Яка країна робить найбільший внесок добра для світу?

Глобалізація має несподіваний побічний ефект: проблеми, що колись вважалися місцевими - наприклад, банк, що надає занадто багато позик - тепер мають наслідки в масштабі всього світу. Але країни досі діють незалежно, ніби вони самі на планеті. Політичний радник Саймон Ангольт створив незвичайну шкалу, щоб спонукати уряди думати про зовнішній світ: Індекс гарної країни. У захоплюючій та веселій промові він відповідає на запитання: "Яка країна робить найбільший внесок добра?" Відповідь здивує вас (особливо якщо ви живете у США або Китаї).

За останній час я багато
думав про світ і про те,

як він змінився за
останні 20, 30, 40 років.

Двадцять або 30 років тому,

якщо б курка підхопила нежить,
чхала б, а потім померла

у віддаленому селищі у Середній Азії,

це, так, було б трагедією для курки

та її близьких родичів,

але я не думаю, що існувала б
велика імовірність,

щоб ми злякалися б глобальної пандемії

і мільйонів смертей.

Двадцять або 30 років тому,
якщо б банк у Північній Америці

позичив забагато грошей
деяким людям,

які були б не в змозі повернути позику,

і банк би луснув,

це було б проблемою для позичальника

та для позикодавця,

але нам би й у голову не прийшло,
що це поставить

глобальну економічну систему на коліна

майже на десять років.

Це - глобалізація.

Це - диво, яке зробило можливим

переносити наші тіла та розуми, а також

наші слова, наші світлини та ідеї,

наші вчення та навчання навкруги планети

як ніколи швидко і як ніколи дешево.

Вона принесла багато поганих речей,

на кшталт тих, про які я вже згадав,

але вона принесла також багато хорошого.

Багато за нас не усвідомлюють

неймовірного успіху
Цілей розвитку тисячоліття,

декілька з яких було досягнуто

задовго до кінцевої дати.

Це доводить, що вид людей

здатен досягати неймовірного прогресу,

якщо всі будуть працювати разом,
і то тяжко працювати.

Але якщо б я мав влучно
зобразити її сьогодні,

мені здається, що глобалізація

захопила нас дещо зненацька,

і ми дуже повільно реагуємо на неї.

Якщо поглянути на зворотній
бік глобалізації,

вона насправді видається
чимось приголомшливим.

Всі виклики, з якими ми
сьогодні стикаємось,

чи то кліматичні зміни, чи людські права

та демографія, тероризм або пандемії,

наркотрафік та людське рабство,

втрата деяких видів тварин, рослин,
я міг би продовжувати нескінченно,

ми майже не прогресуємо у праці

над багатьма з цих викликів.

Тож конкретно все це і є виклик,

з яким ми стикаємося сьогодні

у цей цікавий час в історії людства.

Це - саме те, що ми маємо
зробити наступним.

Ми якось маємо почати співпрацювати

і визначити, як саме глобалізувати

рішення у найкращий спосіб так,

щоб самим не стати просто видом -

жертвою проблем глобалізації.

Чому ж саме ми настільки повільно
досягаємо позитивних зрушень?

Яка причина цього?

Ну, звичайно, для цього є багато причин,

але, можливо, головна причина -

це те, що, як вид,

ми організовані так само,

як і 200 або 300 років тому.

На планеті залишилася
лише одна суперсила,

і це - сила сімох мільярдів людей,

сімох мільярдів, що спричиняють
ці проблеми,

тих самих сімох мільярдів, до речі,

що їх розв'язуватимуть.

Але як саме організовані ці сім мільярдів?

Вони й досі згруповані у 200, або близько
до цього національних держав,

і ці нації мають владу,

яка створює правила

і змушує нас поводитися
у визначений спосіб.

І це - достатньо ефективна система,

але проблема в тому, що спосіб,
у який створюються ті закони,

і спосіб, у який мислять різні уряди,

абсолютно не підходить для
розв'язання глобальних проблем,

тому що це мислення спрямоване всередину.

