Скульптури, яким місце на дні океану

В молодості митець Ші Чі Хуанг любив розбирати іграшки та ходити на нічні ринки в Тайвані заради несподіваних знахідок. Сьогодні цей стипендіат програми TED Fellow створює дивакуваті скульптури, які живуть своїм життям - з блимаючими очима, рухливими щупальцями та частинами, що світяться як люмінесцентні морські створіння.

Я народився на Тайвані.

Я виріс поміж

різноманітних будівельних магазинів,

мені подобалось ходити на нічні ринки.

Люблю енергію нічних ринків,

кольори, світло, іграшки,

та всі найнеймовірніші речі, на які я натрапляв
щоразу, як туди ішов,

наприклад, кавун із соломинками-антенами

або щенята з могавками.

Коли я підростав, то любив
розбирати іграшки,

будь-які, які знаходив довкола будинку,

скажімо, братову пневматичну рушницю,
коли його не було вдома.

А ще мені подобалось створювати простір

для людей, який можна було
досліджувати і гратися в ньому.

У цих своїх ранніх інсталяціях

я використовував пластикові листки,
пластикові пакети,

і речі, які можна було знайти
у будівельних магазинах

чи біля дому.

Я міг узяти маркер,

налити всередину води,
перекачавши її крізь пластикову трубку,

і створити блискучу систему циркуляції

для насолоди людей під час прогулянок.

Ці матеріали подобаються мені
через їхній вигляд,

через те, як вони сприймаються,
і через їхню доступність.

Ще мені подобалось створювати прилади,
що працюють з частинами тіла.

Якось я взяв камеру зі світлом LED

та мотузку для банджо,
і примотав її на зап'ястя,

щоб знімати ґудзик в себе на пузі

та отримати іншу перспективу,

хотів дізнатись, що робить ґудзик.

(Сміх)

Люблю також змінювати побутовий реманент.

Це автоматичний нічний ліхтар.

Дехто з вас має такий удома.

Я відрізав світловий сенсор,

додав телефонну лінію,

і з допомогою клею

приклеїв її до телевізійного кабелю,

і став знімати своє око.

Знімаючи зіницю,

я примушував сенсор думати,
що настала ніч,

і пора вмикати світло.

А світла частина ока та повіка

сприймались сенсором як денний час,

і він гасив світло.

Мені хотілось зібрати різні типи очей,

тож я змайстрував цей прилад
за допомогою велосипедного шолома,

кількох лампочок і телевізора.

Так іншим людям буде легше одягти шолом

і фільмувати своє око.

Цей прилад дозволяє мені символічно

отримувати людські очі,

і в мене з'явилась бажана
різноманітність очей

для моїх подальших скульптур.

Ця скульптура має четверо очей.

Кожне око контролює інший прилад.

Це око обертається
довкола себе в телевізорі.

Це око надуває пластикову трубку.

Це око дивиться відео
про створення ще однієї роботи.

А ці двоє очей активують світіння води.

Пізніше багато з цих виробів виставлялися

у музеях, на бієнале та інших виставках

по всьому світу.

Мені подобається наука та біологія.

У 2007 році я робив дослідження

у Національному Смітсонівському
Музеї природничих наук,

спостерігаючи за люмінесцентними
організмами в океані.

Мені подобаються ці створіння.
Те, які вони на вигляд, на дотик.

Вони м'які, слизькі,

і мене захоплювало,
як вони використовують світло

у своєму середовищі,

для приваблення собі подібних,
для самозахисту,

для приваблення їжі.

Це дослідження надихнуло мене
на роботу в різних напрямках,

наприклад, з рухом
або різними світловими режимами.

Тож я почав збирати велику кількість

різних типів матеріалів у своїй студії,

і просто експериментувати,

пробувати те й інше,

щоб побачити, які види створінь
з цього можна отримати.

Я використав чимало комп'ютерних кулерів,

просто склав їх докупи,
і дивився, що з цього вийде.

Це інсталяція на 740 м²,

що складається з багатьох різних створінь,

деякі звисають зі стелі,
деякі стоять на землі.

Здалека вони виглядають як прибульці,

та, якщо подивитись ближче,

вони всі зроблені з чорних пакетів для сміття

або пластикових контейнерів.

Я б хотів розповісти вам
про те, як звичайні речі

можуть стати чимось
магічним та дивовижним.

(Оплески)

Дякую.

(Оплески)