Наша кампанія для заборони пластикових пакетів на Балі

Пластикові пакети практично незнищенні, а їх бездумно використовують і викидають. Більшість із них потрапляє в океан, де вони забруднюють воду й завдають шкоди морських жителям; решта згоряє разом із купами сміття, випускаючи в атмосферу шкідливі діоксини. Мелаті й Ісабель Війсен заповзялися покласти край пластиковим пакетам, від яких задихається їхній прекрасний рідний острів - Балі. Їхні зусилля - збір підписів під петиціями, прибирання пляжів і навіть голодування - було винагороджено, коли губернатор Балі зобов'язався до 2018 року зробити острів вільним від пластикових пакетів. "Ніколи не дозволяйте іншим казати, що ви ще малі й нічого не розумієте, - звертається Ісабель до інших юних активістів. - Ми не запевняємо вас, що буде легко. Ми кажемо, що воно того варте".

Мелаті Війсен: Балі - острів богів.

Ісабель Війсен: Зелений рай.

МВ: Або ж...

втрачений рай.

Балі:

острів сміття.

ІВ: На Балі

щодня викидають 680 кубічних метрів
пластикового сміття.

Це приблизно завбільшки
як 14-поверховий будинок.

А якщо говорити про пластикові пакети,

менш ніж 5 відсотків з них переробляють.

МВ: Ми знаємо, що це змінює
ваше уявлення про острів.

Наше уявлення також змінилось,
коли ми дізнались

про те, що майже всі пластикові пакети
на Балі зрештою опиняються у водостоках,

а тоді - у наших річках,

а тоді - у нашому океані.

Ті ж, що не добираються до океану,

або спалюють, або залишають валятись.

ІУ: Тож ми вирішили щось із цим зробити.

Ми працюємо над цим вже майже три роки,

намагаючись сказати "ні" пластиковим
пакетам на нашому рідному острові.

І ми досягли значних успіхів.

МВ: Ми - сестри

і вчимось у найкращій школі на світі:

"Зеленій школі" [Green School], Балі.

"Зелена школа" вирізняється не лише тим,
що збудована з бамбуку,

але й тим, чого вона навчає.

Нас навчають бути лідерами сьогодення,

а цьому не вчить
жодний звичайний підручник.

ІВ: Одного дня в нас був урок,

де ми дізнавались про визначних людей,

як-от Нельсон Мандела,

Леді Діана

й Магатма Ґанді.

Ідучи додому того дня,

ми погодились,
що також хочемо бути визначними.

Чому потрібно чекати, поки виростеш,

аби стати визначним?

Ми хотіли зробити щось вже зараз.

МВ: Сидячи на дивані того вечора,

ми розмірковували про всі проблеми,
з якими стикається Балі.

Одна річ виділялась серед решти,

а саме - пластикове сміття.

Але це величезна проблема.

Тож ми сконцентрувались
на реалістичній цілі для нас, дітей:

пластикові пакети.

Так виникла ідея.

ІВ: Ми зробили дослідження, і,

скажемо просто, що більше дізнавались,
то краще розуміли,

що в пластикових пакетах
немає нічого хорошого.

Знаєте що?

Вони нам навіть не потрібні.

МВ: Ми справді надихнулись намаганнями
сказати "ні" пластиковим пакетам

у різних місцях,

від Гаваї до Руанди,

до деяких міст, як Окленд чи Дублін.

ІВ: Наша ідея обернулась запуском
проекту "Прощавайте, пластикові пакети!"

МВ: За роки існування проекту

ми багато чому навчились.

Урок номер один:

неможливо здійснити це все
власними силами.

Потрібна велика команда дітей-однодумців,

тому ми набрали команду
"Прощавайте, пластикові пакети!"

Команда волонтерів включає
дітей з усього острова,

і з інтернаціональних, і з місцевих шкіл.

