Ми перестали довіряти інституціям та почали довіряти незнайомцям

За словами Рейчел Боцман, є щось глибинне, що змінює нашу концепцію довіри. Раніше ми звикли довіряти інституціям та банкам, сьогодні ми все більше покладаємося на інших, часто незнайомих людей на платформах, таких як Airbnb та Uber, або технології блокчейн. Ця нова епоха довіри може створити більш прозоре, комплексне та відповідальне суспільство - якщо ми правильно її потрактуємо. Кому ви довіряєте?

Давайте поговоримо про довіру.

Всі ми розуміємо, наскільки важливою
є довіра,

проте, коли заходить мова про
довіру до людей,

відбувається щось глибинне.

Прошу підняти руку,

якщо ви коли-небудь були власником
чи гостем Airbnb.

Нічого собі! Вас багато.

А хто користає з Bitcoin?

Знову вас багато. Гаразд.

Прошу підняти руку, якщо ви коли-небудь
використовували

Tinderto, щоб знайти партнера.

(Сміх)

Вас важко порахувати, тому що ви
несміливо піднімаєте руку.

(Сміх)

Все це приклади того, як технології

створюють нові механізми,

які нам дають можливість довіряти
незнайомим людям, компаніям та ідеям.

Однак

довіра до інституцій -

банків, уряду і, навіть, церков -

руйнується.

Тоді, у чому ж справа

і кому довіряти?

Отож, давайте почнемо з французької
компанії

з досить кумедною назвою

BlaBlaCar.

Це платформа, яка об'єднує водіїв та
пасажирів,

охочих розділити разом тривалу поїздку.

Одна поїздка, в середньому, становить
320 кілометрів.

Тому слід обачно вибирати попутника.

Особисті дані та відгуки допомагають
людям зробити вибір.

Можна побачити хто курить, хто яку любить
слухати музику,

а хто збирається взяти з
собою собаку в подорож.

Проте, основним показником є те,

скільки ви розмовлятимете
під час поїздки в машині.

(Сміх)

Bla - небагато,

bla, bla - ви залюбки поговорите

та bla bla bla - ви говоритимете
безупину всю дорогу

від Лондона до Парижа.

(Сміх)

Неймовірно, що ця ідея взагалі працює,

адже вона суперечить урокові, котрий
більшість із нас отримали в дитинстві:

ніколи не сідати в машину до незнайомця.

Послугами BlaBlaCar користується
більше чотирьох мільйонів людей

кожного місяця.

Щоб краще зрозуміти: це більше
пасажирів,

аніж перевозять компанії
Eurostar та JetBlue.

BlaBlaCar - чудовий приклад того,
як технології допомагають

мільйонам людей по всьому світу
зробити "стрибок довіри".

"Стрибок довіри" відбувається тоді, коли
ми ризикуємо зробити щось нове чи відмінне

від того, що робили раніше.

Давайте спробуємо уявити це разом.

Гаразд. Я хочу, щоб ви заплющили очі.

Є один чоловік, котрий ще пильно дивиться
на мене.

Я стою у цьому червоному колі та все бачу.

Тому заплющіть очі.

(Сміх) (Оплески)

Ми зробимо це разом.

Я хочу, щоб ви уявили прірву

між собою та невідомим.

Це може бути людина, котру ви
тільки що зустріли,

або місце, де ви ніколи не були.

Це може бути і те,
чого ви не пробували раніше.

Зрозуміли?

Гаразд. Можете розплющити очі.

Для того, щоб полишити певну ситуацію,

приймаючи ризик з цією людиною або
невідомою річчю,

вам потрібна сила, здатна перенести вас
через прірву

і тією неймовірною силою є довіра.

Довіра - недосяжна концепція,

тим не менше, наше життя
залежить від неї.

Я довіряю своїм дітям,

коли вони обіцяють вимкнути
світло на ніч.

