Історії з будинку для невиліковно хворих діток.
-
0:01 - 0:05Хочу познайомити вас із надзвичайно
мудрими дітками, яких я знаю. -
0:05 - 0:08Але спочатку познайомтеся з верблюдом.
-
0:09 - 0:13Це Кассі, терапевтичний верблюд, який
відвідує одну з наших пацієнток -
0:13 - 0:14у її власній кімнаті,
-
0:15 - 0:16і це прекрасно.
-
0:18 - 0:23Один мій друг розводить верблюдів на своїй
фермі у горах Санта-Крус. -
0:23 - 0:24У нього десь вісім верблюдів,
-
0:24 - 0:26а почав він цим займатися 30 років тому,
-
0:26 - 0:29бо вважав, що коні - це надто нудно.
-
0:29 - 0:33Джон - дуже креативна людина,
-
0:33 - 0:36саме тому ми були хорошими друзями
-
0:36 - 0:37все наше життя.
-
0:38 - 0:43Протягом років я переконувала його
відправляти цих милих пухнастих створінь -
0:43 - 0:46проводити час із нашими
хворими дітками. -
0:47 - 0:50Я дуже здивувалася, коли Джон сказав мені,
-
0:50 - 0:55що верблюди, в середньому,
живуть 40-50 років. -
0:56 - 0:59Більшість діток, з якими я працюю,
-
0:59 - 1:00не доживають і до року.
-
1:02 - 1:05Це фото дитячого будинку
ім. Джорджа Марка, -
1:05 - 1:08першого педіатричного паліативного центру
-
1:08 - 1:10у Сполучених Штатах.
-
1:10 - 1:13Я заснувала його у 2004 році,
-
1:13 - 1:16після того, як багато років пропрацювала
психологом -
1:16 - 1:19у педіатричному відділенні
інтенсивної терапії, -
1:19 - 1:24де я дуже побивалася через недостойну
смерть діток, -
1:24 - 1:26і через те,
як від цього страждали їх рідні. -
1:27 - 1:31Щоразу, коли я говорила з сім'ями
дітей, які помирали, -
1:31 - 1:35я добре усвідомлювала,
що нас оточувало. -
1:35 - 1:39Кімната буквально здригалася,
-
1:39 - 1:44коли потяг гуркотів по рейках
над нашими головами, -
1:44 - 1:48Освітлення в палаті було флуоресцентним
та надто яскравим. -
1:48 - 1:51Монітори пищали, а ліфт
-
1:51 - 1:53голосно сповіщав про прибуття.
-
1:54 - 1:56Ці сім'ї переживали
-
1:56 - 1:59найболючіші моменти їхнього життя,
-
2:00 - 2:03тож я хотіла, щоб у них було
спокійніше місце, де вони -
2:03 - 2:07могли попрощатися з їхніми маленькими
доньками та синами. -
2:07 - 2:09Я вважала,
-
2:10 - 2:14що має існувати краще місце,
-
2:14 - 2:16де діти можуть провести останні
дні свого життя. -
2:17 - 2:18Наш дитячий будинок
-
2:20 - 2:22повен спокою та турботи.
-
2:22 - 2:24Це місце, де сім'ї можуть бути разом
-
2:25 - 2:27та з задоволенням проводити час
з їхніми дітьми, -
2:27 - 2:30багато з яких приїжджають,
щоб набратися сил. -
2:30 - 2:34Дехто приїжджає до нас
протягом багатьох років. -
2:34 - 2:36Таких дітей ми називаємо
постійними пасажирами. -
2:38 - 2:42Замість яскравих та галасливих
лікарняних палат, -
2:42 - 2:45у них комфортні та спокійні кімнати,
-
2:45 - 2:48де можуть жити і їхні родичі;
-
2:48 - 2:50оазис садів
-
2:50 - 2:52та прекрасний ігровий майданчик
-
2:52 - 2:56зі спеціальними спорудами для дітей
з обмеженими можливостями. -
2:57 - 2:59Крихітка Ларс
-
2:59 - 3:03приїхав до нас прямо з
відділення інтенсивної терапії. -
3:04 - 3:08Уявіть, як це - почути жахливі новини,
-
3:08 - 3:10які ніхто з нас ніколи не хотів би почути.
