Плин часу, зафіксований на одному знімку

Фотограф Стівен Вілкес створює неймовірні композиції краєвидів, які переходять з дня в ніч, досліджуючи просторово-часовий континуум у двовимірній фотографії. Помандруйте разом із ним до славнозвісних місць, як-от моста Турнель у Парижі, гори Ель-Капітан у Йосемітському національному парку й життєдайного джерела в серці Серенгеті, слухаючи його розповідь про мистецтво і процес його творення.

Мною рухає бажання

створювати фотографії,
на яких оживають історії.

Фотографію можна описати
як збереження моменту,

який завмер у часі.

Кожен такий момент або фотографія -
це частина наших спогадів,

які можна відчути з часом.

Але що якби можна було зафіксувати більше,
ніж один момент на фотографії?

Що якби фотографія могла стиснути час,

органічно поєднуючи кращі моменти дня і ночі

в одному зображенні?

Я створив концепцію,
яка має назву "З дня в ніч".

І сподіваюсь, що вона змінить

ваш погляд на цей світ.

Мій світогляд вона точно змінила.

Моя робота починається з
фотозйомки визначних місць,

які є частиною того, що я називаю
колективною пам'яттю.

Я роблю фото з фіксованої точки огляду
і не змінюю положення під час зйомки.

Камера фіксує швидкоплинний рух людей
і світла з плином часу.

Зйомка триває 15-30 годин,

і, створивши за цей час понад 1500 зображень,

я відбираю найкращі моменти дня і ночі.

Орієнтуючись на пору доби,

я непомітно з'єдную найкращі кадри
в одну фотографію,

візуалізуючи нашу свідому подорож у часі.

Я можу перенести вас у Париж,

помилуватися видом з моста Турнель.

І можу показати вам веслярів,
які вранці пливуть

вздовж Сени.

І одночасно

показати вам собор Нотр-Дам,
що сяє уночі.

А в перервах я можу показати вам
справжню романтику Міста світла.

Здебільшого я займаюся вуличною фотографією з
15-метрової висоти,

і все, що ви бачите на цьому фото,

дійсно відбулося протягом того дня.

"З дня в ніч" - світовий проект,

і моя робота завжди стосувалась історії.

Мене захоплює ідея поїхати
до такого міста, як Венеція,

і побачити його під час особливої події.

І я вирішив, що хочу побачити
історичну Регату -

подію, яка проводиться
з 1498 року.

Човни і костюми виглядають саме так,
як було прийнято в той час.

І важливий момент, на який
я хочу звернути вашу увагу:

це не покадрова зйомка,

це зйомка протягом дня і ночі.

Я невтомний колекціонер
чарівних миттєвостей.

І мене лякає думка пропустити
хоча б одну з них.

Ідея такої зйомки з'явилася у 1996.

Журнал "Life" доручив мені
створити панорамний знімок

акторів і знімальної групи фільму
База Лурмана "Ромео+Джульєта".

Я прийшов на знімальний майданчик
і зрозумів, що він квадратний.

Тож єдиний вихід створити панораму
було відзняти колаж

з 250 окремих зображень.

Тож, переді мною в обіймах стояли
Леонардо Ді Капріо і Клер Дейнс.

Повертаючи камеру праворуч,

я раптом помітив дзеркало на стіні

і їхні відображення в ньому.

Тоді, для зйомки цього кадру,

я запитав їх: " Чи не могли б ви поцілуватись

для цієї фотографії?"

А потім я повернувся
до своєї студії в Нью-Йорку

і власноруч склеїв ці 250 знімків воєдино,

відступив на крок і сказав:
"Нічого собі! Як це чудово!

Я змінюю час на фотографії".

Ця концепція, власне,
і залишилася зі мною протягом 13 років,

поки технології
нарешті не наздогнали мої мрії.

Це фото з проекту "З дня до ночі" я зробив
на пірсі Санта-Моніки.

Хочу показати вам коротеньке відео,

яке допоможе вам уявити,
як це - бути зі мною

під час зйомки.

