Настав час жінкам балотуватись на пост президента

З теплом та дотепністю Халла Томасдоттір ділиться досвідом того, як їй вдалось подолати упереджене ставлення ЗМІ, змінити напрямок політичних дебатів та здивувати населення всієї країни, висунувши свою кандидатуру на пост президента Ісландії і тим самим надихнути молоде покоління лідерів. «Ми можемо стати тими, на кого дивимось, — каже вона. — Важливо, щоб жінки балотувались на керівні посади».

Я почуваюся неймовірно щасливою,

що народилася в країні,

яка вважається найкращою в світі

для жінок.

У 1975 році, коли мені було 7 років,

жінки Ісландії вийшли на страйк.

Того дня вони не працювали,

незважаючи на те,
чи були вони працевлаштовані,

чи займались домашнім господарством.

Вони дійшли до центру Рейк'явіку –

а взяли участь в марші 90% жінок –

і в мирі та єдності

просили рівності.

Того дня в Ісландії все зупинилось,

тому що ніщо не буде працювати,
коли не працюють жінки.

(Оплески)

П'ять років потому Ісландія наважилась

стати першою країною в світі,

де демократичним шляхом була
обрана жінка-президент.

Я ніколи не забуду того дня,

коли Президент Віґдіс,
мати-одиначка, яку ми називаємо на ім'я,

після перемоги вийшла
на балкон свого будинку

разом з донькою.

(Оплески)

Ця жінка стала неймовірним прикладом

для мене і для кожного,
хто ріс у той час,

включаючи хлопчиків.

Вона часто ділиться історією про те, як
через декілька місяців після виборів

до неї підійшов маленький хлопчик

і запитав: "Чи може хлопчик,
коли виросте, стати президентом?"

(Сміх)

Приклад для наслідування
дійсно має значення,

але попри такі переконливі приклади,

за які я дуже вдячна,

коли я збиралась
балотуватись в президенти,

моя перша думка була:
"Хто я така, щоб балотуватись?

Хто я така, щоб стати президентом?"

Виявляється, що жінки

менш схильні балотуватись,
на відміну від чоловіків.

Проведене в США
в 2011 році дослідження

показало, що серед бажаючих
балотуватися на пост президента,

62% становлять чоловіки,
і лише 45% – жінки.

Різниця в 16%

існувала і за десять років до цього.

Це дуже прикро,

адже світу, я вважаю,
дуже потрібні жінки-лідери

і більш принципове лідерство

загалом.

Тож моє бажання балотуватися

звелося до того,

що я відчула,

що повинна це зробити,

навіть не маючи ніякого
досвіду в політиці,

я мала діяти, і зробити свій
внесок у творення

розумного та стійкого світу

для наших дітей,

світу, в якому хлопчики та дівчатка

зможуть бути тими, ким вони захочуть.

Для мене це був довгий шлях.

Дивовижний шлях.

Спочатку було 20 потенційних кандидатів.

Лише 9 відповідали вимогам,

але зрештою нас залишилось
тільки четверо,

троє чоловіків і я.

(Оплески)

Але це ще не найдраматичніший момент.

Ви можете подумати,
що драма тут, у США,

але я можу ...

(Сміх)

Я можу вас запевнити, що
в нас, в Ісландії, була своя драма.

Наш президент, який займав
свою посаду протягом 20 років,

оголосив, що він не буде балотуватися,

і можливо, саме це дало поштовх

багатьом кандидатам взяти участь.

Але пізніше він змінив своє рішення,

коли наш прем'єр-міністр подав у відставку

через сумнозвісні "Панамські документи",

в яких були згадані він та його родина.

Внаслідок цього спалахнули протести,

і діючий президент вирішив,
що країні потрібен лідер, якому довіряють.

Через декілька днів його дружина
та компанії її родини

також були виявлені
в "Панамських документах",

тож він також вийшов
з президентської гонки.

Перед цим він заявив,

що є два кваліфікованих чоловіка,

яких він вважає здатними
зайняти його місце.

Тож 9 травня, за 45 днів до виборів,

ситуація для мене була не найкращою.

Про мене навіть не писали газети.