-
3:10 - 3:14Його батькам сказали, що у Ларса
аномалія мозку, -
3:14 - 3:17через яку він не зможе ковтати,
-
3:17 - 3:19ходити, говорити
-
3:19 - 3:21чи розумово розвиватися.
-
3:21 - 3:24Розуміючи, який у нього
малий шанс на виживання, -
3:24 - 3:28його батьки
вирішили зосередитися на часі, -
3:28 - 3:29який вони можуть провести разом.
-
3:30 - 3:32Вони переїхали в один із наших
сімейних номерів -
3:32 - 3:35і цінували кожен день проведений разом,
-
3:35 - 3:36а таких днів було занадто мало.
-
3:37 - 3:40Життя Ларса було коротким, якщо точніше,
-
3:40 - 3:41всього декілька тижнів,
-
3:42 - 3:44але воно було спокійним та комфортним.
-
3:44 - 3:46Він ходив з батьками на прогулянки.
-
3:47 - 3:50А заняття з нашим акватерапевтом
у басейні -
3:50 - 3:52зменшили кількість нападів,
від яких він страждав, -
3:52 - 3:54та допомогли йому краще спати вночі.
-
3:54 - 3:56У його сім'ї було спокійне місце,
-
3:56 - 3:59де вони могли радіти його життю
-
3:59 - 4:00та оплакувати його смерть.
-
4:01 - 4:04Пройшло п'ять років, відколи
Ларс був із нами, -
4:04 - 4:06і за цей час
-
4:06 - 4:09у його сім'ї з'явилися
-
4:09 - 4:11донька та ще один синочок.
-
4:11 - 4:14Вони яскравий приклад того,
-
4:14 - 4:18як спеціалізований дитячий хоспіс може
позитивно вплинути на ситуацію. -
4:19 - 4:22Фізичному дискомфорту їхньої дитини
приділили належну увагу, -
4:22 - 4:27тож вони могли насолоджуватися часом,
проведеним разом, у красивому місці. -
4:28 - 4:30Зараз я хочу поговорити з вами
-
4:30 - 4:32про проблему,
-
4:32 - 4:33про яку всі воліють мовчати.
-
4:35 - 4:39Дуже мало людей
хочуть говорити про смерть, -
4:39 - 4:42ще менше - про смерть дітей.
-
4:46 - 4:47Втрата дитини
-
4:48 - 4:51нас лякає. Особливо тих,
-
4:51 - 4:52в кого є власні діти.
-
4:53 - 4:54І не просто лякає,
-
4:55 - 4:56а паралізує,
-
4:57 - 4:58виснажує,
-
4:59 - 5:00є чимось неможливим.
-
5:01 - 5:04Але я зрозуміла,
-
5:04 - 5:06що діти не перестають помирати
-
5:06 - 5:08тільки тому, що ми, дорослі,
-
5:08 - 5:10не можемо справитися
з несправедливістю втрати. -
5:11 - 5:12Що важливіше,
-
5:14 - 5:15якщо ми будемо достатньо мужніми,
-
5:15 - 5:17щоб прийняти імовірність смерті,
-
5:17 - 5:19навіть серед найневинніших,
-
5:20 - 5:23ми здобудемо неймовірну мудрість.
-
5:24 - 5:26Ось, наприклад, Крістал.
-
5:28 - 5:30Вона одна з перших поселилася в нас,
-
5:30 - 5:31коли ми відкрилися.
-
5:32 - 5:34Коли вона приїхала, їй було 9 років,
-
5:34 - 5:38і її невролог вважав,
що їй лишилося жити два тижні. -
5:38 - 5:41У неї була неоперабельна пухлина мозку,
-
5:41 - 5:44і її стан різко погіршився
-
5:44 - 5:46за тиждень до її приїзду до нас.
-
5:46 - 5:48Коли вона освоїлася у своїй кімнаті,
-
5:48 - 5:52одягнута повністю в рожевий та лавандовий,
-
5:52 - 5:56оточена аксесуарами Hello Kitty,
які вона просто обожнювала, -
5:56 - 5:59за наступні декілька днів
-
5:59 - 6:01вона завоювала серця
усіх з нашого персоналу. -
6:03 - 6:06Мало-помалу, її стан стабілізувався,
-
6:06 - 6:08і, усім на здивування,
-
6:08 - 6:10їй навіть покращало.
