Мауріціо Серачіні: Таємне життя картин

Історія мистецтва далеко не висічена на камені. Інженер Мауріціо Серачіні провів 30 років у пошуках втрачених фресок Леонардо да Вінчі "Битва при Анг'ярі", і в процесі досліджень виявив, що багато картин мають приховані шари, зі своєю історією. Чи повинні вони теж бути частиною враження від перегляду?

У 1975 році у Флоренції я зустрів професора Карло Педретті

мого колишнього викладача історії мистецтва, а сьогодні

всесвітньо відомого дослідника Леонардо да Вінчі

Він запитав мене чи не зміг би я знайти якийсь технологічний спосіб,

щоб розгадати 5-ти вікову таємницю пов'язану з

втраченим шедевром Леонардо да Вінчі,

"Битва при Анг'ярі", яка, як припускають, мала б бути розміщена

у Холі 500 у Палаццо Веккіо, Флоренція.

У середині 70-тих не було великих можливостей проявити себе

для біоінженерів, як і я, особливо в Італії, тому

я вирішив, з деякими дослідниками зі Сполучених Штатів

і Флоренційського університету, розпочати зондування фресок,

нанесених Васарі на довгій стіні Холу 500

у пошуках втраченого шедевра Леонардо.

На жаль, у той час ми не знали,

де саме ми мали шукати,

тому що потрібно було заглянути глибше, і тому дослідження

зупинилося, і лише у 2000 році було поновлене

завдяки інтересу та ентузіазму сім'ї Гіннес.

Ну, на цей раз, ми зосередилися на тому, щоб реконструювати

Хол 500 так, як він був до перебудови,

і так звану Sala Grande, яка була побудована в 1494 році,

щоб дізнатися, де були оригінальні двері, вікна,

і щоб зробити це, ми спочатку створили 3D-модель,

а потім, за допомогою термографії, нам вдалося виявити

приховані вікна. Це оригінальні вікна залу

Sala Grande. Ми також дізналися про висоту

стелі, і нам вдалося відновити, таким чином,

весь макет цього оригінального залу,

як він виглядав до того, як прийшов Вазарі,

і реструктуровав все це,

в тому числі сходову площадку, яка була дуже важливою

для того, щоб точно розмістити "Битва при Анг'ярі"

на певній частині одної зі стін.

Ну, ми також дізналися, що Вазарі, якому було доручено

реконструювати Хол 500 між 1560 і 1574 роками

великим герцогом Козімо I Медічі,

у нас є принаймні два випадки, коли він врятував шедеври

зокрема, шляхом розміщення цегляної стіни перед ними

і залишаючи невеликий повітряний зазор.

Одне, що ми тут бачимо, Мазаччо, церква Санта-Марія Новела у Флоренції,

так що ми припустили, що, можливо, Візарі зробив щось

подібне і у випадку великого твору Леонардо,

так як він був великим шанувальником Леонардо да Вінчі.

І тому ми побудували кілька дуже складних радіоантен

тільки для зондування стін і пошуків повітряного зазору.

І ми таки знайшли трохи на правій панелі східної стіни,

повітряний зазор, і це є те місце, де,

як ми вважаємо, міститься "Битва при Aнг'ярі"

або, принаймні, частина, що як ми знаємо, була намальована,

і називається "Битва за Знамено".

Ну, на цьому, на жаль,

в 2004 році, проект

зупинився. Багато політичних причин.

Тому я вирішив повернутися до своєї аlma mater,

і в Університеті Каліфорнії, Сан-Дієго,

я запропонував відкрити науково-дослідний центр

з інженерних наук для культурної спадщини.

А в 2007 році ми створили CISA3 як науково-дослідний центр

для об'єктів культурної спадщини, зокрема, мистецтва, архітектури

та археології. Таким чином, студенти почали приєднуватися,

і ми почали будувати технологій, тому що це

основне, що нам необхідно для того, щоб рухатися вперед

і проводити дослідження на об'єктах.

