Як зробити важкий вибір

Виступ, який буквально може змінити ваше життя. Яку кар'єру слід мені обрати? Варто розійтись чи одружитись? Де мені мешкати? Такі значущі рішення можуть бути до болю складними. Але це все через те, що ми думаємо про них неправильно, каже філософ Рут Ченг. Вона пропонує потужну схему для того, щоб ми змогли сформуватись тими, ким є насправді.

Подумайте про важкий вибір, який вам доведеться незабаром зробити.

Він може полягати у виборі між двома кар'єрами:

художника і бухгалтера;

або місці, де будете мешкати: місто чи сільська місцевість;

або ж між двома людьми, з ким із них одружитись.

Ви можете одружитись з Бетті або з Лолітою.

Або це може бути вибір щодо того, чи мати дітей,

чи переїжджатиме хворий тато чи мама разом з вами на нове місце,

чи виховувати дитину, дотримуючись тієї релігії,

яку сповідує ваш партнер,

але, водночас, в котрій він не зміг переконати вас.

Чи пожертвувати ваші заощадження на доброчинність.

Швидше за все, складний вибір, над яким ви думали,

був чимось великим, чимось надзвичайно важливим,

таким, що мало значення для вас.

Важкі вибори, здається, слугують приводом

для мук, заломування рук від відчаю,

скреготіння зубами.

Але, на мою думку, ми не так сприймаємо важкі вибори

і їхню роль у нашому житті.

Розуміння важких виборів

розкриває приховану силу,

якою володіє кожний з нас.

Важким вибір робить те,

як співвідносяться альтернативи.

При легкому виборі

одна альтернатива краща від іншої.

При складному виборі

одна альтернатива краща з однієї точки зору,

а інша - краща з другої точки зору,

але загалом жодна з них не краща за іншу.

Ви мучитесь над тим, чи лишатись і далі

на теперішній роботі у місті

чи докорінно змінити своє життя

і зайнятись привабливішою роботою за містом,

тому що, лишитись на місці - краще з однієї сторони,

переїзд - краще з іншої,

а загалом обидві опції рівноцінні.

Не слід думати, що всі важкі вибори важливі.

Припустимо, ви вирішуєте, що б то з'їсти на сніданок.

Багату клітковиною вівсяну кашу

чи шоколадний пончик.

Що має значення при виборі -

смак і користь для здоров'я.

Вівсянка - краще для вашого здоров'я,

пончик - смакує краще,

але ні те, ні інше загалом не краще між собою,

важкий вибір.

Осмислення того, що незначні вибори

також можуть бути складними,

може зробити так, що важливі важкі вибори здаються не такими вже й неприступними.

Зрештою ми вирішили, чим поснідати,

то, можливо, ми зможемо вирішити,

чи лишатись у місті,

чи докорінно змінити свою роботу, переїхавши за місто.

Нам також не варто думати, що важкі вибори є такими,

бо ми не досить розумні.

Коли я закінчила університет,

не могла визначитися між двома справами життя:

філософія і правознавство.

Мені дуже подобалась філософія.

Багато дивовижних речей можна дізнатись,

будучи філософом,

і при цьому комфортно сидячи у кріслі.

Та ж я зі скромної сім'ї імігрантів,

у якій поняття "розкоші" -

це свинячий язик та сендвіч із джемом

у коробочці для ланчу в шкільні роки,

тому сама думка про те, щоб провести все своє життя,

сидячи в кріслі і просто думаючи про щось,

ну, здавалась мені вершиною

марнотратства і легковажності.

Я підвела риску

і постаралась зважити всі "за"

та "проти" обох варіантів.

Пам'ятаю, як задумувалась,

якби-то я знала, як складеться моє життя, якщо я

оберу ту, або іншу кар'єру.

Якби Бог чи компанія Netflix надіслали мені DVD-диск

про мої обидві можливі майбутні кар'єри, мені було б легше.

Я б порівняла їх з усіх сторін,

я б зрозуміла, що одна з них таки краща

і вибір був би легким.

Але в мене немає DVD-диска

і через те, що я не змогла з'ясувати, котра краща,

я вчинила так, як багато хто з нас чинить при складному виборі:

я обрала найбезпечнішу опцію.

Страх бути безробітним філософом

привів мене до рішення стати юристом

і, як я дізналась,

юриспруденція не зовсім мені підходила.

То було не моє.

