-
Керрі Мей Вімз "Блукання"
-
Я вважаю, що архітектура
-
за своєю суттю
-
та її структура
-
великою мірою зображає владу.
-
Якщо розглядати Рим,
-
де я проживала декілька років тому,
-
тут ви відчуваєте
-
могуність держави
-
у відношенні до підвладних держав.
-
До підвладних держав
-
та до простого люду загалом.
-
Ви завжди усвідомлюєте, що ви мізерні
-
у порівнянні з цією велетенською спорудою,
-
спорудою влади.
-
Яке ставлення цієї влади до вас?
-
І яке ваше ставлення до влади?
-
І як ви протистоятимете їй?
-
І як ви спробуєте
-
змусити когось відчути її?
-
Ось ви підповзаєте до церкви.
-
[Сміх]
-
І тоді я подумала:
-
можливо, якщо використати
мою власну шкіру,
-
у ряді показів
-
тоді я б змогла використати тіло
-
як засіб приведення глядача
до цих просторів
-
усвідомивши їх
-
та кидаючи їм виклик.
-
Кидаючи їм виклик
-
і називаючи їх тим, чим вони є
-
Вони, звісно, монументальні,
-
і вони прекрасні
-
і будівлі незвичайні.
-
Але мене не спантеличує те,
що вони повинні означати
-
і те, що вони повинні робити.
-
Можливо, більшість людей також
частково обізнані з ними.
-
Вони приймають їх,
-
та наче скорюються їм.
-
А я, безумовно, більш зацікавлена
у протистоянні їм
-
Навіть тоді, коли я переконана,
що вони по-своєму величні.
Art21