Політики, яких ми обираємо,

та політики, яких ми не обираємо,
в цілому,

мають розуми, що працюють,
як мікроскоп, замість того,

щоб працювати, як телескоп.

Вони зазирають. Вони прикидаються,
вони поводяться,

ніби вірять в те, що кожна країна - це острів,

що існує доволі щасливо сам по собі, незалежно

від усіх інших

на своїй окремій маленькай планеті

у своїй маленькій сонячній системі.

А ось і проблема:

країни змагаються одна з одною,

країни воюють одна проти одної.

Цього тижня, як і будь-якого іншого,

з країни до країни люди
вбивають одне одного,

але навіть коли цього не відбувається,

між країнами постійно точиться змагання,

кожна країна намагається перемогти іншу.

І це, звичайно, ненормальний плин речей.

Нам точно треба змінювати це.

Нам точно треба відшукати способи

заохочення країн співпрацювати

трішечки краще.

Але чому так не відбувається?

Чому наші лідери все ще
наполегливо дивляться всередину?

Ну, перше, найбільш очевидне пояснення -

саме це ми просимо їх робити.

Саме це ми наказуємо їм.

Коли ми обираємо уряди,

або коли ми миримося з владою,
що обирали не ми,

ми де факто говоримо їм, чого ми хочемо,

щоб у даній країні вони дали нам

конкретні речі у достатній кількості.

Ми хочемо отримати від них процвітання,

розвиток, конкурентноспроможність,
прозорість, стправедливість,

і багато такого.

Тож, поки ми не почнемо просити владу

почати думати назовні,

приділяти увагу глобальним проблемам,
які згодом прикінчать нас усіх,

поки ми самі не почнемо
зважати на ці проблеми,

ми не можемо звинувачувати уряд в тім,

що вони продовжують дивитися всередину,

якщо в них досі миросприйняття мікроскопа,

а не телескопа.

Це - перша причина, чому речі мають змінитися.

Друга причина в тому, що ця влада,

так само, як і всі ми, -

культурні психопати.

Я не мав на увазі бути образливим,

але ви знаєте, хто такий психопат.

Психопат - це людина, яка,

хоч як це прикро для нього або неї,

позбавлена здатності реально співчувати

іншим людям.

Коли вони озираються навкруги,

вони не бачать інших людей

з глибокими, багатогранними,
тривимірнимим людськими життями,

з цілями та амбіціями.

Вони бачать картонні шаблони,

і це дуже сумно і самотньо,

але й дуже рідкісно, на щастя.

Але, якщо чесно, невже серед
нас так мало тих,

хто не дуже справляється із емпатією?

Ні, звичайно, ми дуже сильно співчуваємо,

коли йдеться про співпрацю з людьми,

які виглядають подібно до нас,

які, ніби, ходять, говорять,
їдять, моляться,

носять одяг, як ми,

але коли йдеться про людей,
що відрізняються,

хто одягається інакше,

моляться не так, як ми,

і розмовляють не зовсім так, як ми,

чи не вбачаємо ми в таких людях

щось на кшталт тих таки
картонних шаблонів?

І саме це ми маємо запитати в себе.

Мені здається, що ми мусимо
постійно відслідковувати це.

Чи ми разом з нашими політиками не є

у певній мірі культурними психопатами?

Третю причину навряд чи варто згадувати,

тому що вона доволі дурнувата,

але серед урядів є впевненість,

що внутрішні

і міжнародні справи

не пов'язані і ніколи такими не будуть.

Це - просто нонсенс.

У своєму професійному житті я -
радник з політики.

вже майже 15 років я даю

поради урядам по всьому світу,

і за весь цей час я жодного разу не бачив

жодної внутрішньополітичної справи,

яку не вдалося б вирішити швидше,

креативніше та ефективніше,

сприйнявши її як міжнародну проблему,

поглянувши на її міжнародний контекст,

порівнявши з тим, що вже зроблено десь ще,

залучивши інших, хто працює зовні,

замість внутрішніх спеціалістів.

Таким чином, можна зрозуміти,

чому це потім так і не працює.

Чому ми не можемо змінити наших політиків?

