Чому я вважаю, що погане поводження з жінками – номер один серед порушень прав людини

Зі своєю звичною рішучістю колишній президент Сполучених Штатів Джиммі Картер розбирає три неочікувані причини того, чому погане поводження з жінками та дівчатами продовжується в багатьох проявах та в багатьох країнах світу, як у розвинутих, так і в тих, що розвиваються. Остання причина, яку він наводить: "В цілому, чоловікам наплювати".

Правду кажучи,

я думав про свою кар'єру
відтоді, як залишив Білий Дім,

і найкращим прикладом була карикатура
в "The New Yorker" пару років тому.

Маленький хлопчик звертається до тата,

він говорить: "Татусю, коли я виросту,
я хочу стати колишнім президентом".

(Сміх)

Що ж, мені страшенно пощастило
бути колишнім президентом,

оскільки я мав можливість,

яку мало хто мав коли-небудь
серед інших людей,

познайомитись з такою великою кількістю
людей з цілого всесвіту.

Я обізнаний не лише з 50 штатами США,

але я і моя дружина також відвідали
більш ніж 145 країн світу,

Центр Картера підтримує
постійні програми в 80 країнах світу.

Зазвичай, коли ми починаємо
працювати в країні,

ми бачимося не лише
з королем чи президентом,

а й із селянами, які живуть
в найвіддаленіших куточках Африки.

В Центрі Картера ми віддані
головній меті –

сприянню дотримання прав людини,

і з моїм знанням світу
я можу з впевненістю сказати,

що номером один
серед порушень прав людини на Землі

є, і, як не дивно, це не часто згадується,
є порушення прав жінок та дівчат.

(Оплески)

Є кілька причин цього,
які я наведу для початку.

Перш за все, неправильне тлумачення
релігійних писань, священних писань,

Біблії, Старого Заповіту,
Нового Заповіту, Корану і так далі,

і вони були неправильно витлумачені
чоловіками, які займають панівні позиції

в синагогах, церквах та в мечетях.

І вони інтерпретують ці правила
таким чином, щоб жінкам

зазвичай відводились другорядні позиції

порівняно з чоловіками в очах Господа.

Це дуже серйозна проблема.
І зазвичай вона не розглядається.

Багато років тому, у 2000 році –

70 років я був баптистом
Південної конвенції,

я досі навчаю у недільній школі
кожної неділі;

і цієї неділі я теж вчитиму –

і ось Південна баптистська конвенція
у 2000 році вирішила,

що жінки мають займати
другорядне положення,

перебуваючи в залежності від чоловіків.

Так що вони видали едикт, який фактично

усував жінок від посад священиків,
пасторів, дияконів у церкві

чи капеланів у армії,

і якщо жінка навчає в класі

Південної баптистської семінарії,

вона не може навчати,
якщо у цьому класі перебуває хлопець,

оскільки ви можете знайти у Біблії вірші,

а у Біблії більш ніж 30 000 віршів,

в яких сказано, що жінка
не повинна вчити чоловіка і т. д.

Але головне те, що писання
неправильно тлумачаться,

щоб утримувати чоловіків
на чільній позиції.

Ця проблема – всепроникна,

бо чоловіки можуть використати цю владу

та, якщо лихий чоловік чи керівник,
наприклад, хоче обдурити жінок,

він може сказати, якщо жінки
не є рівними в очах Бога, чому

я повинен поводитися з ними,
як з рівними собі?

Чому я повинен платити їм таку саму платню
за виконання такої самої роботи?

Інше дуже серйозне лихо,

що призводить до цієї проблеми,
це надмірне насильство,

і воно значно зростає в усьому світі,

в Сполучених Штатах Америки,
скажімо, ми маємо

надзвичайне зростання утисків бідних,

здебільшого темношкірих людей та меншин,
шляхом їх ув'язнення.

Коли я був губернатором штату Джорджія,

один американець з 1000
перебував у в'язниці.

Сьогодні у в'язниці знаходиться
7,3 осіб з 1000.

