Як вберегти від занепаду міста, що швидко розростаються

У всьому світі рівень насилля зменшується, але в густонаселених містах сходу, таких як Алеппо, Бамако та Каракас, насилля набирає обертів, завдяки торгівлі наркотиків, масовій безробітністі та громадському неспокою. Дослідник з питань безпеки Роберт Маґґа звертає нашу увагу на ці так звані "нестабільні міста", міста з надзвичайно швидким ростом населення, де інфрастуктура слабка, а уряд часто недієздатний. Він вказує на чотири групи високого ризику у таких містах та пропонує шляхи для змін у них.

Можна знизити смертність
від насильства у всьому світі

на 50 % в наступні 30 років.

Все, що потрібно зробити -
знизити річний відсоток вбивств на 2.3%

і ціль буде досягнено.

Ви мені не вірите?

Що ж, провідні епідеміологи
і кримінологи у всьому світі

схиляються до того,
що ми можемо, і я їм вірю,

за умови, що ми звернемо увагу на наші
міста, особливо на найбільш вразливі.

Знаєте, я багато про це думав.

За останні 20 років я працював

в країнах і містах, які просто
загрузли в конфліктах,

насиллі, тероризмі, а інколи і в їх
віроломній комбінації.

Я відстежував контрабандистів зброї
від Росії до Сомалі.

Я працював з воєначальниками
в Афганістані та Конго.

Я рахував трупи в Колумбії, на Гаїті,
в Шрі-Ланці і в Папуа Новії Гвінеї

Хоча необов'язково бути
на війні, щоб відчути,

що наша планета стрімко виходить
з-під нашого контролю.

Таке відчуття, що міжнародна
нестабільність стає нормою.

Але я хочу, щоб ви придивились
поближче,

і, думаю, ви побачите, що географія
насилля змінюється,

не так наші держави, охоплені
конфліктами і насильством

як наші міста: Алеппо, Бамако, Каракас,
Ербіль, Мосул, Тріполі, Сальвадор.

Насильство мігрує до мегаполісів.

Можливо, цього і слід очікувати?

Адже більшість людей сьогодні проживають
не в сільській місцевості, а в містах.

Тільки 600 міст, включаючи 30 мегаполісів,
відповідають за 2/3 всесвітнього ВВП.

Коли ж справа доходить до міст,

розмова контролюється Заходом,

а саме: Північною Америкою, Австралією
Західною Європою і Японією,

країни, в яких насильство знаходиться
на історично низькому місці.

Як наслідок - прихильники міста вихваляють
тріумф міст,

їх творчу еліту та мерів, які
будуть правити світом.

Що ж, я сподіваюсь, що мери колись
та будуть керувати світом,

але факт залишається фактом:

зовсім не ведуться розмови про те,
що відбувається на Сході.

Під Сходом я маю на увазі
Латинську Америку, Африку, Азію,

де насильство в деяких
випадках зашкалює,

де інфрастуктура занадто розширена,

і де влада інколи - це лише
мрія, а не реальнітсть.

Поговоримо про дипломатів, і про
спеціалістів та експертів з розвитку,

які визначили 40-50 нестабільних країн,

які сформують систему безпеки
в 21-му столітті.

На мою думку, саме ці нестабільні міста
визначать майбутнє порядку і хаосу.

А все тому, що військові та
гуманітарні дії

сконцентруються в наших містах,

і боротьба за розвиток,

яка може мати різні назви:
будь-то викорінення бідності,

світова охорона здоров'я, боротьба
зі змінами клімату.

Ми або переможемо, або будемо переможеними
в нетрях міст різних країн.

Тепер я хочу поговорити
про мегаризики,

які, гадаю, визначать поняття
нестабільності в наш час,

і якщо ми зможемо до кінця
вивчити їх, думаю,

ми зможемо щось зробити
зі смертоносною проблемою насильства.

Тож дозвольте мені розпочати
з хорошої новини.

Відомо, що ми живемо
в найспокійніший момент в історії людства.

Стівен Пінкер та інші показали,
що інтенсивність та частота конфлікту

дійсно нечувано низька на даний момент.

