Майбутня криза антибіотиків

Антибіотики рятують життя. Але ми використовуємо їх у надмірній кількості і дуже часто не за прямим призначенням: лікуємо ними грип або вирощуємо дешевих курчат. В результаті, каже дослідник Раманан Лаксмінараян, ці ліки стають неефективними, оскільки у бактерій, яких мають вбивати антибіотики, виробляється на них імунітет. Він закликає усіх нас (як пацієнтів, так і лікарів) ставитися до антибіотиків і до їхньої ефективності як до засобу, який потрібно використовувати у крайньому випадку, і подумати двічі перед тим, як звернутися до нього. Це тверезий погляд на те, якої шкоди можуть завдати глобальні медичні тенденції.

Першим пацієнтом, якого почали
лікувати антибіотиками,

був поліцейський з Оксфорду.

Якось у вихідний день

він подряпався шипом троянди
під час роботи у саду.

У маленьку подряпину потрапила інфекція.

Через декілька днів
у нього на голові

з'явився абсцес,

а його око було настільки інфікованим,

що довелося його видалити.

У лютому 1941 року

бідолашний чоловік був
на волосину від смерті.

Він перебував в Оксфордській
лікарні "Редкліф",

і на його щастя,

команді лікарів,

яку очолював лікар Говард Флорі,

вдалося синтезувати

незначну кількість пеніциліну.

Ці ліки було винайдено

на 12 років раніше Олександром Флемінґом,

але вони ніколи не застосовувалися
для лікування людини.

Тоді ніхто навіть не знав,
чи спрацюють ці ліки,

оскільки вони містили багато домішок,
які могли вбити пацієнта.

Але Флорі та його команда подумали,

що якщо й застосовувати ці ліки,

то на тому, хто все одно,
так чи інакше помре.

Отож, вони дали Альберту Александру,

цьому поліцейському, ліки.

Протягом 24 годин

його стан покращився.

Лихоманка пройшла,
повернувся апетит.

На другий день йому стало ще краще.

Але у лікарів скінчився пеніцилін.

Тоді вони взяли його сечу,

синтезували з неї пеніцилін

і знову дали йому.

Це спрацювало.

На четвертий день він продовжив одужувати.

Це було диво.

На п'ятий день пеніцилін закінчився,

і бідолашний чоловік помер.

Ця історія має сумний фінал,

але на щастя, мільйони інших людей,

таких, як ці діти, яких лікували
на початку 40-х років,

і які помирали від сепсису,

одужували через шість днів

завдяки цим чудодійним
лікам - пеніциліну.

Мільйони людей вижили,

а система охорона здоров'я
кардинально змінилась у всьому світі.

Сьогодні антибіотики використовуються

для лікування таких пацієнтів,

але у деяких випадках
їх використовують

досить легковажно.

Ними лікують людей, які мають
застуду або грип,

які не піддаються лікуванню антибіотиками,

а також велику їхню кількість
використовують

суб-терапевтично, тобто у малих дозах

для того, щоб пришвидшити
ріст курчат та свиней.

Лише для того, щоб зекономити
декілька пенні на м'ясі,

ми годуємо тварин антибіотиками

не заради лікування,

а лише для стимуляції росту.

І до чого ж це нас привело?

Широке використання антибіотиків

по всьому світі стало

додатковим фактором відбору
у середовищі мікробів,

і бактерії навчилися пристосовуватися

до ліків, а отже ми самі створили

резистентні бактерії.

Я впевнений, що усі ви читали
про це у газетах,

у кожному журналі,

який потрапляв вам до рук,

але я хочу, щоб ви зрозуміли

важливість цієї проблеми.

Це серйозно. Наступний слайд

показує резистентність бактерій ацинето-
бактер антибіотикам класу карбапенеми.

Ацинетобактер - це огидна
лікарняна бактерія,

а карбапенеми - найсильніший

клас антибіотиків, який ми можемо

застосувати проти цієї бактерії.

Як бачите, у 1999 році

резистентність виглядала таким чином:

на більшій частині території США
вона становить менше 10 %.

А тепер подивіться на зміни,
коли ми вмикаємо відео.

Я не знаю, де живете ви,

але де б це не було, нині
там ситуація набагато гірша,

ніж було у 1999 році,

і все це пов'язано із
резистентністю до антибіотиків.

Це глобальна проблема,

з якою стикаються як бідні,
так і заможні країни.

Але хіба це лише

медична проблема?

Якби лікарів навчили не
використовувати антибіотики

так часто, а пацієнтів -
не вимагати їх,

можливо, проблеми не було б,

а фармацевтичні компанії

більше працювали б над розробкою

нових видів антибіотиків.

Виявляється, є щось у антибіотиках,
що фундаментально відрізняє їх

від усіх інших ліків.

І те, чи використовую я антибіотики,

чи не використовую,

впливає не лише на мене,
а й на інших.

Це те саме, якби я поїхав
на роботу автомобілем,

або сів на літак, щоб полетіти деінде,

а плату за проїзд, у вигляді глобальних

кліматичних змін, поклав на інших,

і не звернув би на це уваги.