Ми повернулися в Хол 500 в 2011 році,

і на цей раз з великою групою студентів,

і моїм колегою, професором Фалько Kуестер,

який зараз є директором CISA3, і ми

повернулися тому, що ми вже знали, де шукати,

і хотіли дізнатися, чи ще щось залишилось.

Ну, хоча ми були обмежені, обмежені, треба сказати,

з кількох причин, що не варто пояснювати,

лише ендоскопічною апаратурою, із багатьох інших варіантів, які у нас були,

і за допомогою 4 мм камери, приєднаної до неї,

нам вдалося задокументувати та зафіксувати

деякі фрагменти, які виявилися

червонуватого кольору, чорного кольору, і є деякі

фрагменти бежевого, в подальшому

ми провели набагато більш складні дослідження,

рентгенофлюорисцентний аналіз, рентгенодифракційний і результати є, поки що, дуже позитивні.

Нам здається, це показує, що, дійсно,

ми знайшли деякі пігменти, і оскільки ми точно знаємо,

що ніякий інший художник не малював на тій стіні,

перед тим як Вазарі прийшов, приблизно, через 60 років,

то ці пігменти, таким чином, міцно пов'язані з настінним живописом

і, швидше за все, з Леонардо.

Ну, ми шукаємо вершинний і високо оцінений

витвір мистецтва, коли-небудь створений людством.

Власне кажучи, це, безумовно, найважливіше

замовлення, яке Леонардо коли-небудь мав,

і за створення цього великого шедевра він був названий

найвпливовішим художником у той час.

Я також мав честь протягом останніх 37 років

працювати над декількома шедеврами, які ви можете бачити позаду мене,

але в основному для чого? Ну, щоб оцінити, наприклад,

стан збереженості. Погляньте на обличчя з картини

"Мадонна у кріслі", коли просто освітити його ультрафіолетом,

ви раптом бачите зовсім іншу леді,

літню леді, я б навіть сказав.

Там дуже багато лаку, кілька ретушувань,

і деяке очищення. Воно стає дуже помітним.

Але також, технологія допомогла написати нові сторінки

нашої історії, або, принаймні оновити сторінки наших історій.

Наприклад, "Дама з єдинорогом",

інша картина Рафаеля, ну, ви бачите єдинорога.

Багато було сказано і написано про єдинорога, але

якщо взяти рентген єдинорога, він стає цуценям.

І - (Сміх у залі) - не проблема, але, на жаль,

продовжуючи наукову експертизу цієї картини,

ми з'ясували, що Рафаель не малював ні єдинорога,

ні цуценя собаки, а насправді покинув картину

незавершеною, так що вся ця писанина про екзотичний символізм

єдинорога - (Сміх) - на жаль,

не дуже надійна. (Сміх у залі)

Ну, і, автентичність. Просто уявіть на хвилину,

якщо наука дійсно зможе рухатися в сферу достовірності

творів мистецтва. Там буде культурна революція,

по меншій мірі, але також, я б сказав, ринкова революція,

дозвольте мені додати. Візьмемо такий приклад:

Отто Maрсеус, хороша картина, якою є "Натюрморт"

в галереї Пітті, за допомогою лише просвічування інфрачервоною камерою

і на щастя для істориків мистецтва, було підтверджено

що там є підпис Отто Maрсеуса. Він навіть говорить,

коли вона була зроблена, а також місце розташування.

Отже, це був хороший результат. Іноді це не так добре,

і тому, знову ж таки, автентичність і наука могли б іти разом

і змінити спосіб встановлення авторства, не приписуючи його,

але, принаймні, закласти основу для більш об'єктивного,

або, краще сказати, менш суб'єктивного визначення авторства,

ніж те, що маємо сьогодні.

Але я б сказав, що відкриттям, яке дійсно захопило

мою уяву, моє захоплення, є неймовірно яскравий

малюнок під цим шаром, коричневим шаром,

з "Поклоніння волхвів". Тут ви бачите

ручне налаштування XYZ сканера з інфрачервоною камерою, закріпленою на ньому,

і тільки дивлячись крізь цей коричневий шар

цього шедевра, ми змогли виявити,

що могло б бути під ним.

