Несподівані перешкоди перших виборів країни

Як навчити голосувати громадян цілої країни, де вибори відбуваються вперше? З цією проблемою зіштовхуються молоді демократичні країни по всьому світу, а відсутність при цьому спільної мови - неабияка перешкода. Зрештою, не можна зрозуміти поняття, не описавши його. У цій вражаючій лекції фахівець з проведення виборів Філіппа Нів поділиться своїм досвідом роботи на передовій становлення демократії та власним підходом до подолання такого особливого мовного бар`єру.

Великий філософ Арістотель сказав,

що якщо речі не існує, то для неї
немає слова,

а якщо немає слова,

це значить, що річ не існує.

Тому коли ми, громадяни
демократичних країн,

говоримо про вибори,
ми знаємо, про що йде мова.

Ми володіємо необхідним лексичним запасом.

Ми знаємо, що таке виборча дільниця.

Ми знаємо, як виглядає бюлетень.

А що ж до країн, де демократія не існує,

країн, де немає слів для опису понять,

які складають основу
демократичного суспільства?

Я працюю у сфері електоральної підтримки,

тобто ми допомагаємо

молодим демократичним країнам

з організацією їх перших виборів.

Коли я розповідаю
про свою діяльність,

то часто отримую таку реакцію:

"А, так ти з тих, хто їздить по світу,

нав'язуючи західну демократію країнам,
які з нею не впораються.

Насправді, ООН нічого нікому не нав`язує.

Це дійсно так,

а те, що ми робимо,

чітко закріплено в Загальній декларації
прав людини від 1948 року,

у Статті 21, в якій йдеться про те,

що кожна людина має право брати участь
в управлінні країною.

Це основа нашої діяльності.

Я спеціаліст з інформування громадськості.

Що це означає? Ще один термін.

Я займаюся створенням
інформаційних кампаній,

щоб кандидати та виборці,

які раніше не могли балотуватися
або голосувати,

знали, де, коли та як реєструватися,

де, коли та як голосувати,

та знали, чому так важливо
брати у цьому участь.

Тому я, можливо, спланую кампанію,
яка б закликала

жінок до участі у виборах,

забезпечила їх залученість
до цього процесу.

Також молоді.

Різних людей.

Людей з обмеженими можливостями.

Ми намагаємося
поінформувати кожного.

Та це не завжди вдається,
тому що досить часто

за багато років моєї роботи,
я зіштовхуюся з проблемою

нестачі слів.

І що ж робити?

Афганістан.

Країна з величезним рівнем неграмотності.

І в 2005 році

ми організували подвійні вибори.

Матеріально-технічне забезпечення
було настільки поганим,

що це здавалося єдиним розумним рішенням.

Так і виявилося,

але дати пояснення подвійним виборам
замість звичайних

виявилося ще складнішим.

Тому ми використали багато малюнків,

і коли настав час голосування,

стикнулися з проблемами, тому що
багато хто хотів брати участь:

ми мали 300 кандидатів на 52 посади

народної палати на парламентських виборах

А для виборів до Провінційної Ради
кандидатів було ще більше.

330 на 54 посади.

Що ж до дизайну бюлетеня,

ось як він виглядав.

Розміром з газету.

Цей - для виборів до нижньої палати.

(Сміх)

А ось

для виборів до Провінційної Ради.

Навіть більше.

Як бачите, ми використали
багато символів та позначок.

В Південному Судані були інші проблеми.

Там була зовсім інша історія.

Там були люди, які, звичайно ж,
ніколи не голосували,

надзвичайно високий рівень
безграмотності,

дуже слабка матеріально-технічна база

Це країна розміром приблизно з штат Техас.

Ми мали 7 кілометрів асфальтованої дороги,

7 кілометрів по всій країні,

у тому числі і злітна смуга в
аеропорті Джуба,

де ми приземлилися.

Тож перевозити матеріалів виборів і т.п.

було надзвичайно важко.

Люди не мали уявлення про те,
як виглядає виборча скринька.

Це було дуже складно,

тож найбільш очевидним рішенням було
використовувати усне спілкування.

Але там діє 132 мови.

Тож це було надзвичайно складно і цікаво.

Потім я приїхала до Тунісу в 2011 році.

Це був період Арабської весни.

Величезний прилив надії був створений
цим грандіозним рухом,

що панував у регіоні.

У Лівії, Єгипті, Ємені.

Це був момент надзвичайної історичної
важливості.

Я радилася з виборчою комісією,

ми говорили про різні аспекти виборів

і я чула з їхніх вуст невідомі мені слова,

працювала з людьми з Іраку, Йордану,
Єгипту,

і раптом вони теж використовували ці слова;

і я подумала: "Це дивно".