Разом з ними

ми почали багаторівневий підхід,

що базується на підписанні онлайн-
та офлайн-петицій,

освітніх та надихаючих
презентаціях у школах

і підвищенню рівня загальної обізнаності
на ринках, фестивалях, прибираннях пляжів.

І останнє, не менш важливе -

ми розповсюджуємо альтернативні пакети,

сумки із сіток,

пакети із перероблених газет

чи стовідсотково органічні пакети,

усі зроблені місцевими ентузіастами.

ІВ: У нас є пілотне село,

домівка 800 сімей,

мер якого став нашим першим другом.

Йому сподобались футболочки,
тож він погодився.

Ми зосередились на обізнаності покупців,

тому що саме у цій сфері
зміни найпотрібніші.

Це село вже на дві третини пройшло шлях

до відмови від пластикових пакетів.

Наші перші спроби залучити
уряд Балі провалились.

Тому ми подумали:

"Хм... Петицію з мільйоном підписів

вони ж не зможуть проігнорувати?"

МВ: Точно!

ІВ: Але хто ж припускав,

що мільйон підписів -
це тисячу разів по тисячі?

(Сміх)

Тут ми спіткнулись,

аж поки вивчили урок номер два:

виходьте за рамки.

Хтось сказав,

що аеропорт Балі обслуговує 16 мільйонів
пасажирів щорічно.

МВ: Але як потрапити в аеропорт?

І ось урок номер три:

наполегливість.

Ми вирушили до аеропорту.

Пройшли повз прибиральника,

потрапили до боса його боса,

тоді до помічника офіс-менеджера,

тоді до офіс-менеджера,

а тоді...

Ми повернулись на два рівні назад
і подумали,

ну, ось і прибиральник знову.

І після кількох днів,
коли ми стукали у двері

як діти-місіонери,

ми нарешті потрапили до комерційного
менеджера аеропорту Балі.

Адже ми прочитали йому лекцію "Пластикові
пакети Балі", і, як дуже мила людина,

він сказав: [імітує чоловічий голос]
"Я сам не вірю, що це кажу,

але я дам вам дозвіл

збирати підписи
поза імміграцією та митницею".

(Сміх)

(Оплески)

ІВ: За перші півтори години там

ми зібрали майже тисячу підписів.

Це так круто!

Урок номер чотири:

лідери потрібні на усіх рівнях суспільства,

від студентів до фінансових директорів
та відомих людей.

І завдяки привабливості "Зеленої школи"

у нас був доступ
до багатьох знаменитостей.

Бан Кі Мун розповів нам,

що генсекретарі ООН

не підписують петицій,

(Сміх)

навіть якщо дітки мило просять.

Але ми пообіцяли всім розповісти,

і тепер тісно співпрацюємо з ООН.

МВ: Джейн Ґудол розповіла нам
про силу співпраці.

Вона почала з однієї групи
"Коріння й пагони" [Roots & Shoots],

а тепер їх існує понад 4000
по всьому світу.

Ми - одна із них.

Вона дійсно надихає.

Якщо ви наш товариш-ротаріанець,

приємно познайомитись.

Ми Інтерактори,

наймолодший відділ
"Rotary International".

ІВ: Але також ми багато чого
дізнались про терпіння,

МВ: про те, як протидіяти розчаруванню,

ІВ: лідерство,

МВ: роботу в команді,

ІВ: дружбу.

МВ: Ми дізнались більше
про мешканців та культуру Балі,

ІВ: і про те,
наскільки важливі зобов'язання.

МВ: Це не завжди легко.

Деколи складно справді робити те,
про що розповідаєш.

ІВ: Але торік ми робили саме це.

Ми виступали з доповіддю в Індії,

і там з ініціативи батьків

відвідали колишній дім Магатми Ґанді.

Ми дізнались про силу голодувань,
які він оголошував,

аби досягти цілей.