З іншого боку, маємо Газу,
Сирію, Судан, Україну,

де конфлікти страшні, просто
жахаючі,

але це лише приклад незначного
відхилення

за 50 років незмінного спаду насильства.

До того ж, зараз ми спостерігаємо
значне зменшення кількості вбивств.

Мануель Айзнер та інші довели,

що протягом декількох століть
спостерігався значний спад вбивств,

особливо на Заході.

Більшість міст на Півночі сьогодні в
100 разів безпечніші, ніж 100 років тому.

Ці два факти - зменшення кількості
збройних конфліктів і вбивств -

одні з найбільш видатних,

хоча не таких відомих, досягнень
людської історії,

і нам слід цим захоплюватись,
правда ж?

Ну ... чи не слід.

Адже існує наступна проблема:
ці два лиха все ще з нами.

Справа в тому, що 525 000 людей -
чоловіків, жінок, хлопчиків та дівчаток -

кожного року вмирають насильницькою
смертю.

Дослідження, яке я робив разом
з Кейт Краус та іншими,

показало, що від 50 000 до 60 000
людей жоростоко вбивають на війні.

Інші, а це десь 500 000 людей, вмирають
поза зонами конфлікту.

Іншими словами, людей, які вмирають не
в зоні війни, в 10 разів більше.

Потрібно зазначити, що насильство
рухається в східному напрямку,

до Латинської Америки та Кариб,

до території Центральної
та Східної Африки,

та до частин Середнього Сходу і
Центральної Азії.

40 з 50 найнебезпечніших країн
світу знаходяться

саме тут, в Латинській Америці,

13 у Бразилії,

а най-найнебезпечніший - Сан-Педро-Сула,
друге по велечині місто в Гондурасі,

з приголомшливою статистикою: 187 вбивств
на 100 000 чоловік.

Це в 23 рази більше
середнього світового рівня.

Якщо насильство змінює
географічний напрямок,

воно водночас змінює
світову топографію,

адже, коли справа стосується міст,
світ не є плоским,

як полюбляє говорити Томас Фрідман.

Він стрижнеподібний.

Домінування міста як основного
місця проживання,

найвизначніша зміна
в історії демографії,

і все це так швидко відбулося.

Ви знаєте статистику, правда ж?

На сьогодні населення Землі
складає 7.3 мільярдіа;

до 2050 року буде вже 9.6 мільярда.

Але задумайтесь над наступним:

На початку 19 століття, одна людина з 30-ти
проживала в містах,

зараз одна з двох,

в майбутньому майже кожен
буде жити в місті.

І таке поширення урбанізації
зовсім не буде рівномірним.

Переважна більшість переселень,

а це 90%, відбудеться в містах Сходу.

Тож географи та демографи міст

говорять, що необов'язково
розмір чи густина населення міст

визначають рівень насилля.
Зовсім ні.

Населення Токіо 35 мільйонів,

це найбільше, а дехто скаже, що
і найбезпечніше місто у світі.

Тому важлива лише швидкість
росту урбанізації.

Я називаю це турбо-урбанізацією, і це одна
з основних причин нестабільності.

Щоб показати, наскільки неймовірне
зростання цих міст,

уявити масштаб турбо-урбанізації,
я приведу приклад міста Карачі.

В 1947 населення Карачі було 500 000
чоловік. Галасливе і метушливе місто.

Зараз його населення складає 21 мільйон,

і якщо не брати до уваги
3/4 ВВП Пакистану,

це одне з найбільш
насильницьких міст Східної Азії.

Дакка, Лагос, Кіншаса,

це міста, які в 40 разів більші, ніж
вони були в 50-х роках.

Тепер подивимось на Нью-Йорк.

Так званому Великому Яблуку знадобилось
150 років, щоб збільшитись до 8 мільйонів.

Сан-Паулу, Мехіко знадобилось
для цього лише 15 років.

Розглянемо, як виглядають ці середні,
великі, мега- та гіперміста.

Яка їхня біографія?

