Фантастичне бачення любові від 318-річної голограми
-
0:06 - 0:07Я виглядаю справжньою?
-
0:08 - 0:09Сподіваюсь, що так.
-
0:10 - 0:12Я не знаю, чи ви бачите це,
-
0:12 - 0:15але я просто дивитимусь вперед і віритиму, що ви тут.
-
0:16 - 0:19Я намалювала півколо на піску поперед себе
-
0:19 - 0:22і не заступлю за нього, щоб не здавалось,
ніби я витаю в повітрі. -
0:26 - 0:28Зараз я стою
-
0:29 - 0:30просто неба,
-
0:30 - 0:32на пляжі під пальмою
-
0:34 - 0:37на тому ж місці, де була ваша сцена.
-
0:38 - 0:40У нас із вами є 12 хвилин.
-
0:41 - 0:42Я встановила обмеження.
-
0:43 - 0:44Моя дружина Навід якось сказала,
-
0:44 - 0:48що необмежені можливості - найзапекліший ворог творця.
-
0:49 - 0:52Наприклад, ця сукня: я попросила її створити щось,
-
0:52 - 0:55що міг би носити священик у Каїрі ХХІІІ століття.
-
0:55 - 0:58Але в нас було лише 3 дні, щоб зробити його,
-
0:58 - 1:00і єдина тканина, що в нас була -
-
1:00 - 1:02старий підодіяльник, що залишився
від попереднього власника. -
1:02 - 1:06Але вона пошила ідеальну сукню.
-
1:07 - 1:09Навід подивилась на неї і сказала:
-
1:10 - 1:12"Підтвердження концепції - творчість потребує обмежень".
-
1:16 - 1:18Тому за ці 12 хвилин
-
1:19 - 1:22я розповім вам про своє найбільше відкриття.
-
1:25 - 1:28Протягом усього життя я
цікавилась питанням безсмертя, -
1:29 - 1:31як і багато хто з вас.
-
1:34 - 1:37Ви зрадієте, коли дізнаєтесь,
що ваше дослідження окупиться. -
1:38 - 1:40Мені 318 років.
-
1:41 - 1:45Середня тривалість життя людини тепер 432 роки,
-
1:45 - 1:49і моє завдання полягає в тому,
щоб досягнути безсмертя. -
1:49 - 1:52І я ніколи не сумнівалась, що одного дня
-
1:52 - 1:55ми досягнемо бажаного результату.
-
1:57 - 1:59Але відбувається протилежне:
-
1:59 - 2:01що довше ми живемо, то довше ми хочемо жити,
-
2:01 - 2:03і менше хочемо помирати.
-
2:04 - 2:05Хто може звинувачувати нас?
-
2:06 - 2:09Всесвіт такий великий.
-
2:11 - 2:12Ми ніколи не осягнемо всього.
-
2:12 - 2:14Лише вчора
-
2:14 - 2:16я читала, як можна взяти човен
на Європі (супутнику Юпітера) -
2:16 - 2:19і плисти від острова до острова по всій планеті,
-
2:19 - 2:22і на деяких островах є села,
в яких можна зупинитись -
2:22 - 2:25і спати під тінню Юпітера.
-
2:25 - 2:29І там є острів, де живе лише один музикант,
-
2:29 - 2:31який сидить і грає на мандоліні для океану.
-
2:32 - 2:34І є інші, на яких немає нікого
-
2:34 - 2:36і ніколи не було,
-
2:36 - 2:40тому ви вирушаєте туди лише, щоб отримати задоволення,
походивши босоніж по піску, -
2:40 - 2:42якого ніхто не торкався до вас.
-
2:43 - 2:46Можна витратити 400 років лише на це.
-
2:52 - 2:54Просто зараз Місяць сходить на північному сході.
-
2:55 - 2:57Я можу неозброєним оком побачити на ньому міста.
-
2:57 - 2:59Вони з'єднані, як нервові вузли:
-
3:00 - 3:06Маріаполіс на Південному полюсі
і Рамачандран на екваторі. -
3:07 - 3:10І Новий Тегеран у Морі Спокою.
