Як молода кров може зупинити старіння. Так, справді.

Тоні Вісс-Корей вивчає вплив старіння на людське тіло й мозок. У цій надзвичайно інформативній промові він розповідає про нові дослідження у лабораторії в Стенфордському університеті, що доказують - рішення неприємних проблем старості цілком можуть знаходитися всередині нас самих.

Це картина 16-го ст.
авторства Лукаса Кранаха старшого.

На ній зображено
знаменитий Фонтан молодості.

Якщо вип'єте з нього чи приймете купіль,
станете здоровими та молодими.

Кожна культура, кожна цивілізація
мріяла про віднайдення вічної молодості.

Люди, такі як Олександр Великий
чи мандрівник Понсе де Леон,

проводили значну частину свого життя
у пошуках Фонтану молодості.

Та не знаходили його.

А що коли в цьому є прихована істина?

Що коли щось є прообразом
цього Фонтану молодості?

Поділюся з вами абсолютно дивовижним
дослідженням у галузі старіння,

що може повністю змінити те,
як ми мислимо про старіння

та як у майбутньому ми зможемо
лікувати хвороби, пов'язані з віком.

Все почалося з експериментів, що показали,

у недавніх дослідженнях старіння,

що тварини, старі миші, чия кровоносна
система з'єднана з молодими мишами,

можуть омолоджуватись.

Це схоже до того, що ми спостерігаємо
у людей, у сіамських близнюків,

знаю, це звучить дещо моторошно.

Та у 2007 році Том Рендо, дослідник
стовбурових клітин, повідомив,

що старі м'язи мишей
можуть омолоджуватись,

якщо їх піддають дії крові молодих мишей
через систему кровообігу.

Емі Вейґерс відтворила це
в Гарварді декількома роками опісля,

інші дослідження показали, що схожий
омолоджувальний ефект спостерігається

у підшлунковій залозі, печінці та серці.

Та мене, як і деяких інших дослідників,
найбільше вражає

те, що подібні ефекти можуть
спостерігатися навіть щодо мозку.

Отже, ми встановили, що в старої миші,
під дією молодшого довкілля

у моделі що зветься "парабіозис",

спостерігається молодший мозок -

мозок, який краще працює.

Повторюю:

стара миша, що отримує молоду кров
через спільний кровообіг,

виглядає молодшою, а її мозок
працює, як мозок молодої миші.

Отже, коли ми старіємо,

ми можемо дивитися на різні
аспекти людської свідомості,

і, як бачимо на цьому слайді,

можемо дивитися на мислення,
словесні здібності та інше.

Аж до віку 50-60 років
ці здібності не порушені,

я дивлюся на молодшу частину аудиторії,
і бачу - ви цілком в порядку.

(Сміх)

Та це страшнувато - бачити,
як всі ці показники йдуть на спад.

І коли ми старіємо,

розвиваються хвороби,
як-от хвороба Альцгеймера та інші.

Ми знаємо, що з віком
зв'язки між нейронами -

спосіб, у який нейрони взаємодіють,
синапси - погіршуються.

Нейрони вмирають,
мозок починає скорочуватись,

збільшується вразливість щодо цих
нейродегенеративних захворювань.

У нас є одна велика задача -
поки намагаємось зрозуміти, як це працює

на молекулярному, механічному рівні -

ми не можемо вивчати мозок
деталізовано, на живих людях.

Ми можемо проводити когнітивні тести,
тести на візуалізацію -

різні типи складних тестів.

Та зазвичай ми змушені чекати,
поки людина помре,

щоб взяти мозок та дослідити, як насправді
він змінився внаслідок старіння чи хвороби.

Це, до прикладу, те,
що роблять невропатологи.

Погляньмо на мозок,
як на частину більшого організму.

Чи могли б ми зрозуміти потенційно більше

про те, що відбувається в мозку
на молекулярному рівні,

якби ми бачили мозок
як частину цілого тіла?

Отже, якщо тіло старіє чи хворіє,
чи це впливає на мозок?

І навпаки: коли мозок старіє,
чи це впливає на решту тіла?

Різноманітні тканини тіла
поєднує одна речовина -

кров.

Кров не тільки містить клітини,
що транспортують кисень, наприклад,

червоні кров'яні тільця,

чи бореться з інфекційними захворюваннями,

а й містить молекули повідомлень,

подібні до гормонів сполуки,
що транспортують інформацію

від одної клітини до іншої,
від одного органу до іншого,

зокрема до мозку.

