Поради молодому вченому

"Світ дуже гостро потребує таких, як ви" - стверджує відомий біолог Е.О.Вілсон у своєму листі до молодого вченого. Розкриваючи ключові ідеї своєї майбутньої книги, він дає поради, спираючись на свій чималий досвід, нагадуючи нам, що здивування і творчість є осердям наукового життя. (Відео знято на TEDMED).

Зараз я збираюсь лише висловити
декілька зауваг,

з книги, над якою я зараз працюю.
Ця книга називається

"Листи до молодого вченого".

Я подумав, що їх буде доречно висловити,

спираючись на мій великий
досвід викладання

та консультування науковців із
різноманітних галузей.

Можливо, ви б хотіли дізнатись декотрі з
принципів, які я розробив під час своєї

роботи викладачем і консультантом.

Насамперед я хотів би вас спонукати,

особливо поки ви молоді,

намагатись пройти якомога далі

обраним шляхом.

Це дуже потрібно для сучасного світу.

Людство зараз повністю увійшло
в науково-технічну епоху,

і повороту назад не буде.

Існує розмаїття дисциплін - від,
наприклад, астрофізики,

молекулярної генетики,
імунології, мікробіології

до нових галузей - вивчення людського
тіла як симбіозу,

досліджень охорони здоров'я і довкілля.

Знання в медичних науках,
як і в науці взагалі,

подвоюються кожні 15-20 років.

Технології розвиваються такими ж темпами.

Обидві ці сторони, наука і технологія,

як це усвідомлюють більшість присутніх,

пронизують всі аспекти людського життя.

Науково-технічна революція відбувається
настільки швидкими темпами,

її повороти і виверти настільки
несподівані, що ніхто не зможе

передбачити, яких результатів
вона досягне через десятиріччя.

Звісно, настане час,

коли експоненціальне зростання
знань, винаходів і відкриттів,

яке почалося з 17 сторіччя

досягне піку, і його темпи вирівняються,

але для вас важливо не це.

Революція триватиме ще

принаймні впродовж кількох десятиріч,

і радикально змінить умови життя

людей порівняно із сьогоднішніми.

Традиційні галузі досліджень
продовжуватимуть розвиватись,

і в цьому процесі неминуче виникатимуть
нові дисципліни.

Настане час, коли наука даватиме
цілісний опис,

а закони і принципи будуть поєднані
в цілісну систему.

Ось чому вам слід бути обізнаними
не лише в окремій спеціальності,

але й володіти широкими знаннями
з інших галузей, не лише споріднених,

а й досить далеких від вашої
початкової спеціальності.

Хай ваші очі дивляться вперед,
а голова буде відкрита до різних думок.

Пошук знання закладений у нас в генах,

прагнення до знань
заклали наші давні предки,

які розселились по світу.

І це прагнення ніколи не згасає.

Щоб його використовувати належним чином,

задля подальшого розвитку цивілізації,

потрібно значно більше людей
з науковою підготовкою, таких як ви,

в освіті, медицині,
юриспруденції, дипломатії

уряді, бізнесі, і сучасних
засобах масової інформації.

Наші політичні лідери повинні опанувати
хоча б основи наукової грамотності,

якої сьогодні багатьом з них дуже бракує.

Будь ласка, не аплодуйте.

Для всіх буде краще, якщо вони

здобудуть підготовку до того, як зайняти
посаду, а не в процесі самої роботи.

Це означає, що важливою стороною
вашої діяльності,

незалежно від того,
наскільки ви заглибились

у дослідження в лабораторії,
має стати просвітницька робота

впродовж всієї вашої кар'єри.

А зараз я хочу перейти насамперед

до предмета, який є водночас як дуже
важливим компонентом,

так і потенційною перешкодою
для наукової кар'єри.

Якщо ваша математична підготовка
не на висоті,

не хвилюйтесь.

Серед найуспішніших вчених багато хто

має не дуже ґрунтовні математичні знання.

Я використаю метафору:

Тоді як найкращі математики, статистики
і теоретики

часто виступають як архітектори
зростаючого обширу науки,

переважна більшість інших вчених,
прикладних дослідників,

в тому числі й велика кількість тих, що
мають репутацію першорядних дослідників,

описують територію, розвідують межі,

прокладають нові шляхи,

зводять будівлі вздовж дороги.

