Жанін Шеферд: зламане тіло ще не означає зламана людина
-
0:00 - 0:03важливим аспектом життя є можливості,
-
0:03 - 0:07їхнє створення та скористання, і для мене
-
0:07 - 0:09це була олімпійська мрія.
-
0:09 - 0:12це те, що мене характеризувало. це було моїм щастям
-
0:12 - 0:16як учасниця лижних перегоныв та австралійської лижної команди,
-
0:16 - 0:17яка прямувала до Зимових Олімпійських Ігор,
-
0:17 - 0:22я з моїми друзями по команді були на тренуванні з їзди на велосипеді.
-
0:22 - 0:24коли ми піднімалися
-
0:24 - 0:27вражаючими Блакитними Горами на заході від Сіднею,
-
0:27 - 0:29був ідеальний осінній день:
-
0:29 - 0:33сонячна погода, запах евкаліпту і мрія.
-
0:33 - 0:35Життя було прекрасне.
-
0:35 - 0:38приблизно 5 з половиною годин ми їхали на велосипедах,
-
0:38 - 0:40коли ми досягли ту частину дороги, яку я любила,
-
0:40 - 0:43і це були пагорби, тому що я любила пагорби.
-
0:43 - 0:46я піднялася із сидіння свого велосипеда і почала
-
0:46 - 0:49безперервно крутити педалі , і коли я вдихнула холодне гірське повітря,
-
0:49 - 0:51я відчула як воно палило мої легені, і я підняла очі,
-
0:51 - 0:55щоб побачити сонце, яке світило в моє обличчя.
-
0:55 - 0:58і тоді все почорніло.
-
0:58 - 1:01де я була7 що сталося?
-
1:01 - 1:05біль мучив моє тіло.
-
1:05 - 1:08мене збила на великій швидкості грузова машина
-
1:08 - 1:11коли мені залишилося лише 10 хв їзди на велосипеді.
-
1:11 - 1:13з містя події мене забрав
-
1:13 - 1:16рятувальний вертоліт до великого спинного відділу в Сіднеї.
-
1:16 - 1:19у мене були важкі травми, які загрожували моєму життю.
-
1:19 - 1:24я зломала шию і спину в шістьох місцях.
-
1:24 - 1:26з лівої сторони я зломала 5 ребер.
-
1:26 - 1:29я зломала праву руку. я зломала ключицю.
-
1:29 - 1:31я зломала кілька кісток в ступнях.
-
1:31 - 1:34моя права сторона була повністю розірвана і наповнена піском.
-
1:34 - 1:37шкіра но моїй голові спереді була розрізена вздовж, стягнута назад,
-
1:37 - 1:38показуючи череп, що був під нею.
-
1:38 - 1:41у мене були травми голови. у мене було ушкодження внутрішніх органів.
-
1:41 - 1:43у мене була велика втрата крові. насправді я втратила 5 літрів
-
1:43 - 1:46крові, що в дійсності становить ту кількість, яку людина мого розміру має.
-
1:46 - 1:49на той час як вертоліт прибув до лікарні імені Принца Генрі
-
1:49 - 1:54в Сіднеї, мій кровяний тиск був 40 на 0.
-
1:54 - 1:59це був справді поганий день.
-
2:03 - 2:08майже 10 днів я перебувала між двома світами.
-
2:08 - 2:11я усвідомлювала, що я є в свому тілі, але також і
-
2:11 - 2:13не в ньому, десь інде, дивилася
-
2:13 - 2:15зверху, наче все це сталася з кимось іншим.
-
2:15 - 2:19чому я б хотіла повернутися в тіло, яке було так поломане?
-
2:19 - 2:25але цей голос продовжував кликати мене: "давай, залишайся зі мною"
-
2:25 - 2:27"ні. це дуже важко"
-
2:27 - 2:30"давай. це наша можливість"
-
2:30 - 2:34"ні. це тіло поломане. воно мені більше не годиться"
-
2:34 - 2:40"давай. будь зі мною. ми можем це зробити. ми можем це зробити разом".
