Залізти всередину комп'ютера і дістати піксель

Межа між нашим фізичним світом та цифровою інформацією, що нас оточує, стає все тоншою. Дизайнер та інженер Джина Лі хоче взагалі її прибрати. Як він демонструє у цьому короткому виступі, що затамовує подих, його ідея полягає у використанні ручки, що проникає у монітор, малюючи 3D моделі, і прототип десктопа комп'ютера, який дає змогу проникнути крізь екран, щоб маніпулювати цифровими об'єктами.

Упродовж всієї історії комп'ютерів

ми прагнули зменшити розрив між нами

та цифровою інформацією,

розрив між нашим фізичним світом

та світом в моніторі,

де наша уява шаленіє.

І цей розрив став меншим,

меншим, і ще меншим,

і зараз цей розрив зменшено настільки,

що він став менше міліметра,

це товщина скла сенсорного екрану,

і сила інформаційних технологій

стала доступною кожному.

Але мені було цікаво, а якби
тих меж не було взагалі?

Я почав уявляти, як би це виглядало.

Спершу я створив прилад,

який входить у цифровий простір,

коли ви з силою натискаєте ним на екран,

він переводить своє фізичне
тіло у пікселі.

Дизайнери можуть втілювати свої ідеї

безпосередньо у 3D,

а хірурги можуть тренуватися
на віртуальних органах

під екраном.

Тож з цим приладом ця межа була усунута.

Але наші дві руки досі залишаються
за межами екрану.

Як можна сягнути всередину та вплинути

на цифрову інформацію

за допомогою всієї спритності наших рук?

В Microsoft Applied Sciences

разом з моїм вчителем Кейті Буланже,

я переробив комп'ютер,

перетворивши невеликий простір
над клавіатурою

на цифрове робоче середовище.

Я поєднав прозорий дисплей та камери,
що розрізняють глибину,

щоб зчитувати рухи пальців
та обличчя.

Це дало змогу відірвати руки від клавіатури,

простягнути їх у тривимірний простір

та голими руками доторкнутися до пікселів.

(Оплески)

Оскільки вікна та файли мають своє
розташування у реальному просторі,

вибирати їх так же легко,
як взяти книгу з полиці.

Тоді можна погортати цю книгу,

водночас виділяючи рядки чи слова

на віртуальному тачпаді під кожним вікном.

Архітектори можуть розтягувати
чи обертати моделі

безпосередньо своїми двома руками.

Тож у цих прикладах

ми простягнули руки у цифровий світ.

А якщо можна було б поміняти ці ролі

й натомість дозволити цифровій
інформації сягнути нас?

Я впевнений, що кожному
з нас доводилося

купувати та повертати товари онлайн.

Але тепер мені не треба
цим перейматися.

Ось тут ви бачите онлайн
примірочну кабіну в доповненій реальності.

Це вигляд, отриманий із

сенсорного
або прозорого дисплею,

коли система розуміє геометрію
вашого тіла.

Розвиваючи цю ідею далі,
я став думати,

замість того, щоб просто дивитись
на ці пікселі у нашому просторі,

як можна зробити їх фізичними,

щоб могти їх торкнутись та відчути.

Як би мало виглядати таке майбутнє?

У MIT Media Lab разом з моїм
куратором Хіроші Ішіі

та моїм колегою Ремі Постом

ми створили цей фізичний піксель.

У цьому випадку цей сферичний магніт

діє, як 3D піксель в нашому просторі,

що означає, що і комп'ютери, і люди

можуть переміщати цей об'єкт
будь-куди

в межах цього невеличкого 3D простору.

Ми, власне, нейтралізували гравітацію

та контролювали рух, поєднуючи

магнітну левітацію та механічну дію

з сенсорними технологіями.

Запрограмувавши цей об'єкт
у цифровій формі,

ми звільняємо об'єкт від обмежень

часу та простору, що означає,
що тепер

людські рухи можуть бути записані
та відтворені,

і можуть залишатися постійно
у фізичному світі.

Тож можна фізично навчати хореографії
на відстані,

а славетний кидок Майкла Джордана
можна відтворювати

знову і знову у фізичній реальності.

Студенти можуть використовувати це
як інструмент

для вивчення складних концептів

таких як рух планет, фізика,

і, на відміну від комп'ютерних екранів
чи посібників,

це реальний досвід, який можна
осягнути,

можна торкнутися, відчути.
Він дуже потужний.

Ще захопливіше те,

що просто повернувши те,
що зараз є фізичним, у комп'ютер,

можна уявити, як програмування світу

вплине навіть на нашу фізичну діяльність.

(Сміх)

Як ви бачите, цифрова інформація

не тільки покаже нам щось,

але й стане безпосередньо
на нас впливати,

як частина нашого фізичного середовища,

не пориваючи зв'язку зі світом.

Сьогодні ми розпочали розмову про межі,

але якщо ми заберемо цю межу,

єдиною межею, що залишиться, буде наша уява.

Дякую.

(Оплески)