Чому ми не можемо вимагати від них змін?

Я так само, як і більшість з нас,
часто нарікав

про те, як складно вимагати
від людини змін,

але мені здається, нам не слід
сильно цим перейматися.

Я думаю, нам треба прийняти те,

що ми консервативний вид.

Нам не подобається змінюватися.

Так склалося із зрозумілих еволюційних причин.

Ми, можливо, не існували б більше сьогодні,

якщо б не демонстрували такого спротиву до змін.

Все дуже просто: багато тисяч років тому

ми усвідомили, що якщо
ми будемо продовжувати

робити ті самі речі, ми не помремо,

тому що речі, які ми робили раніше,

за визначенням нас не вбили,

а це значить, що якщо ми
будемо продовжувати робити саме їх,

все буде добре,

і тому дуже розумно не робити нічого нового,

тому що це може вас вбити.

Але, звичайно, із цього є виключення.

Інакше ми не дісталися б нікуди.

І одне з виключень, доволі цікаве виключення,

це коли ви можете показати людям,

що в тому, щоб зробити стрибок віри,

трошки змінитися,

в них може бути персональна зацікавленість.

Тож багато часу за останні 10 - 15 років
я витратив на те,

щоб знайти те, що могло б слугувати
персональною зацікавленістю,

що б мотивувало не тільки політиків,

але й бізнесменів, а також
пересічних громадян,

всіх нас, почати думати трохи назовні,

думати у більшому масштабі,

не дивитися завжди всередину,
але інколи визирати назовні.

І саме тоді я винайшов

дещо дуже важливе.

У 2005 я розпочав дослідження,

яке називається Індекс національних брендів.

Це - ні що інше, як дуже
широкомасштабне опитування

великої кількості світового населення,

чительність опитуваних якого
залучає близько 70 відсотків

всього населення планети,

і я почав ставити їм серію запитань

про те, як вони сприймають свої країни.

І протягом років Індекс національних брендів

збільшився до розмірів дуже,
дуже великої бази даних.

Вона налічує близько 200 мільярдів
дослідницьких даних,

що відображають, що саме звичайні люди
думають про інші країни,

і чому.

Чому я зробив це? А тому, що уряди,
яким я давав поради,

дуже зацікавлені в розумінні,

як їх сприймають.

Вони дізналися про те,

частково я просвітив їх у цьому,

що країни колосально залежать

від їхньої репутації

у прагненні вижити та процвітати у світі.

Якщо у країни величний, позитивний імідж,

як у Німеччини, або Швеції чи Швейцарії,

тоді все легко, і все дешево.

Вам дістається більше туристів.
До вас приходить більше інвесторів.

Ви продаєте вашу продукцію за більшу ціну.

Якщо, навпаки, ваша країна має

дуже слабкий і негативний імідж,

все складно, і все дорого.

Тож уряди дуже прагнуть здобути

правильний імідж для своєї країни,

тому що це має прямий вплив на те,

скільки грошей вони можуть заробити,

і саме це вони обіцяють

свому населенню.

Тож пару років тому я думав,
що варто витратити

трохи часу і поспілкуватися з цією
гігантською базою даних,

і спитати в неї,

чому одні люди вважають одну країну

кращою, ніж іншу?

І відповідь, що її база даних дала мені,

абсолютно приголомшила мене.

Він був: 6.8.

В мене немає багато часу,
щоб пояснити всі деталі.

Загалом, вона повідомила мені те -

(Сміх) (Оплески) -

що країни, що нам подобаються,
це гарні країни.

Ми не обожнюємо країни насамперед за те,
що вони багаті,

тому що вони впливові,
за те, що вони успішні,

чи за те, що вони сучасні,
чи технологічно розвинені.

Ми полюбляємо конкретні країни за те,
що вони гарні.

Що ми маємо на увазі, коли кажемо "гарні"?

Ми кажемо так про країни, які роблять внесок

у світ, в якому ми живемо,

країни, які роблять світ безпечнішим,

кращим, або справедливішим.

Саме такі країни нам подобаються.