-
2:40 - 2:42я була на роздоріжжі.
-
2:42 - 2:46я знала, якщо не повернусь в своє тіло, то я покину цей світ назавжди.
-
2:46 - 2:50це була битва за моє життя.
-
2:50 - 2:55після 10 днів я вирішила повернутися у своє тіло,
-
2:55 - 2:59і внутрішня кровотеча зупинилася.
-
2:59 - 3:02наступне занепокоєння було в тому, чи я зможу знову ходити,
-
3:02 - 3:05тому що я була паралізована від талії до низу.
-
3:05 - 3:07моїм батькам сказали, що перелом шиї був стабільним,
-
3:07 - 3:09але спина була повністю роздроблена.
-
3:09 - 3:1320 хребець був як начебто ви впустили арахіс,
-
3:13 - 3:16стали на нього, роздробивши його на тисячі кусочків.
-
3:16 - 3:19операція була необхідна.
-
3:19 - 3:22лікарі зайшли. положили мене на подушку з полістиролу. розрізали мене,
-
3:22 - 3:24буквально на половину, у мене є шрам,
-
3:24 - 3:27який обвивається навколо мого цілого тіла.
-
3:27 - 3:29вони відібрали стільки зломаних кісток скільки могли,
-
3:29 - 3:31з тих, які були в моєму хребті.
-
3:31 - 3:35вони забрали два зломаних ребра, і відновили мою спину,
-
3:35 - 3:38переробили 20 хребець, вийняли інші зломані ребра,
-
3:38 - 3:41зєднали 19. 20 і 21 хребці.
-
3:41 - 3:44тоді вони наклали шви. це зайняло цілу годину.
-
3:44 - 3:47я прокинулася в відділі реанімації. лікарі були справді раді
-
3:47 - 3:50тому, що операція пройшла успішно, тому що на тій стадії
-
3:50 - 3:53у мене трохи рухався один з великих пальців на нозі,
-
3:53 - 3:57і я подумала, "чудово, тому що я їду на олімпіаду"
-
3:57 - 3:59(сміх)
-
3:59 - 4:01я не мала ніякого уявлення. це така річ,
-
4:01 - 4:04яка стається з кимось іншим, але не мною, безсумнівно.
-
4:04 - 4:06тоді до мене підійшла лікарка і сказала,
-
4:06 - 4:10"Жанін, операція була успішна, і ми вийняли
-
4:10 - 4:13стільки кісток з твого хребта скільки могли,
-
4:13 - 4:14але ушкодження постійне.
-
4:14 - 4:17не має порятунку нервам центральної нервової системи.
-
4:17 - 4:20у тебе те, що ми називаємо частвокий параліч нижніх кінцівок, і в тебе будуть
-
4:20 - 4:23усі ушкодження, які він супроводжує.
-
4:23 - 4:27у тебе не буде відчуття від талії до низу, і що найбільше
-
4:27 - 4:30на 10 чи 20 відсотків ти зможеш повертатися.
-
4:30 - 4:33на все життя в тебе залишуться ушкодження внутрішніх органів.
-
4:33 - 4:35до кінця життя тобі прийдеться використовувати катетор.
-
4:35 - 4:41і якщо ти знову ходитимеш, то це буде з каліперами чи ролятором"
-
4:41 - 4:42і тоді вона сказала"Жанін,
-
4:42 - 4:44тобі прийдеться обдумати все, шо ти робиш в своєму житті,
-
4:44 - 4:49тому що ти ніколи не будеш спроможна робити те, що ти робила колись"
-
4:49 - 4:52я старалася усвідомити те, що вона говорила.
-
4:52 - 4:54я була атлетом. це все, що я знала. це все, що я робила.
-
4:54 - 4:58якщо я не можу цим займатися, то чим можу?
-
4:58 - 5:01і питання, яке я в себе запитувала - якщо я те не робитиму,
-
5:01 - 5:03то хто я?
-
5:08 - 5:11мене перевели з реанімації в відділ з гострим болем в хребті.