Я довірила свою безпеку пілоту, котрий
доставив мене сюди.

Ми часто вживаємо це слово,

не завжди замислюючись над його значенням,

та як воно діє в різних життєвих
ситуаціях.

Справді, є сотні визначень довіри,

проте більшість із них можна
спростити до оцінки того,

яка ймовірність, що
справи йдуть добре.

Проте мені не подобається
саме таке визначення довіри,

адже це створює враження, що довіра є
чимось ірраціональним та передбачуваним

та не досягає істинної людської суті,

що дозволяє нам діяти,

та не дає можливості

бути в гармонії з іншими людьми.

Тому я дам інше визначення довіри.

Довіра - це конфіденційне ставлення
до невідомого.

Якщо поглянути з такої точки зору
на довіру,

стає зрозуміло, чому вона має унікальну
здатність

допомагати нам справлятися
із невизначеністю;

покладатися на незнайомих людей

та рухатися вперед.

Люди неперевершені

у готовності робити стрибки довіри.

Пригадайте, коли ви вперше ввели
свої дані кредитної картки

на сайті?

Це - "стрибок довіри".

Я виразно пригадую, як сказала батькові,

що хочу купити вживаний
темно-синій "Пежо" на eBay,

але тато доцільно зазначив,

що продавця звали "Невидимий Чарівник"

і, швидше за все, це було не дуже
вдалою ідеєю.

(Сміх)

Тому свою роботу я присвячую дослідженню
того, як технології

змінюють різні прошарки суспільства

та довіру між людьми.

Це захоплююче дослідження,

адже багато що ми ще
в цій ділянці не знаємо.

Наприклад, чи жінки та чоловіки довіряють
по-різному в цифровому середовищі?

Чи те, як ми будуємо довіру в мережі,
відбувається так, як і віч-на-віч?

Чи довіра передається?

Тому, якщо ви довіряєте Tinderto у пошуку
партнера,

то чи ви також довіряєте і BlaBlaCar у
пошуку попутника?

Вивчаючи сотні мереж та ринків,

я зауважила, що люди слідують одному
загальному шаблону,

я називаю його "сходження
по щаблі довіри".

Дозвольте використати BlaBlaCar
як ілюстрацію, щоб збагнути суть.

На першій сходинці

вам слід повірити в ідею.

Потрібно повірити, що

задум їздити з незнайомими людьми
безпечний і вартий довіри.

Другою сходинкою є довіра платформі,

адже BlaBlaCar зможе допомогти, якщо
виникне непорозуміння.

І третьою сходинкою є оперування
невеликою кількістю інформації

для того, щоб вирішити, чи варто довіряти
іншій людині.

Вперше підніматися по "сходинках довіри"

незвично й, навіть, ризиковано,

але, в результаті, розуміємо, що ці ідеї
виглядають абсолютно нормально.

Наша поведінка змінюється,

часом досить швидко.

Іншими словами, довіра призводить до змін
та інновацій.

Мене заінтригувала ідея, котру пропоную
розглянути і вам:

чи можемо ми краще зрозуміти,

як змінюється кожен член суспільства,

поглянувши крізь призму довіри.

Виявляється, що еволюція довіри в історії
людства поділяється

на три визначальні етапи:

локальний, інституційний

та фрагментований, в який
входимо сьогодні.

Протягом тривалого часу,

до середини 1800-их років,

довіру будували на міцних стосунках.

Припустимо, що я живу в селі

з особами із перших п'яти рядів
цієї аудиторії;

ми знаємо один одного,

і я хочу позичити гроші.

Чоловік, котрий не заплющував очі,
міг би мені позичити,

а, якби я гроші не повернула,

всі би знали, що я не надійна.

Я мала б погану репутацію

і, на майбутнє, ви не хотіли б мати
зі мною справу.

Довіра, здебільшого, була локальною та
основаною на відповідальності.

У середині XIX століття,

в суспільстві відбулися значні зміни.

