Шимпанзе також притаманні почуття та думки. Вони також повинні мати права.

Ви знали, що шимпанзе - це також люди. Гаразд, не зовсім так. Проте адвокат Стівен Вайз витратив 30 років на те, щоб змінити статус цих тварин з "речей" на "істот". Тут річ не в юридичному марнослів'ї; у цій захоплюючій промові він розповідає про те, що для нас, людей, визнати, що такі тварини, як шимпанзе, мають дивовижну пізнавальну здатність, а також змінити своє ставлення до них - це щонайменше наш моральний обов'язок.

Я хочу, щоб ви подивилися на цей олівець.

Це річ. За законом, це річ.

Так само, як ваші книжки або машина.

За законом, це все речі.

Людиноподібні мавпи,
яких ви бачите позаду мене,

за законом є також речами.

Тепер, ось, що я можу робити з тим,
що, за законом, є річчю.

Я можу робити, що мені заманеться ,
з моєю книжкою чи машиною.

Ці людиноподібні мавпи, яких ви бачите.

Фото були зроблені Джеймсом Молісоном,

який написав книгу "Джеймс та інші мавпи".

І він розповідає у своїй книжці про те,
що кожнісінька з мавп,

майже кожна з них, є сиротою,

яка бачила на власні очі,
як помирали батьки.

Вони, за законом, є речами.

Протягом століть існує така собі
велика стіна правосуддя,

що відділяє речі від
фізичних осіб.

З одного боку, законні речі -
невидимі суддям.

Вони не захищені законом.

Вони не мають ніяких юридичних
прав.

Вони є неправоздатними.

Вони є рабами.

З іншого боку тієї стіни - фізичні особи.

Судді звертають увагу на фізичних осіб.

Вони захищені законом.

Вони можуть мати багато прав.

Вони є правоздатними і мають
безмежну кількість прав.

Вони - господарі.

Зараз, усі тварини, які не належать до
людського роду, є законними речами.

А усі люди - це фізичні особи.

Але поняття "людини"
та "фізичної особи"

ніколи не були, і не є зараз,
синонімічними.

Люди та фізичні особи - не синонімічні.

З одного боку,

протягом століть було багато людей,

які були речами.

Раби були речами.

Жінки, діти колись були речами.

Справді, протягом століть істотна частина
боротьби за громадянські права була,

щоб пробити діру в стіні
і почати годувати

цих людських істот через отвір,
щоб вони стали фізичними особами.

На жаль, отвір закрився.

Тепер, з іншого боку - фізичні особи,

до яких відносяться
не лише людські істоти.

Наприклад, є багато фізичних осіб,
які є неживими.

У Сполучених Штатах, ми знаємо,

що корпорації - це фізичні особи.

В Індії, яка ще не здобула незалежність,
суд визнав

індуського ідола фізичною особою,

що й мечеть - фізична особа.

У 2000 році, Індійський Верховний Суд

визнав священні книги
сикхів фізичними особами,

а у 2012 році, зовсім нещодавно,

корінне населення Нової Зеландії
уклало угоду

з владою, за яким річку
проголосили фізичною особою,

яка мала власне русло.

Потім, у 1980 році я читав книжку
Пітера Сінґера,

коли у мене на голові було багато
пишного каштанового волосся,

і ця книжка мене справді зворушила,

адже я став юристом,
щоб говорити за безмовних,

захищати беззахисних,

і я ніколи не розумів, наскільки

ті трильйони, мільярди тварин нелюдської
подоби є беззахисними і безмовними.

Так я почав працювати юристом
із захисту тварин.

До 1985 року я зрозумів,
що намагався зробити щось,

що було буквально неможливо.

Причина в тому, що всі мої клієнти,

усі тварини, чиї інтереси
я намагався захищати,

за законом вважались речами.
Вони були невидимі.

Так нічого не спрацювало б,
а тому я вирішив,

що єдиним, що могло б подіяти,
хоча б на декого,

це почати просовувати ті права через діру
в стіні, яку ми могли б знову відкрити,

і через цей отвір почати переманювати
відповідних тварин нелюдської природи

на протилежну сторону і зробити
їх фізичними особами.

На той час, люди майже не знали або
майже не говорили

про права тварин,

про те, щоб надати тваринам нелюдської
подоби

індивідуальності чи прав, але я знав,
що на це піде багато часу.

Отож, у 1985, я зрозумів,
що це займе близько 30 років

лише для того, щоб я зміг розпочати
хоча б стратегічну судову справу,

довгострокову операцію, щоб змогти
зробити ще один отвір в тій стіні.

Як виявилось, я був досить песимістичним
щодо цього, адже це зайняло лише 28 років.

Щоб почати, нам не лише треба було

писати оглядові юридичні статті,
проводити уроки, писати книжки,

а ще ми повинні були дізнатися
всі найменші тонкощі про те,

як вести судовий процес такої справи.

Спершу, нам треба було знайти причину

наших дій, законну причину наших дій.

І законна причина наших
дій - це механізм,

яким користуються юристи, щоб
аргументувати на суді.

