Практика поховання, яка живить планету

Питання, на яке нам всім доведеться відповідати рано чи пізно: що ви хочете зробити зі своїм тілом, коли помрете? Директор похоронного бюро Кейтлін Дауті досліджує нові шляхи, щоб підготувати нас до неминучої смертності. З цієї глибокої промови ви дізнаєтеся більше про ідеї для захоронення (наприклад, "регенерацію" і "збереження поховання"), що повернуть наші тіла назад в землю в екологічний, скромний і самосвідомий спосіб.

Коли я помру,

я б хотіла, щоб моє тіло було
поживою для тварин.

Розкласти своє тіло
на поживу для тварин - це не для всіх.

(Сміх)

Можливо, ви вже обговорювали
кінець життя з сім'єю,

і зійшлись на, я навіть не знаю,
наприклад, кремації.

Повністю відкриваючи всі карти,

те, що я хочу зробити зі своїм тілом
не зовсім легально,

але це не безпрецедентно.

Ми розкладаємо померлих протягом
всієї історії людства;

це називається погребінням.

Насправді, це, швидше за все, відбувається
і під час нашої розмови.

В гірських регіонах Тибету

практикують "небесне поховання",

ритуал, де тіло залишають на
поживу грифам.

В Мумбаї, Індія, ті хто слідують парсизму,

кладуть тіла на конструкцію, яка
називається "Вежа Тиші".

Ось такі цікаві культурні шматочки,

але вони ще не такі популярні на Заході -

вони не те, що ви очікуєте.

В Америці поховання стало
хімічним бальзамуванням,

з подальшим захороненням на
місцевому кладовищі,

або, зовсім недавно, кремацією.

Нещодавно я стала вегетаріанкою,

це означає, що я провела приблизно
30 років

жадібно поїдаючи тварин,

так багато, як могла донести.

Так чому, коли я помру,
вони не можуть зробити те ж саме?

(Сміх)

Я не тварина?

Біологічно кажучи,
чи ми не всі в цій кімнаті тварини?

Приймати той факт, що ми тварини,

має деякі потенційно жахливі
висновки.

Це означає, що ми приречені на
гниття і смерть,

як і інші тварини на землі.

Протягом останніх 9 років
я працювала в похоронній галузі,

спочатку в якості оператора крематорію,

тоді як трунар,

і, зовсім недавно, як
власник похоронних бюро.

І у мене є хороші новини:

якщо ви хочете уникнути усіх цих речей,
як "гниття та смерть",

ви отримаєте всю необхідну допомогу
для уникнення цього

від похоронної галузі.

Це багатомільярдна індустрія,

і її економічна модель
базується на принципах

захисту, санітарії і
краси померлих.

Хочуть вони цього чи ні,

похоронна галузь просуває ідею
людської винятковості.

Неважливо, що для цього треба,

скільки це коштує,

як шкідливо це для довкілля,

ми збираємося це зробити,
тому що люди варті цього.

Це не враховує того факту,

що смерть може бути емоційно-сумбурною
і складною справою,

і що є краса в гнитті -

краса в природному поверненні до землі,
після нашого приходу.

Тепер я не хочу, щоб ви мене
неправильно зрозуміли.

Я цілком розумію важливість поховання,

особливо, коли йдеться про людей,
яких ми любимо.

Але нам слід створити і
практикувати цей ритуал

без шкоди довкіллю.

Тому нам потрібні нові варіанти.

Давайте повернемося до ідеї захисту,
санітарії і краси.

Почнемо з померлого.

Похоронна індустрія захищає
ваше тіло,

пропонуючи продати вашій сім'ї труну,
зроблену з дерева чи металу

з гумовим ущільнювачем.

На кладовищі, в день похорону,
труну будуть опускати

у велике бетонне чи металеве сховище.

Ми витратили такі ресурси:
бетон, метал, деревина,

сховавши їх у великих підземних фортецях.

Коли ви виберете поховання на кладовищі,

ваше тіло не наблизиться до бруду,
який його оточує.

Ти не є

їжею для черв'яків.

Далі, галузь буде очищати ваше тіло
шляхом бальзамування -

хімічне збереження померлих.

Ця процедура висушує кров

і замінює її токсичним,
канцерогенним формальдегідом.

Вони кажуть, що роблять це для
громадської охорони здоров'я,

бо тіло може бути небезпечним,

але лікарі в цій кімнаті скажуть вам,

що це може бути тільки тоді,

коли людина померла від якоїсь дикої
інфекційної хвороби, як Ебола.

Навіть людське розкладання,
яке, давайте будемо чесними,

трохи смердюче і неприємне,

ідеальний захист.

Бактерії, які спричиняють хвороби,
не ті ж самі,

що викликають розклад.

На кінець, галузь прикрашає труп.

Вони скажуть тобі, що природній
труп тата чи мами

не досить хороший.