Згідно опитування, я мала 1% голосів

і це все одно було більше,

ніж досягала будь-яка
інша з жінок-кандидатів.

Було б применшенням сказати, що мені
треба було неймовірно багато працювати,

щоб отримати своє місце за столом

і доступ до телебачення,

тому що телекомпанії вирішили,
що до перших теледебатів

допустять лише тих,
хто, згідно опитувань,

набрав 2,5% і більше голосів.

В день перших теледебатів я дізналась,

що візьму в них участь
ще з трьома чоловіками,

а під час прямого ефіру виявилось,

що я отримала саме 2,5% голосів
в день перших теледебатів.

(Оплески)

Отож, труднощі.

Основними труднощами,
з якими мені довелось зіткнутись,

були ЗМІ, підтримка партії та гроші.

Розпочну з медіа.

Коли мова йде про ЗМІ
та політику, хтось скаже,

що стать не має значення.

Я не можу з цим погодитись.

Мені було важче отримати
доступ до ТБ та ефірний час, ніж чоловікові.

Наприклад, лідируючий кандидат
з'явився на екрані

87 разів упродовж
передвиборчого місяця,

тоді як я з'явилась лише 31 раз.

І я не кажу, що ЗМІ роблять це свідомо.

Я вважаю, що це пов'язано
з несвідомим упередженням,

тому що в ЗМІ, так само, як і всюди,

існує як свідоме,
так і несвідоме упередження,

і ми повинні мати мужність говорити
про це, якщо ми хочемо щось змінити.

Коли я врешті з'явилась на екрані,

перше запитання, яке мені задали, було:
"Чи збираєтесь Ви здатися?

І це питання було справді складним.

Враховуючи динаміку
з 1% до 2,5% в опитуваннях,

все стає зрозумілим.

Та ЗМІ справді дуже важливі,
і щоразу, коли я з'являлась на ТБ,

ми спостерігали і відчували зростання
підтримки виборців,

тож я знаю не з чуток,
яке це має значення

і чому ми повинні говорити про це.

Я була єдиною з
фінальної четвірки кандидатів,

чиє інтерв'ю так і не з'явилось
на перших шпальтах.

Іноді мене ігнорували під час
спілкування з іншими кандидатами,

мене не згадували в
репортажах про вибори.

Так, я мала справу з цим,

Але нехай компліментом
ісландським ЗМІ буде те, що

мої зачіска та костюм
майже уникнули обговорення.

(Оплески)

Подяка їм.

Але я отримала
й інший важливий досвід.

Я балотувалась
як незалежний кандидат,

без підтримки політичної партії
чи іншої сили.

Хоча нестача досвіду

і нестача доступу до ресурсів

дорого коштували нашій кампанії,

але це дозволило нам здійснити
нововведення і змінити нашу політику.

Ми вели позитивну кампанію

і цим, можливо, змінили
загальний тон виборів.

Можливо, мене так мало
показували на ТБ

через те, що я хотіла проявити
повагу до інших кандидатів.

Коли доступ до ЗМІ
направду виявився таким складним,

ми запустили свої власні ЗМІ.

Я вела прямі включення в Facebook,

де виборці могли ставити запитання
і я одразу ж на них відповідала.

Всі запитання і відповіді
ми розмістили в Facebook,

тому що вирішили, що
прозорість дуже важлива,

якщо хочеш завоювати довіру.

А коли виявилось, що привернути
увагу юних виборців складно,

я почала використовувати Snapchat.

Молодь навчила мене,
як ним користуватись,

і протягом останнього етапу кампанії я вже
використовувала всі фільтри Snapchat.

Мені довелось робити це жартома і
з терпінням, тому що я нічого не вміла.

Але завдяки цьому в нас з'явились
прихильники серед молоді.

Тож цілком можливо вести
інші типи кампаній.

Проте неможливо говорити про політику,
не згадуючи при цьому гроші.

Мене це засмучує, але це правда,

і на відміну від інших кандидатів,
ми мали менше грошових ресурсів.

Частково так сталось через те,

що мені було важко просити
когось про фінансову допомогу.

Можливо, в мене були амбіції –
зробити більше за допомогою меншого.