-
3:12 - 3:14Саме тут ми з Навід зустрілися.
-
3:14 - 3:16Ми обоє були художницями в центрі міста.
-
3:18 - 3:21У день нашого знайомства ми проходили
одна повз одну на площі Азаді -
3:21 - 3:22і зіштовхнулись плечима.
-
3:23 - 3:24Я обернулась, щоб вибачитись,
-
3:24 - 3:29і вона, без жодних привітань чи представлень,
-
3:29 - 3:32сказала: "І чому ж ти думаєш, ми просто
не пройшли одна крізь одну?" -
3:34 - 3:38Спочатку я подумала: "Хто ти в біса така?"
-
3:38 - 3:40Але потім її питання роздратувало мене,
-
3:40 - 3:42бо відповідь насправді така проста.
-
3:43 - 3:45Я сказала: "Ми не пройшли одна крізь одну,
-
3:45 - 3:48бо в елементарних частинок є маса,
-
3:48 - 3:50і тому що простір між елементарними частинками
-
3:50 - 3:53заповнений енергією зв'язку, яка також має міру ваги,
-
3:53 - 3:56і нам відомо це протягом 800 років".
-
3:58 - 4:00Вона, напевно, була в тому настрої,
-
4:00 - 4:02коли їй хочеться посперечатися з незнайомцем.
-
4:02 - 4:04Або ж вона просто фліртувала зі мною,
-
4:04 - 4:07тому що вона подивилась на мене
і сказала: " Я знала, що ти це скажеш. -
4:09 - 4:10Копай глибше".
-
4:10 - 4:11І тоді вона зняла свій пояс,
-
4:11 - 4:15той, що зараз на мені,
-
4:16 - 4:18і сказала:
-
4:21 - 4:24"Наш Всесвіт влаштований так, що у частинок є маса.
-
4:27 - 4:28Без цього простого обмеження
-
4:28 - 4:32ми просто пройшли б одна крізь одну зі швидкістю світла
-
4:32 - 4:33і навіть не помітили б".
-
4:36 - 4:38Так почався наш роман.
-
4:46 - 4:48Навід і я
-
4:49 - 4:52завжди мали про що поговорити.
-
4:53 - 4:54Завжди.
-
4:55 - 4:56Це було неймовірно.
-
4:56 - 5:01Ми ніби обоє були героями, що разом
підкорювали гірську вершину, -
5:01 - 5:03І нам відкривались все нові картини,
-
5:03 - 5:06і ці нові ідеальні сузір'я слів
-
5:06 - 5:08народжувались, щоб описати їх.
-
5:08 - 5:10І ми забували їх в ту ж мить, коли придумували,
-
5:10 - 5:14і відкидали їх назад, рухаючись далі вгору.
-
5:14 - 5:18Або ж Навід якось сказала,
що коли ми говоримо, ми ніби печемо хліб, -
5:18 - 5:21щоразу додаючи трохи борошна
-
5:21 - 5:23і трохи води,
-
5:23 - 5:25замішуючи і перевертаючи тісто,
-
5:25 - 5:28але так ніколи і не ставлячи його у піч.
-
5:33 - 5:36Якщо я була одержима безсмертям,
то Навід - дотиками. -
5:39 - 5:41Вона була геніальною в цьому.
-
5:42 - 5:43Уся її робота була сконцентрована навколо цього.
-
5:45 - 5:48Моє тіло було для неї полотном,
-
5:48 - 5:52вона могла провести кінчиками пальців
по моєму обличчю так повільно, -
5:52 - 5:54що я не відчувала, як вони рухаються.
-
5:54 - 5:57Їй страшенно подобалась та грань,
-
5:57 - 6:01після якої я вже не могла розрізнити, де її тіло, а де моє.
-
6:04 - 6:07Або ж вона просто лягала вздовж мого тіла
і штовхала моє плече своїм, -
6:07 - 6:10запитуючи: "Пілар, чому це так приємно?"
-
6:11 - 6:13Я відповідала: "Я не знаю!"