Люди переїжджали в міста, такі як Лондон
та Сан Франциско,

Місцевий банк замінили
на великі корпорації,

котрі не розрізняли нас як особистостей.

Ми почали поміщати довіру

в "чорні ящики" систем управління,

договори, нормативи,
страхові поліси

та менше довіряти іншим людям.

Довіра стала інституційною, тією, котра
базується на матеріальному.

Скрізь говорять про те, що довіра до
інституцій та багатьох корпоративних

брендів поступово втрачається.

Мене завжди шокують гучні випадки обману:

прослуховування телефонів News Corp,

скандал щодо викидів
автомобілів "Volkswagen",

поширені порушення в
Католицькій Церкві,

той факт, що лише одного
незначного банкіра

ув'язнили після значної фінансової кризи,

чи нещодавні "Панамські Документи",

котрі викрили, як багаті люди зловживають
режимом офшорного оподаткування.

І найбільше мене дивує:

чому керівникам так важко

перепросити, перепросити щиро,

коли топчеться довіра людей?

Було б логічно дійти висновку, що ми
перестаємо довіряти установам,

тому що ми втомилися від

відвертого зухвальства нечесної еліти.

Але те, що відбувається сьогодні,

проникає глибше, аніж питання
розміру та структури інституцій.

Ми починаємо усвідомлювати,

що довірі до інституцій

немає місця у віці
цифрових технологій.

Принцип формування,

використання, втрати і повернення
довіри

до брендів, лідерів та цілих систем

просувається не так, як слід.

Це вражає

й одночасно лякає,

тому що змушує багатьох із нас
переосмислити,

як ми здобуваємо і втрачаємо довіру наших
клієнтів, співробітників,

і навіть рідних та близьких.

На днях я розмовляла з гендиректором
провідної міжнародної мережі готелів,

і, як то часто буває, ми заговорили
про Airbnb.

Він зазначив, що вражений їхнім успіхом.

Його здивувало те, як компанія,

що залежить від готовності незнайомих між
собою людей довіряти навзаєм,

може так добре працювати у 191 країні.

У відповідь я сказала, що хочу дещо
в чому зізнатися.

Він подивився на мене трохи дивно,

а я сказала -

я впевнена, що багато хто
робить те саме:

мені байдуже, чи я завжди
залишаю рушник на гачку

після прийняття душу,

але я ніколи не вчинила б так,
будучи гостем у Airbnb.

А причина полягає в наступному:

гостям відомо, що їх оцінюватимуть
власники

та, більш ймовірно, що ця оцінка,
впливатиме на можливість

і надалі користуватися
цим сервісом.

Це простий приклад того, як онлайн довіра
змінює нашу поведінку

в реальному світі;

робить нас більш відповідальними

найрізноманітнішими способами, яких ми
не можемо собі й уявити.

Я не стверджую, що нам не потрібні готелі

чи традиційні форми управління.

Але ми не можемо заперечувати,

що спосіб, у який довіра входить в суспільство,
є мінливим

і значно відрізняється

від XX століття -

коли вона визначалась як інституційна

до XXI століття,

коли її доповнила
фрагментарна довіра.

Довіра більше не формується
зверху вниз,

Вона стає ліберальною та не зобов'язуючою.

Вона більше не є прозорою та
лінійною.

З'являється новий рецепт довіри,

котрий побутує між людьми,

і є оснований на відповідальності.

Ця зміна тільки пришвидшиться

появою блокчейн технологій,

цим інноваційним пластом технологій,
котрий підтримує Bitcoin.

Давайте будемо чесні,

ознайомлення з роботою
технологій блокчейн

є карколомним.

і однією із причин, чому це так,
єе те, що цей процес включає

доволі складні концепції

з незвичайними назвами.