Тож зараз я - філософ,

і я пройшла через важкі вибори,

Коли ми постаємо перед складним вибором,

то боїмося невідомого

і не маємо мотивації,

тому що неправильно його собі уявляємо.

Помилковою є думка про те, що у важкому виборі

одна альтернатива дійсно краща за іншу,

але ми не надто розумні, щоб осягнути котра саме,

і , оскільки ми не знаємо, яка з них, можемо так само

обрати найменш ризиковану опцію.

Навіть коли ми розглянули обидві альтернативи з усіх сторін,

вибір все ще може бути важким.

Важкі вибори є важкими

не через нас чи нашу неосвіченість,

вони важкі через те, що немає найкращої опції.

Якщо немає найкращої опції,

якщо на терезах ми не побачимо переваги однієї

альтернативи над іншою,

тоді, неодмінно, обидва варіанти однаково хороші.

Тому, можливо, варто відзначити, що важкі вибори

знаходяться між однаково хорошими опціями.

Так не може бути.

Якщо альтернативи однаково хороші,

то вам слід просто підкинути монетку,

і, здається, помилково думати,

що варто обирати між двома кар'єрами,

де мешкати, з ким одружитись: Кинь монетку.

Є інший привід вважати,

що важкі вибори не знаходяться

між однаково хорошими опціями.

Уявіть, що маєте зробити вибір між двома роботами:

можете бути менеджером інвестиційного банку

або художником-графіком.

При такому виборі досить багато речей мають значення,

як, наприклад, той факт, щоб робота подобалась,

досягнення фінансового забезпечення,

мати час на виховання дітей і т. д.

Можливо, професія художника відкриває перед тобою

сучасні авангардні форми

образного вираження.

Можливо, кар'єра банкіра

відкриває тобі

найновітніші форми фінансової маніпуляції.

Уявіть дві кар'єри, які вам подобаються,

і обидві однаково хороші.

Тепер припустіть, що одну з них ми трохи покращили.

Уявіть, що банк, в якості заохочення,

додає по 500 доларів щомісяця до вашої зарплати.

Чи буде тепер вам банківська робота подобатись більше

за роботу художника?

Не обов'язково.

Вища платня робить банківську роботу

привабливішою, ніж до того,

але, можливо, цього не достатньо,

щоб вважати професію банкіра кращою за художника.

Та ж, якщо покращення однієї з робіт

не робить її кращою від іншої,

то ці дві професії з самого початку

не були однаково хорошими.

Якщо почати з двох речей, які рівноцінно хороші,

і одну з них покращити,

то згодом вона повинна бути кращою за іншу.

Але так не є при складному виборі.

Отже, у нас є головоломка.

Є дві вакансії.

Ні одна не краща за інщу,

ані однаково хороші.

То як ми будемо обирати?

Здається, щось тут не так.

Можливо, сам вибір є проблематичним

і порівняння неможливе.

Але такого не може бути.

Це не те саме, коли ми намагаємось обрати між

двома непорівнюваними речами.

Ми зважуємо переваги двох робіт, врешті-решт,

не достоїнства числа дев'ять

і тарілки смажених яєць.

Порівняння спільних переваг двох професій -

те, що ми можемо зробити

і те, що часто робимо.

На мою думку, проблема виникає

через те, що ми робимо необдумані

припущення відносно величини.

Ми несвідомо припускаємо, що такі величини,

як справедливість, краса, доброта,

є подібними до наукових величин:

довжини, маси та тиску.

Візьміть будь-яке порівняльне питання, яке не стосується цінності,

таке, як-от, яка з двох валіз важча.

Тут можливі тільки три варіанти.

Вага одної більша, менша

чи рівна вазі іншої.

Характеристики на кшталт ваги можуть бути представлені

дійсними числами - один, два, три і т.д. -

і є лише три можливих порівняння

між двома дійсними числами.

Одне число більше, менше

чи рівне іншому.

З цінностями не так.

Живучи в добу постпросвітництва,

ми схильні припускати,

що наукове мислення містить ключ

до всього важливого у нашому світі,

але світ цінностей

різниться від світу науки.

Речі одного світу

можуть бути визначені дійсними числами.

А речі іншого світу - ні.

Не варто думати,

що світ довжини та ваги,

має таку ж структуру, як і світ обов'язку,

того, що ми маємо зробити.

Тож, якщо те, що має значення для нас -

задоволення дитини, любов до вашої половинки -

не можуть бути представлені дійсними числами,

тоді немає підстав вірити,

що у виборі є тільки три можливих варіанти -

одна альтернатива краща, гірша чи рівноцінна

іншій.

