Хороша новина про ПМС

Усім відомо, що жінки стають трохи ненормальними перед початком менструації, що їх репродуктивні гормони впливають на їх емоції і що рівень цих гормонів дуже коливається. Проте, не існує єдиної наукової точки зору щодо передменструального синдрому. Психолог Робін Стейн Делюка говорить, що науковці не дійшли згоди щодо визначення, причини, лікування або навіть існування ПМС. Вона з'ясовує, що ми знаємо і чого не знаємо про ПМС, і чому міф про ПМС настільки популярний і живучий.

Хто з вас чув про ПМС?

Всі, чи не так?

Усі знають, що жінки
стають трохи ненормальними

перед настанням місячних,

що менструальний цикл спричиняє
неминучі гормональні перепади,

які роблять жінок
ірраціональними та дратівливими.

Загалом припускається,

що коливання рівня репродуктивних гормонів
призводить до надмірних емоцій,

і що значна більшість жінок
страждає від цього синдрому.

Що ж, я тут для того, щоб розповісти вам,
що наукові докази

не підтверджують жодне з цих припущень.

Я тут для того, щоб поділитися
хорошою новиною стосовно ПМС.

Та спершу, я б хотіла торкнутися того,
наскільки міцно ідея про ПМС

укорінилася в американській культурі.

Якщо ви проаналізуєте
газетні та журнальні статті,

ви побачите, як багато пишуть про те,
що кожна жінка має ПМС.

Зі статті "Ви вільні від ПМС"
в журналі "Redbook"

читачі дізнаються, що
80 - 90 % жінок страждають від ПМС.

Журнал "L.A. Muscle"
попереджає своїх читачів про те,

що 40 - 50 % жінок
страждає від ПМС,

і що він відіграє значну роль
в психічному та фізичному здоров'ї жінок.

І пару років тому
навіть в "Wall Street Journal"

з'явилась стаття про кальцій
як ліки проти ПМС.

В цій статті жінок питали:

"Чи стаєте ви відьмами
кожного місяця?"

З усіх цих статей ви могли б припустити,
що існує велика кількість досліджень,

які підтверджують, що ПМС
широко розповсюджений.

Проте, після 50 років досліджень,

науковці не дійшли до єдиної думки
щодо визначення, причин,

лікування та навіть
існування ПМС.

За найбільш поширеним
визначенням психологів,

ПМС включає негативні поведінкові,
когнітивні та фізичні симптоми,

які проявляються з часу овуляції
до менструації.

Але саме тут на нас чекає пастка.

Більше 150 різних симптомів
використовується для діагностування ПМС,

і це лише деякі з них.

Зараз хочу пояснити,
що я маю на увазі.

Я не кажу, що жінки
не мають деяких з цих симптомів.

Я кажу про те, що наявність цих симптомів

не означає наявності психічного розладу,

і коли психологи
оперують настільки нечітко

визаченим поняттям розладу,

врешті це клеймо
втрачає будь-який сенс.

З таким довгим і обширним
списком симптомів

я можу мати ПМС,
ви можете мати ПМС,

хлопець у третьому ряду
може мати ПМС,

мій собака може мати ПМС.
(Сміх)

Одні дослідники кажуть,
необхідно мати п'ять симптомів.

Інші кажуть - три.

Одні дослідники говорять,
що симптоми мають значення

лише, якщо вони
сильно турбують особу,

але інші стверджують, що
незначні симптоми так само дуже важливі.

Протягом багатьох років
через відсутність

однозначного визначення ПМС,

коли психологи намагалися
визначити ступінь поширення синдрому,

їх підрахунки коливалися

від 5 до 97 % жінок.

Тобто, одночасно або майже ніхто
не мав ПМС, або його мали майже всі.

У цілому, методи дослідження ПМС
надзвичайно слабкі.

По-перше, у багатьох дослідженнях
жінок просять згадати свої симптоми,

тобто звернутися до минулого,
покладаючись на пам'ять,

що, як відомо, призводить до викривлення
даних щодо ПМС,

в порівнянні з так званим
проспективним звітом,

який полягає
у фіксуванні симптомів щоденно

протягом щонайменше двох місяців підряд.

Багато досліджень також проводяться
лише на білих жінках з середнього класу,

що унеможливлює застосування
результатів досліджень до усіх жінок.

Ми знаємо, що існує значна
культурна складова у нашому розумінні ПМС,

оскільки про нього майже нічого не відомо
поза західними націями.

По-третє, багато досліджень
не використовували контрольні групи.

Якщо ми хочемо зрозуміти
характерні особливості жінок,

які мають ПМС,

ми повинні порівняти їх з жінками,
які ПМС не мають.

І нарешті, для виявлення ПМС
використовується багато різних анкет,

які зосереджені на різних симптомах,

їх тривалості та інтенсивності.