Ну, по-перше, вони достатньо молоді.

В багатьох з них можна побачити
демографічне переважання молоді.

Тепер гарна історія для
випуску новин.

І це пов'язано зі зменшенням смертності
серед дітей.

Та при цьому ми спостерігаємо
переважання молоді.

Це, по суті, означає,

що кількість молоді,
яка живе в нестабільних містах,

набагато більша за тих, хто живе
в здоровіших і багатших містах.

В деяких нестабільних містах

75% населення складають
люди до 30 років.

Тільки подумайте: трьом з
чотирьох ще не виповнилось 30.

Схоже на Пало-Альто на стероїдах.

Тепер, візьмемо для
прикладу Могандішу,

де середній вік 16 років.

Так само в Дацці, Ділі та Кабулі.

А в Токіо? 46 років.

Так само і в більшості міст
Західної Європи.

Звичайно, молодість сама по
собі не означає насильство.

Це лише один з багатьох інших факторів,

але молодість + безробіття
+ неосвіченість,

і що найгірше + чоловіча стать
- це смертельна комбінація.

Всі ці фактори при взаємодії з
фактором молодості

все більше стають причинами
зростання насилля.

Звертаюсь до батьків, які
мають синів-підлітків,

ви ж розумієте, про що я?

Візьмемо для прикладу будь-якого хлопця,

який має буйних друзів,
що разом десь там собі гасають.

Тепер, віднімемо батьків,

віднімемо освіту, обмежимо
будь-які культурні можливості,

трохи додамо наркотиків,
алкоголю та зброї,

розслабимось і будемо спостерігати
за феєрверком.

Наслідки викликають занепокоєння.

Саме тут, в Бразилії, середня
тривалість життя - 73.6 років.

Якщо ви проживаєте в Ріо, що ж,
мені шкода, відніміть 2 від цієї цифри.

Але для молодого, неосвіченого,

безробітного, чорношкірого
чоловіка

середня тривалість життя
складає не більше 60 років.

Є причини того, що молодість та насильство -
вбивці номер один

у цій країні.

Але, знаєте, ситуація в наших містах
не така вже і безнадійна.

Все таки міста - це основа для
різних інновацій,

динамічності, процвітання,
пожвавлення, взаємозв'язку.

Це місця, де збираються
кмітливі люди.

І та молодь, яку я щойно згадав,

вони більше розуміються в комп'ютерах,
більш технічно підковані, ніж раніше.

А такий бурхливий ріст, інтернет,
мобільні технології

означають, що прірва цифрових технологій,
яка розділяє Захід і Схід,

розділяє навіть самі країни,
ця прірва зменшується.

Але як ми вже неодноразово чули,

ці нові технології носять
двоякий характер.

Для прикладу візьмемо органи правопорядку.

Поліція з усього світу починає
використовувати дистанційне спостереження

і збирає дані,
щоб попередити злочин.

Деяки копи можуть запобігти
злочину, до того, як він стався.

План майбутнього злочину
вже тут,

і потрібно бути обережним.

Потрібно ставити проблеми
громадської безпеки

перед правами на приватну таємницю.

Але не тільки, копи
запроваджують нововведення.

Ми чули про незвичайну діяльність
громадських активістів,

які беруть участь в місцевих та
світових заходах,

і це приводить до цифрового протесту
і справжньої революції.

Але найбільше турбують ті
кримінальні угруповання,

які ідуть в онлайн і починають
захоплювати інтернет простір.

В Сьюдад-Хуаресі у Мексиці,
де я працював,

такі організації як Сетас та
Картель Сіналоа

захоплюють соцмережі.

Вони їх використовують для вербування,
продажу товарів,

щоб змушувати, залякувати і вбивати.

Насильство набуває віртуального характеру.

То ж це тільки короткий огляд

швидкоплинної, динамічної
та складної ситуації.

Маю на увазі, що існують інші
мегаризики

які в наш час
характеризують нестабільність,

серед них різниця в прибутках,

бідність, зміна клімату, безкарність.