Я маю на увазі криптографічні
алгоритми та хеш-функції;

і людей, котрих називають "гірниками",
що верифікують угоди -

все це було створене цією
людиною-інкогніто

чи кількома особами
на ім'я Сатоші Накамото.

Це грандіозний "стрибок довіри",
котрий ще не відбувся.

(Оплески)

Тож, спробуймо це уявити.

"The Economist" виразно описує
технології блокчейн

як великий ланцюжок впевненості.

Мені найлегше описати ці блоки в таблицях,

котрі заповнені активами.

Це можуть бути цінні папери

або пакет акцій,

або творче надбання,
таке як право на пісню.

Кожного разу, коли щось рухається

з місця реєстру деінде.

Це переміщення разом із тимчасовою
відміткою

вноситься у відкриті блокчейн записи.

Все просто, правда ж?

Отож, справжній сенс блокчейн технологій

полягає в тому, що не потрібно залучати
третю сторону

в особі повіреного адвоката,

недержавних посередників чи
просто довірених осіб

для того, щоб вони посприяли обміну.

Отже, якщо повернемося
до "сходинок довіри",

вам знову ж таки доведеться
повірити в ідею,

довіритися платформі,

але вам не доведеться
довіряти іншій особі

в традиційному розумінні.

Наслідки грандіозні.

Таким самим способом завдяки інтернету
відчинилися двері в епоху інформації,

доступної кожному.

Блокчейн радикально змінить довіру
в глобальних масштабах.

Я навмисно чекала до кінця,
щоб згадати про Uber,

тому що так, як я розумію - це спірний

та контроверсійний приклад,

але це прекрасний об'єкт для вивчення
у новій епосі довіри.

Ми побачимо, де ми зловживаємо
фрагментарною довірою.

Це вже траплялося, і справа може набирати
жахливих оборотів.

Мене не дивують протести
асоціацій таксистів

по всьому світу,

котрі закликають уряд заборонити Uber,
стверджуючи, що сервіс небезпечний.

Мені випала нагода бути в Лондоні
під час протестів

і я помітила твіт

Метта Хенкока, міністра Британії
з питань внутрішніх справ.

Він писав:

"Чи хтось може розповісти про додаток
#Uber, про котрий всі говорять?

(Сміх)

Я ніколи раніше не чув про нього".

Сьогодні об'єднання таксистів

визнали законним перший рівень
"сходинок довіри".

Вони прийняли ідею, котру
намагалися усунути,

і за добу число реєстрацій зросло на
850 відсотків.

Це справді яскравий приклад

зміни довіри в цілому секторі

і зворотнього шляху немає.

Кожного дня п'ять мільйонів людей
здійснюють "стрибок довіри",

подорожуючи транспортом Uber.

У Китаї аналогічною платформою Didi

користується 11 мільйонів осіб щодня.

Це 127 поїздок на одну секунду,

що є ознакою того, що дане явище стало
крос-культурним.

Та вражає те, що як водії, так і пасажири
стверджують, що

коли бачать ім'я,

фотографію і рейтинг,

почуваються
безпечніше, -

можливо, і ви вже мали цей досвід -

і навіть поводяться привітніше
в автомобілі.

Uber і Didi - новинки і є яскравим
прикладом того,

як технології створюють довіру між людьми

такими способами та в масштабах, які
раніше не можна було й уявити.

Сьогодні багато хто з нас почувається
комфортно в машині, якою керує незнайомець.

Ми зустрічаємо тих, кого вибираємо
в мережі для здійснення поїздки.

Ми розділяємо дім з людьми,
котрих не знаємо.

І це тільки початок,

тому що реальний злам відбувається

не в розвитку технологій,

а в тому, чи ці технології викликають
довіру.

Щодо мене, я хочу допомагати людям
зрозуміти цю нову еру довіри

і правильно трактувати її,

щоб ми могли змиритись

із більш прозорими, комплексними
та відповідальними системами.

Велике вам спасибі.

(Оплески)

Дякую.

(Оплески)