Дехто скаже, що це дуже по-жіночому.

Маючи третину всіх ЗМІ
та третину фінансових ресурсів,

лише з командою активістів,
але дивовижною командою,

нам вдалось здивувати всіх в ніч виборів,

коли з'явилися перші цифри.

Я сама була здивована,
як видно на цьому фото.

(Сміх)

Згідно перших результатів,

я йшла пліч-о-пліч з
лідируючим кандидатом.

(Вітання)

Зарано, тому що я не
не досягла першого місця,

але прийшла другою,

це був довгий шлях від 1% голосів

до майже третини голосів всіх виборців,

результати виборів значно
перевершили результати опитувань,

тобто я отримала на 10% більше, ніж
це було під час останнього опитування.

Дехто називав мене
справжнім переможцем виборів,

і багато хто закликав
мене балотуватися знову.

Але те, чим я насправді пишаюсь –

це знання того, що я отримала

пропорційно вищий відсоток
голосів серед молоді

і багато людей надихнули мою доньку
балотуватися в 2040 році.

(Оплески)

Зараз їй 13 років,

і раніше вона ніколи
не була на телебаченні.

В день виборів її постійно
показували по телевізору,

вона була розумною, трималась впевнено,

і щиро мене підтримувала.

Мабуть, це найважливіша
частина моєї кампанії.

(Оплески)

Але було ще дещо.

Дівчатка дошкільного віку,
які вийшли на прогулянку,

побачили на автобусній
зупинці плакат

з моїм портретом,
і захотіли його поцілувати.

Аудиторія: Ооооо!

Цього стало достатньо,
щоб усвідомити свою перемогу.

Ми можемо стати тими, на кого дивимось.

Тож забудьте про страх та проблеми.

(Оплески)

Важливо, щоб жінки балотувались,

прийшов час жінок ставати на чолі

чи то організації, чи то країни.

Мені також вдалося справити
враження на ваш журнал "New Yorker".

Я отримала новий епітет –
"живий смайлик щирості".

(Оплески)

Поки що, мабуть, це титул,
яким я пишаюся найбільше.

І причина в тому, що жінок
часто карають

за використання того, що я б
назвала емоційним капіталом,

але я знаю з власного досвіду,
що ми проявляємо себе найкраще

тоді, коли ми його використовуємо.

(Оплески)

І нам потрібно більше.

Ми святкували так,
ніби ми виграли вибори,

тому що ми почувались саме так.

Отже, не обов'язково отримати посаду.

Можна просто почати діяти,

і ти, і твоя родина, і друзі,
і всі ті, хто працював з тобою,

якщо ви зробите все добре,
то отримаєте унікальний досвід.

Ми добре провели час

і я багато чого навчилась,

навіть більшого,
ніж я би могла тут з вами поділитись

за час, який нам сьогодні виділено.

Але запевняю вас,
що це була важка праця.

Я провела багато безсонних
ночей в ті місяці.

Довелось застосувати всю наполегливість
та впертість, щоб не здатися,

але я дечого навчилась
і дізналась це ще тоді, коли отримала 1%:

ти можеш бути успішним тільки тоді,

коли справді прислухаєшся
до свого внутрішнього голосу

і дієш у відповідності з ним.

Як каже моя сестра:

"Можна обдурити свою інтуіцію,

але твоя інтуїція
ніколи не обдурить тебе".

Я думаю, що це дуже важливо,
і ви всі знаєте,

що головне на будь-якому шляху –

це команда, з якою ви долаєте шлях.

Це означає оточити себе людьми,
які поділяють ваші цінності, ваше бачення,

але в той же час відмінні від вас.

Це формула успіху для мене,

і мені пощастило з чудовим чоловіком,

він тут сьогодні,

і з неймовірною родиною –

(Оплески)

і з прекрасними друзями,

всі ми разом активно діяли
на політичній арені,

і досягли того, чого
всі вважали неможливим.

Власне кажучи,
провідний PR спеціаліст,

ще до того, як я прийняла рішення,

сказав мені,
що я зможу отримати 7% голосів.

Я ціную його точку зору,
тому що він, скоріш за все, мав рацію,

і його думка базувалась
на цінному досвіді.