Економісти назвали б цю проблему
суспільно-надбаною.

З цією суспільно-надбаною

проблемою ми зіткнулися
у випадку з антибіотиками:

ми не зважаємо на неї.

Ми, це - окремі особи, пацієнти,

лікарні, уся система охорони здоров'я.

Ми не зважаємо на плату, яку
перекладаємо на

інших через таке
використання антибіотиків.

Подібна проблема виникла і в іншій

сфері, про яку ми всі добре знаємо -

у сфері палива та енергетики.

Недбале використання призводить

до того, що енергія вичерпується,

а також до локального забруднення
і до змін у кліматі.

У випадку з енергією є два способи,

з допомогою яких можна
розв'язати проблему.

Перший: можна використовувати
наявну у нас нафту розумніше,

і так само, за аналогією,
можна ефективніше

використовувати антибіотики.

Для цього існує декілька шляхів,

але про них ми поговоримо пізніше.

Другий спосіб, це принцип
"бури, крихітко, бури",

який у випадку з антибіотиками означає
"винайдення нових антибіотиків".

Ці поняття тотожні.

Вони пов'язані, оскільки, якщо
ми інвестуємо значні кошти

у нові нафтові свердловини,

ми зменшуємо кількість стимулів
економного використання нафти.

Те ж саме буде і з антибіотиками.

Але, можливо, якщо ми
будемо використовувати

антибіотики правильно,
розвиток подій буде іншим.

Тоді не виникне необхідності
вкладати кошти

у розробку нових ліків.

І якщо ви подумали, що
між цими двома шляхами

розвитку подій існує баланс,

то ви мабуть вирішили, що це гра,

у яку ми всі граємо.

Ця гра називається коеволюцією,

а коеволюція - це, конкретно
на цьому фото,

те, що відбулося між
гепардами та газелями.

Гепарди навчилися бігати швидше,

оскільки, якщо вони не бігатимуть

швидше, вони не
наздоженуть свій обід.

Газелі також навчилися бігати швидше,

оскільки, якщо вони не бігатимуть швидше,
вони стануть обідом.

А ми граємо у цю гру з бактеріями.

Але ми не гепарди,

ми - газелі.

А бактерії, лише за час моєї

невеличкої промови, вже можуть

мати дітей та онуків,

і здогадатися, як бути резистентними

за допомогою відбору,

за допомогою проб та помилок.

Як же нам вдається залишатися
попереду бактерій?

Ми проводимо дослідження,

робимо молекулярний скринінг,

клінічні випробування, і потім,

коли ми думаємо, що ліки
вже у нас в руках,

відправляємо їх на розгляд в
управління продовольства і медикаментів.

І коли ми зробимо усе це,

ми намагаємося відірватися

від бактерій на крок.

Цілком зрозуміло,що у цю гру
не можна грати постійно.

І ми не можемо виграти

лише завдяки інноваціям.

Ми повинні уповільнити темпи коеволюції.

Ми можемо повчитися у
енергетичного сектору

і застосувати деякі ідеї,

щоб розв'язати проблему

з антибіотиками.

Якщо ви задумаєтеся над тим,
як ми платимо за

користування енергоносіями,

ви згадаєте про податок на викиди,

які забруднюють атмосферу.
Це означає, що люди, які

користуються енергією,
мають платити за забруднення.

Потрібно застосувати цю практику
і у випадку з антибіотиками,

і може тоді ми будемо впевнені,
що антибіотики

використовуватимуться за призначенням.

Існують енергетичні дотації,

які виплачуються тим, хто переходить
на екологічно чисте пальне,

або не використовує його зовсім.

Ось вам аналогія. Можливо нам потрібно

відмовитися від використання антибіотиків,

а якщо ми відмовимося,
чим тоді можна їх замінити?

Це може бути будь-що, здатне

зменшити потребу у антибіотиках:

вдосконалення контролю
за інфекцією у лікарнях,

вакцинація населення,

особливо проти сезонних спалахів грипу.

Сезонні спалахи грипу -

це найбільший чинник
застосування антибіотиків

як у цій країні, так і в
багатьох інших країнах.

Вакцинація дійсно могла б допомогти.

Третім варіантом може стати щось
на кшталт платних дозволів.

Це здається віддаленою перспективою,

але якщо взяти до уваги той факт,
що антибіотиків

не вистачить на усіх інфікованих хворих,

то ми повинні взяти до уваги і той факт,

що нам доведеться визначати,

кого лікувати антибіотиками у першу чергу.

Вибір має ґрунтуватися
на базі клінічних потреб,

а також на основі ціни.

Звичайно, допоможе освіта споживачів.

Дуже часто люди зловживають антибіотиками,

або виписують їх, не здогадуючись,

що роблять неправильно.

Виявилося, що механізм

зворотнього зв'язку є корисним

і в енергетиці.

Коли ви кажете людині, що вона

використовує багато енергії у часи пік,

вона починає економити.

