Бути творцем можливостей

Ми всі бажаємо розвивати таланти, щоб зробити щось вагоме у нашому житті. Та як розпочати? (А якщо ви ще й соромитеся?) Письменниця Кейр Андерсон розповідає власну історію хронічної сором'язливості, а також про те, як вона відкрила цілий світ у собі, допомагаючи іншим розвивати власні таланти та захоплення.

Я зростала

патологічно сором'язливою людиною,

як і щонайменше 20 людей

у кімнаті завбільшки як ця.

Я заїкалась.

Підніміть руку, якщо Ви теж заїкаєтесь
- якщо, звісно, не боїтесь?

Сором'язливість надовго
залишається з нами,

тому що з нами поводились таким чином,

що іноді ми почувалися невидимими,

нам здавалось, що про нас говорять
за нашими спинами.

І коли я подивилась на людей,

які, у більшості, такі, як я,

я помітила, що деякі з них

дуже хочуть уваги та визнання.

Звісно, я була мала тоді.

І що вони робили?

Те, що ми досі, можливо, робимо.

Ми говоримо про себе.

І були інші люди, що мали

так звану ментальність спільноти.

Кожного разу вони знаходили
можливість говорити про інших

та створювати спільноту під назвою "ми".

Я вважаю, щоб переосмислити світ,

треба бачити його таким, де всі стають

великими творцями можливостей
для інших та разом з іншими.

Немає більшої можливості

чи заклику до дії сьогодні,

ніж стати творцями можливостей.

Вони все частіше збирають
найкращі таланти разом

для звершення добрих

та досконалих справ, які
важко зробити одному.

Я хочу обговорити це з вами,

бо ще важливішою

за можливість віддавати

є наша здатність
робити щось доцільне

разом для загального добра,

щоб поліпшити наше життя

і охопити якомога більше людей.

Тому я зараз перед вами.

Хочу звернути вашу увагу ось на що:

кожен з вас є

в чомусь кращий за іншого.

Це спростовує відому думку,

що якщо ви - найрозумніший у кімнаті,

то ви - не в тій кімнаті.

(Сміх)

Тож дозвольте мені розповісти

про вечірку, яку я відвідала
кілька років тому.

Там я познайомилась з акторкою,
що подавала надії,

і невдовзі ми вже розмовляли про те,

чим обидві палко захоплювались:
мистецтво в публічному просторі.

Вона мала щире переконання:

кожна нова будівля Лос-Анджелесу

має містити об'єкт
публічного мистецтва.

Вона хотіла, щоб це узаконили.

І палко почала --

Хто з присутніх із Чикаго? -

палко почала розповідати

про ті скульптури у вигляді квасолі
у Мілленіум-парку,

що мають дзеркальну поверхню.

Люди підходили б до них

і посміхались би, замислившись.

Вони позували б, імпровізуючи,

фотографувались би разом,

реготали.

Поки я слухала її,
у мене виникла одна думка.

І я сказала: "Тобі варто познайомитись
з одним чоловіком.

Він вийде із в'язниці
Сан-Квентін за пару тижнів". —

(Сміх)

—"І він поділяє твоє палке бажання,

щоб мистецтво давало змогу людям
єднатися та взаємодіяти".

Він провів 5 років у одиночній камері.

Я познайомилась з ним, коли
виступала з промовою у Сан-Квентін.

Той чоловік чітко висловлювався,

він достатньо привабливий,
бо він фанат

щоденних тренувань.

(Сміх)

Гадаю, що вона погодилась зі мною.

І я сказала:
"Він буде несподіваним союзником".

І не тільки. Джеймс - архітектор,

професор і йому подобається
облаштування території.

Я маю на увазі крихітні площі

та вузенькі переходи для пішоходів,

поцятковані мистецькими об'єктами,

де люди малюють та
іноді зав'язують розмову одне з одним.

Я вважаю, Джеймс і та дівчина
є гарними союзниками.

Та навіть більше.

Вони зустрілися та приготувалися.

Вони виступили на засіданні мерії
Лос-Анджелесу,

і члени парламенту
не тільки затвердили закон -

половина з них опісля підійшли до них
і попросили сфотографуватися з ними.

Це було приголомшливо,
переконливо, варто довіри.

Цього не купиш за гроші.

