Я зростала
патологічно сором'язливою людиною,
як і щонайменше 20 людей
у кімнаті завбільшки як ця.
Я заїкалась.
Підніміть руку, якщо Ви теж заїкаєтесь
- якщо, звісно, не боїтесь?
Сором'язливість надовго
залишається з нами,
тому що з нами поводились таким чином,
що іноді ми почувалися невидимими,
нам здавалось, що про нас говорять
за нашими спинами.
І коли я подивилась на людей,
які, у більшості, такі, як я,
я помітила, що деякі з них
дуже хочуть уваги та визнання.
Звісно, я була мала тоді.
І що вони робили?
Те, що ми досі, можливо, робимо.
Ми говоримо про себе.
І були інші люди, що мали
так звану ментальність спільноти.
Кожного разу вони знаходили
можливість говорити про інших
та створювати спільноту під назвою "ми".
Я вважаю, щоб переосмислити світ,
треба бачити його таким, де всі стають
великими творцями можливостей
для інших та разом з іншими.
Немає більшої можливості
чи заклику до дії сьогодні,
ніж стати творцями можливостей.
Вони все частіше збирають
найкращі таланти разом
для звершення добрих
та досконалих справ, які
важко зробити одному.
Я хочу обговорити це з вами,
бо ще важливішою
за можливість віддавати
є наша здатність
робити щось доцільне
разом для загального добра,
щоб поліпшити наше життя
і охопити якомога більше людей.
Тому я зараз перед вами.
Хочу звернути вашу увагу ось на що:
кожен з вас є
в чомусь кращий за іншого.
Це спростовує відому думку,
що якщо ви - найрозумніший у кімнаті,
то ви - не в тій кімнаті.
(Сміх)
Тож дозвольте мені розповісти
про вечірку, яку я відвідала
кілька років тому.
Там я познайомилась з акторкою,
що подавала надії,
і невдовзі ми вже розмовляли про те,
чим обидві палко захоплювались:
мистецтво в публічному просторі.
Вона мала щире переконання:
кожна нова будівля Лос-Анджелесу
має містити об'єкт
публічного мистецтва.
Вона хотіла, щоб це узаконили.
І палко почала --
Хто з присутніх із Чикаго? -
палко почала розповідати
про ті скульптури у вигляді квасолі
у Мілленіум-парку,
що мають дзеркальну поверхню.
Люди підходили б до них
і посміхались би, замислившись.
Вони позували б, імпровізуючи,
фотографувались би разом,
реготали.
Поки я слухала її,
у мене виникла одна думка.
І я сказала: "Тобі варто познайомитись
з одним чоловіком.
Він вийде із в'язниці
Сан-Квентін за пару тижнів". —
(Сміх)
—"І він поділяє твоє палке бажання,
щоб мистецтво давало змогу людям
єднатися та взаємодіяти".
Він провів 5 років у одиночній камері.
Я познайомилась з ним, коли
виступала з промовою у Сан-Квентін.
Той чоловік чітко висловлювався,
він достатньо привабливий,
бо він фанат
щоденних тренувань.
(Сміх)
Гадаю, що вона погодилась зі мною.
І я сказала:
"Він буде несподіваним союзником".
І не тільки. Джеймс - архітектор,
професор і йому подобається
облаштування території.
Я маю на увазі крихітні площі
та вузенькі переходи для пішоходів,
поцятковані мистецькими об'єктами,
де люди малюють та
іноді зав'язують розмову одне з одним.
Я вважаю, Джеймс і та дівчина
є гарними союзниками.
Та навіть більше.
Вони зустрілися та приготувалися.
Вони виступили на засіданні мерії
Лос-Анджелесу,
і члени парламенту
не тільки затвердили закон -
половина з них опісля підійшли до них
і попросили сфотографуватися з ними.
Це було приголомшливо,
переконливо, варто довіри.
Цього не купиш за гроші.
Тому я прошу вас подумати,
якими творцями можливостей
ми можемо стати,
бо більшою за достаток,
химерні титули,
чи безліч зв'язків
є наша здатність підкреслювати
найкращі риси в інших,
виявляти їх.