Комусь це може видаватись нерозважливим,

але я маю звичку, спілкуючись із
майбутніми вченими, які подають надії,

не зважати, що вони бояться математики.

Викладаючи біологію в Гарварді
впродовж 41 років,

я із сумом спостерігав, як блискучі
студенти відмовлялись

від можливості наукової кар'єри,

чи навіть від вибіркових предметів
які стосувались наукових досліджень,

бо ці студенти боялись невдачі.

Ця математична фобія відвертає
від науки і медицини

величезну кількість талантів,
які так потрібні в цих галузях.

Якщо у вас є такі побоювання,
існує спосіб їх розвіяти:

зрозумійте, що математика - це мова,

яка керується правилами,
і так само, як інші мови,

як і будь-яка звичайна мова,
вона має свою граматику

і спирається на певну логічну систему.

Будь-яка людина з посередніми
здібностями до обчислень

яка опановує мову математики
на елементарному рівні,

зробить це так само легко, як і
у випадку вивчення природної мови,

а достатньо засвоїти основні принципи

і правила, щоб зрозуміти математичний
апарат у більшості наукових дисциплін.

Чим пізніше ви почали опановувати
мову математики,

тим важче вона вам даватиметься,
так само, як і будь-яка звичайна мова,

але в будь-якому віці її можна опанувати.

Я це можу авторитетно заявити,

бо мій власний досвід може бути
прикладом крайнього випадку.

Я почав вивчати алгебру на першому курсі

в університеті Алабами.

Раніше вона там не викладалась.

Зрештою мені довелось опановувати
математичні методи,

будучи 32-річним викладачем Гарварду,
відвідуючи заняття разом зі студентами,

майже вдвічі молодшими за мене,

причому кілька з цих студентів

були слухачами мого курсу
з еволюційної біології.

Та я наступив на горло своїй гордості
і таки опанував математичні методи.

Я виявив, що у науці, в усіх її проявах

вирішальними є не технічні вміння, а уява,

уява в усіх її виявах.

Це здатність утворювати поняття,
використовуючи образи сутностей і процесів

які виникають на інтуїтивному рівні.

Я виявив, що наукові досягнення рідко
виникають як рух "згори вниз"

вони не є результатом
міркувань біля дошки,

вони не були виведені з математичних

аксіом і рівнянь.

Натомість вони є результатом руху
"знизу вгору", коли уява напружено працює,

і в процесі цієї роботи математичне
доведення може знадобитись, а може й ні.

Ідеї виникають тоді, коли якийсь фрагмент
уявного чи реального світу вивчається

заради нього самого.

Найважливішу роль відіграє ретельне,
систематичне вивчення всього,

що відомо про відповідні об'єкти і процеси
які можуть стосуватись сфери,

де ви збираєтесь працювати.

Коли відкрито щось нове,

то логічно, що наступним кроком має бути

застосування математичних і статистичних
методів для подальшого аналізу.

Якщо цей крок дуже складний

для дослідника чи колективу,
який зробив відкриття,

то можна залучити до роботи математика,
запропонувавши йому

бути співавтором у дослідженні.

Розгляньмо такий принцип,

який я скромно називаю
першим принципом Вілсона:

дослідникам з різних галузей,
включаючи медицину,

значно простіше звернутись зі своєю
математичною проблемою до спеціалістів

з математики чи статистики,

ніж математикам чи статистикам
знайти дослідників,

які могли б запропонувати
застосування для їхніх рівнянь.

Далі, у виборі напрямку досліджень
дуже важливо знайти предмет,

який відповідає вашому рівню підготовки
і викликає у вас глибокий інтерес,

і зосередитись на цьому предметі.

Отож, пам'ятайте другий принцип Вілсона:

кожен науковець - дослідник, інженер,

викладач, менеджер чи бізнесмен -

незалежно від того, який у нього рівень
математичної підготовки,

може знайти сферу в науці чи медицині,

у якій він зможе досягнути вершин при
наявному рівні математичної підготовки.

А зараз я швидко торкнусь

ще кількох принципів, які будуть корисними

в плануванні вашої освіти і кар'єри,

чи, якщо ви викладач,
то ці принципи вам допоможуть

поліпшити ваше викладання
і консультування молодих вчених.

При виборі теми, якщо ви хочете,
щоб дослідження було оригінальним,

а ви стали фахівцем світового рівня,

вибирайте у межах своєї галузі проблеми,
які наразі малодосліджені.