Для початку ви повинні розуміти:
щоб отримати таку панораму, як ця,

більшу частину зйомки
я проводжу на висоті - на автовишці

або підйомному крані.

Ось мій звичайний день: 12-18 годин
безперервної зйомки

цілого дня від початку до кінця.

Чи не найбільше мені подобається
спостерігати за людьми.

І повірте мені, там, на висоті,

це найкраще місце.

Вся суть у тому, як саме
я створюю ці фотографії.

Як тільки я визначився з місцем і видом,

я повинен вирішити,
коли почнеться день і закінчиться ніч.

Це те, що я називаю вектором часу.

Ейнштейн описав час як матерію.

Уявіть поверхню батута:

він деформується і розтягується
під дією сили тяжіння.

Я теж бачу час як якусь матерію,

тільки я беру цю матерію і вирівнюю,
стискаючи її в одну площину.

Одна з унікальних рис цієї роботи у тому,

що взявши будь-яке моє фото,
ви побачите, що

вектор часу змінюється.

Іноді зліва направо,

іноді від спостерігача до горизонту,
іноді зверху вниз і навіть по діагоналі.

Я досліджую просторово-часовий континуум

в межах нерухомої двомірної фотографії.

Створюючи ці зображення,

у своїй голові я немов збираю
пазл у реальному часі.

Я "будую" фотографію, орієнтуючись на час.

Я називаю це контрольною формою друку.

Можуть знадобитися місяці, щоб завершити процес.

Цікаво, що в цій роботі

я не маю жодного контролю
з моменту як

вилізаю нагору і починаю знімати.

Мені ніколи не відомо, хто буде на фото,

чи буде це чудовий схід або захід сонця
- усе це поза контролем.

Тільки в кінці процесу,

якщо це був дійсно хороший день
і все залишилось без змін,

тоді я вирішую, що залишити і що прибрати,

орієнтуючись по часу.

Я беру ці найкращі моменти, що їх
вибрав за місяць редагування,

і вони плавно творять основне фото.

Я з'єдную день і ніч,

як я це бачив,

створюючи унікальну гармонію
між цими двома несумісними світами.

Мистецтво завжди впливало на мою роботу,

і я завжди був великим шанувальником
Альберта Бірштадта,

видатного художника гудзонської школи.

Надихнувшись його роботами, я нещодавно завершив
фотозйомку національних парків.

Це картина Бірштадта "Йосемітська долина".

А цю фотографію зробив я в парку "Йосеміті".

Ця фотографія стала в січні 2016

обкладинкою "National Geographic".

Щоб створити її, я знімав протягом 30 годин.

Я буквально висів на скелі,

фотографував зірки і коливання місячного світла,

що освітлює вершину Ель-Капітан.

І також зобразив рух часу по долині.

Найкраще у цій роботі - спостерігати за чарівними
миттєвостями людства

в міру того, як тече час

і день перетворюється в ніч.

Я хотів би додати,

що в той день у моїй кишені лежала
фотокопія картини Бірштадта.

Коли сонце почало підніматися над долиною,

я буквально затремтіти від хвилювання,

тому що дивився на фотографію і думав:

"Боже мій, у мене таке ж світло,
як на картині Бірштадта,

намальованій 100 років тому".

Проект "З дня в ніч" відображає все,
що нас оточує.

Він немов компіляція всього,
що я так люблю

в роботі фотографа.

Це пейзажі,

вулична фотографія,

колір, архітектура,

перспектива, масштаб і особливо наша історія.

Найісторичніший момент,

який я зміг зняти - це

інавгурація президента Барака Обами в 2013 році.

Якщо ви уважно подивитесь,

то зможете побачити рух часу

на тих великих екранах.

Ви зможете побачити, як його
дружина Мішель чекає з дітьми,

як президент вітає натовп,

урочисто дає клятву,

і як він говорить зі своїм народом.

При створенні подібних фотографій
постає безліч важких завдань.

Для зйомки цієї конкретної фотографії

я перебував на 15-метровому підйомнику,

і той ледь похитувався.