Як виявляється, є один дуже
цікавий випадок,

який трапився майже 250 років тому
в Лондоні і називався

"Сомерсет проти Стюарта", де темношкірий
раб використав законодавство

і перетворився з речі на фізичну особу.

Мене настільки те все зацікавило,
що врешті-решт я написав книжку про те.

Джеймс Сомерсет був 8-літнім хлопчиком,
коли його викрали з Західної Африки.

Він пережив Середній шлях,
та був проданий шотландському

бізнесмену Чарльзу Стюарту з Вірджинії.

20 років після того Стюарт привіз
Джеймса Сомерсета в Лондон,

і як тільки він прибув туди, Джеймс
вирішив, що хоче втекти.

Одне з найпершого, що він зробив,
було прийняття хрещення,

тому що він хотів мати хресних батьків,

тому що кожен раб 18 століття знав,

що одним з основних
обов'язків хресних

є допомога у втечі.

Отож восени 1771 року

Джеймс Сомерсет мав сутичку
з Чарльзом Стюартом.

Ми точно не знаємо, що сталося,
але після цього Джеймс зник.

Розлючений Чарльз Стюарт
найняв ловців рабів,

щоб вони обшукали Лондон,
знайшли його,

повернули втікача назад, але
не до Чарльза Стюарта,

а на корабель, Анна-Марія,
пришвартований в порту,

і він був прикутий до палуби

цього корабля, що мав відпливати
до Ямайки,

де Джеймса мали продати
на невільничому ринку,

і він мав бути приреченим
до трьох або п'яти років рабства,

збираючи цукрову тростину на Ямайці.

Тепер з'являються хресні Джеймса.

Вони найняли найвпливовішого суддю,

Лорда Менсфілда, який був головним
суддею королівського суду,

і вони вимагали, щоб суддя видав наказ
про приведення заарештованого до суду

від імені Джеймса Сомерсета.

Неписаний закон - це вид закону, який

можуть видати англомовні судді, якщо вони
не обмежені статутами та конституцією,

та наказ про приведення заарештованого
до суду, який називається Велике Писання,

з великих літер В та П,

який призначений захищати
кожного, кого

затримали проти його волі. Надається наказ
про приведення заарештованого до суду.

Потрібне розпорядження про
подальше утримання ув'язненого,

а також законно підтверджена причина на
його подальше позбавлення свободи.

Лорд Менсфілд повинен був прийняти
своє рішення відразу,

адже якщо Джеймс Сомерсет
за законом був річчю,

він не мав права на наказ про приведення
його до суду,

адже це було можливо,
якби тільки він був фізичною особою.

Отож Лорд Менсфілд вирішив,

без зайвих думок,
визнати Джеймса Сомерсета фізичною особою,

і видав розпорядження про приведення
заарештованого до суду.

Капітан корабля привів Джеймса.

Слухання справи тривали півроку.

22 червня 1772 Лорд Менсфілд
визнав рабство мерзенним,

і він використав саме слово "мерзенний",

що це є проти загального права,
і він звільнив Джеймса.

Тоді Джеймс Сомерсет піддався
законному перетворенню.

Вільний чоловік, який вийшов із зали суду,

виглядав точнісінько як раб,
який туди колись зайшов,

але завдяки закону
у них більше не було нічого спільного.

Наступне, що ми зробили, щодо проекту про права людиноподібних,

який я заснував, ми почали думати
про принципи та цінності,

які ми хотіли пред'явити судді.

Які ж принципи та цінності вони
усмоктали з материнським молоком,

чи може яких їх навчили в юридичній школі,
чи використовують вони їх щодня,

чи вірять у них усім своїм серцем --
і ми обрали свободу та рівність.

Право свободи - це такий вид права,
яке можна отримати,

в залежності від того, як ви створені,

і основне право свободи
захищає основний інтерес.

І в неписаному законі найвищий інтерес -

це права на свободу думки та
волевиявлення.

Вони настільки потужні, що
в країні єдиного права,

якщо ви підете в лікарню і відмовитеся
від медичного лікування,

яке може врятувати життя,
суддя не змусить вас до того,

адже вони поважатимуть ваше волевиявлення
та свободу думки.

А рівноправ'я - це право,
яке ви можете отримати,

тому що ви є відносно схожі
на ближнього вам,

тобто відносна копія, так би мовити.

Якщо у них є право, а ви такі, як вони,

то ви, значить, маєте право також.

Суди та законодавчі органи завжди
все розмежовують.

Одних включають, інших викреслюють.

Проте ви зобов'язані,
ну хоча б повинні --

та лінія повинна бути проведена
раціонально та в цілях закону.

Проект захисту прав людиноподібних істот
стверджує, що таке розподілення з метою

поневолити не підлеглу нікому істоту
проти її волі,

як наприклад істот, яких ви бачите
позаду мене,

розцінюється як порушення рівноправ'я.

Тоді ми обшукали 80 підвідомчих органів,

на це пішло 7 років, щоб знайти
юрисдикцію,

куди ми могли б подати документи
нашого першого клопотання.

