Return to Video

Чому я далі сміливо говорю, навіть коли з мого акценту сміються

  • 0:01 - 0:03
    Раніше мені снився один і той же сон:
  • 0:03 - 0:04
    я заходжу в кімнату, повну людей,
  • 0:04 - 0:06
    і намагаюся не дивитися нікому в очі,
  • 0:06 - 0:09
    а коли хтось нарешті звертає на мене увагу,
  • 0:10 - 0:12
    в мене починається паніка,
  • 0:12 - 0:13
    ця людина підходить до мене
  • 0:14 - 0:16
    і каже : "Я такий-то,
  • 0:16 - 0:19
    а як звати тебе ?"
  • 0:19 - 0:20
    А я не в стані відповісти,
  • 0:20 - 0:23
    і після незручної мовчанки цей хтось каже:
  • 0:25 - 0:28
    "Ти забув, як тебе звати?"
  • 0:28 - 0:29
    А я далі мовчу.
  • 0:30 - 0:30
    І раптом всі люди в кімнаті
    починають дивитися на мене,
  • 0:31 - 0:32
    запитуючи хором:
  • 0:32 - 0:37
    (голоcи за кадром)
    "Ти що, забув власне ім'я?"
  • 0:37 - 0:39
    Монотонний гул гучнішає,
    я хочу відповісти , але не роблю цього.
  • 0:40 - 0:45
    Я - художник.
  • 0:45 - 0:48
    Деякі з моїх робіт гумористичні,
  • 0:50 - 0:52
    інші досить смішні, але з сумним підтекстом.
  • 0:53 - 0:55
    Є одна штука, яка мені дійсно подобається:
  • 0:55 - 0:59
    робити маленькі анімації,
  • 1:00 - 1:05
    де я озвучую різноманітних персонажів.
  • 1:05 - 1:07
    Я був ведмедем.
  • 1:07 - 1:11
    (Відео) Ведмідь (голос Сафвата): Привіт.
  • 1:11 - 1:12
    (Сміх)
  • 1:12 - 1:14
    Сафват: Я був китом.
  • 1:14 - 1:16
    (Відео) Кит (голос С.): Привіт.
  • 1:16 - 1:18
    (Сміх)
  • 1:18 - 1:20
    С.: Я був вітальною листівкою.
  • 1:20 - 1:21
    (Відео) Листівка (голос С.): Привіт.
  • 1:21 - 1:22
    (Сміх)
  • 1:22 - 1:24
    С: І мій улюбленець
    Франкенштейн.
  • 1:24 - 1:25
    (Відео) Франкенштейн
    (Голос С.): (Гарчання)
  • 1:25 - 1:28
    (Сміх)
  • 1:29 - 1:31
    С: Я мав просто дуже сильно гарчати.
  • 1:31 - 1:32
    Пару років тому
    я зробив це навчальне відео
  • 1:32 - 1:34
    про історію відеоігор.
  • 1:34 - 1:37
    І для нього я мав говорити
    голосом Космічного Загарбника.
  • 1:37 - 1:40
    (Відео) Космічний Загарбник
    (голос С.): Привіт.
  • 1:40 - 1:44
    С: Серйозно, мрія здійснилася.
  • 1:44 - 1:46
    (Сміх)
  • 1:46 - 1:47
    І коли відео закинули в Інтернет,
  • 1:47 - 1:48
    я просто сидів за комп'ютером
    і оновлював сторінку,
  • 1:48 - 1:50
    хвилюючись за реакцію.
  • 1:50 - 1:53
    Приходить перший коментар.
  • 1:53 - 1:55
    (Відео) Коментар: Хороша робота.
  • 1:55 - 1:57
    С: Ура!
  • 1:57 - 1:58
    Я оновлюю.
  • 1:58 - 1:59
    (Відео) Коментар: Чудове відео.
    Чекаю на наступне.
  • 2:00 - 2:01
    С: Це лише перша частина з двох.
  • 2:01 - 2:04
    Я збирався якраз працювати над наступною.
  • 2:04 - 2:07
    Я оновлюю.
  • 2:07 - 2:09
    (Відео) Коментар: Де ДРУГА частина?
    ДЕЕЕ? Я хочу її ВЖЕ!
  • 2:09 - 2:10
    (Сміх)
  • 2:10 - 2:14
    С: Інші, не тільки мама,
    говорили про мене приємні речі
  • 2:14 - 2:15
    в Інтернеті!
  • 2:15 - 2:18
    Я відчув, що нарешті досяг успіху.
  • 2:18 - 2:19
    Оновлюю.
  • 2:19 - 2:22
    (Відео) Коментар: У нього набридливий голос.
    Без образ.
  • 2:22 - 2:23
    С: ОК,не ображаюся. Оновлюю.
  • 2:23 - 2:26
    (Відео) Коментар: Перероби його, будь ласка,
    без арахісового масла в роті.