-
6:16 - 6:20І вона завжди мала жартівливі відповіді
на свої ж жартівливі питання, -
6:21 - 6:24але одна, яку я пам'ятаю зараз -
-
6:25 - 6:27"Це приємно,
-
6:27 - 6:29бо Всесвіт встановив свої обмеження,
-
6:29 - 6:31і ми його творіння".
-
6:42 - 6:45Зажди цікаво порівнювати майбутнє,
яке ти собі уявляв, -
6:45 - 6:46з тим, яким воно виявилось насправді.
-
6:48 - 6:51У ваш час вчені вважали, що люди
заморожуватимуть себе -
6:51 - 6:53і прокидатимуться у майбутньому.
-
6:54 - 6:56І вони робили так - але потім помирали.
-
6:59 - 7:03У ваш час вчені вважали,
що люди можуть заміняти органи -
7:03 - 7:05і продовжувати життя на сотні років.
-
7:06 - 7:08І вони робили так,
-
7:08 - 7:10та врешті все одно помирали.
-
7:11 - 7:15У ваш час люди жили лише на Землі.
-
7:18 - 7:21У мій час люди прилітають на Землю помирати.
-
7:26 - 7:29Тож, коли у Навід почали проявлятися симптоми,
-
7:29 - 7:32наші друзі подумали, що я вчиню, як і всі решта,
-
7:32 - 7:34тобто попрощаюсь і відправлю її на Землю,
-
7:35 - 7:38щоб нікому з нас не довелось дивитися на неї
-
7:38 - 7:41або бути з нею, думати про неї і про її
-
7:42 - 7:44поразку у боротьбі за життя.
-
7:49 - 7:50Більше всього
-
7:50 - 7:53вони не хотіли бути поряд з її фізичним тілом.
-
7:53 - 7:56І ставились до нього так,
ніби воно вже розкладається, -
7:57 - 7:59хоча вона сама була зачарована ним,
-
7:59 - 8:01змінами, які відбувалися з її тілом,
-
8:01 - 8:05згідно з законами природи,
день за днем, незалежно від її волі. -
8:08 - 8:10Я таки відправила Навід на Землю.
-
8:12 - 8:13Але я полетіла з нею.
-
8:15 - 8:18Я пам'ятаю, як наш друг прямо
перед відльотом сказав: -
8:18 - 8:20"Я просто думаю, що це самовпевнено,
-
8:21 - 8:25думати, що правила вас не стосуються,
ніби ваша любов настільки особлива". -
8:27 - 8:29Але я полетіла.
-
8:32 - 8:34І навіть тут, на Землі,
-
8:34 - 8:37я далі шукала способи продовжити життя.
-
8:37 - 8:38Але мені не вдалося
-
8:38 - 8:40знайти жодну іншу відповідь.
-
8:40 - 8:43Я знову і знову поверталась до того,
що Навід сказала мені -
8:43 - 8:45того дня на площі Азаді,
-
8:45 - 8:47що без базових обмежень
-
8:47 - 8:50Всесвіт, який надав матерії масу,
-
8:50 - 8:51не існував би.
-
8:53 - 8:55Це одне правило.
-
8:55 - 8:59Інше правило полягає в тому,
що маса підлягає ентропії. -
9:00 - 9:03І Всесвіт ніяк не може існувати без маси.
-
9:03 - 9:04Я знаю. Я спробувала все.
-
9:04 - 9:09Я намагалась створити фотоновий контейнер,
де був змінений механізм Гіґґса. -
9:09 - 9:13Я спробувала записати усі субатомні рухи у моєму тілі
-
9:13 - 9:15і відтворити їх у замкненому колі.
-
9:15 - 9:16Нічого не спрацювало.
-
9:21 - 9:27Але моїм останнім винаходом
було створення витка виміру, -
9:27 - 9:31де в межах тіла час рухається нескінченно довго,
-
9:33 - 9:36але його проекція існуватиме у нормальному часі.
-
9:37 - 9:41Це тіло відображатиметься у
нашому Всесвіті як голограма - -
9:43 - 9:45і тут, і не тут одночасно.
