Як встановити магічний зв'язок з будь-ким | Браєн Міллер | TEDxManchesterHighSchool

Фокусники довели до досконалості мистецтво розуміння різних перспектив для того, щоб створювати ілюзії та встановлювати зв'язок з аудиторією. Браєн Міллер пояснює, як він використував його навички для створення фокусу для сліпого чоловіка. Потім він ділиться тим, як ви можете використовувати таку саму техніку для утворення кращих, більш значущих зв'язків з людьми у вашому житті, особистих та професійих.

Дякую.

Наш світ - це обмін досвідом,
розбитий на індивідуальні перспективи,

ваші та мою.

Уявіть, якби ми всі могли
розуміти один одного.

Коли я тільки починав
кар'єру фокусника,

я часто виступав у ресторанах,

фокуси з картами та трюки з монетами,
спритність рук та хоп!

у вас гарне місце.

Тієї ночі я був неперевершеним:
я пам'ятаю, що був швидким та смішним,

мої рухи були досконалі,
я був нестримним.

Я наштовхнувся на цей стіл,
літній чоловік та його дружина,

та мовив: "Не бажаєте
подивитись трохи фокусів?"

Чоловік глянув на мене та сказав:

"Сер, я би з задоволенням
подивився на фокуси, але я не можу.

На жаль, я сліпий."

Я подивився на нього, вперше
по-справжньому подивився, було очевидно,

він сліпий: його очі були тьмяними,
насправді він мене не бачив.

Будь-хто зрозумів би це, але
я був настільки захоплений цим вечором,

так загубився у своєму світі,
я не дивився на нього.

Я бачив лише двох звичайних людей
та продовжував своє шоу.

Я стояв там, збентежений,
і це слово дзвеніло в моїх вухах:

"сліпий, сліпий, сліпий", і в мене
не було вибору, окрім сказати:

"Вибачте, я не знав, я зараз
нічого не можу для вас зробити,

але якщо ви знову прийдете коли-небудь,

я обіцяю навчитись таким фокусам,
якими я міг би поділитися з вами."

Він сказав: "Ловлю вас на слові!",
і я продовжив свій виступ.

За кілька тижнів вони прийшли знову;

я їх відразу впізнав і запанікував.

Я геть забув про той випадок.

Я кинувся назад до кімнати,
де зберігався реквізит,

перебираючи в пам'яті усі трюки,
що я знав, та усі книжки, які я читав,

що-небудь, що я міг би зробити для нього,

і тоді я пригадав, що давним-давно
читав про щось маловідоме

у старовинному рукописі, це було все.

Я взяв себе в руки, повернувся назад та
сказав: "Привіт, друзі, мене звуть Браєн,

бажаєте подивитись кілька фокусів?"

І він перебив мене:

"Що ж, ми повернулися,
що ти мені запропонуєш?",

з широкою посмішкою на обличчі.

Я запитав його дружину: "Можна сісти
біля вас?", вона сказала: "Звісно."

Я сів і сказав: "Ед",-
а його звали Едом -

"Ви довіряєте своїй дружині?"

і він відповів: "Іноді." (Сміх)

Я спитав: "Довіришся їй зараз?",
він сказав: "Звичайно."

Тоді я вийняв колоду карт,
віддав їх жінці та сказав:

"Перетасуйте карти, пересвідчитесь,
що на них нема позначок,"

і вона відповіла: "Ні, все добре."

Я взяв руку Еда та сказав:
"Я покладу карту в Вашу руку,

як на вашу думку,
це червона карта чи чорна карта?"

Тоді він сказав, що червона,
і він був правий;

наступна карта, він сказав,
що вона червона, і знову був правий.

Я поклав наступну карту,
і він сказав: "Хмм, чорна!"

І знову він був правий;

в цьому місці
його дружина почала сумніватись.

Ми продовжували, червона, червона, чорна,
чорна, червона, і він їх усіх вгадав!

Червона, чорна, червона, швидше, чорна,
чорна, чорна, червона, і так уся колода,

чорна, чорна, червона,
кожнісіньку він відгадав, і наприкінці

Ед сміється, він завиває,
увесь ресторан витріщається на нас,

і я повертаюсь до його дружини,
вона витирає сльози щастя.

