекторну мову.

Якщо хтось говорить про свій
власний досвід,

використовуйте ті ж самі слова.

Якщо хтось говорить про аборт і каже
слово "дитина",

ви можете казати "дитина".

Якщо говорять "ембріон",
кажіть "ембріон".

Якщо хтось описує себе без чіткої
гендерної приналежності,

ви можете робити так само.

Якщо хтось виглядає як він, але позиціонує
себе як вона -- це нормально.

Звертайтесь до нього "вона".

Коли ми віддзеркалюємо мову людини,
яка ділиться своєю історією,

ми переконуємо її, що нам цікаво,
дізнатись, хто вона,

і через що проходить.

Так само ми сподіваємось, що люди
зацікавлені нами.

Отож, я ніколи не забуду однієї
зустрічі в службі Exhale.

Одна з волонтерок розповідала, що
вона отримувала багато дзвінків

від християнок, які говорили про Бога.

Деякі з наших волонтерів віруючі, але
не вона.

Спочатку їй було незвично говорити з
людьми про Бога.

Отож, вона вирішила подбати про цю
проблему.

Вона ставала перед дзеркалом вдома
і говорила слово "Бог".

"Бог".

"Бог".

"Бог".

"Бог".

"Бог".

"Бог".

Знову і знову, доки слово вже не
видавалось дивним

для неї.

Промовлення цього слова не перетворило
її на християнку,

проте це зробило її набагато кращим
слухачем віруючих жінок.

Отож, інший спосіб бути "за голос" --
ділитись історіями.

Ризик, якому ви піддаєтесь, коли ви
ділитесь своєю історією з кимось іншим,

в тому, що за тих самих обставин, в
яких були ви,

вони могли зробити інший вибір.

До прикладу, якщо ви розповідаєте
про свій аборт,

беріть до уваги, що вона могла б
зберегти дитину.

Вона могла б віддати її на всиновлення.

Вона могла б сказати своїм батькам і
партнеру, або не сказати.

Вона могла б відчути полегшення та
впевненість, навіть якщо ви -- втрату.

Це нормально.

Співчуття виникає в момент, коли
ми ставимо себе на місце іншого.

Це не означає, що ми повинні прийти
до однакового кінцевого результату.

"За голос" -- це не тенденція бути
однаковим і погоджуватись.

Це створення культури і суспільства, які
цінують нашу унікальність.

Цінується те, що робить нас людьми,
наші недоліки та недосконалості.

І таким чином ми дивимось на наші
розбіжності з повагою,

а не зі страхом.

А це породжує співчуття, яке нам потрібне,

щоб подолати наші постійні образи
в сторону одне одного.

Клеймо, сором, засудження,
дискримінація, пригнічення.

"За голос" швидко поширюється,
і що більше його використовують,

то популярнішим він стає.

Отож, минулого року я знову завагітніла.

Цього разу я з нетерпінням чекала
народження свого сина.

Коли я була вагітною, мене питали про моє
самопочуття як ніколи до цього часу.

(Сміх)

І незважаючи на те, як я відповідала,
чи що почуваюсь чудово і радісно,

чи мені страшно і я панікую,

завжди хтось відповідав мені,
що відчував себе так само.

Це було неймовірно.

Це був гарний, хоча й драматичний
перехід від того стану,

в якому я була, коли говорила про
свій аборт.

Мета концепції "за голос" -- слухати
справжні історії справжніх людей,

впливаючи на те, як сприймаються

та обговорюються такі політизовані

проблеми, як аборт.

Від сексуальності та психічного здоров'я
до бідності та позбавлення волі.

Не обмежуючись лише поняттям
правильне чи неправильне рішення,

наш досвід поширюється на цілий спектр.

"Голос за" робить акцент на розмові
про досвід людей

і сприяє підтримці та повазі
до кожного.

Дякую.

(Оплески)