Відбулось семикратне зростання.

А відтоді, як я залишив Білий Дім,

на 800% зросла кількість жінок,

які є темношкірими та
перебувають у в'язниці.

Також у нас [одній з небагатьох
країн на планеті]

все ще існує смертна кара,
і це у розвиненій країні.

Ми опинились прямо поряд з країнами,
які є найбільшими порушниками

усіх складових прав людини
через застосування смертної кари.

Ми зараз у Каліфорнії,
і одного разу я порахував,

що Каліфорнія витратила
4 мільярди доларів,

засудивши до смертної кари 13 осіб.

Якщо перерахувати, то 307 мільйонів
доларів коштує Каліфорнії

відправити одну людину на страту.

У Небрасці цього тижня було прийнято закон
про скасування смертної кари,

бо це занадто дорого. (Оплески)

Так що використання насильства та
утискання бідних та безпорадних людей –

ще одна причина зростання утисків жінок.

Дозвольте мені навести кілька прикладів
наруги над жінками, найприкріших для мене,

я буду стислим,
оскільки мій час обмежений, як ви знаєте.

Один з них – це жіноче обрізання.

Жіноче обрізання жахливе,
і воно не відоме американським жінкам,

але в деяких країнах, багатьох країнах,

коли дитина народжується дівчинкою,
дуже скоро в її житті

її статеві органи повністю відрізаються
так званим різальником,

який бере бритву, та
без будь-якої стерилізації

вони видаляють зовнішіні частини
жіночих статевих органів.

Іноді, в найекстремальнішіх випадках,
проте не надто рідко,

вони зашивають отвір так, що дівчата
можуть лише мочитись чи мати менструації.

І пізніше, коли вона виходить заміж,
той самий різальник приходить

та розширяє отвір так,
щоб вона могла займатись сексом.

Це трапляється не так рідко, хоч
і заборонено законом у більшості країн.

У Єгипті, наприклад,

91% усіх осіб жіночої статі,
які живуть сьогодні в Єгипті,

були обрізані таким чином.

У деяких країнах більш ніж 98%

жінок обрізані у такий спосіб,
до того, як вони досягають зрілості.

Це страшенне лихо

для усіх жінок, які живуть в тих країнах.

Інша, вельми серйозна річ –
вбивства честі,

коли сім'я, знову ж таки,
через невірне тлумачення святих писань –

нема нічого подібного в Корані,
що б дозволяло таке –

страчує дівчину зі своєї родини,

якщо вона зґвалтована,

або якщо вона виходить за чоловіка,
якого її батько не схвалює,

або іноді навіть якщо
вона носить недозволений одяг.

І це робиться членами її власної родини,

так що родичі стають вбивцями,

коли дівчина приносить родині
так зване безчестя.

Нещодавно ООН провела
дослідження у Єгипті,

яке показало, що 75% цих убивств дівчат

було здійснено батьком, дядьком чи братом,

але 25% вбивств було здійснено жінками.

Інша проблема, яка постала у світі

передусім стосовно жінок, це рабство

або торгівля людьми, як тепер кажуть.

Близько 12,5 мільйонів людей
з Африки було продано у рабство

до Нового Світу
у 19-му столітті та 18-му столітті.

Наразі 30 мільйонів людей
живуть у рабстві.

Державний департамент США
отримав доручення від Конгресу

щороку надавати звіт,

і Державний департамент звітує,
що 800 000 осіб продається

в рабство через
міждержавні кордони щороку,

і що 80% цих проданих є жінками,

які потрапляють у сексуальне рабство.

У Сполучених Штатах прямо зараз

60 000 осіб живуть
у людській кабалі або рабстві.

Атланта, Джорджія,
де розташований Центр Картера,

і де я викладаю в Університеті Еморі,

там люди продають у рабство
від 200 до 300 жінок щомісяця.

По цьому показнику вони займають
перше місце в Америці.

Аеропорт Атланти –
найзавантаженіший у світі,

вони також обслуговують багато пасажирів,
які прибувають з південної півкулі.