Теж саме можна застосувати

і у випадку з антибіотиками.

У лікарні в Сент-Луїсі почали складати

списки хірургів,

в залежності від того,
скільки антибіотиків

вони використали за минулий місяць.

Це був суто інформаційний
зворотній зв'язок,

це не було ганьбою,

але можливо, ця інформація

змусила хірургів замислитися,

як вони використовують антибіотики.

Багато ще залишається незробленим

і у питанні постачання.

Розглянемо, скільки коштує пеніцилін.

Він коштує десь 10 центів на день.

Це досить дешеві ліки.

Усі ліки, винайдені після нього -

лінезолід або даптоміцин -

коштують набагато більше,

отож для тих, хто звик платити за
антибіотики 10 центів на день,

ціна у 180 доларів на день

здається завеликою.

Але що це нам каже?

Ця ціна каже нам,

що ми не повинні більше сприймати

дешеві, ефективні антибіотики як належне

у найближчому майбутньому.

Ця ціна є сигналом для нас.

Можливо нам потрібно звернути

більше уваги на раціональне використання.

Ціна також говорить нам,

що, можливо, нам потрібно почати
шукати інші технології,

так само, як ціни на бензин

підштовхують нас до розвитку

електричного автомобілебудування.

Ціна - це важливий сигнал,

і маємо звертати на нього увагу,

але так само нам потрібно звернути увагу

на те, що хоча високі ціни
на антибіотики здаються ненормальними,

вони ніщо порівняно з тим, скільки

обходяться на день ліки від

раку, які можуть лише подовжити
життя хворого на місяць або рік,

тоді як антибіотики можуть

його врятувати.

Потрібно змінювати

усю парадигму,

і ця зміна лякає, оскільки

у багатьох куточках цієї країни

і у багатьох країнах світу

платити 200 доларів на день

за лікування антибіотиками

просто неймовірно.

Отож, про це треба замислитися.

Але існують запасні варіанти,

такі як альтернативні технології,

над якими працюють вчені.

Це - бактеріофаги, пробіотики, синбіотики,

дистанційні мікроб-мікробні взаємодії.

Усі ці напрямки дуже перспективні,

і вони стануть ще прибутковішими,

коли ціни на антибіотики
почнуть зростати,

адже ми знаємо, що ринок
реагує на такі речі.

Уряд сьогодні думає про шляхи

субсидування розробки
нових антибіотиків.

Але і тут є проблеми.

Ми не бажаємо просто витрачати

гроші на проблему, ми хочемо

вкладати у нові антибіотики

таким чином, щоб отримати

їх належне використання та продаж,

а це дійсно складно.

А тепер повернімося до
альтернативних технологій.

Усі ви пам'ятаєте вираз з відомого фільму

про динозаврів:
"Природа завжди знайде вихід".

Вони не є розв'язанням проблеми.

Потрібно пам'ятати, що хоч якою
була технологія,

природа завжди знайде
спосіб обійти її.

Ви можете подумати, що
проблема стосується

лише бактерій та антибіотиків,

але, виявляється, що ми маємо

аналогічну проблему
і в інших сферах,

Мультирезистентний туберкульоз

є серйозною проблемою
в Індії та Південній Африці.

Тисячі пацієнтів помирають, оскільки

препарати другої лінії дуже дорогі,

а у деяких випадках, навіть вони

не допомагають, і ви отримуєте

надзвичайно резистентний туберкульоз.

Віруси, сільськогосподарські шкідники,
малярійні плазмодії стають

нечутливими. В наш час велика частина

світу залежить від артемізинину,

яким лікують малярію.

Вже виникла резистентність і до

артемізинину, і якщо вона пошириться,

то єдиний в світі надійний

та ефективний препарат від малярії

опиниться під загрозою.

Москіти розвивають резистентність.

Якщо у вас діти, ви знайомі
з проблемою вошей,

а якщо ви з Нью-Йорку,

то знаєте, що специфічною рисою
цього міста є клопи.

Вони також стали резистентними.

Можна навести приклади з життя
іншої сторони Атлантики.

Щури також стали стійкими до отрут.

Спільним між усім цим є те,

що нові технології

контролюють природу лише останні
70, 80, або 100 років.

Але ми втратили цей контроль

за одну лише мить,

оскільки не врахували того,

що природній відбір та еволюція
знайдуть спосіб

повернути усе на місце.

Сьогодні потрібно переосмислити те,

як ми будемо використовувати

засоби контролю над
біологічними організмами,

переглянути те, як ми стимулюємо

розвиток та впровадження антибіотиків

тоді, коли ми виписуємо

та використовуємо ці цінні ресурси.

Тепер нам дійсно потрібно
почати ставитися до них

як до природних ресурсів.

Отже, ми стоїмо на перехресті.

Потрібно переосмислити

те, що ми робимо

і знайти нові стимули.

Альтернативою є світ,

у якому навіть травинка

є потенційно летальною зброєю.

Дякую.

(Оплески)