Це була найпрекрасніша магія,
яку я взагалі бачив.

Трохи згодом я поясню вам,
як ми це зробили.

Але справжній секрет фокусу,
справжній секрет магії -

це розуміння та сприйняття
різних перспектив,

різних точок зору.

Давайте поекспериментуємо з перспективою,
не бажаєте трохи фокусів?

Добре, спробуємо поставити експеримент.

Це одна зі старих ілюзій у магії,
приступимо.

Перевірте ось це;
так, будь ласка, ну ось.

Це мотузка, ви можете її перевірити.

У мене є ще тут, ось вам,
одна для вас, так, та одна для вас.

Переконайтесь, як це виглядає;
чи це те, чим воно виглядає?

А ви, як ви виглядаєте?
(Сміх) Я не розумію, що це значить.

Добре, я заберу це назад,
ви виглядаєте спантеличеним, як і я.

Продовжимо. я заберу це, дякую,
один, два, три шматки мотузки.

Три шматки мотузки,
і вони однакової довжини, так?

Ви - прискіпливі глядачі,
я вам скажу;

вам доведеться повірити мені.

Так що я візьму кінці та триматиму їх:
виглядає, що вони однакової довжини.

Так виглядає, я не казав,
що це велика ілюзія.

Які ви прискіпливі, це ж треба.
Продовжимо, я вам доведу.

Так, усе, дякую! (Оплески)

Ось там великий шматок, ось середній,

і оцей шматок - маленький.

Тут занадто багато речей,
я позбавлюся одного зі шматків,

вам буде легше спостерігати,
якщо їх буде лише два, чи не так?

Я повинен почати все спочатку,
зараз буде простіше.

Але іноді кінці відриваються,
що трохи незвично.

Я повторю ще раз, якщо ви пропустили.

Є люди, які думають,
що сутність фокусу у кінцях мотузки.

Це не так, серединки,
вони також відриваються.

Помістимо серединки ось сюди,
позаду мотузки,

і ми знову в дії.

Але ви знаєте, що фокус не виходить
з одним шматком мотузки,

він навіть не виходить
з... двома шматками.

Насправді, він виконується з -
ми обоє дивились "Вулицю Сезам".

Ось вам великий шматок, ось середній,

і ось тут маленький; можете, друзі,
мені сказати, котрий з них який?

Бачите ось цей?
Це великий шматок, це великий.

Ось середній, і це маленький,

маленька ілюзія для початку.

(Оплески)

Дуже вам дякую. Отже, що зараз відбулося?

Виглядає, що ви та я
мали зовсім різний досвід, чи не так?

Що бачив я?

Я бачив рухи, спритність рук
та жонглювання.

Ви, можливо, бачили кінці мотузки, які
стрибали туди та сюди, три різні мотузки,

які неймовірно змінювали свою довжину,
порушуючи усі закони фізики.

Це те, що ми бачили, а що ми відчували?
Ви, я сподіваюсь, відчували здивування?

Можливо, задоволення? Чи розчарування?

Я почувався сфокусованим;
це дві зовсім різні перспективи

одного й того самого досвіду.

Бачите, фокусники стоять
перед унікальною дилемою.

Фокусник - єдина людина,
яка не може бачити магію,

оскільки я знаю, як цей трюк виконується,

і знання секрету -
це обмеження перспективи.

Так що фокусник повинен,
цілком та повністю,

пристати на точку зору аудиторії.

Ми робимо це ніч за ніччю,
незважаючи, хто перед нами,

для того, щоб створити ілюзії.

Така техніка має назву
"прийняття перспективи".

Прийняття перспективи -
здатність бачити світ

з точки зору іншої людини.

В теорії це звучить просто,
але на практиці

це може бути надзвичайно складно зробити.

Наприклад, чи ви, друзі,
грали з чимось подібним раніше?

Ага, дехто виглядає зраділим,

більшість виглядає сердитими
лише через те, що я взяв його.

Я почуваюся, як в дитинстві,

дехто з вас почав сіпатись,
коли я його взяв до рук.

Я обожнюю кубики Рубика;

їх насправді легше зібрати,
ніж ви думаєте.

