Пірати, медсестри та інші бунтарі дизайну

У цій оді ренегатам дизайну Еліс Росторн звертає увагу на роботу незвичайних героїв, від Чорної Бороди до Флоренс Найтінґейл. Проводячи лінію від цих сміливих мислителів до деяких провидців раннього модерну, наприклад, Бакмінстера Фуллера, Росторн показує, як найвидатніші дизайнери часто є і найбільшими бунтарями.

Дизайн - це невловиме явище,
яке непросто описати

і яке означало різні речі
у різні часи.

Але усі дійсно натхенні творчі проекти
мають одну спільну рису:

вони почались із мрії.

І що сміливіша мрія,

то більша потрібна майстерність,
щоб добитися її здійснення.

І саме тому найвидатніші творці
майже завжди є

найбільшими мрійниками,
бунтарями та повстанцями.

Так було впродовж історії,

багато років назад,
аж до 300 року до н.е,

коли тринадцятирічний хлопець
став королем

віддаленої, дуже бідної і дуже
маленької Азіатської країни.

Він мріяв примножити свої володіння,
владу і багатства

шляхом завоювань.

І його творчі здібності -

хоч як дивно це може звучати -

зіграють ключову роль
у його планах.

У той час

усю зброю виготовляли вручну
для різних цілей.

Тобто якщо у стрільця з лука
закінчувались стріли під час битви,

він не завжди міг
замінити їх стрілами

іншого стрільця.

А це, звісно, означало, що вони
будуть менш ефективними у битві,

а також - більш вразливими.

Їнь розв'язав цю проблему -

він наказав, щоб усі луки і стріли
робили ідентичними,

щоб вони так ставали
взаємозамінними.

Так само він зробив і з кинджалами,
сокирами, списами, щитами

та усіма іншими видами зброї.

Його непереборно обладнана армія
вигравала битву за битвою,

і протягом 15-ти років

його маленьке королівство
змогло завоювати

щораз більших, багатших і
сильніших сусідів,

і так була заснована Китайська імперія.

Звичайно, ніхто навіть

не подумав би в той час назвати
Їнь Чжена дизайнером -

для чого це їм?

І, тим не менше, він використовував дизайн
інстинктивно й необізнано,

але із великою винахідливістю,

для досягнення своїх цілей.

Схоже робив й інший, так само
неймовірний, мимовільний дизайнер,

який теж не нехтував жорстокістю,
щоб досягнути бажаного.

Мова іде про Едварда Тіча, більше відомого
як британський пірат Чорна Борода.

Це був золотий час для піратства,

коли пірати на кшталт Тіча
тероризували відкриті моря.

Торгівля між колоніями процвітала,

і піратство було надзвичайно прибуткове.

І розумніші пірати, такі як він,
зрозуміли - щоб максимізувати здобич,

їм потрібно атакувати своїх
ворогів так брутально,

щоб ті здавались, щойно їх побачивши.

Іншими словами -

вони захоплюють корабель,
не витрачаючи амуніції та

не зазнаючи втрат.

Так Едвард Тіч перевинайшов
себе як Чорну Бороду,

граючи роль безжалісного головоріза.

Він одягав тяжкі жакети і великі капелюхи,
щоб підкреслити свій ріст.

Відростив велику чорну бороду,
яка приховувала його лице.

Повісив ремені з пістолями
через плечі.

І навіть прикріпив сірники до краю
капелюха й запалював їх,

щоб вони зловісно тліли щоразу,
як корабель збирався атакувати.

І, як багато піратів того часу,

він вивішував прапор із
моторошними символами -

людським черепом
і перехрещеними кістками,

бо ці мотиви віками були символами смерті
в багатьох культурах,

і їхнє значення миттю
розпізнавалось

навіть у беззаконних та
безграмотних відкритих морях:

здавайся, або будеш страждати.

Так, звичайно, всі його розсудливі
жертви відразу здавались.