Отже, якщо ми подивимось, як змінюється
кров під час хвороби чи старіння,

чи дізнаємось ми щось про мозок?

Ми знаємо, що коли ми старіємо,
наша кров також змінюється,

отже, ці гормоноподібні фактори
змінюються під час старіння.

Також змінюються фактори,
які, як ми знаємо, необхідні

для розвитку органів,
для обслуговування органів -

їхня кількість зменшується з віком,

тим часом як фактори, що відповідають за
відновлення, травми, запалення -

ці фактори з віком зростають.

Отже, існує дисбаланс добрих
та поганих факторів, так би мовити.

Щоб проілюструвати, як потенційно
ми можемо це використати,

я хотів би розповісти вам про
експеримент, який ми провели.

У нас було близько 300 зразків крові
здорових людей

віком від 20 до 89 років,

і ми виміряли понад 100
цих комунікаційних факторів,

цих гормоноподібних протеїнів,
що транспортують інформацію між органами.

І ми відразу помітили,

що між наймолодшою
та найстарішою групами

близько половини факторів
значно змінилися.

Отже, в старшому віці наше тіло
живе в зовсім іншому середовищі,

коли йдеться про ці фактори.

Використовуючи статистичні
та біоінформатичні програми,

ми спробували визначити
ті фактори, що найкраще визначають вік -

і таким чином вирахувати
відносний вік людей.

Як це виглядало,
ви бачите на цьому графіку.

Отже, вісь X - це значення,
скільки людина прожила,

хронологічний вік.

Отже, скільки років вони прожили.

Тоді ми взяли ці найголовніші фактори,
які я вам показував,

і вирахували їхній відносний вік,
їхній біологічний вік.

І як ви бачите,
існує досить явна кореляція,

отже, ми можемо досить точно передбачити
відносний вік людини.

Але найбільше вражають останці,

які часто зустрічаються в житті.

Ви бачите, людина,
позначена зеленою крапкою,

її вік - близько 70 років,

та схоже, що її біологічний вік,
якщо те що ми робимо має сенс,

всього лише 45 років.

Чи ця людина насправді
виглядає молодше свого віку?

І що важливіше, чи це людина,
яка можливо має зменшений ризик

захворіти на пов'язану з віком хворобу
і матиме довге життя -

житиме до 100 років чи й більше?

З іншого боку, ось ця людина,
позначена червоною крапкою,

їй навіть не 40,
проте її біологічний вік - 65 років.

Можливо, ця людина має збільшений ризик
захворіти на пов'язану з віком хворобу?

Отже, в нашій лабораторії, ми намагаємось
краще зрозуміти ці фактори,

багато інших груп
намагаються зрозуміти,

якими є справжні фактори старіння,

чи можемо ми вивчити їх достатньо,
щоб передбачати хвороби пов'язані з віком?

Отже, те що я показав вам досі,
це просто кореляції, правда?

Ви скажете:
"Гаразд, ці фактори впливають на вік,

але ми насправді не знаємо,
чи вони змінюють щось у процесі старіння".

Отже, я покажу вам
щось справді дивовижне,

що свідчить про те, що ці фактори
можуть насправді змінювати вік органів.

Тут ми повертаємось до моделі,
що зветься "парабіозис".

Отже, парабіозис відтворений на мишах

шляхом хірургічного з'єднання
двох мишей,

що призвело до об'єднання
систем кровообігу,

і тут ви спитаєте:
"Яким чином старіший мозок

опиняється під впливом молодшої крові?"

Для цієї мети ми використовуємо
молоду мишу,

яка є еквівалентом 20-річної людини,

та стару мишу, приблизно
65 років людського віку.

І те, що ми взнали, вартує ваги.

Ми дізналися, що збільшилась кількість
нервових клітин, що створюють нові нейрони

у старіших мізках.

В них зросла активність синапсів,

з'єднань між нейронами.

Існує ще більше генів,
що, за нашими даними, причетні

до формування нової пам'яті.

І там негативний вплив менший.

Та ми спостерігаємо, що жодні клітини
не потрапили у мізки цих тварин.

Отже, коли ми з'єднуємо їх,

в цій моделі не існує якихось клітин,
що переходять у старіший мозок.

Натомість, як ми вважаємо, мусять
діяти якісь розчинні фактори,

отже, ми зібрали розчин
крові, що зветься "плазма",

та вводили мишам молоду
або стару плазму,

і змогли відтворити
ці омолоджувальні ефекти.