  • 2:26 - 2:29
    С: ОК, нарешті відгук з конструктивною
    критикою.Оновлюю.
  • 2:29 - 2:32
    (Відео) Коментар: Будь ласка, не беріть його
    для озвучення знову,
  • 2:32 - 2:37
    його важко зрозуміти.
  • 2:37 - 2:39
    С: Оновлюю.
  • 2:39 - 2:41
    (Відео) Коментар:Не можу зрозуміти
    через індійський акцент.
  • 2:41 - 2:42
    С: ОК, ОК, ОК, дві примітки.
  • 2:42 - 2:45
    Перша, в мене нема індійського акценту,
  • 2:45 - 2:46
    він - пакистанський, ясно?
  • 2:46 - 2:48
    Друга, це точно пакистанський акцент.
  • 2:48 - 2:50
    (Сміх)
  • 2:50 - 2:53
    Але такі коментарі далі з'являлися,
  • 2:53 - 2:56
    тому я зрозумів, що їх треба просто ігнорувати,
  • 2:56 - 2:58
    отож я почав роботу
    над другою частиною відео.
  • 2:58 - 3:01
    Я записав звуковий ряд,
  • 3:01 - 3:04
    та кожного разу, як я брався за редагування,
  • 3:04 - 3:06
    я просто не міг цього робити.
  • 3:06 - 3:09
    Кожного разу я повертався у своє дитинство,
  • 3:09 - 3:10
    коли мені було набагато
    складніше висловлюватися.
  • 3:12 - 3:15
    Скільки себе пам'ятаю - я заїкався.
  • 3:15 - 3:18
    У класі я був тим,
  • 3:18 - 3:21
    хто ніколи не піднімав руку,
    якщо мав запитання -
  • 3:22 - 3:24
    або знав відповідь.
  • 3:24 - 3:26
    Щоразу як дзвонив телефон,
  • 3:26 - 3:27
    я біг у ванну,
    тільки щоб не треба було піднімати слухавку.
  • 3:27 - 3:29
    Якщо це дзвонили мені, батьки казали,
    що мене немає.
  • 3:29 - 3:32
    Я багато часу проводив у ванній.
  • 3:33 - 3:36
    Також я ненавидів представлятися,
  • 3:36 - 3:38
    особливо в групах.
  • 3:40 - 3:42
    Я завжди заїкався на своєму імені,
    і неодмінно хтось питав:
  • 3:42 - 3:44
    "Ти що, забув своє ім'я?"
  • 3:44 - 3:47
    І всі сміялися з цього.
  • 3:47 - 3:49
    Цей жарт ніколи не набридав.
  • 3:49 - 3:50
    (Сміх)
  • 3:51 - 3:53
    Я провів дитинство з думкою про те,
    що якщо заговорю,
  • 3:55 - 3:57
    всім стане ясно,
    що зі мною щось не в порядку,
  • 3:58 - 4:01
    що я ненормальний.
  • 4:01 - 4:07
    Отож я переважно мовчав.
  • 4:07 - 4:08
    Як бачите, навіть можливість використовувати
    свій голос у роботі
  • 4:09 - 4:11
    була для мене великим кроком.
  • 4:12 - 4:16
    Щоразу, як я записую,
  • 4:16 - 4:18
    я переробляю кожне речення багато разів,
  • 4:18 - 4:20
    а потім повертаюся
  • 4:20 - 4:23
    і вибираю те, де, на мою думку,
    я найменше лажаю.
  • 4:23 - 4:25
    (Закадровий голос) Редагування аудіо -
    це наче фотошоп для голосу.
  • 4:25 - 4:28
    Я можу його сповільнити, пришвидшити,
    зробити глибшим чи додати ехо.
  • 4:31 - 4:34
    І якщо під час цього я заїкаюся,
    і якщо під час цього я заїкаюся,
  • 4:34 - 4:38
    я просто вертаюся і все виправляю.
  • 4:38 - 4:42
    Магія.
  • 4:42 - 4:43
    Використовувати дуже відредагований
    голос в роботі -
  • 4:43 - 4:45
    це спосіб нарешті
    звучати нормально самому собі.
  • 4:45 - 4:48
    Але після коментарів до відео
  • 4:48 - 4:51
    я більше не почувався нормальним.
  • 4:52 - 4:54
    Отож, я припинив використовувати
    свій голос у роботі.
  • 4:55 - 4:57
    Відтоді я багато думав,
    що значить бути нормальним.
  • 4:58 - 4:59
    І усвідомив,
  • 5:02 - 5:03
    що "нормальність" має багато спільного
    зі сподіваннями.
  • 5:04 - 5:07
    Наведу приклад.
  • 5:07 - 5:09
    Я натрапив на одну історію
  • 5:09 - 5:13
    про давньогрецького
    письменника Гомера.
