Як діють вакцини? - Келвалін Дганасарнсомбут

Повний урок доступний за посиланням: http://ed.ted.com/lessons/how-do-vaccines-work-kelwalin-dhanasarnsombut

Першу в історії вакцину створив Едвард Дженнер, англійський лікар і науковець. Він увів невелику кількість вірусу коров'ячої віспи в організм малого хлопчика, щоб захистити його від спорідненого (і смертоносного) вірусу натуральної віспи. Але як працює цей процес, що, на перший погляд, суперечить логіці? Келвалін Дганасарнсомбут розповідає, як діють вакцини.

Урок - Kelwalin Dhanasarnsombut, анімація - Cinematic.

Року 1796 науковець Едвард Дженнер

увів речовину з коров'ячої віспи
восьмирічному хлопчику,

припустивши, що це створить
необхідний захист, щоб

урятувати людей від смертоносних
епідемій вірусу натуральної віспи.

Експеримент вдався.

Восьмирічного хлопчика було
щеплено проти хвороби,

і це була перша в історії людства вакцина.

Але чому йому це вдалося?

Щоб зрозуміти, як діють вакцини,

треба спершу розібратися, як
імунна система захищає нас

від інфекційних хвороб.

Коли в організм проникають
чужорідні мікроби,

імунна система запускає
серію реакцій,

щоб ідентифікувати "ворогів"
і вивести їх з організму.

Ознаками того, що
імунна система працює,

є кашель, чихання, запалення
й підвищення температури тіла,

мета яких - захопити, затримати
й знищити загрозливі речовини, як-от бактерії.

Ці вроджені імунні реакції
дають поштовх до другої лінії захисту,

так званого набутого імунітету.

Особливі клітини - бета-клітини
й Т-лімфоцити - беруться воювати з мікробами

й записують інформацію про них,

зберігаючи в пам'яті, як виглядають
ці нахабні прибульці,

і як з ними найкраще боротися.

Ці знання стають у пригоді,

якщо до організму знову проникнуть
патогенні мікроорганізми.

Але навіть попри таку розумну реакцію
ризик все ще існує.

Організму потрібен час, щоб
навчитись реагувати на патогенні мікроби

і наростити захист.

І навіть тоді,

якщо організм занадто слабкий чи молодий,
щоб дати відсіч прибульцям,

він потрапить під серйозну загрозу,
коли його атакують небезпечні патогени.

Але як щодо того, щоб заздалегідь
підготувати імунну реакцію організму,

ще до того, як хтось захворіє?

Саме для цього і винайшли вакцини.

Взявши за основу ті ж принципи,
за якими захищається організм,

науковці використовують вакцини, щоб
створити набутий імунітет,

не наражаючи людину
на повноцінну хворобу.

Було створено чимало вакцин,
кожна з яких діє в унікальний спосіб.

Вони поділяються на багато категорій.

По-перше, існують ослаблені вакцини.

Вони зроблені з самого патогену,
але значно ослабленого і пасивнішого.

По-друге, є інактивовані (вбиті) вакцини,
до складу яких входять мертві патогени.

В обох видах вакцин патогени
ослаблені й неактивні,

щоб вони не могли спричинити
повноцінного захворювання.

Але так само, як і справжня хвороба,
вони викликають імунну реакцію

і вчать організм розпізнавати атаку,

заздалегідь готуючи для нього
інформацію про патогенні мікроби.

Проблема в тому, що живі
ослаблені вакцини складно виготовити,

і оскільки патогени в них живі
й доволі активні,

їх не можна вводити людям
зі слабкою імунною системою,

тоді як інактивовані (вбиті) вакцини
не створюють тривалого імунітету.

Третій тип - субодиничні
(компонентні) вакцини,

які складаються тільки з однієї
частини патогену - антигену,

що, власне, й викликає
імунну реакцію.

Виділяючи окремі складові
антигенів,

наприклад, білки
чи полісахариди,

створюють вакцини, здатні
викликати специфічні реакції.

Сьогодні науковці працюють над
розробкою новітніх вакцин,

так званих ДНК-вакцин.

Для цього виокремлюють гени,
з яких складаються конкретні антигени,

що їх потребує організм, аби запустити
імунну реакцію на певний патоген.

Коли ці гени вводять в
людський організм,

вони змушують клітини тіла
створювати антигени.

Це викликає сильну
імунну реакцію

й готує організм до
майбутніх загроз.

Крім того, вакцина містить
лише специфічний генетичний матеріал

і ніяких інших частин
патогенних мікроорганізмів,

що могли б спричинити хворобу
й зашкодити пацієнту.

Якщо ці вакцини виявляться
успішними,

нам вдасться створити
в найближчому майбутньому

ефективніші способи боротьби
з хвороботворними мікробами.

Сотні років тому дивовижне
відкриття Едварда Дженнера

дало поштовх до розвитку
сучасної медицини.

А сьогодні розробка
нових вакцин

може дати нам ключ до лікування
хвороб на кшталт ВІЛ,

малярії,

чи лихоманки Ебола.