-
5:11 - 5:13я лежала на тонкому. твердому ліжку для тих. в кого проблеми з хребтом.
-
5:13 - 5:16я не рухала ногами. я оділа тісні панчохи,
-
5:16 - 5:18щоб захистити їх від згустків крові.
-
5:18 - 5:21одна рука в пластері, інша приєднана до крапельниці.
-
5:21 - 5:24у мене був шийний комірець та баластові мішки з обох сторін моєї голови
-
5:24 - 5:26і я бачила свій світ в дзеркалі
-
5:26 - 5:29яке повішали над моєю головою.
-
5:29 - 5:33я ділила палату з 5 іншими людьми,
-
5:33 - 5:35і приголомшливим було те, що ми всі лежали
-
5:35 - 5:40паралізовані, і не знали, як кожен з нас виглядав.
-
5:40 - 5:43як дивно? як часто в житті
-
5:43 - 5:48ви заводите друзів без критики,
-
5:48 - 5:50цілком на підставі душі?
-
5:50 - 5:53не було ніяких поверхневих розмов
-
5:53 - 5:56коли ми ділилися найглибшими думками. страхами
-
5:56 - 6:01і надіями на життя після палати в відділі реабілітації спини.
-
6:01 - 6:04згадую одну ніч, коли один із санітарів зайшов,
-
6:04 - 6:08Йохан, з великою кількістю пластикових соломинок.
-
6:08 - 6:11він поставим по купі но кожному з нас і сказав,
-
6:11 - 6:13"почніть переплітати їх"
-
6:13 - 6:17ну, в палаті не було що робити, тому ми погодились.
-
6:17 - 6:20а коли ми закінчили, він тихо ходив навколо
-
6:20 - 6:23і зєднав усі соломинки
-
6:23 - 6:26поки вони не утворили петлю навколо цілої кімнати. і тоді він сказав,
-
6:26 - 6:30"добре, всі тримайте свої соломини"
-
6:30 - 6:37і ми це зробили, а він сказав, "правильно. тепер ви всі поєднані"
-
6:37 - 6:43і коли ми тримали, ми дихали як одне ціле,
-
6:43 - 6:47ми знали, що не одні в цій подорожі.
-
6:47 - 6:52і навіть коли я лежала в палаті паралізована,
-
6:52 - 6:55були моменти неймовірної повноти і краси,
-
6:55 - 6:58дійсності і звязку
-
6:58 - 7:02те, що я до того ніколи не відчувала.
-
7:02 - 7:07і кожен з нас знав, що коли ми покинемо палату,
-
7:07 - 7:12то ніколи не будемо тими самими.
-
7:12 - 7:16через 6 місяців настав час повернутися додому.
-
7:16 - 7:19я памятаю, як батько вивіз мене в інвалідному візку на вулицю,
-
7:19 - 7:22закутану в гіпсову повязку,
-
7:22 - 7:25і я вперше за довгий час відчула тепло сонця на моєму обличчю.
-
7:25 - 7:27я поглинула його і подумала,
-
7:27 - 7:31як могла я вважати це за належне?
-
7:31 - 7:35я почувалася неймовірно вдячною за своє життя.
-
7:35 - 7:37але перед тим, як я покинула лікарню, стерша медична сестра
-
7:37 - 7:39сказала мені: "жанін, я хочу. щоб ти була готова,
-
7:39 - 7:42тому що, коли ти повернешся додому, щось трапиться".
-
7:42 - 7:44я запитала "що?". а вона відповіла:
-
7:44 - 7:46"у тебе буде депресія"
-
7:46 - 7:49а я сказала "тільки не в мене, не в Жанін Машін"
-
7:49 - 7:51що було моїм прізвиськом.
-
7:51 - 7:54вона сказала "в тебе, тому що, розумієш, це стається в кожного"
-
7:54 - 7:57у відділенні з лікування проблем спини це є нормальним.
-
7:57 - 7:58ти в інвалідному кріслі. це нормально.
-
7:58 - 8:00але ти повернешся додому і зрозумієш,
-
8:00 - 8:02яким іншим життя є".