Це розуміння має велике значення -

вам вже зрозумілий напрямок моїх думок -

тому що це робить неможливе можливим.

Я можу зараз сказати, і часто я так і роблю,
будь-якому урядові,

що задля того, щоб бути успішними,
треба бути гарними.

Якщо хочеться продавати більше продукціі,

якщо хочеться мати більше інвестицій,

якщо хочеться бути конкурентноспроможними,

треба почати добре поводитися,

тому що саме за це люди
починають поважати вас,

і хочуть мати з вами справу,

і саме тому, що більше ви співпрацюєте,

то більше конкуретноспроможності здобуваєте.

Це - дуже важливе відкриття,

і коли я зрозумів це,

я вже відчував потребу в
іншому новому показникові.

Присягаюся - що старішим я стаю,

то простішими і дитячішими стають мої ідеї.

Цей показник я назвав Індекс гарної країни,

і він призначений саме для того,
про що йдеться у назві.

Він вимірює, чи принаймні
намагається виміряти,

чи робить кожна країна на Землі внесок

не тільки для свого населення,
а для всього людства.

Дивно, що ніхто не додумався

вимірювати це раніше.

Тож мій колега, Др. Роберт Ґоверз, і я витратили

останні два роки,

заручившись допомогою сили-силенної
дуже серйозних та розумних людей,

на те, щоб звести докупи всі достовірні дані у світі,

які нам вдалося знайти, про те, що саме країни

дають світові.

І ви чекаєте від мене назви країни,
що очолює список.

І я вам її назву,

але спочатку я хочу сказати вам,

що саме я маю на увазі,

коли я кажу гарна країна.

Я не маю на увазі моральні якості.

Коли я кажу, що Країна Х

найгарніша на Землі,

і я маю на увазі найгарніша,
а не найкраща.

Найкраща - це дещо інше.

Коли ви говорите про гарну країну,

ви гворите про гарну, гарнішу і найгарнішу,

а не гарну, кращу і найкращу.

Це країна, яка просто дає людству

більше, ніж будь-яка інша країна.

Я не говорю про те, як вона поводиться вдома,

тому що це оцінюється деінде.

І переможець -

Ірландія.

(Оплески)

Згідно з даними про неї,

жодна країна на Землі, на одного мешканця,

на долар ВВП, не дає світові такого внеску,

як Ірландія.

Про що йдеться?

Це означає, що коли ми
вкладаємося спати вночі,

всі ми в останні 15 секунд до того,
як ми понесемося на хвилях сну,

маємо наостанок подумати:

"Господи, як добре, що існує Ірландія".

(Сміх)

І це - (сміх) -

На тлі жорсткої економічної рецессії,

мені здається в цьому є дуже важливий урок,

що якщо вам вдається пам'ятати
про ваші міжнародні обов'язки,

поки ви намагаєтесь відбудувати
свою власну економіку,

це на справді щось важливе.

Фінляндія має дуже подібний рейтинг.

Єдина причина, чому вона нижче Ірландії,

це тому що її найнижчий показник нижче,
ніж найнижчий показник Ірландії.

Тепер, іншу річ, яку ви помітите
з приводу першої десятки,

це те, що всі вони, окрім Нової Зеландії, -

країни Західної Європи.

Всі вони також заможні.

Це засмутило мене,

тому що одна з речей, про яку я
не хотів дізнатися

через цей індекс,

це те, що здебільшого саме на багаті країни
покладається відповідальність

допомагати біднішим країнам.

Це все не про це.

Так, звичайно, якщо ви подивитесь нижче -

в мене тут немає слайду - ви побачите те,

що зробило мене дуже щасливим:

Кенія серед першої тридцятки,

і це демонструє дуже важливу
- преважливу річ.

Все це не пов'язано з грошима.

Значення має саме відношення.

Значення має культура.

Значення має уряд та люди, які піклуються

про інший світ,

і в яких є уява та сміливість

думати назовні замість того,
щоб думати егоїстично.

Я швидко пройдуся наступними слайдами

тільки для того, щоб ви побачили
деякі країни далі по списку.

