Думайте перед тим, як публікувати | Тріша Прабгу | TEDxTeen

Цей виступ відбувся на місцевій події TEDx, організованій незалежно від конференції TED. Ви коли-небудь робили чи казали щось, про що потім шкодували? Цькування в Інтернеті - більша проблема, ніж ви собі гадаєте. Але рішення існує. Зустрічайте Rethink ...

"Дівчино, вбийся".

"Чому ти все ще жива?"

"Ти така страшна".

Ребека Седвік,

одинадцятирічна дівчина з Флориди,

отримувала ці грубі, образливі,

бентежні повідомлення, які завдавали їй болю,
на свої сторінки у соцмережах.

Вони зрештою призвели до того,

що вона стрибнула з водонапірної вежі
у своєму місті

і розбилась.

Восени 2013

я повернулась додому
та прочитала цю історію.

Я була приголомшена, шокована,

моє серце було розбите.

Як можна було змусити молодшу
за мене дівчину

покінчити з життям?

Тоді я й усвідомила, що я повинна
була щось зробити,

щоб запобігти повторенню історії.

Але болю та страждань,
що їх пережила Ребека,

вже не змінити.

Шкоду було заподіяно.

Мене звати Тріша Прабгу,

мені 14 років,

я з прекрасного міста Непервіль

у штаті Іллінойс, США.

І я рішуче налаштована перемогти
цькування в Інтернеті

з самого початку, ще до того,
як шкоду буде заподіяно.

Я - мрійниця,
і я переконана,

що кожен має право мріяти,
йти до своєї мрії

і зрештою побачити, як вона здійсниться.

Тому, коли я прочитала історію Ребеки,

я одразу ж запитала себе:

"Чи були крім неї ще інші,

які так само страждали?"

Згодом я дізналась, що вона була лише
однією з незліченної кількості жертв.

Меґан Міер померла за 3 тижні
до свого чотирнадцятиріччя.

Вона повісилась у своїй спальні, у шафі,

де її і знайшла її мати,

коли піднялась, щоб покликати
доньку вечеряти.

Повідомлення на кшталт

"Світ був би кращим,
якби тебе не існувало"

були на її сторінці у MySpace.

Шкоду було заподіяно,

і Меґан стала її жертвою.

Тайлер Клементі
був 18-річним студентом

університету Ратґерс.

Він лише починав звикати
до навчання у коледжі

і до того, що він був гомосексуалістом.

Але одного дня його друг і сусід по кімнаті

вирішив використати веб-камеру на ноутбуці

для того, щоб викласти найінтимніші моменти
життя Тайлера з його хлопцем

у всі соціальні мережі.

Шкоду було заподіяно.

Тайлер був принижений,

він стрибнув з моста
Джордж Вашигтон Бридж.

Більше, ніж будь-що у світі,

я б хотіла переписати ці історії.

Я б хотіла, щоб кожен, хто це робив,

обдумали те, що вони накоїли.

Але що б змінилось, якби це було можливим?

Якби я змогла зупинити їх
до того, як шкоду було заподіяно.

Чи були б Меґан, Тайлер і Ребека
зараз живими?

Цькування в Інтернеті є великою проблемою.

Лише у США 52% підлітків

відчули на собі його вплив.

У 38% з них

були суїцидальні нахили.

Поглянемо на це глобально.

Чверть населення у світі - це підлітки.

Тобто, у світі є 1,8 млрд. підлітків.

Уявіть, що з ростом
популярності соцмереж,

до них долучається
все більше і більше підлітків,

і все більше вони потерпають
від цькування в мережі.

То чому ж їх цькують?

Погляньте, я може і упереджена,
але я повністю впевнена,

що діти - не лихі дияволи
з жорстокими намірами.

Не знаю як ви,
але я в цьому переконана.

А як щодо дорослих?
Вони дружелюбні чи грубі у соцмережах?

Коли справа дійшла до дорослих,
я не була повністю впевнена.

Тому я провела дослідження,
щоб це вияснити.

Тож, торік моїм шкільним науковим експериментом

була перевірка того, як вік впливає

на бажання надсилати образливі повідомлення
у соцмережах.

Що я дізналась?

Молодша вікова група
віком від 12 до 18

була на 40% більш схильною до цього,

ніж старша група.

Ну добре, ці результати навіть
мене не здивували.

Але ж чому це так?

Чому молодша вікова група

настільки схильна до цькування?

Я розпочала низку досліджень

і одного разу наткнулась на статтю,

у якій було речення,
що назавжди змінило

моє ставлення до цієї проблеми.

Там було написано:
"Мозок підлітка -

як машина без гальм".

Висока швидкість. Гальм немає.

Без роздумів. Без обмірковування.

Ми просто робимо.
Чому так?

Наш мозок трохи дивний.

Він розвивається,
починаючи із задньої частини,

тобто передня частина нашого мозку

не є повністю розвиненою
аж до 25-річного віку.

Чому це стає проблемою?

Префронтальна кора головного мозку

контролює навички, потрібні
для прийняття рішень,

необдуманих, імпульсивних рішень,

бурхливих емоцій.

Отже, ось чому підлітки
роблять і не думають.

