Як я змінюю свою релігію зсередини

Як можна, поважаючи чиїсь релігійні погляди, тим не менше накладати на релігію відповідальність за шкоду, якої вона завдає оточуючим? Челсі Шилдс дає сміливу відповідь на це запитання. Будучи вихованою за ортодоксальними мормонськими традиціями, вона провела ранні роки свого життя, спостерігаючи, як жінок не допускали до важливих посад в Церкві Ісуса Христа Святих останніх днів. Антрополог, активістка та член спільноти TED, вона бореться з гендерною нерівністю в своїй церкві. "Релігія може визволяти або поневолювати,давати можливості або експлуатувати,втішати або знищувати", - стверджує Челсі Шилдс. "Те, чого вчать в священний день відпочинку, проникає в нашу політику, впливає на охорону здоров'я і насильство по всьому світу."

Релігія - це більше, ніж просто віра.

Це сила і вплив.

І цей вплив торкається кожного з нас,

кожного дня, незалежно від вашої віри.

Незважаючи на значний вплив
релігії в сучасному світі,

до неї застосовують інші критерії
вивчення та відношення,

ніж до будь-яких інших сфер суспільства.

Наприклад, якби міжнародна організація,

уряд або сучасна корпорація

заявили, що жінки не можуть займати
керівні посади,

володіти правом голосу

та вирішувати будь-які фінансові питання,

то це було б свавіллям,

яке підлягає осуду.

Та це звична справа майже
в кожній світовій релігії.

В релігійному житті ми допускаємо речі,

які неприйнятні в нашому світському житті,

я знаю це з власного 30-літнього досвіду.

Зростаючи, я боролася з будь-якою формою
гендерної дискримінації.

Я грала баскетбол на рівні з хлопцями,

говорила, що стану першою
жінкою-президентом Америки.

Я боролася за Поправку про рівні права,

яка не розглядалася протягом 40 років.

Я перша жінка в своїй сім'ї,

яка працювала поза домівкою
і здобула вищу освіту.

Я ніколи не погоджувалася бути офсайдером
через те, що я жінка,

окрім своєї релігії.

Увесь цей час я була

прихильником патріархальної і
ортодоксальної релігії мормонів.

Я виросла у вкрай традиційній сім'ї.

Я - одна із восьми дітей
матері-домогосподарки.

Мій батько - релігійний лідер в общині.

І я росла в оточенні, де вважалося,
що моя гідність і становище

повинні відповідати правилам,
які я знаю все своє життя:

вийди заміж незайманою,
ніколи не вживай алкоголь,

не кури, завжди помагай -

і ти будеш хорошою дівчинкою.

Деякі з цих правил були суворі,

але ми слідували їм,
тому що любили людей

і любили релігію, в яку вірили.

Мормонізм визначав все: що вдягти, з ким

зустрічатися, з ким одружитися.

Аж до нижньої білизни.

Я була частинкою релігії, де кожен,
кого я знаю,

віддавав 10 частину від усього,
що отримував, церкві.

І я не була винятком.

Доставляючи газети і працюючи нянею,
я жертвувала десяту частину заробленого.

Я належала до релігії,
де батьки, відправляючи дітей

на 2-річну місію прозелітизму,
кажуть їм,

що краще померти,

ніж, згрішивши, повернутися без честі.

Я належала до релігії, в якій

щороку діти закінчують життя самогубством

через страх, що наша община
виявить їх гомосексуалізм.

Але для мене це також була релігія,

в якій, незалежно від
того де я жила,

я мала друзів, які завжди готові допомогти.

Я відчувала себе в безпеці.
Це і є впевненість та ясність в житті.

Мені помагали ростити доньку.

Тому я без питань погодилась з тим,
що тільки чоловіки можуть бути лідерами,

і без питань погодилась з тим,

що жінки не можуть представляти
духовну владу Бога на Землі,

тобто бути священнослужителями.

І я визнала нерівність чоловіків
і жінок в питаннях бюджету,

дисциплінарних нарадах,
та у прийнятті рішень,

і я дала моїй релігії зелене світло,

тому що любила її.