Ми вибрали штат Нью-Йорк.

Потім ми вибрали позивачів.

Ми зупинилися на шимпанзе,

не лише тому, що Джейн Ґудолл
була членом ради директорів,

а тому, що вони всі, і Джейн зокрема,

ретельно вивчали шимпанзе десятиліттями.

Ми знаємо їх надзвичайні
пізнавальні здібності,

і вони також є подібними
до людської подоби.

Отож ми вибрали шимпанзе, і почали тоді
шукати по всьому світу

експертів, які досліджували пізнавальну
здатність шимпанзе.

Ми знайшли таких в Японії, Швеції,
Німеччині, Шотландії, Англії та США,

які написали письмове
показання на 100 сторінок,

в якому вони описали більше 40-а випадків

комплексної пізнавальної здатності,

індивідуальної або колективної,

які свідчили про свободу думки
та волевиявлення.

Вони розповідали про те, наприклад,
що шимпанзе є свідомими істотами.

Проте вони також усвідомлюють,
що вони є свідомими.

Вони знають, що у них є розум.
Вони знають, що інші також мають.

Вони розуміють, що вони є фізичними
особами і вони можуть жити.

Вони розуміють, що вони жили вчора
і житимуть завтра.

Вони можуть задумуватися.
Вони пам'ятають, що трапилося вчора.

Вони можуть прогнозувати завтрашній день,

а через те, це жахливий вчинок - позбавляти
шимпанзе волі, особливо усамітнювати.

Це те, що ми робимо з нашими
найбільшими злочинцями,

точнісінько те ж саме ми чинимо з
шимпанзе, але навіть не задумуючись про те.

У них є навіть здатність
до моральних вчинків.

Коли вони грають в економічні ігри
з людьми,

вони мимовільно приймають справедливі
рішення, навіть якщо це необов'язково.

Вони вміють рахувати.
Вони знають цифри.

Вони можуть виконувати прості
математичні обрахунки.

Вони беруть участь в обговореннях --
або якщо не зачіпати мовні війни,

вони безпосередньо чи опосередковано
втручаються в розмови,

в яких вони звертають увагу
на ставлення тих,

хто з ними говорить.

У них є культура.

У них є матеріальна та соціальна культура.

У них є культура символів.

На Березі Слонової Кості, у тайських
лісах, науковці

знайшли шимпанзе, які використовували
ці камені, щоб розбити

надзвичайно тверду шкарлупу горіхів.

Щоб навчитися, як таке робити, треба
витратити досить багато часу.

Вони дослідили територію і вони дізналися,

що саме ця матеріальна культура,
саме такий спосіб,

ці камені, яким було щонайменше
по 4300 років, передавалися далі

протягом 225 поколінь шимпанзе.

Отож, нам треба було знайти
наших шимпанзе.

Наших шимпанзе,

спершу ми знайшли двох в штаті Нью-Йорк.

Обидва з яких померли задовго до того,
як ми встигли подати документи.

Потім ми знайшли Томі.

Томі - це шимпанзе.
Ви бачите його позаду мене.

Томі був шимпанзе.
Ми знайшли його в тій клітці.

Ми знайшли його у маленькій кімнатці
з багатьма іншими клітками

на трохи більшому складі, на стоянці
в центрі Нью-Йорка.

Ми знайшли Кіко, який був напівглухим.

Ми знайшли Кіко на задньому цементному фасаді
одного з магазинів західного Массачусетса.

А також ми знайшли Геркулеса і Лео.

Вони двоє молодих шимпанзе
чоловічої статі,

яких використовують для біомедичних,
анатомічних дослідів в Стоуні Брук.

Ми знайшли їх.

Таким чином, минулого тижня,
в грудні 2013 року,

Проект захисту прав людиноподібних оформив
три клопотання по території штату Нью-Йорк,

використовуючи такий самий єдиний закон
про приведення до суду заарештованого,

який використовувався у випадку
з Джеймсом Сомерсетом, і ми вимагали

щоб судді надали цей указ некодифікованого
права про притягнення ув'язненого до суду.

Ми хотіли звільнити шимпанзе,

і щоб їх перевезли до "Збережи шимпанзе",

величезного заповідника для шимпанзе
у Південній Флориді,

який включає в себе штучне
озеро з 12-13 островами -

2-3 акри землі - на кожному з яких

живе по 20 шимпанзе.

І тоді ці шимпанзе житимуть життям
шимпанзе,

з іншими шимпанзе у середовищі,
яке дуже нагадувало б Африку.

Тепер ці всі судові справи
все ще тривають.

Ми ще просто поки не знайшли
нашого Лорда Менсфілда.

Але ми знайдемо, знайдемо.

Це довготривала стратегічна судова справа.
Ми знайдемо.

Цитуючи Вінстона Черчілля,

ми гадаємо, що наші випробування
ніколи не закінчаться,

проте вони ще дуже далеко від
початку кінця,

насправді вони можуть бути кінцем початку.

Дякую.

(Оплески)