Не кажу, що це легко.
Впевнена, кожен з вас
також робив зайві рухи,
намагаючись встановити
зв'язок з людиною.
Все, що я хочу сказати—
це реальна можливість.
Я почала згадувати той час,
коли була журналісткою
Волл-Стрит Джорнал.
У Європі мені запропонували
визначати тенденції,
що виходили за рамки бізнесу,
політики або способу життя.
Я навчилась встановлювати зв'язки
у цілковито іншому світі,
інакше я б не змогла з'ясувати тенденції.
І третє, я мала написати статтю
мовою читача, таким чином,
щоб він міг з'ясувати, як тенденції
впливають на життя.
Ось що роблять творці можливостей.
Та дивна річ:
на відміну від американців,
які живуть, працюють,
грають з людьми,
які думають так само, як вони -
бо тоді ми стаємо жорсткішими
та критичнішими -
творці можливостей
активно шукають взаємодії
з несхожими на них людьми
та будують з ними відносини.
Роблячи це, вони мають
взаємини довіри,
де створена команда
залучається до співпраці
та допомагає краще та швидше
відшукати рішення
і скористатися можливостями.
Людей не бентежать розбіжності.
Навпаки, вони в захопленні від них.
Це великі зміни у менталітеті.
Одного дня ти відчуєш це
і схочеш відчути це знову.
Світ закликає нас до
колективного менталітету,
Вірю, що це можливо.
Особливо важливо це зараз.
Чому зараз?
Бо можна придумувати щось
на кшталт безпілотників,
медикаментів і збору даних.
Такі речі може створювати
чимало людей.
Задля корисної мети це можна
робити щораз із меншими затратами.
Водночас, як ми знаємо з новин,
ці речі можна використати
з небезпечною метою.
Це виклик для кожного з нас -
відшукати своє найвище покликання.
І ось де родзинка:
це не тільки гарна можливість
зробити щось із кимось ,
а й, можливо, найкраща,
і для компаній, і для окремих осіб.
Маючи такий досвід,
ви відчуваєте взаємну довіру.
А згодом вигадуєте
неймовірні речі,
про які ніколи б не могли подумати.
Наприклад, Марті, чоловік акторки,
про яку я згадувала,
спостерігав за тренуваннями.
Невдовзі він розмовляв з Віллі,
моїм другом та колишнім в'язнем,
про програму тренувань.
І він подумав,
що в нього є декілька
майданчиків для ракетболу,
а цей хлопець може бути тренером.
Багато людей, що там працюють,
є членами тренувальних груп.
Вони часто подорожують.
Вони можуть тренуватися
у номері готелю,
не потребуючи обладнання.
Так Віллі знайшов роботу.
І не тільки.
Ще багато років потому
він був тренером із ракетболу.
А ще пізніше
навчав тренерів ракетболу.
Повторюю, коли люди єднаються
навколо спільних інтересів та дій,
то ви звикаєте, що в майбутньому
трапляються дивовижні речі.
Саме так і відбулося в тій історії.
Ми відкриваємося можливостям.
У цій кімнаті є ключові особи та технології,
які мають унікальну можливість -
зводити системи та проекти разом.
Тому зараз я закликаю вас до дій.
Запам'ятайте три риси творців можливостей.
Вони відшліфовують до блиску
сильні риси характеру
і завжди у пошуках еталону.
Вони живуть не лише у своєму світі,
тому викликають довіру
і можуть бачити ті еталони.
Вони спілкуються, щоб об'єднатися
навколо точок дотику
спільних інтересів.
Чого я прошу -
світ голодний.
Впевнена, і це мій досвід з перших рук:
світ жадає,
щоб ми об'єдналися
як творці можливостей
і творили ті можливості.
Багато з вас вже роблять це.
Я знаю це з власного досвіду.
Треба переосмислити світ,
щоб ми поєднали наші таланти,
щоб разом домогтись більших звершень,
ніж поодинці.
Пам'ятайте,
як сказав Дейв Лініґер:
"Ви не досягнете успіху,
якщо їстимете тільки виделкою".
(Сміх)
Щиро дякую.
Дякую. (Оплески)