Зніміть наклейки, переставте їх,
прикріпіть їх назад у вірному порядку?

Розберіть кубик на частинки,
складіть назад?

Я навчився, як це робити,
і потім зрозумів,

якщо ви обертатимете його дійсно швидко...
виглядатиме, ніби він сам себе збирає.

(Сміх)

Так що зараз трапилось?
О, дякую. (Оплески)

Щось на зразок уповільненої реакції,
усі були .... (Сміх)

Так що тут зараз трапилось?

Ну, я знаю, якщо я вийду, перемішаю
кубік Рубика, підкину його у повітря,

і він впаде вже зібраним,
ви усі подумаєте, що я дурень.

В кращому випадку, придурююсь,
а я не хочу, щоб ви так думали.

Я хочу, щоб ви насолоджувалися
процесом магії, так що я пожартую.

Зірвіть стікери, переставте їх,
розберіть на частинки, і тоді ви кажете:

"О, я зробив це! Друзі, ми розтрощили його
молотком, ми жбурнули його об стіну!"

Коли так відбувається, ви відчуваєте,
що я вас розумію.

Коли ви це відчуваєте,
між нами утворюється зв'язок,

і тоді вже я можу робити трюк,

і ми усі можемо насолоджуватися магією
у цьому спільному просторі.

Тепер ви знаєте,
що таке прийняття перспективи.

Це здатність бачити світ
з точки зору іншої людини.

І знаєте,
чому фокусники це роблять:

щоб створити ілюзії та
встановити зв'язок з аудиторією.

Але вам навіщо це знати?

Ну, виходить так, що ця техніка
драматично покращила моє життя

поза сценою, поза магією, і більшим чином,
ніж я міг собі навіть уявити.

Я поясню.

У мене немає складнощів
при знайомстві з новими людьми,

дружбі з ними, налагодженні стосунків.

Але мені завжди доводилось боротись,
щоб зберегти їх.

Зрештою, зв'язки порвуться,
люди залишать мене,

я лишуся сам.

Пройшло багато часу, перш ніж я визнав,
що це моя провина, принаймні, здебільшого.

Люди в моєму житті не відчували,
що я щось вкладав в них.

Насправді, це було не так,
але це не важливо.

Недостатньо піклуватись про кого-небудь;
недостатньо розуміти їх.

Вони повинні відчувати розуміння,
вони повинні відчувати піклування,

а цього я не робив.

Тоді я застосував техніку,
яку відточив на сцені,

і я почав використовувати її поза магією,

і я усвідомив, що я можу краще,
більш змістовно спілкуватися з людьми.

Я знайшов друзів,
неймовірних друзів на довгі роки,

я зустрів прекрасну, жахливо
розумну жінку, кохання мого життя,

і я зберіг ці стосунки.

Ми, власне, заручились, щоб одружитись.

О, дякую.

(Оплески)

Вона буде щаслива почути це.

і це все раніш було неможливим.

Звичайно, постає питання:

як, як ти це робиш, як
ти використовуєш "прийняття перспективи"?

Ну, спершу вам потрібно зрозуміти різницю

між візуальною перспективою
та емоційною перспективою.

Фокусники зазвичай мають справу
з візуальною перспективою.

Ми повинні уявити,
буквально,

як фокуси виглядають для аудиторії.

Ми вправляємось перед дзеркалами,
ми знімаємо себе та переглядаємо записи,

але у стосунках важлива
емоційна перспектива.

Як інший відчуває вашу взаємодію?

Це виглядає складним -

зрозуміти чиюсь емоційну перспективу,

але повернемось до Еда,
Еда та його дружини.

Актуальне питання в випадку Еда було:

"Як відчуває магію людина, яка сліпа?"

Я не хотів, щоб Ед почувався ошуканим,
це було важливо.

Я не знаю точно, але я можу уявити,
якщо ти сліпий, ти можеш бути ошуканим

будь-ким будь-коли.

Я не хотів, щоб Ед так почувався;
я хотів, щоб він відчув магію,

Я хотів, щоб він був магом,

його дружина, ця жінка витратила
своє життя, доглядаючи за ним,

щоб вона побачила його у цьому світлі,

і щоб вони розділили цей досвід разом.