Щоб провести достовірне дослідження
будь-якого розладу,

науковці повинні прийти до згоди
щодо характерних особливостей

цього розладу,
щоб упевнитися,

що вони говорять
про одне й те саме.

У випадку з ПМС цього не було зроблено.

Проте, у 1994 році

у Посібнику з діагностики та
статистичного обліку психічних розладів,

знаному як DSM, на щастя -

це також посібник
для спеціалістів з психічного здоров'я -

ПМС було перейменовано на ПМДР,

передменструальний
дисфоричний розлад.

Дисфорія відноситься до відчуття
занепокоєння або тривоги.

Відповідно до цих нових принципів,

за останній рік у більшості
менструальних циклів

щонайменше 5 з 11 можливих симптомів

повинні з'явитися за тиждень
до початку менструації;

як тільки менструація почалася,
симптоми повинні зменшитися;

і симптоми повинні зникнути
через тиждень після менструації.

Хоча б один з цих симптомів
повинен належати до цього списку:

помітна зміна настрою, дратівливість,
тривога або депресія.

Інші симптоми можуть належати
до списку на першому слайді,

або до цього списку на другому слайді,

включаючи симптоми, схожі
на відчуття втрати контролю

і зміни в сні або апетиті.

Відповідно до вимог DSM,
симптоми

мають бути пов'язані з
клінічно значним дистресом,

тобто з певним порушенням
душевної рівноваги на роботі,

або в школі, або у відносинах з людьми,

і інтенсивність симптомів або симптому
повинна бути задокументована

шляхом ведення щоденних записів
протягом щонайменше двох циклів підряд.

І нарешті, DSM вимагає, щоб
зміна емоційної рівноваги

була чимось значнішим, ніж просто
загострення вже існуючого розладу.

Тож, говорячи науковою мовою,
це вже прогрес.

Наразі обмежено кількість симптомів,

вимагається наявність значного
впливу на діяльність,

і вимоги щодо звітів про симптоми
стали дуже конкретними.

Тож, користуючись цими критеріями

і взявши до уваги найновіші дослідження,

ми бачимо, що в середньому,

3 - 8 % жінок
страждають від ПМДР.

Не всі жінки, не велика кількість жінок,

не більшість жінок,
ні навіть багато жінок:

3 - 8 %.

Для всіх інших, такі речі,
як стресові ситуації, щасливі події

або навіть день тижня,

сильніше впливають на настрій,
ніж менструальний цикл.

І саме такою інформацією
володіють науковці

з 1990-х років.

У 2002 році ми з колегами
опублікували статтю,

в якій описувалися дослідження
ПМС та ПМДР,

ще декілька подібних статей
з'явилися в журналах по психології.

Питання в тому, чому ця інформація
не потрапила до загалу?

Чому ці міфи досі існують?

Безумовно, величезна кількість інформації,
яку жінки отримують

з книжок, телевізора, фільмів, Інтернету,
про те, що кожен має ПМС,

переконує їх у тому,
що це правда.

Дослідження показують, що чим більше
жінка вірить в те, що усі мають ПМС,

тим вірогідніше, що вона
помилково заявить, що він в неї теж є.

Хочу пояснити,
що я розумію під "помилково".

Ви можете запитати її: "Ви маєте ПМС?"

і вона скаже, що так.

Але потім, коли вона буде
щоденно записувати

свої психологічні симптоми
протягом двох місяців,

то виявиться, що не має жодного
взаємозв'язку між її симптомами

і менструальним циклом.

Інша причина
живучості міфу про ПМС

полягає у тому,
що він майже не обмежує поведінку жінок.

Психологи-феміністки,
такі як Джоан Крістер,

говорять, що клеймо ПМС

дозволяє жінкам виражати емоції, які
в іншому випадку вважалися б негідними.

За майже універсальним визначенням
хороша жінка - це та,

яка щаслива, любляча,
яка піклується про інших

і отримує велике задоволення
від цієї ролі.

ПМС дозволяє жінкам бути
злими, скаржитися, дратуватися

і при цьому не втрачати
звання хорошої жінки.

Відомо, що різні речі в оточенні жінки

більш вірогідно змусять її злитися,
ніж її гормони,

але коли вона пояснює
свій гнів гормонами,

вона звільняється від відповідальності
або критики.

"О, це не вона.
Це поза її контролем."

Хоча, це здається корисним, насправді,
це викривляє природу жіночих емоцій.

Коли у відповідь на жіночий гнів

люди думають: "О, у неї місячні",

її здатність бути сприйнятою всерйоз
або щось змінити буде дуже обмеженою.

Що ж, хто ще виграє від міфу про ПМС?

Можу запевнити вас, що лікування ПМС

стало прибутковою і
процвітаючою галуззю.

Наразі на Amazon.com пропонується
більше 1900 книг з лікування ПМС.

Швидкий пошук у Google
видає безліч

клінік, симпозіумів і семінарів.