-
8:02 - 8:06і я повернулася додому, і щось трапилось.
-
8:09 - 8:12я усвідомила, що медсестра Сем мала рацію.
-
8:12 - 8:15у мене була депресія.
-
8:15 - 8:18я була у інвалідному кріслі. я не відчувала нічого від талії до низу,
-
8:18 - 8:21до якого був прикріплений катетор. я не могла ходити.
-
8:21 - 8:24в лікарні я дуже похудала
-
8:24 - 8:27зараз я важу приблизно 80 фунтів.
-
8:27 - 8:30і я хотіла опустити руки.
-
8:30 - 8:33єдине, що я хотіла зробити, було одіти кросівки і вибігти за двері.
-
8:33 - 8:37я хотіла повернути моє колишнє життя. я хотіла повернути своє тіло.
-
8:37 - 8:39згадую, як мама сиділа на кінці мого ліжка
-
8:39 - 8:43і говорила "цікаво, чи колись життя стане хорошим?"
-
8:43 - 8:47а я думала "як це можливо? тому що я втратила все,
-
8:47 - 8:52що цінувала, все, до чого я поривалася.
-
8:52 - 8:55все втрачене".
-
8:55 - 9:00і питання, яке я запитувала "чому я? чому я?"
-
9:00 - 9:03і тоді я згадала своїх друзів,
-
9:03 - 9:06які й до тих пір перебували у відділі,
-
9:06 - 9:07особливо марію.
-
9:07 - 9:10марія потрапила в автокатастрофу, і вона прокинулася
-
9:10 - 9:14в день її 16ліття з новиною, що в неї повний параліч 4х кінцівок,
-
9:14 - 9:17не мала відчуття тіла від шиї до низу,
-
9:17 - 9:20пошкодила голосові звязки і не могла говорити.
-
9:20 - 9:23мені сказали "ми положимо тебе поруч з нею,
-
9:23 - 9:25тому що думаєм, це буде для неї корисно"
-
9:25 - 9:28я хвилювалася. я не знала, як реагувати на те,
-
9:28 - 9:30що буду поруч з нею.
-
9:30 - 9:34я думала, що це буде випробування, але насправді було блаженство,
-
9:34 - 9:39тому що Марія постійно усміхалася.
-
9:39 - 9:44вона завжди була щаслива, і навіть коли почала знову говорити,
-
9:44 - 9:50хоча це важко зрозуміти, вона ніколи не скаржилася, ні разу.
-
9:50 - 9:56і мені було цікаво, як вона знайшла той рівень прийняття.
-
9:56 - 10:00і я зрозуміла, що це було не тільки моє життя.
-
10:00 - 10:05це було життя в своїй сутності. я зрозуміла. що це був не тільки мій біль.
-
10:05 - 10:10він належав усім. і тоді я знала, як і до того,
-
10:10 - 10:14що у мене був вибір. я могла продовжити боротися з цим
-
10:14 - 10:19або дозволити піти і прийняти не тільки моє тіло,
-
10:19 - 10:23а й умови мого життя.
-
10:23 - 10:26і тоді я зупинила питати "чому я?"
-
10:26 - 10:29і почала запитувати "чому б не я?"
-
10:29 - 10:34і тоді подумала, що можливо перебування на самому дні
-
10:34 - 10:40є ідеальним місцем для початку.
-
10:40 - 10:44я ніколи не вважала себе творчою людиною.
-
10:44 - 10:48я була спортсменом. моє тіло було машиною.
-
10:48 - 10:53але в той час я збиралась почати найбільш творчий проект,
-
10:53 - 10:55який будь-хто з нас колись робив:
-
10:55 - 10:57перебудова життя.
-
10:57 - 11:00навіть хоча я не мала ніякого уявлення,
-
11:00 - 11:03що я збиралася робити, в тій невизначеності
-
11:03 - 11:05появилось почуття свободи.
-
11:05 - 11:08я більше не була привязана до встановленого шляху.
-
11:08 - 11:14я була вільна досліджувати нескінченні житейські можливості.