Так що, якщо ви хочете дізнатись
чиюсь емоційну перспективу,

один з найпростіших способів - спитати.

Поставити питання.

Занадто часто ми боїмось
ставити людям запитання,

бо нам здається, що це буде грубо,
або вони не захочуть відповідати,

але ми недооцінюємо готовність людей
відповідати на наші запитання.

Перед фокусом я запитав Еда:
"Ви завжди були сліпим?"

Він відповів схвально.

Це була важлива та корисна інформація.

Вважається, що люди,
які ніколи не були зрячими,

матимуть іншу перспективу, ніж ті,
хто раніш бачив,

але потім втратив зір
через нещасний випадок чи хворобу.

З Едом я навіть
не міг використовувати мову рухів.

Ставлячи запитання,
я міг налаштувати мій тон,

мою поведінку, навіть мою мову так,

щоб він відчував розуміння,
і ми могли встановити зв'язок.

І якщо ви збираєтесь цьому навчитись,
важливо не просто ставити питання,

а слухати відповіді,
слухати, щоб зрозуміти.

Не лише слухати, щоб відреагувати
або відповісти, як ви вважали раніше.

У цьому я чинив неправильно
більшість мого життя, як мені здається.

Ви чули про це раніше,

через це ми почуваємось
винними час від часу.

але занадто часто
ми слухаємо людей лише з наміром

виступити з чимось розумним відразу,
як тільки стуляться губи співрозмовників,

ми можемо перебити та щось сказати.

Ми всі так робимо, ми всі винні,
але я робив ще гірше,

і я свідомо підривав свої стосунки.

Чи доводилось вам питати чиєсь ім'я
та негайно його забувати?

Чому ми забуваємо імена людей?

Тому що, поки вони вимовляють
своє ім'я, ми думаємо,

як ми скажемо своє:
ім'я, прізвище, містер Міллер, Браєн.

Ми не слухаємо,
ми підхоплюємо лише кінцівку розмови.

Ви можете почати навчатись цієї техніки:

ставте питання,
слухайте відповіді, щоб зрозуміти.

Коли ви так зробите, ви з'ясуєте,
що можете мати кращі,

більш значущі зв'язки з людьми,
особисті та професійні.

Це драматично покращило моє життя, і
я справді вірю, що це може покращити ваше.

Тож повернемось до Еда.

Як Ед, сліпий чоловік, бачив карти?

Відповідь, як і для більшості
великих фокусів, насправді зовсім проста.

Я сидів навпроти нього, і під столом

я легенько поставив свою ногу
поверх його ноги.

Потім я дав йому такі інструкції:
"Коли ви вважаєте, що карта червона",

і я натиснув своєю ногою на його ногу
один раз: "Тоді кажете, що червона.

Коли ви думаєте, що вона чорна", -
і я натиснув ногою на його ногу двічі:

"тоді кажете, що чорна."

Я навчав Еда
секретної системи комунікації,

де я міг би дати йому зрозуміти,
якого кольору карта

шляхом постукування ноги,
один раз - червона, двічі - чорна.

Я повторив інструкції: "Якщо думаєте,
що карта червона, кажіть червона.

Якщо ви думаєте, що це чорна карта, кажіть
чорна", і я м'яко стиснув його руку

та запитав: "Ви зрозуміли?"

Він посміхнувся та відповів:
"Так, я зрозумів."

Відтепер я знав, що ми встановили зв'язок.

Коли все було сказано та зроблено,
я пояснив все його дружині,

так як зараз пояснив вам,

щоб вони могли показати фокус
своїм друзям та сім'ї.

Ед був схвильований і не міг дочекатись
зустрічі з онуками на вихідних,

щоб він міг, цитую:
"Вразити їх у саме серце!"

(Сміх)

Розумієте, магія - це не лише технічні
навички чи трюки, чи навіть секрети!

Магія - це зв'язок. Життя - це зв'язок.

Встановлення зв'язку -
це прийняття іншої точки зору.

Бачите, наш світ - це обмін досвідом,

розбитий на індивідуальні перспективи.

Уявіть, якби ми усі
могли відчути розуміння.

Дякую.

(Оплески)