Вуличне мистецтво з повідомленням надії та миру

Народившись у Парижі в сім’ї туніських мігрантів, Ель Сід тішиться перебиранням декількох культур, мов і особистостей. Особливо у витворах свого мистецтва, яке возвеличує арабську поезію через вуличне мистецтво та графіті. Ця досить палка промова митця та послідовника TED розкриває його основну мету - створення такого красивого мистецтва, яке не потребувало б перекладу.

2012 року, коли я розписував
мінарет мечеті Джара

у рідному місті Ґабес на півдні Тунісу,

я навіть не міг подумати, що моє графіті
приверне стільки уваги до міста.

Спочатку я шукав стіну в місті.

Так сталося, що мінарет
збудували 1994 року.

Протягом 18 років ці 57 метри бетону
залишалися сірими.

Зустрівши імама вперше, я сказав,
що хочу зробити.

Він зрадів:
"Дякувати Богу! Ти нарешті з’явився".

Він сказав, що роками чекав,

щоб хтось зробив щось зі стіною.

Найдивовижніше те, що імам
не запитав у мене нічого -

про ескіз чи те, що я хочу написати.

У кожній роботі, яку я створюю,
я пишу повідомлення

у власному стилі каліграфіті -
міксові каліграфії та графіті.

Я використовую цитати чи поезію.

Мені здавалося, що для мінарету
доречніше вибрати повідомлення,

яке буде на мечеті, з Корану.

Я обрав цю строфу:

"О, людство, ми створили вас
чоловіками та жінками,

зробили вас народом і плем’ям,
щоб ви пізнавали одне одного".

Це всесвітній заклик до миру,
терпимості та прийняття,

який висвітлюється
у медіа в інший спосіб.

Мене вразило, як місцеві жителі
відреагували на малюнок.

Вони пишалися тим, що мінарет
отримує так багато уваги

від міжнародної преси.

Для імама це був не лише малюнок.

Все має глибше значення.

Він сподівався, що мінарет
стане пам’яткою міста

і привабить людей до цього
забутого міста Тунісу.

Універсальність цього повідомлення -

це сучасний політичний контекст Тунісу,

і той факт, що моє відображення
Корану у вигляді графіті

було важливе.

Це возз’єднало громади.

Об’єднання людей,
майбутніх поколінь,

через арабську каліграфію -

те, чим я займаюся.

Написання повідомлення -
це суть моєї творчої діяльності.

Кумедно, що навіть
арабомовним людям

треба зосередитися, щоб
зрозуміти, що я написав.

Не обов’язково знати значення,
щоб відчути суть.

Я думаю, що арабське письмо дістається
вашої душі швидше, аніж очей.

У ньому присутня краса,
яку непотрібно перекладати.

Я впевнений, що арабське
письмо говорить до кожного:

до вас, до вас, до вас, до будь-кого,

зрозумівши значення,

ви відчуваєте зв’язок.

Я завжди переконуюся,
що повідомлення

завжди доречні до місця,
де я малюю,

але й мають універсальне
значення,

аби кожен у світі
міг знайти зв’язок з ним.

Я народився та виріс
у Парижі, Франція.

Я почав вчити, як писати і читати
арабською у 18 років.

Сьогодні я лише пишу
повідомлення арабською.

Одна з причин, чому це
так важливо для мене -

це реакція, яку я бачу
у всьому світі.

У Ріо-де-Жанейро я переклав
португальський вірш

Габріеля Торреса Барбоса,

який давав прихисток
бідним людям з фавели,

а потім намалював його на даху.

Місцеві жителі були заінтриґовані
тим, що я роблю,

коли я сказав їм значення каліграфії,

вони були вдячні за
приналежність до миру.

У Південній Африці, Кейп Таун,

місцеве населення Філіпі

запропонували мені лише одну
бетонну стіну нетрів.

Це була школа.

Я написав на ній
цитату Нельсона Мандели,

у якій йдеться [арабською]:

"Це здається неможливим до моменту,
коли це зроблено".

Потім прийшов хлопець
і сказав мені:

"Чоловіче, чому ти не
зробив це англійською?"

Я відповів: "Я вважав би ваш коментар
виправданим, якби ви запитали,

чому я не написав це на мові Зулу".

У Парижі колись сталося наступне:
хтось дав розмалювати свою стіну.

Коли він побачив, що я малюю арабською,

то так гнівався, ба навіть істерив,
що навіть вимагав почистити стіну.

Я був злий та розчарований.

Тиждень потому, організатор події
попросив мене повернутися

і сказав, що є стіна якраз навпроти
будинку того чоловіка.

Отже, цей чоловік

(Сміх)

був змушений бачити це щодня.

Спочатку я хотів написати [арабською],

що означає "У твоє обличчя", але

(Сміх)

я вирішив бути мудрішим
і написав: "[арабською]",

що означає: "Відкрий своє серце".

Я справді пишаюся своєю культурою

і намагаюся бути послом
через моє мистецтво.

Я думаю, що можу знищити стереотипи,
які ми всі знаємо,

завдяки арабському письму.

Сьогодні я більше не пишу переклад
повідомлення на стіні.

Я не хочу руйнувати
красу каліграфії,

адже це мистецтво і ти маєш
цінувати це, не знаючи значення,

так само, як ви можете насолоджуватися
музикою інших країн.

Деякі люди розцінюють це,
як відмову чи зачинені двері,

але для мене це запрошення

до моєї мови, моєї культури,
мого мистецтва.

Дякую.

(Оплески)