Так, ще до закінчення екскурсії,

коли ми зустрілись з батьками,

ми обоє прийняли рішення і сказали:

"Ми оголошуємо голодування!"

(Сміх)

МВ: Ви, мабуть,
можете уявити собі їх обличчя.

Нам довелось довго їх переконувати,

і не лише батьків,

але й друзів і вчителів.

Ісабель і я серйозно до цього поставились.

Тому ми зустрілись із дієтологом

і дійшли до компромісу:

не їсти від світанку
до заходу сонця щодня,

допоки уряд Балі
не погодиться з нами зустрітись,

щоб поговорити про відмову
від пластикових пакетів на острові.

ІВ: Наше "mogak makan",
як воно називається індонезійською,

розпочалось.

Ми використовували соціальні медіа

для досягнення цілі, і вже на другий день

поліція почала приходити
до наших дому й школи.

Що роблять ці двоє дівчат?

Ми знали, що через наше голодування

губернатор виглядає не найкращим чином,

ми могли втрапити до в'язниці.

Але це спрацювало.

24 години потому

нас забрали зі школи

і відвезли до офісу губернатора.

МВ: Він був там,

(Оплески)

чекав нас, щоб зустрітись і поговорити,

повний підтримки
і вдячності за готовність

піклуватись про красу
та довкілля Балі.

Він підписав обіцянку
допомогти мешканцям Балі

відмовитись від пластикових пакетів.

Зараз ми з ним - друзі,

і ми регулярно

нагадуємо йому і його команді
про обіцянки, які він дав.

І насправді

нещодавно він заявив,

що Балі повністю відмовиться
від пластикових пакетів до 2018.

(Оплески)

ІВ: Також Міжнародний аеропорт Балі,
один із наших однодумців,

планує розпочати політику
відмови від пластикових пакетів до 2016.

МВ: Не роздавати безплатно
пластикові пакети,

використовувати ті,
що можна переробити -

ось наш наступний меседж, аби змінити
суспільні стереотипи.

ІВ: Наша короткотермінова кампанія,

"Один острів / Один голос"
["One Island / One Voice"],

стосується саме цього.

Ми перевіряємо і відзначаємо
магазини та ресторани,

що заявили про себе як заклад
без пластикових пакетів.

Ми чіпляємо наклейку біля їх входу

і публікуємо їх імена у соціальних медіа

та в деяких відомих журналах на Балі.

І навпаки,

це привертає увагу до тих,
у кого наклейок немає.

(Сміх)

МВ: Отже, чому ми вам усе це розповідаємо?

Ну, частково тому, що пишаємось

результатами, яких,
разом із нашою командою,

змогли досягти.

Але крім того, ідучи цим шляхом,

ви зрозуміли, що від дітей
щось-таки залежить.

Ми можемо робити важливі речі.

Ісабель і мені було лише 10 і 12 років,

коли ми почали усе це.

У нас ніколи не було бізнес-плану,

ні чіткої стратегії,

ні прихованих мотивів -

лише ідея перед нами

і група друзів,
що працювали разом із нами.

Усе, чого ми хотіли -
аби пластикові пакети

більше не огортали й не задушували
наш прекрасний дім.

Діти мають нескінченну енергію

і мотивацію, аби стати тією зміною,
якої потребує світ.

ІВ: Тож кажемо усім дітям
у цьому прекрасному, але непростому світі:

дійте!

Змінюйте світ.

Ми не обіцяємо, що це буде легко.

Ми кажемо, що воно того вартуватиме.

Ми, діти, може, й становимо
лише 25% населення світу,

але ми - 100% його майбутнього.

МВ: Нам ще багато чого потрібно зробити,

але ми знаємо, що не зупинимось,

допоки найперше запитання, яке чують,
прибувши на Балі, не стане:

Обоє: "Ласкаво просимо на Балі,

чи є у вас з собою пластикові пакети?"

(Сміх)

Om shanti shanti shanti om.

Дякуємо.

(Оплески)