Вони просто роблять,
незважаючи на те,

чи це випити 15 баночок
Red Bull на спір,

чи пропустити екзамен з англійської,

чи ще щось шалене.

Ми фактично не думаємо
перед тим, я щось зробити.

Тоді я поділилась цим з подругою.

Я сказала:
"Ти знаєш, це жахливо".

Вона відповіла: "Трішо,
я захоплююсь твоєю самовіддачею,

але останні 15 хвилин ти
говорила про це так,

наче щойно про це дізналась.

Це серйозна проблема,
але на сторінках у соціальних мережах

вже намагаються це зупинити".

І тоді я сказала: "О, дійсно. Ти маєш рацію".

Та згодом я дізналась, що те,
що роблять соцмережі,

це взагалі нічого.

Їхній спосіб - це метод
"Припини, заблокуй та розкажи".

Ти припиняєш це робити,
через жертву

ти блокуєш того, хто цькує,

і одразу ж повідомляєш про це
батькам чи опікунам.

Звучить досить розсудливо.

Але насправді все відбувається так:

підлітки трохи бояться розповідати про те,

що стали жертвами Інтернет-цькування.

Дослідження показало, що у 9 з 10 випадків

жертви нікому не розповідають
про цькування.

Крім того,
для чого змушувати жертву

блокувати того, хто її цькує?

Чому б не змінити поведінку,
саме цькування у мережі?

Це мене розізлило.

Не існувало єдиного ефективного способу
зупинити цькування онлайн.

Воно перетворювалося на
неоголошену пандемію,

яка впливала на мільйони людей
по цілому світі.

Тоді у мене виникла ідея.

Зі свого дослідження я дізналась,
що підлітки не думають

перед тим, як робити, так?

То може вони не думали, а просто писали?

Тоді що, якщо я дам їм шанс

подумати про те, що вони робили?

Коли підліток намагався б написати
образливе повідомлення у соцмережах,

я б така: "Ей! Зачекай.

Ти збираєшся написати комусь
образливе повідомлення.

Воно може завдати їм болю.

Ти дійсно цього хочеш?"

Чи вони хотіли б усе ще це зробити?

Я й уявлення не мала,
але мала намір дізнатись.

Тож, торік я використала свої
наукові та технологічні навички

та створила дві комп'ютерні програми.

Фактично, вони могли порівнювати

чи попередження, яке спонукало підлітків

подумати про свої дії,

насправді зменшувало їхнє бажання
писати образливі повідомлення.

Отже, десь 4 чи 6 тижнів
я практично жила у місцевій бібліотеці.

Всі на мене завжди так дивно дивились,

але знаєте, воно було того варте.

Я змогла отримати 1500
правдивих одиниць інформації.

Що ж я дізналась?

У 93% випадків, коли підлітки
отримували попередження

"Ей! Ти збираєшся написати
образливе повідомлення",

вони передумували.

Я змогла зменшити їхнє бажання це робити

з 71,4% до 4,6%.

(Захоплені вигуки)
(Оплески)

Подумати тільки!

Моє дослідження показало,
що обмірковувати, перш ніж писати,

обмірковувати, перш ніж опубліковувати,

та обмірковувати, перш ніж заподіяти шкоду,

це дієвий довгостроковий метод
припинення цькування в Інтернеті,

на самому початку, доки шкоду ще не заподіяно.

Тому я рада повідомити, що проект
Rethink став неймовірно популярний.

Всього кілька тижнів тому
я взяла участь у науковому конкурсу Google Science Fair

зі своїм дослідженням. І стала фіналісткою.

І також на даний час ...

(Оплески)

Дякую.

(Оплески)

І також на даний час
у мене є тимчасовий патент на цю ідею.

Тому зараз моя основна мета -

вивести його на інший рівень

та зупинити цькування в Інтернеті.

Зараз я невтомно працюю

над створенням розширення
для браузера Chrome

та додатка для мобільних операційних систем.

Так Rethink можна буде поширити по світу

та зупинити цькування в мережі,
поки шкоду не заподіяно.

Одного разу Стів Джобс сказав:

"Просте може бути важчим, ніж складне.

Первинне - складнішим, ніж похідне.

Але коли ви це усвідомлюєте,
воно цього варте,

бо вам під силу всі висоти".

Він абсолютно правий.

Rethink довів,
що в ті кілька секунд,

коли ви вирішуєте -
натискати "опублікувати" чи ні,

ті кілька секунд
мають величезне значення у майбутньому.

Тому, коли хочете опублікувати
образливе повідомлення

про товсту дівчину,
що сидить за партою перед вами,

чи про набридливого начальника,

на кону може стояти
життя дівчини

або ваша робота.

Тому я закликаю вас усіх:

думайте до того, як шкода заподіяна.

У цьому глобалізованому світі

ми дуже рідко пам'ятаємо,
що потрібно сповільнитись,

зупинитись та подумати про те,
що ми робимо.

Ми опубліковуємо повідомлення,

і воно є вагомим.

Тому завжди обдумуйте свої рішення.

Думайте, перш ніж писати,

перш ніж заподіяти шкоду.

Дякую.

(Захоплені вигуки)
(Оплески)