Тому я прошу вас подумати,

якими творцями можливостей
ми можемо стати,

бо більшою за достаток,

химерні титули,

чи безліч зв'язків
є наша здатність підкреслювати

найкращі риси в інших,
виявляти їх.

Не кажу, що це легко.

Впевнена, кожен з вас
також робив зайві рухи,

намагаючись встановити
зв'язок з людиною.

Все, що я хочу сказати—

це реальна можливість.

Я почала згадувати той час,

коли була журналісткою
Волл-Стрит Джорнал.

У Європі мені запропонували
визначати тенденції,

що виходили за рамки бізнесу,

політики або способу життя.

Я навчилась встановлювати зв'язки

у цілковито іншому світі,

інакше я б не змогла з'ясувати тенденції.

І третє, я мала написати статтю

мовою читача, таким чином,

щоб він міг з'ясувати, як тенденції
впливають на життя.

Ось що роблять творці можливостей.

Та дивна річ:

на відміну від американців,

які живуть, працюють,
грають з людьми,

які думають так само, як вони -

бо тоді ми стаємо жорсткішими
та критичнішими -

творці можливостей
активно шукають взаємодії

з несхожими на них людьми

та будують з ними відносини.

Роблячи це, вони мають

взаємини довіри,

де створена команда
залучається до співпраці

та допомагає краще та швидше
відшукати рішення

і скористатися можливостями.

Людей не бентежать розбіжності.

Навпаки, вони в захопленні від них.

Це великі зміни у менталітеті.

Одного дня ти відчуєш це
і схочеш відчути це знову.

Світ закликає нас до
колективного менталітету,

Вірю, що це можливо.

Особливо важливо це зараз.

Чому зараз?

Бо можна придумувати щось
на кшталт безпілотників,

медикаментів і збору даних.

Такі речі може створювати
чимало людей.

Задля корисної мети це можна
робити щораз із меншими затратами.

Водночас, як ми знаємо з новин,

ці речі можна використати
з небезпечною метою.

Це виклик для кожного з нас -

відшукати своє найвище покликання.

І ось де родзинка:

це не тільки гарна можливість

зробити щось із кимось ,

а й, можливо, найкраща,

і для компаній, і для окремих осіб.

Маючи такий досвід,

ви відчуваєте взаємну довіру.

А згодом вигадуєте

неймовірні речі,

про які ніколи б не могли подумати.

Наприклад, Марті, чоловік акторки,
про яку я згадувала,

спостерігав за тренуваннями.

Невдовзі він розмовляв з Віллі,

моїм другом та колишнім в'язнем,

про програму тренувань.

І він подумав,

що в нього є декілька
майданчиків для ракетболу,

а цей хлопець може бути тренером.

Багато людей, що там працюють,
є членами тренувальних груп.

Вони часто подорожують.

Вони можуть тренуватися
у номері готелю,

не потребуючи обладнання.

Так Віллі знайшов роботу.

І не тільки.
Ще багато років потому

він був тренером із ракетболу.

А ще пізніше

навчав тренерів ракетболу.

Повторюю, коли люди єднаються

навколо спільних інтересів та дій,

то ви звикаєте, що в майбутньому

трапляються дивовижні речі.

Саме так і відбулося в тій історії.

Ми відкриваємося можливостям.

У цій кімнаті є ключові особи та технології,

які мають унікальну можливість -

зводити системи та проекти разом.

Тому зараз я закликаю вас до дій.

Запам'ятайте три риси творців можливостей.

Вони відшліфовують до блиску
сильні риси характеру

і завжди у пошуках еталону.

Вони живуть не лише у своєму світі,

тому викликають довіру
і можуть бачити ті еталони.

Вони спілкуються, щоб об'єднатися

навколо точок дотику
спільних інтересів.

Чого я прошу -

світ голодний.

Впевнена, і це мій досвід з перших рук:

світ жадає,

щоб ми об'єдналися
як творці можливостей

і творили ті можливості.

Багато з вас вже роблять це.

Я знаю це з власного досвіду.

Треба переосмислити світ,

щоб ми поєднали наші таланти,

щоб разом домогтись більших звершень,

ніж поодинці.

Пам'ятайте,

як сказав Дейв Лініґер:

"Ви не досягнете успіху,

якщо їстимете тільки виделкою".

(Сміх)

Щиро дякую.

Дякую. (Оплески)