-
11:14 - 11:20і те усвідомлення збиралось змінити моє життя.
-
11:20 - 11:25коли вдома я сиділа в інвалідному кріслі і гіпсовій повязці,
-
11:25 - 11:29над головою пролетів літак, я подивилась вверх
-
11:29 - 11:32і подумала "це воно!
-
11:32 - 11:36якщо я не можу ходити, то з таким же успіхом я можу літати".
-
11:36 - 11:39я сказала "мамо, я збираюся навчитися, як літати"
-
11:39 - 11:43вона відповіла "люба, це славно" (сміх)
-
11:43 - 11:45я сказала "передай мені жовті сторінки."
-
11:45 - 11:47вона передала телефонний довідник, я позвонила в школу льотчиків,
-
11:47 - 11:50забронювала, сказавши, що я хотіла би замовити заздалегідь політ.
-
11:50 - 11:53мені відповіли "ви знаєте, коли б хотіли прийти?"
-
11:53 - 11:55я сказала "ну, мені треба домовитись з другом. щоб мене підвезли,
-
11:55 - 11:58тому що я не можу керквати автомобілем. та я й також ходити не можу.
-
11:58 - 11:59становить це проблему?"
-
11:59 - 12:01я забронювала, і через кілька тижнів мій друг Кріс
-
12:01 - 12:03і моя мама привезли мене в аеропорт,
-
12:03 - 12:06усі мої 80 фунтів покритих гіпсовою повязкою
-
12:06 - 12:09в обвислому комбінезоні.
-
12:09 - 12:12я вам скажу, що не виглядала як ідеальний кандидат
-
12:12 - 12:14на отримання пілотської лізензії. (сміх)
-
12:14 - 12:17я опиралася на робочий стіл, тому що не могла стояти.
-
12:17 - 12:19я сказала "привіт, я тут для уроку з пілотування"
-
12:19 - 12:22коли на мене кинули оком, вибігли на зад для того, щоб хтось витягнув коротку соломинку.
-
12:22 - 12:26"ти бери її","ні, ні, ти бери її"
-
12:26 - 12:27нарешті вийшов цей хлопець. він іде,
-
12:27 - 12:29"привіт, мене звати ендрю, і я вчитиму тебе літати"
-
12:29 - 12:30тоді я "чудово". і таким чином мене повезли вниз,
-
12:30 - 12:32поставили на гудроноване шосе,
-
12:32 - 12:34і там був цей червоно, біло, блакитний літак.
-
12:34 - 12:37він був прекрасним. мене підняли в кабіну пілота.
-
12:37 - 12:39їм довелося по крилу попхати мене і поставити в кабіну пілота.
-
12:39 - 12:42мене посадили. всюди були кнопки і шкали.
-
12:42 - 12:45я продовжувала "вав, як ти навіть знаєш, що ці всі кнопки і шкали роблять"
-
12:45 - 12:48інструктор Ендрю сів попереду і завів літак.
-
12:48 - 12:50він сказав "не хоч попробувати керувати"
-
12:50 - 12:52це коли ти використовуєш ноги, щоб контролювати кермові педалі для того,
-
12:52 - 12:54щоб керувати літаком на землі.
-
12:54 - 12:56я відповіла "ні, я не можу використовувати свої ноги"
-
12:56 - 12:58він "о"
-
12:58 - 13:00я сказала "але я можу використовувати руки", він відповів "окей"
-
13:00 - 13:04він повернув на злітну смугу і завів мотор.
-
13:04 - 13:06в той момент, коли ми взлетіли,
-
13:06 - 13:10коли колеса піднялися з шосе, коли ми були в повітрі,
-
13:10 - 13:15я мала найбільш неймовірне відчуття свободи.
-
13:15 - 13:18і ендрю запитав в мене,
-
13:18 - 13:20коли ми пролітали над тренувальною зоною,
-
13:20 - 13:23"там бачиш ту гору?"