Але в день 1%

я вирішила показати йому,
що він був не правий.

Дуже важливо згадати,
що я постійно не висипалась,

тяжко працювала,
як і вся моя команда.

Ми не зможемо досягнути результату,
якщо не подбаємо про себе.

І це дві речі, які я вважаю
дуже важливими,

а саме – оточувати себе людьми
і практиками, які живлять,

але також важливо,
можливо, навіть важливіше,

мати мужність позбутися людей і дій,

що забирають вашу енергію,

включаючи чудових блогерів
та коментаторів.

Я отримала багато підтримки
від інших людей,

і я вирішила підніматися вгору,
коли інші опускались,

частково завдяки цьому мені вдалось
зберегти сили протягом всього часу.

А коли на мить я втрачала свої сили,

що ставалось час від часу,
так як би не було важко,

я згадувала, чому я вирішила балотуватись

і як я розпочала свою кампанію.

Я назвала її "4G",

G позначає першу літеру в
чотирьох ісландських словах.

І перше з них – "Garn", користь.

Я балотувалась,
щоб робити хороші справи,

щоб бути корисною,

і я прагнула, щоб лідерство
як служба народу,

була метою і моєю,
й інших людей, задіяних в кампанії.

Інше слово – це "Gleði," або радість.

Я вирішила насолоджуватись
своєю мандрівкою.

Було багато такого, що
я мала винести для себе,

незважаючи на те чи була
досягнута мета, чи ні.

Я з усіх своїх сил намагалась
надихнути інших робити те ж саме.

Третє слово – "Gagnsæi", відкритість.

Я була відкрита для
будь-яких питань.

Я не мала таємниць,

вся інформація була відкрита
в Facebook та на веб-сайтах.

Тому що я вважаю,
що обираючи президента,

виборці заслуговують
отримати відповіді

на всі свої запитання.

І останнє,
що не потрібно пояснювати в цій аудиторії,

але ми керувались принципом Girlpower,
принцип жіночої сили.

(Схвальні вигуки)

Я неймовірно рада,

що наважилась балотуватися,

ризикнути і досягти успіху

на багатьох рівнях.

Я не можу сказати, що було легко,

але я можу сказати,

і я думаю, що вся моя команда
погодиться зі мною,

що воно того було варте.

Дякую вам.

(Оплески)

Дякую.

Дякую.

(Оплески)

Пет Мітчелл: Я поки ще не відпускаю Вас.

Халла Томасдоттір: Яка чудова публіка.

ПМ: Я не можу відпустити Вас,
не сказавши,

що майже всі присутні в залі
вже готові переїхати до Ісландії

і голосувати за Вас.

Звичайно, ми не можемо
там проголосувати,

але ми можемо
отримати від Ісландії

натхнення.

Я маю на увазі, що я достатньо стара, щоб
пам'ятати 1975 рік,

коли всі ісландські жінки вийшли на вулиці

і то дійсно був вагомий крок в
початку жіночого руху.

Ви посилалися на нього раніше.
Я б хотіла нагадати,

щоб ми всі згадали, як це,
коли країна перебуває в стані застою.

І те, що ви можете не знати,

тому що наші американські ЗМІ
не показували ці події,

в понеділок ісландські жінки
знову вийшли на акції протесту. Так?

HT:Так.
PM: Чи можете Ви розповісти нам про це?

HT: Так, через 41 рік
після першого страйку,

ми, мабуть, найкраща країна
в світі для жінок,

але наша робота ще не закінчена.

Тож в понеділок о 14:38

ісландки залишили
свої робочі місця,

тому що це була та година, коли
вони заробили свою платню.

(Оплески)

Що насправді вражає,

так це те, що кількість молоді
серед жінок і серед чоловіків

була значно більшою, ніж раніше,

тому що час зробити так, щоб рівень
заробітної плати не залежав від статі.

PM: Я не буду просити Халлу
поділитися з нами прямо зараз

своїми планами,

але я хочу сказати, що Ви маєте
велику армію волонтерів,

Ви маєте зробити це знову.

Дякую, Халло.

HP: Дякую вам всім.

(Оплески)