І саме слово "спостерігач" дало мені поштовх.

Ми обговорювали спостерігачів на виборах,

і голова виборчої комісії говорив
про "mulahiz",

що з арабської означає "помічати",
досить пасивно,

як наприклад, "Я помітив,
що він був у синій сорочці".

Та чи перевірила я, що вона
насправді синя?

Саме в цьому полягає роль спостерігача.

Вона дуже активна,
визначається багатьма угодами,

і має функцію управління.

А потім я зрозуміла, що у Єгипті для цього

застосовують термін "mutabi",
що означає "слідкувати".

Тож тут ми мали послідовників виборів.

Це також не зовсім правильно,

тому що є загальновживаний термін

"muraqib", який означає "контролер",

і має необхідний елемент контролю.

І я подумала, три слова для
одного поняття нам не підходять.

Ми з колегами вирішили, що наша роль

полягає в тому, щоб ці слова
стали зрозумілими

та розробити термінологічну базу

для використання по всій території
Арабського регіону.

Саме це ми і зробили.

Разом з моїми колегами

ми почали роботу над "Арабським словником
виборчої термінології ",

працюючи у 8 різних країнах.

На практиці це означало
надати визначення 481 терміну,

які складали основу всього,
що необхідно знати

для організації демократичних виборів.

Ми визначили ці поняття,

і, співпрацюючи з арабськими колегами,

ми вирішували, яке слово буде прийнятним

для використання арабською.

Адже арабська мова дуже багата
і це - частина проблеми.

Арабською мовою розмовляють у 22 країнах,

а саме сучасною літературною арабською,

що вживається у всьому регіоні

у пресі та ЗМІ,

але, звичайно, від країни до країни
розмовна мова відрізняється -

зустрічаються діалектизми,
просторіччя і т.д.

Тобто виріс ще один шар труднощів.

В певному сенсі, ми мали проблему

незрілості мови, тому що
постійно з`являлися

неологізми, нові вирази.

Тож ми визначили всі ці терміни,

і маючи 8 кореспондентів у цьому регіоні,

ми відправили їм чорновий варіант,

а вони відписали нам:

"Так, ми розуміємо визначення.

Погоджуємося з ним,

але в нашій країні говорять так:..."

Ми не збиралися нічого узгоджувати
або насаджувати уніфікацію.

Ми намагалися налагодити порозуміння
між людьми.

Тож, жовтим виділено часто вживані вирази

у різних країнах.

На розробку пішло 3 роки,

ми затвердили проект, запустили його,

радилися з виборчими комісіями
у цих країнах,

обговорювали, формулювали
та покращували проект,

і зрештою опублікували його
у листопаді 2014 року у Каїрі.

І він дійсно став визначним.
Ми опублікували 10 тисяч копій.

На сьогодні, його завантажили
у форматі PDF три тисячі разів.

Недавно мій колега повідомив,
що його почали використовувати у Сомалі.

Версію цього проекту опублікують у Сомалі,

тому що нічого схожого там немає взагалі.

Тож це приємно почути.

І новоутворена Арабська організація
виборчих комісій,

що намагається модернізувати

проведення виборів у регіоні,

також його використовує.

Ліга арабських держав створила
панарабський підрозділ наглядачів,

які теж працюють з ним.

Це все надзвичайно добре.

Але, ця термінологічна база
досить високомовна,

складна, з великою кількістю
технічних термінів,

третину з яких, скоріше за все,
не зрозуміє пересічна людина.

Але народи Середнього Сходу

були позбавлені того,
що ми називаємо цивільне виховання,

яке входить до обов`язкової
шкільної програми.

У цьому регіоні воно майже не існує,

і я вважаю, що це право кожного -

знати, як це відбувається.

І варто подумати про складання такої бази

для пересічної людини,

приймаючи до уваги, що зараз

ми вже маємо основу для роботи,

а також технології,

тому ми маємо змогу поширювати
цю ідею за допомогою

мобільних додатків,
відео, анімації.

Існує безліч допоміжних засобів

для ознайомлення людей з цими ідеями

вперше їхньою мовою.

Ми чуємо про жахи, що відбуваються
на Середньому Сході.

Про хаос війни та тероризм.

Про сектантську боротьбу
та безліч жахливих звісток,

що постійно долітають до нас.

Але ми ніколи не чуємо про те,
що думають пересічні люди.

Чого вони прагнуть?

Давайте надамо їм можливості,
давайте надамо їм слова.

Мовчазна більшість є такою

через відсутність слів.

Мовчазна більшість має право знати.

Настав час надати людям ресурси,

які допомогли б їм знати більше.

Мовчазна більшість не бажає мовчати.

Давайте допоможемо їй віднайти голос.

Щиро Вам дякую.

(Оплески)