-
13:23 - 13:24я відповіла "так"
-
13:24 - 13:29і він сказав "ну, бери руль і лети до тої гори"
-
13:29 - 13:32коли я підняла очі, то усвідомила,
-
13:32 - 13:35що він вказував на Блакитні Гори,
-
13:35 - 13:38місце, де почалась моя подорож.
-
13:38 - 13:42і я взяла руль, і я летіла.
-
13:42 - 13:45і я була далеко. далеко від відділу з лікування спини,
-
13:45 - 13:50і саме тоді я усвыдомила, що стану льотчиком.
-
13:50 - 13:54тільки не знала, як пройду медогляд.
-
13:54 - 13:57але про те переживатиму пізніше, тому що зараз я маю мрію.
-
13:57 - 14:01отже, я пішла додому, витягла щоденник тренувань, і у мене був план.
-
14:01 - 14:04і я практикувалася в ходінні стільки, скільки могла,
-
14:04 - 14:07і я дойшла до того моменту, коли мене підтримувала замість двох
-
14:07 - 14:10одна людина,
-
14:10 - 14:12до моменту, коли я могла ходити по-між меблями
-
14:12 - 14:14за умови, що вони знаходилися недалеко одні від одних.
-
14:14 - 14:16згодом я зробила великий прогрес в тому,
-
14:16 - 14:19що могла ходити по будинку, спираючись на стіни,
-
14:19 - 14:22ось так, і мама говорила, що вона завжди слідувала за мною,
-
14:22 - 14:26витираючи мої відбитки пальців. (сміх)
-
14:26 - 14:31але принаймні вона завжди знала. де я була.
-
14:31 - 14:33таким чином, коли лукарі продовжували оперувати
-
14:33 - 14:35і скдладати моє тіло знову докупи,
-
14:35 - 14:39я продовжувала свою теорію навчання, і з часом,
-
14:39 - 14:42вражаюче, пройшла медогляд,
-
14:42 - 14:45і то було зелене світло для польотів.
-
14:45 - 14:47я проводила кожну хвилину, яку могла виділити, в тій школі льотчиків,
-
14:47 - 14:49далеко від моєї зони комфорту,
-
14:49 - 14:51всі ці молоді хлопці, що хотіли бути пілотами Qantas (австралійська національна авіакомпанія),
-
14:51 - 14:55ну ти розумієш, невеликий переліт в той момент, коли я була в гіпсовій повязці,
-
14:55 - 14:57потім сталевий бандаж, обвислий комбінезон,
-
14:57 - 15:01сумка з медакаментами і катетерами плюс кульгавість,
-
15:01 - 15:02і на мене дивились і думали,
-
15:02 - 15:06"о, кого вона обдурює? вона ніколи не буде здатна це зробити"
-
15:06 - 15:08і деколи я теж так думала.
-
15:08 - 15:12але то не грало ролі, тому що щось в середині загорілося
-
15:12 - 15:16і переважило мої травми.
-
15:16 - 15:18невеликі завдання тримали мене на моєму шляху,
-
15:18 - 15:22і з часом я отримала приватну пілотську ліцензію,
-
15:22 - 15:27і тоді я навчилася управляти літаком, і я возила своїх друзів навколо австралії.
-
15:27 - 15:30згодом навчилася управляти літаком з двома двигунами
-
15:30 - 15:33і отримала кваліфікацію керування літака з двома двигунами.
-
15:33 - 15:36потім навчилася літати як і в погану погоду так і в хорошу
-
15:36 - 15:38і отримала кваліфікацію літання під правилами польотів по пристроях.
-
15:38 - 15:41і тоді отримала комерційну пілотську ліцензію.
-
15:41 - 15:44потім отримала кваліфікацію інструктора.
-
15:44 - 15:47і тоді я опинилася саме в тій школі,
-
15:47 - 15:49де відбувся мій перший політ,
-
15:49 - 15:53і навчала інших людей літати,
-
15:53 - 15:57через 18 місяців як я покинула відділ з лікування проблем спини.
-
15:57 - 16:08(оплески)
-
16:08 - 16:10тоді я подумала "чому зупинятися?