-
6:11 - 6:13Було декілька факторів,
-
6:13 - 6:16які сприяли покращенню Крістал.
-
6:16 - 6:20Ці фактори ми називаємо
"Поштовх Джорда Марка". -
6:21 - 6:24Приємне та не рідкісне явище,
-
6:24 - 6:27коли діти живуть довше, ніж
прогнозовано їхньою хворобою, -
6:27 - 6:29якщо вони знаходяться поза лікарнею.
-
6:30 - 6:34Спокійніша атмосфера навколо,
-
6:35 - 6:39смачна їжа, яку часто готували
за її бажанням, -
6:39 - 6:41домашні улюбленці:
-
6:42 - 6:46терапевтичні пес та кролик, які провели
з Крістал багато затишних годин. -
6:47 - 6:50Пробувши у нас тиждень,
-
6:50 - 6:52вона зателефонувала бабусі
-
6:52 - 6:53і сказала:
-
6:53 - 6:57"Уявляєш, я живу у великому будинку,
-
6:57 - 6:59тут і для тебе є місце.
-
7:00 - 7:02І знаєш що?
-
7:02 - 7:04І тобі не треба везти з собою монетки,
-
7:04 - 7:06бо пралка і сушка безкоштовні".
-
7:06 - 7:08(Сміх)
-
7:08 - 7:11Невдовзі бабуся Крістал приїхала
зі свого міста, -
7:11 - 7:16і вони провели разом останні
4 місяці життя Крістал, -
7:16 - 7:18радіючи кожному дню.
-
7:18 - 7:22Деякі дні були особливими, тому що
Крістал сиділа у своєму візку -
7:22 - 7:23на вулиці біля фонтану.
-
7:24 - 7:28Для дівчинки, яка провела більшу частину
року у лікарняному ліжку, -
7:28 - 7:31сидіти на вулиці і рахувати колібрі
-
7:31 - 7:34разом із бабусею та голосно сміятися -
-
7:34 - 7:35просто неймовірно.
-
7:36 - 7:38Інші дні були особливими завдяки заняттям,
-
7:38 - 7:41які придумав для неї наш дитячий психолог.
-
7:42 - 7:46Крістал нанизувала бісер та створювала
прикраси для усіх в будинку. -
7:46 - 7:49Вона розфарбовувала гарбуз на Хелловін.
-
7:50 - 7:55Вона провела багато захопливих днів,
плануючи свій 10-ий день народження, -
7:55 - 7:57звісно, ми навіть не сподівалися,
що вона його зустріне. -
7:59 - 8:02На честь такої події
ми всі вдягнули рожеві боа, -
8:02 - 8:05а Крістал, як бачите,
-
8:05 - 8:06королева дня,
-
8:06 - 8:07мала блискучу тіару.
-
8:08 - 8:10Одного спекотного ранку я приїхала
на роботу -
8:10 - 8:16і Крістал зі своїм партнером по злочину,
Чарлі, зустріли мене. -
8:16 - 8:19З допомогою персоналу вони встановили
автомат для продажу лимонаду та печива -
8:19 - 8:20біля входу -
-
8:21 - 8:23дуже стратегічне розміщення.
-
8:25 - 8:29Я запитала Крістал, скільки коштує печиво,
яке я вибрала. -
8:29 - 8:31Вона відповіла: "Три долари".
-
8:31 - 8:35(Сміх)
-
8:35 - 8:38Я сказала, що це трохи задорого
для одного печивка. -
8:38 - 8:40(Сміх)
-
8:40 - 8:41Воно було маленьке.
-
8:43 - 8:46"Я знаю", - визнала вона з посмішкою,
-
8:46 - 8:47"але я того варта".
-
8:49 - 8:51І в цих словах ховається мудрість
-
8:51 - 8:55маленької дівчинки,
чиє коротке життя назавжди змінило моє. -
8:57 - 8:58Крістал була того варта,
-
8:59 - 9:04і чи не варта того кожна дитина,
чиє життя вкоротила -
9:04 - 9:06жахлива хвороба?