Тому кожен раз, коли ми з помічником переміщались на підйомнику,

лінія горизонту порушувалась.

Для зйомки одного кадру,

а тут їх приблизно 1800,

ми обидва повинні були завмерти на місці

щоразу, як я робив знімок.

(Оплески)

Так я дізнався багато незвичайного,
виконуючи цю роботу.

Думаю, дві найважливіші риси - це терпіння

і спостережливість.

Фотографуючи таке місто,
як Нью-Йорк, з висоти,

я помітив, що люди в автомобілях,

які живуть зі мною пліч-о-пліч,

більше не виглядають як просто люди в автомобілях.

Вони наче гігантська зграя риб,

якась форма непередбачуваної поведінки.

Коли хтось намагається описати
енергію Нью-Йорка,

думаю, їм потрібна ця фотографія,
яка чітко відображає її.

Якщо ви придивитесь до моєї роботи,

то помітите, як вона оживає у ваших очах.

Ви побачите, що Таймс-сквер схожий на каньйон:

тут його тінь, а тут - сонячне світло.

Я вирішив розташувати час
у шаховому порядку.

Там, де лежить тінь - це ніч,

а там, де світить сонце - це день.

Час - дивовижна річ.

Можливо, нам ніколи цього не збагнути.

Але мені здається, що ці фотографії
по-своєму зображують час.

Я вірю, що вони містять в собі

нову метафізичну візуальну реальність.

Коли проводиш на одному місці 15 годин, спостерігаючи,

то починаєш по-іншому дивитися на речі,

ніж якби ви або я прийшли з камерою,

зробили знімок і пішли.

Це прекрасний приклад.

Я називаю цей знімок "Селфі Базиліка Сакре-Кер".

Я спостерігав протягом 15 годин,

як усі ті люди, навіть не дивлячись на сам храм,

прагнули просто використати його як тло для фото.

Вони піднімались, робили фото

та йшли.

Мені здається, це абсолютно
винятковий приклад

тієї величезної прірви між
демонстрацією нашого досвіду,

і тим, у що цей досвід перетворюється.

Несподівано для людини стало важливіше
поділитися досвідом,

ніж сам досвід.

(Оплески)

І нарешті, моя остання робота,

що має особливе значення для мене.

Це національний парк Серенгеті в Танзанії.

Цей знімок був зроблений у
центральній частині Серонери,

поза територією заповідника.

Я вирушив туди спеціально під час піку міграції,

сподіваючись сфотографувати
різних представників світу тварин.

На жаль, коли ми туди дісталися, почалася посуха,

прямо під час піку міграції.

5 тижнів посухи.

Тому всі тварини потягнулися до води.

Я знайшов водопій,

розуміючи, що якщо посуха триватиме,

у мене буде реальна можливість
сфотографувати щось унікальне.

Ми три дні вивчали місцевість,

але ніщо не могло підготувати мене до того,

що я побачив під час дня нашої зйомки.

Я фотографував протягом 26 годин

на висоті 5 метрів, недоступній для крокодилів.

Те, що я побачив, неможливо було уявити.

Чесно, це був сюжет із Біблії.

Ми спостерігали протягом 26 годин,

як природні вороги ділили один
ресурс під назвою вода.

Ресурс, за право володіння яким

людству загрожують війни
протягом наступних 50 років.

Тварини навіть не гарчали один на одного.

Вони, здається, розуміють більше, ніж ми, люди.

Те, що цим дорогоцінним ресурсом,
який називається вода,

ми всі повинні ділитися.

Зробивши цю фотографію,

я усвідомив, що проект "З дня в ніч"
дійсно змінює світогляд:

стискає час

і досліджує просторово-часовий континуум
у межах однієї фотографії.

У міру розвитку технологій разом
із мистецтвом фотографії,

фото не тільки передаватимуть
глибший сенс часу і пам'яті,

а й складатимуть нову повість нерозказаних історій,

створюючи позачасове вікно в наш світ.

Дякую.

(Оплески)