Архітектура, що пасує місцевій громаді

Коли стипендіат програми TED Fellow Хав'єр Вілальта отримав замовлення збудувати багатоповерховий торговельний центр в Аддис-Абебі, він запанікував. Схожі споруди у цьому місті уособлювали все, що він ненавидів у сучасній архітектурі: неекономні скляні вежі, що поглинають енергоресурси, немов бездонна бочка, а зовнішнім виглядом аніскілечки не пов'язані з Африкою. У цій чарівній промові Вілальта розповідає про свій альтернативний підхід: приборкати природу, звернутися до традиційного дизайну і створити красиві, сучасні, взірцеві будівлі, що пасуватимуть місцевій спільноті.

У своїх роботах я поєдную традиції

з концепцією громадського життя

як частини довкілля,

у якому архітектура тісно пов'язана

з місцевими природними умовами та традиціями.

Сьогодні я покажу вам два нові проекти,

які базуються на цьому твердженні.

Обидві споруди з'являться у країнах, що розвиваються:

одна в Ефіопії, інша - у Тунісі.

Ці проекти дотримуються однієї ідеї про те, що

різнобічний аналіз із різних точок зору

є невід'ємною частиною остаточного витвору архітектури.

Перший проект розпочався із того, що мене запросили

спроектувати багатоповерховий торгівельний центр

у столиці Ефіопії - Аддис-Абебі.

Ось який будинок

показали мені та моїй команді як взірець

для майбутньої споруди.

У мене відразу ж промайнула думка

негайно втікати звідти.

(Сміх)

Побачивши кілька таких будівель -

а в місті їх чимало -

ми збагнули, що вони мають три серйозні хиби.

По-перше, ці будівлі практично порожні:

там розташовані величезні крамниці,

де продають занадто дорогі речі.

По-друге, вони потребують неймовірних затрат енергії,

бо мають скляний фасад,

який дуже сильно нагріває приміщення.

Через це треба встановлювати кондиціонери.

А в цьому місті такого не мало б бути,

адже тут дуже помітна погода -

від 20 до 25 градусів тепла упродовж цілого року.

По-третє, дизайн цих будівель не має нічого спільного

з Африкою та Ефіопією.

Шкода, адже цей регіон може похизуватися багатою культурою і традиціями.

Коли я уперше відвідав Ефіопію,

мене зачарував старий Меркато -

величезний ринок просто неба,

де тисячі людей щодня купують усяку всячину

у дрібних крамарів.

Це ще й своєрідне втілення концепції громадського простору

як відкритого майданчика, де займаються різними справами.

Я подумав собі - я хочу спроектувати ось це,

а не торгівельний центр.

Постало питання: як збудувати багатоповерхову,

сучасну будівлю на таких засадах?

Ще одна проблема виникла, коли ми оглянули будівельний майданчик,

розташований у міському кварталі, де тривала активна забудова.

Більшості будинків, що їх ви бачите на малюнку,

тоді ще не існувало.

Крім того, торгівельний центр мав бути розташований між двома паралельними вулицями,

які не мали жодного сполучення на відстані сотні метрів.

Отож, найперше ми запланували сполучення

між двома вулицями,

спроектувавши вхід до будівлі з обох боків.

Усередині є розташований по діагоналі атріум (вертикальний простір, що сполучає кілька поверхів).

Він створює у будівлі відкритий простір,

сама форма якого захищає його

від сонця та дощу.

А довкола цього вільного простору

ми спроектували ринок із невеликими крамничками,

що на кожному поверсі мають різну форму залежно від розташування атріуму.

Я довго міркував, як має виглядати фасад будівлі.

Я прагнув знайти рішення,

яке б відповідало місцевому клімату.

І тоді мені спала на думку "тканина" -

своєрідний панцир із бетону,

що має отвори, крізь які проходить повітря

та профільтровані промені світла.

Мене надихнули ці чудові ґудзики на сукнях, що їх носять ефіопські жінки.

Вони мають фрактальну геометричну структуру,

яка й допомогла мені спроектувати цілий фасад.

Ми будуємо його

з невеликих блочних елементів -

вікон, які пропускають повітря та світло

усередину будинку у визначений спосіб.