Але тепер ми можемо робити ще дещо,

ми можемо проводити на мишах
перевірку пам'яті.

У старшому віці в мишей, як і в людей,
з'являються проблеми з пам'яттю.

Їх важче виявити,

але за хвилину я покажу вам,
як ми це робимо.

Та ми хотіли б зробити
ще один крок уперед,

один крок у бік рішення,
що стосуватиметься людей.

Те, що ви тепер бачите,
є неопублікованими дослідженнями,

де ми використовуємо плазму людей,
плазму молодих людей,

і в якості контролю - розчин солі,

вводимо це старій миші

та ставимо запитання:
чи це омолодить цю стару мишу?

Чи це зробить її кмітливішою?

І щоб відповісти, ми проводимо тест.
Він зветься "лабіринт Барнса".

Це великий стіл з багатьма дірками,

навколо нього є вказівні знаки,

і він яскраво освітлений,
як ось ця сцена.

Мишам це не подобається,
вони намагаються втекти

і знаходять одну дірку,
яка тут відзначена стрілкою -

там під столом приєднана труба,

в яку вони можуть втекти
і відчути себе у безпеці, в темній дірі.

Отже ми вчимо їх, декілька днів,

знаходити це місце,
керуючись довколишніми підказками.

Їх можна прирівняти до людей,

що шукають на стоянці свою машину
після цілого дня шопінгу.

(Сміх)

Мабуть багато з нас
мали з цим проблему.

Отже, погляньмо на цю стару мишу.

Це стара миша, що має проблеми з пам'яттю,

в чому ви за хвилину переконаєтесь.

Вона просто зазирає у кожну дірку,
але не формує просторової карти,

яка б нагадала їй, де була ця дірка
минулого разу чи вчора.

І цілком протилежний приклад: ця миша
є родичкою того ж віку,

але їй вводили плазму
молодих людей протягом трьох тижнів,

малими дозами раз на три дні.

І як ви помітили, вона
майже озирається довкола: "Де я?",

і тоді йде просто
до тої дірки і ховається.

Отже, вона змогла згадати,
де була ця дірка.

Здається, що
ця стара миша омолодилася:

вона діє як молода миша.

Це також передбачає,
що є щось

не тільки у плазмі молодої миші,
але й у плазмі молодої людини,

що має потенціал допомогти
цьому старому мозку.

Отже, підсумуймо:

ми з'ясували, що стара миша
та, зокрема, її мозок, сприйнятливі до змін.

Вони не закам'яніли,
насправді ми можемо їх міняти.

Їх можна омолодити.

Фактори молодої крові можуть спрямувати
процес старіння у протилежному напрямі,

і ще, я не показав вам -

в дійсності, у цій моделі молода миша
страждає від впливу старої миші.

Отже, існують фактори старої крові,
що можуть пришвидшити старіння.

І найважливіше,
люди також можуть мати такі фактори,

тому що ми брали кров молодої людини
і отримували подібний ефект.

Я не показав вам, але кров старої людини
не має такого ефекту,

вона не робить мишу молодшою.

Отже, чи це чудо можна перенести
на людей?

Ми проводимо у Стенфорді
невелике клінічне дослідження,

де лікуємо пацієнтів з хворобою
Альцгеймера середньої важкості

пінтою плазми, взятої у молодих
20-ти річних волонтерів,

робимо це раз на тиждень,
протягом чотирьох тижнів,

після цього перевіряємо їхні мізки
тестами на візуалізацію.

Ми проводимо когнітивні тести,

розпитуємо їхніх доглядачів
про успіхи у повсякденному житті.

Ми сподіваємось, що натрапимо
на ознаки покращень

внаслідок цього лікування.

І якщо так станеться,
це може дати нам надію

що те, що, як я вам показав,
спрацьовує для мишей,

може спрацювати також для людей.

Не думаю, що ми можемо жити вічно.

Та все ж, можливо, ми відкрили,

що Фонтан молодості
насправді є в нас самих,

і що він всього лише висох.

І якщо ми можемо ненадовго
увімкнути його знову,

можливо, ми зможемо віднайти фактори,
що є посередниками у цих процесах,

ми зможемо синтезувати ці фактори

і зможемо лікувати хвороби старості,
такі як хвороба Альцгеймера

чи інші випадки слабоумства.

Дуже вам дякую.

(Оплески)