Інтернет ресурси з медицини,
що мають хорошу репутацію,

такі як: WebMD та Mayo Clinic,
включають ПМС у список визнаних розладів.

Хоча він не є визнаним розладом,
вони його включають.

І вони також подають список медикаментів,
які лікарі виписують для його лікування,

наприклад, антидепресанти або гормони.

Проте, цікаво, обидва сайти
пишуть, що успіх лікування

симптомів ПМС
відрізняється у різних жінок.

Що ж, це безглуздо.

Якщо ми візьмемо конкретний розлад,
викликаний

конкретною причиною,
яким вважається ПМС,

тоді лікування повинне допомагати
значній кількості жінок.

Проте, такого не відбувається
з цим лікуванням.

У постановах FDA говориться:
щоб ліки вважалися ефективними,

вони повинні спричиняти

значні клінічні покращення
для великої кількості людей.

Такого взагалі не відбувається
з цим так званим лікуванням.

Проте фінансові прибутки
від підтримання міфу,

що ПМС є поширеним ментальним розладом

і підлягає лікуванню, є значними.

Коли жінкам виписують ліки, такі як
антидепресанти або гормони,

медичний протокол зобов'язує їх
відвідувати лікаря кожні три місяці.

Багатьох лікарів треба відвідати.

Фармацевтичні компанії
отримають неймовірні прибутки,

якщо переконають жінок,
що їм потрібно приймати ліки

усе їхнє життя.

Вважається, що такі ліки, як Midol,

що продаються без рецепту,
лікують напруження та дратівливість,

хоча до їх складу входять лише
діуретик, знеболююче

і кофеїн.

Не мені казати про
магічну силу кофеїну,

проте я сумніваюся, що
він може зменшити напруження.

З 2002 Midol випускає
Teen Midol для підлітків.

Ці ліки призначені для юних дівчат,

щоб переконати їх, що всі мають ПМС,
який перетворить їх на монстрів,

але зачекайте, є дещо,
що допоможе вам:

приймайте Midol і
ви знову станете людиною.

У 2013 прибуток Midol від продажу ліків
склав 48 мільйонів доларів.

В той час, як підтримання міфу про ПМС
може бути прибутковою справою для когось,

це може мати шкідливі наслідки для жінок.

По-перше, це збільшує
вплив медикаментів

на репродуктивне здоров'я жінок.

Протягом довгого часу
жіночі репродуктивні процеси

розглядалися в медицині,
як хвороба, яку треба лікувати,

і це робилося у різні способи,
включаючи непотрібні кесареві розтини,

видалення матки та
гормональне лікування,

яке більше шкодило,
ніж допомагало жіночому здоров'ю.

По-друге, міф про ПМС також
підтримує стереотип,

що жінки є ірраціональними
та занадто емоційними.

Якщо сприймати менструальний цикл,
як різкі зміни рівнів гормонів,

які перетворюють жінок
на роздратованих тварин,

то стає легше піддавати сумніву
компетенцію всіх жінок.

Жінки досягли неймовірних успіхів
як працівники,

але й досі кількість жінок
у вищих ешелонах

влади та бізнесу дуже мала.

І, якщо замислитись над якостями вправного
виконавчого директора або сенатора,

перше, що спадає на думку, це
раціональність, надійність

та компетентність.

В нашій культурі це більше
асоціюється з чоловіком, а не з жінкою,

і міф про ПМС робить свій внесок в це.

Психологи знають, що
настрої чоловіків і жінок

більше схожі, ніж відрізняються.

В одному дослідженні 4 - 6 місяців
спостерігали за чоловіками та жінками,

і виявилося, що не було
ніякої різниці у кількості

та інтенсивності змін настрою.

І нарешті, міф про ПМС
заважає жінкам займатися

тими проблемами, які насправді
призводять до емоціональних розладів.

Особисті проблеми, такі як якість
стосунків або умов праці;

соціальні проблеми, такі як расизм або
сексизм; або щоденна боротьба з бідністю -

усе це сильно впливає на щоденний настрій.

Приписування усіх емоцій ПМС

не дає жінкам можливості зрозуміти
джерела їх негативних емоцій,

і також позбавляє їх можливості
зробити щось, щоб змінити це.

Тож, хороша новина про ПМС
полягає в тому,

що, хоча у деяких жінок наявні
певні симптоми під час менструації,

у значної більшості жінок
не має ніяких ментальних розладів.

Вони ходять на роботу або до школи,
піклуються про свої родини,

і працюють на нормальному рівні.

Ми знаємо, що емоції і настрої
чоловіків і жінок

подібні більше, ніж відрізняються,

тож, давайте забудемо про старий міф,
що жінки є відьмами

і приймемо реальність, у якій
більшість жінок

високоемоційно та високопрофесійно
працюють та живуть кожен день.

Дякую.

(Оплески)