Але в якийсь момент я зупинилася

і усвідомила, що дозволяла
ставитись до себе,

як до допоміжного персоналу
в справжній роботі чоловіків.

І я зіткнулася з власними протиріччями,

і приєдналася до інших активістів
нашої общини.

У нас за плечима більше десяти років
надзвичайно виснажливої роботи.

Перше, що ми зробили,
було підняття усвідомлення.

Ти не можеш змінити те, що не бачиш.

Ми почали займатися подкастингом,
вести блоги і писати статті.

Я склала перелік сотні проявів

нерівності між чоловіками та
жінками в нашій общині.

Наступне, що ми зробили, було
створення правозахисних організацій.

Ми намагалися робити речі, які
не можна було ігнорувати,

наприклад, ходити до церкви в штанах
або відвідувати чоловічі зібрання.

Здавалось би, все просто,

але для нас, як організаторів,
це обійшлось дуже дорого.

З нами припинили відносини
і ми залишились без роботи.

Щодня ми отримували гнівні листи.

Нам не давали спокою соцмережі
та національна пресса.

І навіть погрожували розправою.

Ми втратили своє становище в общині.
Дехто був відлучений від церкви.

Багатьох з нас викликали на
дисциплінарну нараду

і відторгли з общин,
які ми любили,

за те, що ми хотіли зробити їх кращими,
і вірили, що це можливо.

І я почала очікувати такої реакції
від своїх близьких.

Я знаю, що відчувають люди, коли
їх намагаються змінити

або розкритикувати.

Та більше всього мене приголомшило,
що впродовж всієї цієї роботи

я отримувала такі ж осудливі відгуки
від світських лівих радикалів,

таку ж лють, як і від релігійних правих.

Мої світські друзі не усвідомлювали,
що ця ворожість до релігії,

ці вислови типу "Всі релігійні люди або
психи або ідіоти",

"Релігія не заслуговує уваги",

"Це шлях до гомофобії та
жінконенависництва."

Вони не розуміли,

що подібна ворожість
не боролася з релігійним екстремізмом,

вона поширювала релігійний екстремізм.

Такі аргументи - безсилі,
і я знаю це по собі, так як пам'ятаю,

як хтось обізвав мене дурною
за те, що я була мормоном.

І це заставило мене захищати себе,
собі подібних

і все, в що ми віримо,
тому що ми не дурні.

Така критика і ворожість нічого не дають,
і я не слухала ці аргументи.

Але коли я їх чую,
я досі продовжую гніватись,

адже в мене є сім'я і друзі.

Це мої близькі
і я завжди буду їх захищати,

але це справжня боротьба.

Як можна, поважаючи чиїсь
релігійні погляди,

тим не менше притягнути їх
до відповідальності за шкоду,

яку вони завдають оточуючим?

Це важке питання.
І я досі не маю вичерпної відповіді.

Мої батьки і я вже 10 років
ходимо по цьому лезу.

Вони - розумні та хороші люди.

Дозвольте мені пояснити вам
їхнє бачення.

Як мормони, ми віримо, що після смерті,

якщо ти дотримуєшся всіх правил
і ритуалів,

ти возз'єднаєшся з сім'єю.

Для моїх батьків такі прості речі

як плаття без рукавів,
яке відкриває плечі,

робить мене недостойною.

Я вже не буду зі своєю сім'єю у вічності.

Навіть більше, у мене був брат, який
загинув в 15 років від нещасного випадку,

і ця дрібниця означає,
що ми вже не будемо разом з ним.

І мої батьки не можуть зрозуміти,

чому заради такої дурниці
як мода чи права жінок

я готова пожертвувати тим, щоб
знову побачити свого брата.

Ось з таким мисленням ми маємо справу,

і критикою його не змінити.

І так мої батьки, і я
йдемо цим нелегким шляхом,

аргументуючи свої позиції,
поважаючи одне одного,

але не визнаючи принципових
поглядів один одного

у власному житті.
І це досить важко.

Нам це вдається завдяки

подоланню захисної оболонки

і розумінню того, що знаходиться
всередині віри та невіри,

і намаганням поважати один одного
не виходячи за межу.