Нам треба ввести нове, четверте відношення

поза тим, що є кращим, гіршим чи рівним,

таке, що описує, що відбувається при складному виборі.

Я б сказала, що альтернативи

нарівні.

Коли альтернативи нарівні,

велике значення має те, котру ви оберете,

але одна альтернатива не краща за іншу.

По правді кажучи, альтернативи,

як і цінності,

знаходяться в одній площині,

водночас будучи зовсім іншими

величинами.

Тому вибір важкий.

Розуміння складних виборів у такий спосіб

відкриває те, що ми й самі не знали про себе.

Кожен з нас має силу

робити певні обґрунтування.

Уявіть світ, у якому кожен вибір, з яким ви стикаєтесь,

є легким,

тобто, найкраща альтернатива завжди є.

Якщо є найкраща альтернатива,

то вона і є тою, котру варто обрати,

оскільки бути розважливим -

значить робити краще, а не гірше,

обираючи те, на що у вас найбільше підстав.

У такому світі

у нас було б найбільше причин

одягати чорні шкарпетки замість рожевих,

їсти вівсянку замість пончиків,

жити у місті, а не за містом,

одружитися з Бетті замість Лоліти.

Світ, повний лише легких рішень,

робив би нас рабами причин.

Коли ви думаєте про це,

важко повірити,

що надані причини

диктують, чому ви повинні

займатись саме тим хоббі, яким займаєтесь,

жити у точно такому будинку, в якому живете,

працювати на точнісінько такій роботі, на якій працюєте.

Замість того, ви стикаєтесь з альтернативами,

які, будучи рівноцінними, є важким вибором

і ви самі собі виводите причини,

щоб обрати те хоббі, той будинок і ту роботу.

Коли альтернативи рівноцінні,

то наявні у нас причини,

які визначають, чи робимо ми помилку,

не вказують, як діяти.

У цьому випадку

ми використовуємо

нашу стандартну силу,

щоб створити причини для себе,

щоб зробити себе

такою людиною,

якій більше подобається жити за містом,

ніж у місті.

Коли ми обираємо між

рівнозначними опціями,

то можемо зробити щось дійсно видатне.

Ми можемо поставити самих себе поза опцією.

Ось де я.

Ось хто я. Я створена для банківської справи.

Я - для шоколадних пончиків.

Ця відповідь, при складному виборі,

є раціональною,

але вона не нав'язана доводами, які нам дані.

Навпаки, її підтримують доводи, які придумали ми.

Коли ми вигадуємо причини для себе,

щоб воліти стати такою особистістю, а не іншою,

то стаємо тими, ким є.

Можна сказати, що ми стаємо авторами

свого життя.

Тож, коли перед нами постає важкий вибір,

не потрібно битись головою об стіну,

намагаючись зрозуміти, котра альтернатива краща.

Найкращої альтернативи немає.

Замість того, щоб шукати причини зовні,

нам варто шукати їх всередині:

Ким я маю бути?

Ви могли вирішити бути банківським працівником, який мешкає за містом,

носити рожеві шкарпетки і любити вівсянку,

а я могла вирішити бути художником, який любить пончики,

мешкає у місті і носить чорні шкарпетки.

Що ми робимо при важкому виборі,

залежить тільки від нас самих.

Люди, які не використовують свою силу при важкому виборі,

є особами, що не мають постійної роботи.

Всі ми знаємо таких людей.

Я пішла за течією і стала юристом.

Я не скористалася свободою вибору.

Адвокатська практика була не для мене.

Люди без постійного місця роботи дозволяють світові

написати історію їхнього життя.

Вони дозволяють механізмам нагороди та покарання --

погладжуванням по голові, страху, легкості предмета вибору -

визначати, що вони роблять.

Важкий вибір

змушує нас задуматись,

який життєвий шлях обрати,

і зробивши цей вибір,

ви стаєте саме тою особою, яку обрали.

На відміну від переживань агонії та страху,

важкий вибір є для нас хорошою нагодою

пізнати особливість

людської природи -

причини, які визначать наші вибори

як правильні чи неправильні,

інколи не спрацьовують,

і саме в цей момент, стоячи перед важким вибором,

ми маємо силу,

щоб створити причини для себе самих

задля того, щоб стати тими особистостями, якими є.

І тому важкий вибір - не прокляття,

а благодать.

Дякую.

(Оплески)