-
9:49 - 9:51Коли я усвідомила, що зробила це,
-
9:52 - 9:54я забігла в її кімнату
-
9:54 - 9:56неймовірно щаслива сказати їй,
що в мене вийшло, -
9:57 - 10:00рухаючись у просторі майже нормально для усіх інших,
-
10:00 - 10:02навіть для самої себе,
-
10:04 - 10:06я підійшла, щоб лягти біля неї,
-
10:07 - 10:10але забула і провалилась крізь неї.
-
10:16 - 10:18Я знайшла спосіб жити вічно,
-
10:20 - 10:23пожертвувавши тим, що Навід любила найбільше -
-
10:23 - 10:26торкатися і відчувати дотики.
-
10:30 - 10:31І вона вигнала мене.
-
10:36 - 10:38Але я все ще могла хоча б дивитися.
-
10:40 - 10:41Сьогодні люди живуть 400 років,
-
10:42 - 10:43але ми все ще помираємо.
-
10:43 - 10:45І коли приходить смерть,
-
10:46 - 10:50люди прощаються з життям у своїх ліжках,
-
10:52 - 10:56їхні руки вкриваються
синіми і фіолетовими плямами, -
10:56 - 11:00дихання стає все повільнішим і повільнішим,
-
11:00 - 11:02ніби вони засинають.
-
11:10 - 11:11Я завжди думала, що
-
11:12 - 11:14саме пригоди роблять життя змістовним.
-
11:15 - 11:18А смерть - це лише проблема,
-
11:18 - 11:20яку нам поки що не вдалося розв'язати.
-
11:25 - 11:27Та, можливо, життя має сенс саме тому,
що воно закінчується. -
11:28 - 11:30Мабуть, це парадокс:
-
11:30 - 11:33обмеження не обмежують,
а надають цілковиту свободу. -
11:39 - 11:40(Зітхає)
-
11:46 - 11:48Цього ранку тут була гроза.
-
11:48 - 11:50І, за прогнозом, ввечері буде ще одна,
-
11:50 - 11:52але поки небо ясне.
-
11:53 - 11:54Я не можу відчути вітер,
-
11:54 - 11:58але я щойно запитала одну з доглядальниць,
що проходила повз, який він, -
11:58 - 12:01і вона відповіла, що він теплий, як топлене масло.
-
12:03 - 12:05Відповідь, гідна моєї дружини.
-
12:11 - 12:13Мені треба знайти спосіб повернути своє тіло.
-
12:17 - 12:21Доти я займатиму стільки місця, скільки ви мені дасте.
- Title:
- Фантастичне бачення любові від 318-річної голограми
- Speaker:
- Моніка Бірн
- Description:
-
Письменниця-фантастка Моніка Бірн уявляє багаті світи, населені персонажами, що кидають виклик нашим расовим, соціальним і гендерним стереотипам. У цій виставі Бірн постає в образі голограми на ім'я Пілар і передає нам історію кохання та втрати з недалекого майбутнього, в якому людям вдалося колонізувати Всесвіт. За її словами, завжди цікаво порівнювати майбутнє, яке ти собі уявляв, з тим, яким воно виявилось насправді..
- Video Language:
- English
- Team:
- closed TED
- Project:
- TEDTalks
- Duration:
- 12:38
Hanna Leliv approved Ukrainian subtitles for A sci-fi vision of love from a 318-year-old hologram | ||
Hanna Leliv edited Ukrainian subtitles for A sci-fi vision of love from a 318-year-old hologram | ||
Karina Kopievska accepted Ukrainian subtitles for A sci-fi vision of love from a 318-year-old hologram | ||
Sonya Zinchuk edited Ukrainian subtitles for A sci-fi vision of love from a 318-year-old hologram | ||
Sonya Zinchuk edited Ukrainian subtitles for A sci-fi vision of love from a 318-year-old hologram | ||
Sonya Zinchuk edited Ukrainian subtitles for A sci-fi vision of love from a 318-year-old hologram | ||
Sonya Zinchuk edited Ukrainian subtitles for A sci-fi vision of love from a 318-year-old hologram | ||
Sonya Zinchuk edited Ukrainian subtitles for A sci-fi vision of love from a 318-year-old hologram |