  • 5:13 - 5:15
    Отож, Гомер згадує
    дуже мало кольорів у своїх творах.
  • 5:15 - 5:16
    А ті, котрі він згадує,
  • 5:16 - 5:18
    здається, розуміє не цілком правильно.
  • 5:19 - 5:22
    До прикладу, море описує як
    винно-багряне,
  • 5:23 - 5:24
    лиця людей бувають зелені, а
    вівці - фіолетові.
  • 5:24 - 5:26
    Але це не тільки в Гомера.
  • 5:27 - 5:30
    Якщо глянути на всю давню літературу -
  • 5:30 - 5:34
    древньокитайську, ісландську,
    грецьку, індійську
  • 5:35 - 5:36
    і навіть першу Біблію на івриті -
  • 5:36 - 5:39
    у них всіх згадують дуже мало кольорів.
  • 5:39 - 5:41
    А найпопулярніша теорія про те,
    у чому тут причина, полягає в тому,
  • 5:41 - 5:43
    що культури почали відрізняти кольори
  • 5:43 - 5:46
    тільки коли отримали можливість
    ці кольори створювати.
  • 5:47 - 5:50
    Отож, по суті, тільки вміючи робити колір,
  • 5:50 - 5:51
    отримуєш можливість його бачити.
  • 5:51 - 5:53
    Червоний, що його більшості цивілізацій
    вдалося досить легко створити,
  • 5:53 - 5:56
    вони почали бачити досить рано.
  • 5:56 - 5:58
    Але синій колір, який створити
    значно складніше -
  • 5:58 - 5:59
    багато культур навчилися робити
  • 6:00 - 6:03
    значно пізніше.
  • 6:03 - 6:06
    Бачити його почали
    також тільки згодом.
  • 6:06 - 6:09
    Так що доти, навіть якщо
    колір був навколо них,
  • 6:09 - 6:12
    можливості бачити його
    вони просто не мали.
  • 6:12 - 6:13
    Він був невидимий.
  • 6:13 - 6:16
    Це не було частиною їхнього побуту.
  • 6:16 - 6:19
    Отак історія допомогла
    показати мій досвід у контексті.
  • 6:19 - 6:22
    Отож, коли я вперше прочитав
    коментарі до відео,
  • 6:22 - 6:23
    початковою реакцією було
    прийняти все дуже особисто.
  • 6:23 - 6:25
    Але коментатори не знали,
  • 6:27 - 6:29
    наскільки я соромився свого голосу.
  • 6:30 - 6:33
    Більшість з них реагували на мій акцент,
  • 6:33 - 6:36
    мовляв, це ненормально, коли оповідач
    має акцент.
  • 6:37 - 6:38
    Але що взагалі нормально?
  • 6:38 - 6:41
    Ми знаємо, що читачі знайдуть більше
    помилок у правописі,
  • 6:42 - 6:45
    якщо думатимуть, що ти - темношкірий.
  • 6:45 - 6:48
    Відомо, що викладач менш охоче допоможе жінці або
    студенту-представнику меншин.
  • 6:49 - 6:51
    Також знаємо, що резюме з іменами,
    типовими для білих людей,
  • 6:51 - 6:55
    отримають більше зворотніх дзвінків, аніж ті,
    що популярні серед "чорних".
  • 6:55 - 6:56
    Чому ж це так?
  • 6:57 - 7:01
    Через наші очікування,
    що таке норма.
  • 7:02 - 7:05
    Ми вважаємо, що це нормально,
  • 7:05 - 7:08
    коли чорний студент робить помилки
    на письмі.
  • 7:09 - 7:10
    Ми думаємо, що це нормально,
  • 7:11 - 7:13
    коли студентки або студенти-представники меншин
    не є успішними.
  • 7:14 - 7:16
    Ми вважаємо, що це нормально,
  • 7:16 - 7:18
    коли білий працівник є кращим
    найманцем, аніж чорний.
  • 7:18 - 7:20
    Але дослідження також показують, що
    така дискримінація - це
  • 7:20 - 7:23
    здебільшого просто фаворитизм,
  • 7:24 - 7:26
    який виникає через бажання допомогти
    людям, з якими ви можете мати стосунки,
  • 7:26 - 7:29
    аніж через прагнення нашкодити людям,
    з якими не можете.
  • 7:29 - 7:32
    Розуміння, що з людиною стосунки неможливі,
    починається у молодому віці.
  • 7:32 - 7:34
    Наведу приклад.
  • 7:34 - 7:38
    Одна бібліотека, яка відслідковує
    персонажів
  • 7:38 - 7:42
    у дитячих книжках
    кожного року,
  • 7:43 - 7:46
    встановила, що у 2014
    тільки 11 відсотків книжок
  • 7:46 - 7:48
    мали кольорових персонажів.