Інше питання, якого не розуміють
ні радикали, ні атеїсти,

ні ортодокси чи релігійні праві -

для чого взагалі потрібна
релігійна діяльність?

Скільки разів я чула від сотень людей:

"Не подобається релігія - покинь її.

Для чого намагатися її змінити?"

Те, чого вчать в священний день відпочинку,

проникає в нашу політику,
впливає на охорону здоров'я

і насильство по всьому світу.

Воно проникає в систему освіти,
оборону та фінансову політику.

Ці правила вже законно та
культурно кодифіковані.

Та, насправді, моя релігія справила
величезний вплив на цю країну.

Наприклад, протягом "Пропозиції 8"
моя церква зібрала 22 млн. доларів

на боротьбу з одностатевими
шлюбами в Каліфорнії.

Політичні історики підтвердять,
що якби 40 років назад

мормони не виступили проти
«Поправки про рівні права»,

вона б зараз була в нашій конституції.

На скільки життів це вплинуло?

Ми можемо витрачати час на
боротьбу з кожним

з цих законів і правил,

або поставити собі запитання,

чому генедерна нерівність
приймається як належне по всьому світу?

Чому таке допускається?

Тому що релігія не тільки
створює основу моралі,

вона є джерелом загальноприйнятих норм.

Релігія може визволяти або поневолювати,

давати можливості або експлуатувати,
втішати або знищувати,

і люди, які схиляються до етики і моралі,

переважно не несуть відповідальності.

Релігію не можна прогнати чи ігнорувати.

ЇЇ потрібно сприймати серйозно.

Але вплинути на релігію не просто,
як ми щойно вияснили.

Та я розкажу вам,
чого досягли мої помічники.

Наші групи - маленькі,
нас кілька сотень,

але ми зробили величезний вклад.

Вперше фотографії жінок
висять в приміщеннях

поряд з портретами
чоловіків.

Тепер жінкам дозволено молитися
на наших церковних зборах

і брати участь
в загальних конференціях.

І минулого тижня стався історичний крок:

трьох жінок запросили до
трьох керівних комітетів,

які контролюють усю церкву.

Ми спостерігаємо помітні зміни
в общині мормонів,

які дозволяють говорити про
гендерну нерівність.

Незаважаючи на презирство,
ми дали простір

втручатися і щось змінювати
більш консервативним жінкам,

і слова "жінка" та "священик"
тепер можна почути в одному реченні.

Такого ніколи не було.

Моя донька і племінниці успадковують
релігію, якої в мене не було,

ми зробили її більш рівноправною.

Було нелегко стояти в черзі,

щоб потрапити на ті чоловічі зібрання.

Нас було сотні,

і кожній з нас у відповідь сказали:

"Вибачте, це зібрання лише для чоловіків"

і ми робили крок назад, спостерігаючи,
як туди потрапляють

12-літні "чоловіки',

які з супроводом проходили повз наші
черги.

Але жодна з жінок, що там була,
не забуде той день

і жодний хлопчик, який пройшов повз нас,
не забуде його.

Якби ми були міжнародною корпорацією
або урядом, і подібне трапилося,

це б викликало обурення,

але це просто релігія.

Ми всі - лише її прихильники.

Та нам потрібно змінити своє
ставлення до релігії,

так як вона впливає не тільки на мене,
але й на мою доньку

і на майбутнє всіх ваших доньок:

як вдягатися, кого любити,
з ким одружитися,

чи мати доступ до репродуктивної медицини.

Нам потрібно залучити мораль
до світського розуміння,

яке створює етичні норми
та контролює їх дотримання

для всіх релігій світу.

Та робити це потрібно в шанобливій формі,

сприяючи співпраці, а не екстремізму.

І ми можемо зробити це за допомогою
відчутних хоробрих дій,

відстоюючи гендерну рівність.

Прийшов час для половини
населення світу

отримати рівне право голосу
в наших світових релігіях,

церквах, синагогах, мечетях
та святинях по всьому світу.

Я добиваюся змін в своїй релігії.
А що ви робите для цього?

(Оплески)