Німеччина - 13-та, США - 21-ші,

Мексика - 66-та,

а ще нижче в нас деякі великі країни,
що розвиваються,

як Росія на 95-му, Китай на 107-му місці.

Країни як Китай, Росія та Індія

стоять нижче у однаковій частині індексу,

і це, в деякому сенсі, не дивно.

Протягом останніх десятиліть
вони витратили багато часу

на те, щоб відбудувати власну економіку,

щоб створити власне суспільство
і власну політику,

але є надія,

що у другій фазі їхнього розвитку

з'явиться щось, направлене назовні,

на відміну від першої фази,
в якій вони знаходилися дотепер.

А потім ви можете розкласти кожну країну

на сегменти даних про неї.

Я дозволю вам самим подивитися ближче.

Сьогодні опівночі все це буде
доступно на сайті goodcountry.org,

і ви зможете подивитися на будь-яку країну.

Ви зможете бачити все до рівня
окремих сегментів даних.

Отже, це - Індекс гарної країни.

Для чого ж він?

Насправді, він з'явився тому, що я хочу

запросити цей світ,

чи то нагадати йому про цей дискурс.

Я багато чув про конкурентноспроможні країни,

я багато чув про

заможні, процвітаючі, швидко зростаючі країни,

я навіть багато чув про щасливі країни,

тому що зрештою йдеться про егоїзм.

Все це тільки про нас,

і якщо ми продовжуватимемо
думати тільки про нас,

ми у великій, великій біді.

Я думаю, що ми всі знаємо,

про що ми хочемо чути.

Ми хочемо чути про гарні країни,

тож я хочу попросити вас про одну послугу.

Я прошу не багато.

Вам це може здатися достатньо легким,

і може навіть сподобається,

і стане у пригоді,

я прошу вас почати використовувати
слово "гарний"

у цьому контексті.

Коли ви замислюєтесь про свою країну,

коли ви замислюєтесь
про країни інших людей,

коли ви замислюєтесь про компанії,

коли ви говорите про світ,
у якому ми живемо,

почніть використовувати це слово

у сенсі, про який я говорив вам сьогодні.

Не гарний, як антонім поганого,

тому що цей спір не завершиться ніколи.

"Гарний", як антонім егоїстичного,

"гарна" про країну, що дбає про всіх нас.

Ось що я б хотів просити від вас,

і я хотів би, щоб ви використовували це
як палицю,

котрою ви битимете ваших політиків.

Коли ви обираєте їх, коли ви переобираєте їх,

коли ви голосуєте за них, коли слухаєте,

що вони вам пропонують,

користуйтеся цим словом - "гарний", -

і запитуйте себе:

"чи саме це зробила б гарна країна?"

І якщо відповідь "Ні", будьте дуже підозрілими.

Запитайте в себе, чи це поведінка

моєї країни?

Чи хочу я походити з країни,

де уряд від мого імені

робить подібні речі?

Чи я, з іншого боку,

вважаю кращою ідею йти по світу

з високо піднятою головою, думаючи: " Так,

я горджуся тим, що я з гарної країни?"

І всі будуть раді вам.

І всі люди в ті 15 секунд

перед солодкими снами говоритимуть:

"Боже, я радий, що країна тієї людини існує".

В кінці саме це, я думаю,

і принесе зміни.

Слово "гарний",

і число 6.8,

і розуміння, що стоїть за ним,

змінили моє життя.

Мені здається, вони можуть
змінити і ваше життя,

і мені здається, ми можемо
використати це, щоб змінити

спосіб, у який наші політики
та компанії поводяться,

і зробивши це, ми можемо змінити світ.

Я почав думати по-інакшому про

свою власну країну через те, що я
багато думав про всі ці речі.

Я думав, що хотів жити у багатій країні,

а потім я думав, що я хотів жити
у щасливій країні,

але я усвідомив,
що цього замало.

Я не хочу жити у заможній країні.

Я не хочу жити у країні,
що швидко зростає,

або у конкурентноспроможній країні.

Я хочу жити у гарній країні,

і я сподіваюся, що ви також.

Дякую.

(Оплески)