Якщо дивитись з цієї точки,

то легко можна побачити, чому
таких піратів як Едвард Тіч

можна розглядати як першопроходців
сучасного дизайну комунікацій

і чому їхній смертельний символ -

(Сміх)

зачекайте -

чому їхній смертельний символ -
череп і перехрещені кістки -

був попередником сучасних логотипів,

як, наприклад, великі червоні літери,
що позаду мене,

але, звісно, з іншим посланням.

(Сміх)

Проте дизайн також використовувався
і для благородних цілей -

не менш геніальною і
неймовірною жінкою -

Флоренс Найтінґейл, британською
медсестрою з 19-го століття.

Її місією було забезпечити
усіх гідною медициною.

Найтінґейл народилась у доволі
знатній, багатій британській сім'ї,

і її рідні були шоковані, коли вона
стала волонтеркою у військових шпиталях

під час Кримської війни.

Будучи там, вона швидко зрозуміла,

що більше пацієнтів вмирають від
інфекцій, які вони підхопили там,

у брудних, огидних палатах,

ніж від самих бойових ран.

Тож вона почала агітувати за те,
щоб спроектували й побудували

чисті, світлі, гарно провітрювані шпиталі.

Повернувшись до Британії,

вона очолила іншу кампанію,

цього разу за цивільні шпиталі,

і наполягала, щоб ті ж самі проектні
принципи застосовувались і там.

Палати Найтінґейл, як їх називають,

були основним проектом
для шпиталів наступними десятиліттями,

а елементи його використовуються і тепер.

Проте на той час

дизайн вже розглядався як
інструмент індустріальної епохи.

Його формалізували та перетворили
на фах,

але він був обмежений
певними галузями

і загалом вживався для досягнення
більш комерційних цілей,

аніж використовувався інтуїтивно,

як це робили Флоренс Найтінґейл, Чорна Борода
та Їнь Чжен.

До 20-го століття

цей комерційний дух був
такий сильний,

що будь-які дизайнери, які
відхилялись від нього,

ризикували виглядати ексцентриками
або провокаторами.

З-поміж них є один
із моїх героїв дизайну,

геніальний Ласло Мохой-Надь.

Він був угорським митцем і дизайнером,

чиї експерименти із впливом технологій
на щоденне життя

були такі потужні,

що вони досі впливають на
дизайн цифрових камер,

які ми бачимо на своїх
телефонних і відеоекранах.

Він зробив переворот у школі конструювання
Баугауз у 1920р. в Німеччині,

та проте деякі із його колишніх
колег уникали його,

коли він намагався відкрити новий
Баугауз у Чикаго кілька років потому.

Ідеї Мохоя були такі ж сміливі
й гострі, як і раніше,

але його підхід до дизайну був
надто експериментальний,

як і його наполягання на тому,
щоб бачити дизайн, як він казав,

як ставлення, а не як професію,
бути в гармонії із часом.

На жаль, те ж саме стосувалось і

іншого бунтаря від дизайну -
Річарда Бакмінстера Фуллера.

Він був ще одним блискучим
провидцем

і активістом дизайну,

який цілком присвятив себе
проектуванню сталого розвитку суспільства

і це було так
прогресивно,

що він став говорити про
важливість захисту довкілля

у проектуванні в 20-х роках.

Знову ж, він, попри свої труди,

часто висміювався у
дизайнерських кругах і,

правду кажучи,

деякі його експерименти провалились,

як, наприклад, летюча машина,
яка жодного разу не злетіла.

Проте геодезичний купол,

його проект для побудови
притулку для надзвичайних ситуацій

із шматків дерева, металу, пластику,

частин дерев, старих ковдр,
поліетилену -

практично з усього, що було
доступне в той момент -

це одне з найвидатніших досягнень
гуманістичного дизайну,

яке надало такий необхідний притулок

для багатьох людей
у відчайдушних обставинах

за часи свого існування.