-
9:06 - 9:08Усі ми разом сьогодні
-
9:08 - 9:12можемо запропонувати спеціалізований
догляд, який отримала Крістал, -
9:12 - 9:17визнавши, що хоспіси для дітей -
-
9:17 - 9:22надзвичайно важливий компонент,
якого не вистачає в нашій медицині. -
9:23 - 9:25Також важливо зауважити,
-
9:25 - 9:27що ці хоспіси
-
9:27 - 9:30коштують втричі дешевше,
ніж відділення інтенсивної терапії. -
9:31 - 9:34До того ж,
наші сім'ї не платять ні копійки. -
9:35 - 9:38Ми безмежно вдячні усім,
хто нас підтримує, -
9:38 - 9:40хто вірить у те, чим ми займаємося.
-
9:42 - 9:45Насправді, мої колеги, я,
-
9:45 - 9:49батьки та інші члени сімей,
-
9:49 - 9:52хто доторкається до цієї унікальної
мудрості, -
9:52 - 9:54ми всі в унікальному становищі.
-
9:55 - 10:00У США є лише два незалежних
педіатричних хоспіси. -
10:00 - 10:03Але мені приємно оголосити,
що, на основі нашої моделі, -
10:03 - 10:07створюють 18 нових хоспісів
які зараз на різних стадіях будівництва. -
10:07 - 10:10(Оплески)
-
10:11 - 10:16Тим не менше, більшість дітей,
які помирають щороку в США, -
10:16 - 10:18помирають в лікарняних палатах,
-
10:19 - 10:21оточені апаратами, що пищать,
-
10:21 - 10:23та тривожними, виснаженими дорослими,
-
10:23 - 10:25у яких немає вибору
-
10:25 - 10:29і вони змушені прощатися у непривітному
штучному освітленні -
10:29 - 10:31та поміж незнайомців.
-
10:32 - 10:34Для порівняння,
-
10:34 - 10:35у Великобританії,
-
10:35 - 10:39країні з населенням, вп'ятеро меншим,
ніж у США, -
10:39 - 10:43та за розмірами вдвічі
меншій за штат Каліфорнія, -
10:43 - 10:48є 54 хоспіси.
-
10:50 - 10:52Чому так?
-
10:52 - 10:56Я багато разів задавала це питання.
-
10:57 - 11:02Схоже, ми, американці з нашим позитивом,
типу ми все можемо, -
11:02 - 11:07сподіваємося, що наша система медичного
обслуговування всіх вилікує, -
11:07 - 11:11навіть якщо це смертельне дитяче
захворювання, для якого немає ліків. -
11:12 - 11:16Ми вживаємо надзвичайних заходів,
щоб підтримувати життя в наших дітях, -
11:16 - 11:19коли, насправді, найкраще, що ми можемо
зробити для них - це подарувати -
11:19 - 11:22спокійне та безболісне
-
11:22 - 11:23закінчення життя.
-
11:24 - 11:27Перехід від лікування до турботи
-
11:27 - 11:30все ще лишається найтяжчим для
багатьох лікарів, -
11:30 - 11:34яких вчили рятувати життя,
-
11:34 - 11:38а не лагідно проводити пацієнта
до кінця його життя. -
11:39 - 11:42Тато цієї крихітки, про яку ми піклувалися
вкінці її життя, -
11:42 - 11:45вловив цю дихотомію,
-
11:45 - 11:46коли сказав,
-
11:46 - 11:50що є багато людей, які допоможуть малюку
прийти в цей світ, -
11:50 - 11:54але дуже мало хто може допомогти
його покинути. -
11:55 - 11:58Тож який магічний інгридієнт
хоспісу ім. Джорджа Марка? -
11:59 - 12:03Складні діагнози, що приводять
маленьких пацієнтів до нас, -
12:03 - 12:06означають, що їхні життя були обмежені,
-
12:06 - 12:09деякі на тривалий час лікарняними ліжками,
-
12:09 - 12:11інші - інвалідними візками,
-
12:11 - 12:16а деякі - інтенсивним курсом хіміотерапії
чи реабілітації. -
12:17 - 12:21Ми ж ігноруємо ці обмеження.
-
12:21 - 12:23Наша стандартна відповідь - "Так",
-
12:23 - 12:26а наше стандартне питання - "Чому б ні?"
-
12:26 - 12:28Тому ми повели хлопчика,
-
12:28 - 12:31який не мав дожити до наступного
бейсбольного сезону, -
12:31 - 12:34на п'яту гру Кубку Світу.
-
12:35 - 12:38Саме тому діти з персоналом влаштовують
шоу талантів -
12:38 - 12:40для рідних та друзів.