Ми також встановлюємо кольорові шибки,

які відбивають світло з середини будівлі

і освітлюють торгівельний центр уночі.

Нам ледь вдалося переконати замовників обрати наш проект,

бо вони відразу здійняли галас:

"Це не торгівельний центр! Ми зовсім не це мали на увазі!"

Однак згодом ми всі побачили, що ідея з ринком

виявилася набагато прибутковіша, ніж концепція торгівельного центру,

адже замовник отримав більше крамниць на продаж.

До того ж, фасад коштував у десятки разів менше,

адже матеріал був значно дешевшим за скло,

і не було жодної потреби встановлювати кондиціонери.

Отож, ми заощадили трохи грошей

з тих, що їх виділили на здійснення проекту.

Розпочавши роботи, ми найперше задумалися,

як зробити нашу будівлю енергетично самодостатньою

у місті, де чи не щодня вимикають світло.

Тому ми розмістили на даху сонячні панелі.

А під ними вирішили організувати

новий громадський простір з кав'ярнями -

таку собі міську оазу.

У навісах на даху збирається вода,

яку потім використовують для санітарних потреб усередині центру.

Сподіваюсь, що будівництво завершиться на початку наступного року, бо ми вже будуємо п'ятий поверх.

Другий проект - це генеральний план
житлового комплексу

у місті Туніс, куди входитиме 2 000 квартир та об'єктів інфраструктури.

Це найграндіозніший проект у моїй кар'єрі.

Щоб його реалізувати, я мусив відчути атмосферу Туніса,

вивчити його довкілля, традиції та культуру.

На цьому етапі я звернув особливу увагу на медину -

тисячолітній квартал, що колись був оточений фортечними мурами.

До нього можна було потрапити через дванадцять воріт, до яких вели центральні вулиці.

Коли я побував на будівельному майданчику,

то найперше розширив у проекті вуличну мережу, створивши 12 кварталів,

що за площею та характеристиками були схожі на райони із внутрішніми дворами

у Барселоні та інших європейських містах.

Окрім того, ми вибрали кілька стратегічних пунктів,

пам'ятаючи про ті ворота у давньому місті, та сполучили їх прямими лініями.

Ось такі зміни ми внесли у початковий проект.

Насамкінець треба було подумати

про найменшу "клітинку" проекту - квартиру -

як ключову частину генерального плану.

Куди б мали виходити вікна квартири

в умовах середземноморського клімату?

На північ і на південь, адже тоді обидві частини оселі матимуть різну температуру

і природну вентиляцію.

Отож, ми змінили макет так, щоб вікна більшості квартир

дивилися у потрібному напрямку.

Ось що в нас вийшло -

поєднання європейських багатоповерхівок і арабського міста.

Багатоповерхівки з внутрішніми дворами,

а на першому поверсі -

переходи для пішоходів.

Наш проект узгоджується з місцевими нормами, згідно з якими

на верхніх поверхах має бути вища щільність заселення, а на першому поверсі - нижча.

Цей макет також підкреслює концепцію воріт.

Особливий простір житлового кварталу,

що поєднує три різні види квартир, створює природну тінь

і водночас пропускає світло до самої землі у щільно забудованому кварталі.

У внутрішніх дворах розташовані усілякі заклади,

як-от спортивний зал і дитячий садок,

а поруч із ними - комерційні приміщення, де працюватимуть люди.

Моя улюблена частина проекту - це дах.

Ми немовби повертаємо громаді забудований простір.

На даху сусіди можуть побалакати собі

чи пробігти вранці два кілометри,

перестрибуючи з однієї будівлі на іншу.

Обидва проекти

ґрунтуються на однакових засадах.

До того ж, в обох випадках ідеться про країни, що розвиваються,

де нестримно розростаються міста.

У цих містах архітектура впливає на життя теперішніх і майбутніх мешканців

і змінює місцеву громаду та економіку так само швидко, як виростають нові квартали.

Тому вкрай важливо

шукати прості, доступні архітектурні рішення,

які зміцнюють взаємини між громадою та довкіллям,

налагоджуючи зв'язок між природою та людьми.

Щиро дякую!

(Оплески)