Якщо власнику борделя

заманеться купити дівчину
з коричневою чи чорною шкірою,

вони можуть це зробити за 1000 доларів.

Білошкіра дівчина приносить
у кілька разів більше,

і середньостатистичний власник борделя
в Атланті та в США зараз

може заробити близько 35 000 доларів
на кожній рабині.

Прибутки від секс-торгівлі в Атланті
перевищують прибутки від торгівлі наркотиками.

Так що це інша дуже серйозна проблема,
і головна проблема – проституція,

оскільки в Америці немає
жодного дому розпусти,

про який би не було відомо місцевій владі,

місцевій поліції, чи шефу поліції,
чи меру і так далі.

І це призводить до однієї
з найгірших проблем,

і це те, що жінок все більше та більше
купляють та віддають у сексуальне рабство

в усіх країнах світу.

Швеція знайшла правильний підхід
до цієї справи.

Близько 15 чи 20 років тому
Швеція вирішила змінити законодавство,

і жінок більше не карають,

якщо вони перебувають
у сексуальному рабстві,

але власників борделів та сутенерів,
чоловіків-клієнтів – карають,

і – (Оплески) – проституція знизилася.

У Сполучених Штатах ми маємо
якраз протилежний підхід.

На кожного чоловіка, заарештованого
за нелегальну секс-торгівлю,

в Сполучених Штатах Америки
припадає 25 заарештованих жінок.

Канада, Ірландія,
як я вже сказав, Швеція,

Франція та інші країни зараз наближаються
до так званої шведської моделі.

Ось ще одна річ, яку можна зробити.

У нас в країні є дві поважні інституції,
від яких ми усі у захваті,

наші військові та
наша велика система університетів.

В армії зараз аналізують, скільки випадків
сексуального насильства має місце.

В останньому повідомленні, яке я отримав,
26 000 випадків сексуального насильства

мало місце в армії –

26 000.

І лише 3000, не набагато більше 1%,
були покарані

з тієї причини, що
командир будь-якого підрозділу –

корабля, як на моєму підводному човні,
чи батальйону в сухопутних військах,

чи підрозділу Корпусу морської піхоти –

командир, згідно з законом,
має право вирішувати,

чи карати ґвалтівника, чи ні,

і, звичайно, в останню чергу вони хочуть,
щоб хто-небудь дізнався,

що під їх командуванням
мають місце сексуальні насильства,

так що вони вирішують не карати.

Той закон потребує змін.

Кожна четверта дівчина,
яка вступає до університету в Америці.

наразиться на сексуальне насильство,
перш ніж отримає диплом,

і це зараз набуває широкого розголосу,

частково через мою книгу, але інша справа,

що 89 університетів в Америці
зараз засуджені

Департаментом освіти
на підставі Розділу IX,

оскільки керівництво університетів
не піклувалось про жінок,

щоб уберегти їх
від сексуального насильства.

Депертамент юстиції говорить,
що більш ніж половину зґвалтувань

у студентських містечках
здійснюють серійні ґвалтівники,

оскільки за межами
університетської мережі,

якщо вони кого-небудь зґвалтують,
вони будуть покарані,

але коли вони потрапляють до університету,
вони можуть ґвалтувати безкарно.

Їх не переслідують.

Ось такі речі відбуваються
у нашому суспільстві.

Інша річ, теж дуже важлива,
стосовно утисків жінок та дівчат –

відсутність однакової платні
за однакову роботу,

як ви знаєте. (Оплески)

Інколи це неправильно тлумачиться,
але при повній зайнятості

жінка в Сполучених Штатах отримує
на 23% менше, ніж чоловік.

Коли я став президентом, різниця була 39%.

Так що у нас є прогрес, частково тому,
що я був президентом

і таке інше – (Оплески) (Сміх) –

але за останні 15 років
ніякого прогресу не було,

тож було лише близько 23% або 24% різниці

за останні 15 років.