Ну, це, можливо, найвизначніша картина

Леонардо да Вінчі, яку ми маємо в Італії, і

подивіться на чудові обличчя, яких ніхто не бачив

протягом п'яти століть. Подивіться на ці портрети.

Вони чудові. Ви бачите Леонардо в роботі.

Ви бачите, геніальність його творчості, безпосередньо

на базовому шарі панелі, і бачите,

цю круту річ, знахідку, краще сказати,

слона. (Сміх) У зв'язку з цим слоном,

більше 70 нових зображень було виявлено, яких ніколи не бачили впродовж століть.

Це було прозріння. Ми зрозуміли

і довели, що коричневе покриття, яке ми бачимо сьогодні

не було зроблено Леонардо да Вінчі, який залишив нам

інший малюнок, який протягом п'яти століть

ми не могли побачити, тому спасибі технологіям.

Ну, планшет. Ми подумали, добре, ми маємо

це задоволення, цей привілей побачити все це,

зробити всі ці відкриття, а як же всі інші люди?

Таким чином, ми придумали програму доповненої реальності

для планшета. Дозвольте мені показати вам симуляцію того,

що ми могли б зробити, кожен з нас міг би робити,

у музейному середовищі.

Так що, скажімо, ми йдемо в музей з планшетом, гаразд?

І ми просто направляємо камеру планшета

на картину, на яку нам цікаво подивитися, ось так.

Добре? І я просто натисну на неї, робимо паузу,

а тепер дозвольте мені повернутися до вас, і в цей момент зображення,

або, я б сказав, камера, обробляє зображення,

а далі, зображення, яке ви тільки що бачили там на картині,

завантажується. І так, подивимося.

Ми можемо, як було сказано, змінити масштаб зображення. Далі ми можемо прокрутити.

Добре? Давайте знайдемо слона.

Таким чином, все, що потрібно - один палець. Просто протріть

і ми бачимо слона. (Оплески)

(Оплески)

Добре? І потім, якщо ми хочемо,

ми можемо продовжувати прокрутки, щоб пошукати, наприклад,

на сходах, вся іконографія буде

змінена. Є багато мирян, які відновлюють

з руїн старого храму новий храм,

і багато фігур з'являється. Бачите?

Це не просто цікавість, тому що обробка змінює

не тільки іконографію, яку ви бачите, але й іконологію,

сенс картини,

і ми вважаємо, що це хороший спосіб, легкий спосіб,

щоб кожен міг мати доступ до того, щоб стати

автором власних відкриттів, а не бути тільки

пасивними спостерігачами, якими ми є, коли йдемо через

нескінченні кімнати музеїв.

(Оплески)

Інша концепція - цифрова клінічна карта, яка звучить

дуже очевидно, якщо б ми повинні були говорити про реальних пацієнтів,

але коли ми говоримо про твори мистецтва, то на жаль,

це ніколи не було затребувано як ідея.

Ну, ми вважаємо, знову ж таки, що це має бути початком,

найперший крок, до реального збереження,

який дозволяє нам по-справжньому дослідити і зрозуміти

все, що пов'язане зі станом нашого збереження,

техніки, матеріалів, а також, якщо, коли і чому

ми повинні відновлювати картину, або, скоріше, втрутитися в

навколишнє середовище картини.

Наше бачення - знову відкрити для себе

дух Ренесансу, створити нову дисципліну

де інженерія для культурної спадщини насправді

є символом поєднання мистецтва і науки.

Нам обов'язково потрібне нове покоління інженерів,

які будуть братися і робити таку роботу і

відновлять для нас ці цінності, ці культурні цінності,

які ми гостро потребуємо, особливо сьогодні.

Це якщо узагальнити в кількох словах,

те, що ми намагаємося зробити.

Ми намагаємося дати майбутнє нашому минулому,

щоб мати майбутнє.

Поки ми маємо в своєму житті цікавість та пристрасть,

в кожному з нас є трохи Леонардо. Спасибі. (Оплески)

(Оплески)