-
12:40 - 12:45Кого ж не зачарує хлопчик,
яий грає на піаніно пальцями ніг, -
12:45 - 12:46бо його ручки атрофовані?
-
12:47 - 12:50Саме тому кожного року ми влаштовуємо
випускний вечір. -
12:52 - 12:53Це казково.
-
12:54 - 12:56Ми почали влаштовувати випускний,
-
12:56 - 12:57коли почули, як один тато скаржився,
-
12:57 - 13:02що він ніколи не зможе почепити бутоньєрку
на лацкан синового смокінга. -
13:03 - 13:06За декілька тижнів до балу
-
13:06 - 13:07всі метушаться,
-
13:07 - 13:10і я навіть не знаю,
хто більш схвильований - персонал чи діти. -
13:10 - 13:11(Сміх)
-
13:11 - 13:12У вечір заходу
-
13:13 - 13:17діти катаються у вінтажних авто,
-
13:17 - 13:19проходять по червоному килимі
-
13:19 - 13:21до великої зали, де їх чекають
-
13:22 - 13:23чудовий ді-джей
-
13:24 - 13:26та фотограф, який готовий
-
13:26 - 13:28фотографувати гостей
-
13:29 - 13:30та їхніх рідних.
-
13:31 - 13:33Вкінці цьогорічного випускного
-
13:33 - 13:37одна чарівна дівчина-підліток,
-
13:38 - 13:40Кейтлін, сказала своїй мамі,
-
13:42 - 13:44"Це був найкращий вечір
мого життя". -
13:44 - 13:47І це найважливіше -
-
13:47 - 13:51зловити такі вечори та дні,
-
13:51 - 13:53знищити обмеження,
-
13:54 - 13:56завжди відповідати "Так"
-
13:56 - 13:59та завжди питати "А чому б ні"?
-
14:00 - 14:02Зрештою, життя надто коротке,
-
14:02 - 14:06чи живемо ми 85 років, чи лише 8.
-
14:06 - 14:07Повірте мені.
-
14:07 - 14:09А ще краще, повірте Сему.
-
14:11 - 14:15Вдаючи, що смерті не існує,
-
14:15 - 14:17ми не зможемо вберегти людей,
-
14:17 - 14:19особливо малечу, яку ми безмежно
-
14:19 - 14:20любимо.
-
14:21 - 14:23Зрештою,
-
14:23 - 14:26ми не можемо контролювати, як довго
кожен з нас житиме. -
14:26 - 14:28Та ми можемо контролювати,
-
14:28 - 14:30як ми проживемо наше життя,
-
14:30 - 14:32яке оточення ми створимо,
-
14:33 - 14:36радість та сенс, якими ми наповнимо життя.
-
14:37 - 14:40Ми не можемо змінити кінцевий результат,
-
14:40 - 14:42але ми можемо змінити шлях до нього.
-
14:44 - 14:45Чи не пора нам визнати,
-
14:47 - 14:49що діти заслуговують,
-
14:49 - 14:54як мінімум, на нашу непохитну відвагу
-
14:54 - 14:56та наші найсміливіші фантазії?
-
14:57 - 14:58Дякую!
-
14:58 - 15:02(Оплески)
- Title:
- Історії з будинку для невиліковно хворих діток.
- Speaker:
- Кеті Халл
- Description:
-
Щоб вшанувати та відсвяткувати маленькі життя, вкорочені надто рано, Кеті Халл заснувала перший незалежний педіатричний паліативний заклад в Сполучених Штатах - Будинок ім. Джорджа Марка. Його місія - створити спокійне місце, де смертельно хворі дітки та їхні батьки можуть попрощатися. Вона розповідає історії, сповнені мудрості, радості, уяви та несамовитої втрати.
- Video Language:
- English
- Team:
- closed TED
- Project:
- TEDTalks
- Duration:
- 15:18
Khrystyna Romashko approved Ukrainian subtitles for Stories from a home for terminally ill children | ||
Khrystyna Romashko accepted Ukrainian subtitles for Stories from a home for terminally ill children | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for Stories from a home for terminally ill children | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for Stories from a home for terminally ill children | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for Stories from a home for terminally ill children | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for Stories from a home for terminally ill children | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for Stories from a home for terminally ill children | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for Stories from a home for terminally ill children |