Ось такі речі відбуваються.

Якщо взяти компанії
зі списку "Fortune 500",

у 23 з них Генеральний директор – жінка,

це з 500,

і ці жінки, Генеральні директори,
нема потреби вам нагадувати,

заробляють менше середнього показника,

порівняно з іншими директорами.

Ось що відбувається у нашій країні.

Інша проблема зі Сполученими Штатами –

ми найбільш войовнича країна на Землі.

Ми перебували у стані війни
з майже 25 різними країнами

після завершення Другої світової війни.

Іноді наші солдати билися на землі.

Іншим разом ми літали в небі,

скидаючи на людей бомби.

Іншим разом, звичайно, тепер у нас
є дрони, які атакують людей і таке інше.

Ми воювали з 25 різними країнами

або й більше після Другої світової війни.

Було чотири роки, я не скажу які саме,

коли ми цього не робили –

(Оплески) – ми не скинули жодної бомби,
ми не запустили жодної ракети,

ми не вистрілили жодної кулі.

Але, у будь-якому разі, подібні речі,
такі як звернення до насильства

та невірне тлумачення святого письма,

є причинами, до того ж головними причинами,
утисків жінок та дівчат.

Є ще одна головна причина,
яку мені не потрібно згадувати,

і це те, що, в цілому,
чоловікам наплювати.

(Оплески)
Це правда.

Середньостатистичний чоловік, який каже,
що він проти утисків жінок та дівчат,

спокійно приймає привілейовану позицію,
яку ми займаємо,

і це дуже схоже на те,
що я бачив у дитинстві,

коли існували розділення та рівність.

Расова дискрімінація, офіціально,
існувала 100 років,

з 1865 року, з кінця війни між штатами,
громадянської війни,

аж до 1960-х років,

коли Ліндон Джонсон прийняв Білль

про рівні права.

Але протягом того часу
було багато білих людей,

які не думали,
що расова дискримінація – це правильно,

але вони мовчали,

оскільки вони насолоджувалися
своїми привілеями кращої роботи,

унікальною можливістю стати присяжним,

кращими школами та усім іншим,

і те саме існує й сьогодні,

оскільки середньостатистичного чоловіка
це дійсно не хвилює.

Навіть, коли вони кажуть:
"Я проти дискримінації дівчат та жінок",

вони насолоджуються
привілейованим становищем.

І дуже складно примусити
більшість чоловіків,

які контролюють університетську систему,

більшість чоловіків,
які контролюють військову систему,

більшість чоловіків,
які контролюють уряди світу,

та більшість чоловіків,
які контролюють основні релігії.

Тож яку головну річ нам
потрібно сьогодні зробити?

Я би сказав, що найкраще,
що ми могли б зробити –

для жінок могутніх націй,

як-от наша, або звідки ви прибули,

з Європи чи ще звідкись, які мають вплив,
і які мають свободу говорити

і необхідність взяти
на себе відповідальність,

бути більш переконливими у своїх вимогах

покінчити з расовою дискримінацією
проти дівчат та жінок

в усьму світі.

Середньостатистична жінка у Єгипті

не може багато розказати про своїх доньок,

яким роблять жіноче обрізання і так далі.

Я не буду вдаватися
в подробиці щодо цього.

Але я сподіваюсь, після цієї конференції

кожна присутня тут жінка
пояснить своєму чоловікові,

що існують утиски у студентських містечках
та в армії, та в інших місцях,

та на майбутньому ринку праці,

і потрібно охороняти ваших доньок
та ваших онучок.

Я маю 12 онуків, четверо дітей
та 10 праонуків,

і я часто думаю про них

та про труднощі,
з якими вони зіштовхнуться в Америці,

не тільки, якщо б вони жили
в Єгипті чи за кордоном,

при дотриманні рівних прав,

і я сподіваюсь, що усі ви
приєднаєтесь до мене,

станете захисниками жінок та дівчат
у всьому світі

та захистите їхні людські права.

Дуже вам дякую.

(Оплески)