Саме сміливість і
яскравість радикальних дизайнерів,

як-от Бакмінстера і Махоя,

було тим, що привело мене до дизайну.

Я почала свою кар'єру як репортер і
міжнародний кореспондент.

Я пишу про політику, економіку
і корпоративні справи;

і я могла би вибрати
спеціалізацію у кожній із цих галузей.

Але я вибрала дизайн,

тому що я вірю, що це один з найпотужніших
інструментів у нашому розпорядженні,

які могли б покращити якість життя.

Дякую вам, TED-браття, прихильники дизайну.

(Овації)

І хоч як би я не захоплювалась
досягненнями професіональних дизайнерів,

яких безліч і вони надзвичайні,

я все ж вважаю, що

дизайн виграє найбільше
від оригінальності,

горизонтального мислення

і винахідливості його
бунтарів та повстанців.

І ми живемо у цікавому
періоді в дизайні,

тому що зараз ці дві сторони
наближуються одна до одної.

Тому що навіть незначні досягнення
в цифрових технологіях

дали можливість їм працювати
все більш незалежно,

в комерційному контексті
чи поза ним,

щоб досягати ще більш амбіційних
та різносторонніх цілей.

Отож, теоретично,

основні платфорти, такі як краудфандинг,
хмарні обчислення, соціальні медіа

дають більшу свободу
професіональним дизайнерам,

а також більше ресурсів
дизайнерам-імпровізаторам,

і, будемо надіятись,

відкритіше сприйняття їхніх ідей.

Так, одні з моїх найулюбленіших
прикладів знаходяться в Африці,

де нове покоління дизайнерів

займаються розвитком дивовижних
технологій Інтернету речей

для втілення мрії Флоренс Найтінґейл -
покращення охорони здоров'я

у країнах, де більше людей зараз
мають доступ до мобільніх телефонів,

аніж до чистої, проточної води.

І поміж них - Артур Занґ.

Він молодий камерунський проектувальник,

який перетворив планшетний
комп'ютер у Кардіопад,

мобільний прилад для кардіомоніторингу.

Його можна використовувати для моніторингу
за серцями пацієнтів у віддалених районах.

Ці дані потім надсилаються
через сотову мережу

до добре обладнаного шпиталю,
розташованого за сотні миль,

для аналізу.

І, якщо спеціалісти помітять якісь проблеми,

то рекомендують відповідний
спосіб лікування.

І це, звісно, звільняє багатьох пацієнтів

від необхідності робити довгі, дорогі
та часто непотрібні подорожі

до цих шпиталів

і збільшує шанси того, що

стан їхнього серця
справді перевірять.

Артур Занґ почав працювати над
Кардіопадом вісім років тому,

під час останнього року
навчання в університеті.

Але йому не вдалось переконати
стандартні джерела

інвестувати в запуск
свого проекту.

Він запостив ідею у Фейсбуці,

де держслужбовці Камеруна
побачили це і

допомогли йому отримати
державний грант.

Наразі він займається розробкою
не лише Кардіопаду,

а й інших мобільних медичних
приладів для лікування різних хвороб.

І він не один,

тому що існує багато інших
натхненних і завзятих дизайнерів,

які теж займаються розвитком
неординарних проектів самотужки.

І я хочу закінчити, показавши
лише кількох із них.

Перше - це Peek Vision.

Це група лікарів
та розробників у Кенії,

які розробили власну
технологію Інтернету речей -

портативний інструмент
для обстеження очей.

Потім, Габріел Меєр,

який розроблює нову мову дизайну,

щоб дати нам можливість висловлювати
нюанси змін гендерної ідентичності,

без повернення до
традиційних стереотипів.

Усі ці дизайнери та багато інших
прямують до здійснення своїх мрій,

беручи максимум із
своєї новознайденої свободи,

поєднуючи дисципліну
професійних дизайнерів

і винахідливість бунтарів
та відступників.

А користь отримуємо ми всі.

Дякую.

(Овації)