  • 7:48 - 7:51
    А рік до того
    їх було близько 8 відсотків,
  • 7:52 - 7:55
    незважаючи на те, що половина дітей в Америці
    сьогодні походять з меншин.
  • 7:55 - 8:00
    Половина.
  • 8:00 - 8:02
    Отож, тут є дві великі проблеми.
  • 8:02 - 8:06
    Перша: дітям говорять,
    що вони можуть стати будь-ким
  • 8:06 - 8:07
    і робити будь-що,
  • 8:07 - 8:10
    тим не менше, більшість історій,
    що їх читають діти кольору.
  • 8:10 - 8:11
    розповідають про несхожих
    на них людей.
  • 8:11 - 8:13
    Друга: більшість не усвідомлює.
  • 8:13 - 8:16
    наскільки вони схожі з меншинами -
  • 8:16 - 8:17
    наше повсякденне життя,
    наші надії,
  • 8:17 - 8:19
    мрії, наші страхи
  • 8:19 - 8:21
    і наша спільна любов до хумусу.
  • 8:21 - 8:24
    Він смачнючий!
  • 8:24 - 8:27
    (Сміх)
  • 8:27 - 8:30
    Так само, як синій для стародавніх греків,
  • 8:30 - 8:32
    меншини не є тим,
    що ми вважаємо нормальним,
  • 8:32 - 8:34
    тому що нормальне - це просто набір того,
    до чого ми схильні
  • 8:34 - 8:35
    і наскільки це видиме для нас.
  • 8:35 - 8:37
    І саме тут усе ускладнюється.
  • 8:38 - 8:41
    Я можу прийняти усталене поняття норми:
    норма - це добре,
  • 8:41 - 8:44
    а все, що поза цим вузьким поняттям - погане.
  • 8:45 - 8:50
    Або я можу перечити цій панівній ідеї
  • 8:50 - 8:52
    моєю роботою,
  • 8:54 - 8:56
    моїм голосом,
  • 8:57 - 9:01
    моїм акцентом
  • 9:01 - 9:05
    і тим, що я стою тут на сцені,
  • 9:06 - 9:10
    навіть якщо я до смерті переляканий та
    сховався б зараз краще у ванній.
  • 9:10 - 9:12
    (Сміх)
  • 9:12 - 9:13
    (Оплески)
  • 9:14 - 9:16
    (Відео) Вівця (голос С.):
    Тепер я повільно починаю використовувати голос
  • 9:17 - 9:18
    заново у своїй роботі.
  • 9:18 - 9:21
    І це чудово.
  • 9:22 - 9:23
    Це не означає, що я не зламаюся,
  • 9:23 - 9:26
    коли наступного разу купка людей
    скаже, що я говорю так,
  • 9:33 - 9:36
    (Бурмотіння) ніби набрав
    у рот арахісового масла.
  • 9:36 - 9:38
    (Сміх)
  • 9:38 - 9:39
    ГГ.Це просто означає ,що тепер
    я набагато ясніше розумію,
  • 9:39 - 9:41
    що стоїть на кону,
  • 9:43 - 9:46
    і чому здатися - це не варіант.
  • 9:46 - 9:47
    Стародавні греки не прокинулися,
    зненацька зрозумівши,
  • 9:47 - 9:49
    що небо синє.
  • 9:49 - 9:51
    Минули століття, поки людство усвідомило,
    що саме воно ігнорувало
  • 9:51 - 9:54
    такий довгий час.
  • 9:57 - 9:59
    Отож, потрібно постійно кидати
    виклик поняттю норми,
  • 9:59 - 10:01
    адже це дасть можливість нам, як соціуму,
  • 10:01 - 10:05
    нарешті побачити небо таким, яке воно є.
  • 10:05 - 10:06
    (Відео): Дякую. Дякую. Дякую.
    Дякую. Дякую. Дякую.
  • 10:07 - 10:11
    Франкенштейн: (гарчить)
  • 10:11 - 10:15
    (Сміх)
  • 10:15 - 10:18
    Дякую.
  • 10:20 - 10:26
    (Оплески)
Title:
Чому я далі сміливо говорю, навіть коли з мого акценту сміються
Speaker:
Сафват Салім
Description:

Художник Сафват Салім змалку заїкався - та ставши незалежним аніматором, вирішив робити власні озвучки, щоб оживити своїх персонажів. Коментарі на YouTube, у яких висміювали його пакистанський акцент, розчавили його морально, і він припинив використовувати свій голос у відео. Послухайте, як цей стипендіат програми TED Fellow дав нове життя своєму голосу і впевненості у цій чарівній, цікавій лекції.
more » « less
Video Language:
English
Team:
closed TED
Project:
TEDTalks
Duration:
10:48

Ukrainian subtitles

Revisions

Our website uses cookies for analysis purposes.