-
16:10 - 16:14чому не навчитись літати догори ногами?"
-
16:14 - 16:16і я це зробила - я навчилася літати догори ногами
-
16:16 - 16:20і стала інструктором з фігурних польотів.
-
16:20 - 16:27а як матір й батько? ніколи не почували себе краще.
-
16:27 - 16:32тоді я знала напевно, що хоча моє тіло можливо обмежане,
-
16:32 - 16:37але саме мій дух був непереборний.
-
16:37 - 16:41філософ Лао-Цзи колись сказав,
-
16:41 - 16:44"коли відпустиш те, ким ти є,
-
16:44 - 16:47то станеш тим, ким ти можеш бути"
-
16:47 - 16:52зараз я знаю, що поки я не відпистила того, ким, я думала, була,
-
16:52 - 16:56то я не була б здатна створити повністб нове життя.
-
16:56 - 17:01поки я не відпустила життя, яке, на мою думку, я повинна була мати,
-
17:01 - 17:06то я не була б здатна охопити життя, яке на мене чекало.
-
17:06 - 17:09я знаю, що моя справжня сила
-
17:09 - 17:12ніколи не йшла з тіла,
-
17:12 - 17:17і хоча мої фізичні можливості різко змінилися,
-
17:17 - 17:21та, ким я є, залишилась незмінною.
-
17:21 - 17:25вогник пілота всередині мене це всього лиш вогник,
-
17:25 - 17:30як і в кожного з нас.
-
17:30 - 17:33я знаю, що я - це не моє тіло,
-
17:33 - 17:37і я також знаю, що ви - не ваше.
-
17:37 - 17:41і тоді не має значення, як ви виглядаєте,
-
17:41 - 17:45звідки походите, чи де живете.
-
17:45 - 17:51єдине, що має значення, є те, щоб ми продовжували роздмухувати полумя гуманності
-
17:51 - 17:55проживаючи наші життя як максимально творче вираження
-
17:55 - 17:59того, ким насправді ми є,
-
17:59 - 18:01тому що ми всі поєднані
-
18:01 - 18:05мільйонами і мільйонами соломинок,
-
18:05 - 18:08і настав час, щоб ми їх зєднали
-
18:08 - 18:10і вчепилися за них.
-
18:10 - 18:15і якщо ми прямуємо до нашого колективного щастя,
-
18:15 - 18:17то настав час відкинути зосередження на фізичному аспекті,
-
18:17 - 18:21я натомість прийняти чесноти серця.
-
18:21 - 18:25отже, підніміть свої соломинки, якщо ви приєднуєтесь до моєї думки.
-
18:25 - 18:31дякую. (оплески)
-
18:31 - 18:36дякую.
- Title:
- Жанін Шеферд: зламане тіло ще не означає зламана людина
- Speaker:
- Janine Shepherd
- Description:
-
Учасниця лижних перегон Жанін Шеферд мріяла про Олімпійську медаль, поки її не збила вантажівка під час тренування на велосипеді. Вона поділилася вражаючою історією про людський потенціал до одуження. Її послання: ви - це не ваше тіло, і відмова від старих мрій дозволить новим височіти.
- Video Language:
- English
- Team:
- closed TED
- Project:
- TEDTalks
- Duration:
- 18:57
Dimitra Papageorgiou approved Ukrainian subtitles for A broken body isn't a broken person | ||
Ruslan Savchuk accepted Ukrainian subtitles for A broken body isn't a broken person | ||
Ruslan Savchuk edited Ukrainian subtitles for A broken body isn't a broken person | ||
Ruslan Savchuk edited Ukrainian subtitles for A broken body isn't a broken person | ||
Ruslan Savchuk edited Ukrainian subtitles for A broken body isn't a broken person | ||
Maryana Berkiy edited Ukrainian subtitles for A broken body isn't a broken person | ||
Maryana Berkiy edited Ukrainian subtitles for A broken body isn't a broken person | ||
Maryana Berkiy edited Ukrainian subtitles for A broken body isn't a broken person |