Але у нас інша серйозна проблема,

в той час, коли деякі міста будуть
процвітати та керувати світовим розвитком,

інші будуть гальмувати цей
розвиток.

Якщо ми збираємось це змінити,
потрбіно розпочати діалог.

Не можна зосереджуватись лише
на стабільних містах, таких як

Сінгапур, Куала-Лампур,

Дубаї, Шанхай.

Потрібно залучити до діалогу
і нестабільні міста.

Можна це зробити почавши
об'єднувати наші нестабільні

міста з містами
більш процвітаючими та могутніми,

підштовхнути їх до процесу навчання
та співпраці,

щоб вони ділилися досвідом,
що працює, а що ні.

Можна привести чудовий приклад
Сальвадору та Лос Анджелесу,

де мери обох міст постійно
об'єднуються, щоб

колишні бандити співпрацювали
з теперішніми бандитами,

пропонують їм приватні уроки, освіту,

а в процесі допомагають створити
перемир'я та припинення вогню,

і було відзначено падіння рівня
вбивств у Сальвадорі,

що було найжорстокішим
містом у світі,

на 50%.

Можна зосередитись на гарячих містах,
так званих гарячих точках.

Місце та розташування дуже важливі,
щоб приборкати насилля.

Ви знали, що лише 1-2% звернень
від перехожих на вулиці

у будь-якому нестабільному місті

може попередити до 99% жорстоких
злочинів?

Візьмемо для прикладу Сан-Паулу,
де я працював.

З найбільш небезпечного міста в
Бразилії воно стало найбезпечнішим,

а все завдяки тому, що в рази збільшили

збирання інформації, віднаходження гарячих
районів, та поліцейські реформи,

і в процесі рівень вбивств впав на 70%
усього за 10 років .

Також потрібно сфокусуватись
саме на вразливих людях.

Як це не трагічно, але молоді, безробітні,
неосвічені чоловіки

мають високий шанс бути вбитими,
або стати вбивцями.

Потрібно розірвати цей цикл насилля

і достукатись до наших дітей,
до наших наймолодших дітей,

підвищити їх самооцінку, а не
таврувати їх ганьбою.

Є чудово розроблена програма,
і я був залучений до її розробки

в Кінгстоні, на Ямайці, та тут, у Ріо,

згідно з якою освітою, роботою,
відпочинком в першу чергу

забезпечують людей
з групи ризику,

в результаті чого в цій групі населення
рівень насилля пішов вниз.

Потрібно зробити наши міста безпечнішими,
всезагальними, придатними для всіх.

Насправді, суспільна злагода має значення.

Мобільність в містах має значення.

Потрібно відійти від моделі поділу людей
на класи, ізоляції,

та від міст зі стінами.

Мій найулюбленіший приклад такої
організації - Медельїн.

Коли в кінці 90-х я жив в Колумбії,

Медельїн був світовою столицею
вбивств, але це змінилось,

а все завдяки спеціальним інвестиціям в
найбідніші і найбільш насильницькі райони

та приєднання їх до районів
середнього класу

за допомогою мережі фунікулерів,

громадського транспорту та
першокласної інфрастуктури,

в результаті менше, ніж за 20 років
вбивства впали на 79 %.

І наостанок поговоримо про технології.

Окрім багатьох перспектив, технології
приховують небезпеку.

Тут ми побачили приклади
незвичайних інновацій,

більшість бере початок з цієї
кімнати.

Поліція захоплюється
прогнозуючою аналітикою.

Громадяни захоплюються вирішенням
питання краудсорсингу.

Навіть моя власна група залучена до
розробки системи,

яка була б відповідальнішою за поліцію,
та підвищила б безпеку серед населення.

Але нам потрібно бути обережними.

Якщо все підсумувати одним реченням:

у насиллі зі смертельним кінцем
немає нічого неминучого,

і ми можемо зробити
наші міста безпечнішими.

Друзі, у нас є можливість, яка буває лише
раз у житті, знизити смертоносне насильство

на половину протягом нашого життя.

Тож у мене лише одне запитаняя:

А чого ми чекаємо?

Дякую.

(Оплески)