Щасливі карти

Програми-навігатори допомагають нам прокласти найкоротший маршрут до пункту призначення. Але що робити, якщо ми не проти трохи прогулятись? Науковець Даніель Кверча представляє "щасливі карти", які враховують не лише потрібний вам маршрут, а й те, які емоції ви хочете пережити на своєму шляху.

Мушу в дечому зізнатись.

Я - науковець та інженер і вже багато років
досліджую проблему ефективності.

Але з ефективності, буває, роблять культ,

тому сьогодні я розповім вам про те,

як мені вдалось перейти від культу
до набагато різноманітнішої реальності.

Кілька років тому, закінчивши аспірантуру
в Лондоні, я перебрався до Бостона.

Я жив у Бостоні й працював у Кембриджі.

Того літа я купив собі велосипед

і щодня їздив ним на роботу.

Маршрут я склав за допомогою телефона.

Він вів мене вздовж
Массачусетської авеню,

найкоротшим маршрутом
з Бостона до Кембриджа.

Цілий місяць я щодня їздив

велосипедом Массачусетською авеню,
де все було заставлено автомобілями.

Але якось я поїхав іншим маршрутом.

Не знаю, чому того дня мені закортіло
змінити звичний шлях.

Але я добре пам'ятаю, як я здивувався,

коли виїхав на вулицю, де не було
жодної автівки.

Та вулиця простягалась паралельно
до Массачусетської авеню.

Я не повірив своїм очам, коли побачив
вулицю, обабіч якої зеленіли дерева.

Але на зміну подиву прийшло
відчуття сорому.

Як я міг бути таким сліпим?

Цілісінький місяць

я не зводив очей з
програми в своєму телефоні,

і для мене дорога на роботу
означала тільки одне:

найкоротший маршрут.

Мені й на думку не спадало,
що при цьому можна

насолоджуватись дорогою,

переживати приємне відчуття
єднання з природою,

зазирати людям в очі.

Чому так сталось?

Бо я хотів якомога швидше добратись
на роботу, не згаявши ні хвилини.

А тепер скажіть - хіба я один такий?

Хто з вас ніколи не користувався
програмою, яка прокладає маршрути?

Більшість з вас, якщо не всі,
користувались нею.

Зрозумійте мене правильно:
програми-навігатори - чудові,

бо вони заохочують людей
досліджувати місто.

Ви витягаєте з кишені телефон
і відразу ж знаєте, куди треба йти.

Утім, програма припускає,

що до вашого пункту призначення
можна дістатись лише кількома шляхами.

І змушує вас обрати

якийсь один із них.

Збагнувши це, я змінився.

Я перестав займатися
тільки збором даних

і захотів зрозуміти,
як люди сприймають своє місто.

За допомогою інформаційних технологій

я відтворив соціологічні експерименти
в масштабі Інтернету.

Я захопився красою й геніальністю

традиційних соціологічних
експериментів,

що їх проводили Джейн Джейкобс,
Стенлі Мілґрем, Кевін Лінч.

У результаті цього дослідження
ми створили нові карти,

які показують не лише
найкоротший маршрут - синього кольору,

а й найприємніший -

він позначений червоним.

Як нам це вдалося?

Якось Ейнштейн сказав:

"Логіка може привести
від пункту А до пункту Б.

А уява - куди завгодно".

Отож, увімкнувши уяву,

ми вирішили дослідити,

які райони міста
жителі вважають найгарнішими.

Ми з колегами
з Кембриджського університету

придумали простенький експеримент.

Якби я показав вам ось такі дві
сцени з міського життя

і запитав, яку з них ви вважаєте
привабливішою,

що б ви відповіли?

Не соромтесь.

Хто за "А"? Хто за "Б"?

Прекрасно.

На основі цієї ідеї

ми запустили платформу
для гуртодії,

мережеву гру.

Гравці бачать два зображення
міського ландшафту

і мають вибрати, яке з них
гарніше, затишніше й щасливіше.

Тисячі людей залишають
свої голоси,

а тоді ми аналізуємо результати.

Ми бачимо, де саме

люди почуваються щасливими.

Після цього я почав співпрацювати
з лабораторією Yahoo Labs.

Разом із Лукою та Россано

ми склали перелік місцин у Лондоні,
що набрали найбільше голосів,

і склали нову карту міста,

що поєднала міський ландшафт
з людськими емоціями.

На цій карті можна не тільки прокласти

найкоротший маршрут
з пункту А до пункту Б,

а й вибрати щасливий,

гарний або спокійний шлях.

Учасники експерименту казали,
що щасливий, гарний і спокійний шляхи

набагато приємніші за
найкоротший маршрут,

а по часу виходить
всього на кілька хвилин довше.

Крім того, вони пов'язували
місця зі спогадами.

Спогадами спільними -
ось тут раніше був будинок BBC -

та особистими - на цьому місці
я вперше поцілувався.

Учасники також згадували запахи та звуки,
що супроводжували їх на певному маршруті.

А якби створити програму-навігатор,

яка складала б найприємніші маршрути

не лише з огляду на міський ландшафт,

а й на основі запаху, звуків
і спогадів?

Саме над цим ми тепер працюємо.

Загалом, мета мого дослідження -

уникнути загрози
єдиного маршруту,

не відбирати у людей можливості
сповна насолодитись своїм рідним містом.

Пройдіться парком, а не паркінгом -

і ваш маршрут виглядає
вже зовсім інакше.

Пройдіться вулицею, де можна
зустріти приємних вам людей,

а не наткнутись на автомобілі -

і ваш шлях вже цілком інший.

Все дуже просто.

І на завершення:

пам'ятаєте фільм "Шоу Трумана?"

Це сатира на медіа, в якій реальна людина

не знає, що вона живе
у вигаданому світі.

Можливо, ми всі живемо в світі,
де все начебто має бути ефективно.

Задумайтесь над своїми щоденними звичками,

як це зробив герой фільму Труман,
втечіть з вигаданого світу.

Навіщо?

Якщо ви гадаєте, начебто пригоди - небезпечні,
спробуйте рутину. Вона смертельна.

Дякую.

(Оплески)