Обміркуйте ймовірність, скільки
інших дослідників працюватимуть

над цією проблемою.

Це не применшує дуже важливої ролі
широкої підготовки,

чи цінність стажування і участі

у поточних дослідженнях
висококласного рівня.

Такі дослідження дають цінну можливість
знайти серед старших колег наставника,

а також зав'язати знайомства із
колегами-ровесниками

задля взаємодопомоги.

Але попри це, шукайте спосіб
вийти за рамки,

знайдіть сферу чи проблему,
яка ще не досить досліджена.

Це було продемонстровано у
виступах, які ви слухали до мого.

Це найшвидший шлях до досягнень,

як показує аналіз співвідношення кількості
відкриттів на одного дослідника.

Можливо, ви чули

військовий афоризм щодо збору війська:

крокуйте на звук канонади.

У науці ж потрібно діяти навпаки: крокуйте
віддаляючись від звуку канонади.

Отож, третій принцип Вілсона:

крокуйте, віддаляючись від
звуку канонади.

Спостерігайте на відстані,

але не приєднуйтесь до бою.

Започаткуйте свій бій.

Коли ви вже закріпилися
в своїй спеціальності,

любите свою професію і маєте
певні гарантії,

ваші шанси на успіх будуть значно
більшими, якщо ви будете настільки

обізнаним з якимось питанням,
щоб стати експертом.

Є тисячі тем у межах різних професій,

від фізики й хімії

до біології й медицини.

І зрештою, в соціальних науках,

у яких можливо за короткий час

набути статус авторитетного дослідника.

Коли певна тема ще слабко досліджена,

ви можете завдяки старанності
і ретельній роботі

стати дослідником зі світовим ім'ям.

Такі експерти дуже потрібні
в сучасному світі,

і він винагороджує тих,

хто став таким фахівцем.

Наявна інформація, а також
відкриті вами ідеї

можуть спершу видаватись обмеженими
і слабко пов'язаними

з наявним масивом знань.

Якщо ви з цим зіткнулись, чудово.

Чому важкі проблеми кращі за легкі?

Відповідь можна вважати четвертим
принципом Вілсона:

Коли намагаєтесь здійснити
наукове відкриття,

в кожній проблемі криється можливість,

і чим складніша проблема,

тим більш значиме її вирішення.

Це мене підводить до базової класифікації

шляхів, якими здійснюються
наукові відкриття.

Вчені, в тому числі й чисті математики,

дотримуються якогось із двох шляхів:

Перший передбачає ранні відкриття,

які дозволяють окреслити проблему

і шукати рішення.

Проблема може бути досить вузькою,

наприклад, звідки на круїзному кораблі
починає розповсюджуватись норовірус?

або ширшою: яка роль темної матерії
у розширенні Всесвіту?

У процесі пошуку відповіді
здійснюються інші відкриття

і виникають інші питання.

Ця перша стратегія нагадує мисливця,

що шукає в лісі якусь конкретну здобич,

і по дорозі знаходить іншу здобич.

Другий шлях дослідження -

широке вивчення предмета,

у пошуках невідомих явищ
чи закономірностей відомих явищ,

подібно до мисливця в "трансі натураліста"

розум дослідника відкритий до всього,
що може становити інтерес, для нього

цінна будь-яка здобич.

Тут дослідник шукає не
вирішення певної проблеми,

а самі проблеми, які варті вирішення.

Ці дві стратегії дослідження,

оригінального дослідження,

можна виразити у заключному принципі,
який я хотів би запропонувати:

Для кожної проблеми в певній галузі науки

існує тип явищ чи об'єктів, який

ідеально підходить для її вирішення.

І навпаки, для кожного типу
явищ чи об'єктів

існують важливі проблеми

для вирішення яких ці явища чи
об'єкти ідеально підходять.

Встановіть їх.

Ви знайдете свій власний
спосіб здійснення відкриттів,

навчання, викладання.

В найближчі десятиліття ми
досягнемо значного прогресу

в профілактиці хвороб, підтримці
здоров'я, якості життя.

Все людство залежить від знань і
технологій у медицині й науці,

які ви застосовуватимете.

Ви обрали покликання, яке принесе вам

задоволення, і як результат,
достойно прожите життя.

Дякую за увагу до мого виступу.

(Оплески)

Дуже дякую.

Величезне спасибі

Мої найкращі побажання.