Вони зроблять макіяж,

вдягнуть в костюм,

вколють трохи барвника, щоб
людина виглядала більш живою,

наче просто відпочиває.

Бальзамування - це обман,

який забезпечує ілюзію, що смерть і розклад
не є природнім кінцем

для всього життя на планеті.

Якщо ц системи краси,
санітарії, захисту

не апелюють до вас,

ви не одні.

Є багато людей:

похоронних директорів, дизайнерів,
екологів,

які намагаються прийти до більш
екологічного шляху смерті.

Для цих людей смерть - це не обов'язково

чистота, макіяж, смокінг.

Немає жодних сумнівів,

що наші нинішні методи смерті
не особливо стійкі,

з витратою ресурсів
і залежністю від хімічних речовин.

Навіть кремація,

що зазвичай вважається
екологічно чистим варіантом,

використовує

природний газ у кількості, що витрачається
при 500-мильній поїздці на машині.

Так куди ми рухаємось?

Минулого літа я була в горах
у Північній Кароліні,

тягаючи відра деревної тріски
під палючими променями.

Я була в Університеті Західної Кароліни
на їхній "Фабриці Тіл",

більш точно це називається
"центр людського розкладання".

Тіла, пожертвувані для науки,
привозять сюди,

і їх розклад вивчається
в інтересах майбутніх криміналістів.

На той день

там було 12 тіл
в різних стадіях розкладання.

Деякі були скелетами,

хтось був одягнений в рожеву піжаму,

в когось ще було видно світле волосся
на обличчі.

Криміналістичний аспект є
дійсно захоплюючим,

але я була там не через це.

Я була там, тому що моя колега
Катріна Спейд

намагається створити систему,
аби не кремувати небіжчиків,

а компостувати мертвих.

Вона називає систему "Регенерація",

і ми робимо це з худобою і іншою живністю
протягом багатьох років.

Вона має на гадці ділянку,

куди сім'я могла б прийти і покласти
своїх померлих близьких

у живильну суміш,
яка за чотири-шість тижнів,

пертворює тіло, кістки
та решту - в землю.

Протягом цих чотирьох-шести тижнів

ваші молекули стануть
іншими молекулами,

ви буквально перетворитесь.

Як це підходитиме
нещодавнім бажанням,

багато людей, здається,

хотіли б бути похованими
під деревом,

чи стати деревом після смерті?

У традиційній кремації
попіл, що залишився,

неорганічні фрагменти кісток,

стає товстим
крейдяним шаром,

і якщо він пошириться в ґрунті,

може завдати шкоди або знищити дерево.

Але якщо ви будете регенеровані,
буквально станете ґрунтом,

ви можете живити дерево,

і стати посмертним донором,
яким завжди хотіли бути,

ви заслуговуєте ним бути.

Так що це один варіант
на противагу кремації.

Але як же з майбутнім кладовищ?

Багато людей вважає, що
нам не слід їх більш мати,

тому що у нас мало землі.

Але що, якби ми змінили це,

і труп не був ворогом землі,

хіба це не потенційний порятунок?

Я кажу про збереження поховання,

де великі ділянки землі купуються
земельними трестами.

Краса цього в тому, що як тільки ви
помістите кілька мертвих тіл в землю,

її не можна обробляти,
на ній не може бути забудов,

звідси і термін "збереження поховання".

Це рівносильно прикуванню себе до
дерева посмертно:

"Чорт, ні, я не піду!

Ні, справді. Я не можу.
Я розкладуся тут."

(Сміх)

Гроші, які сім'я дає
на поховання,

будуть використані на захист
землі та її утримання.

Немає надгробків і
могил, як зазвичай.

Могили розкидані по території

під плодючими пагорбами,

позначені каменем або
малим металевим диском,

або лише GPS-індикатором.

Немає ніякого бальзамування,

ні важких металевих трун.

Моє похоронне бюро продає кілька трун

сплетених з верби і бамбуку,

але, чесно кажучи, більшість наших сімей
вибирають простий саван.

Немає жодного великого сховища,
що вимагає більшість кладовищ,

просто тому, що це робить
легшим планування ландшафту.

Сім'ї можуть приходити сюди,
вони можуть милуватись природою,

навіть посадити дерево чи кущ,

хоча й допускаються лише місцеві
рослини на цій ділянці.

Померлі зливаються воєдино
з пейзажем.

Є надія на збереження кладовищ.

Вони пропонують спеціальні зелені
насадження в міських і сільських районах.

Вони пропонують повернути місцеві
рослини і тварин в регіон.

Вони пропонують загальнодоступні стежки,

місця для духовної практики,

місця для занять та заходів,

місця, де поєднались природа і скорбота.

Найголовніше, що вони пропонують
нам, черговий раз,

можливість просто розкластись
в землі.

Земля,

дозвольте мені сказати,

втратила нас.

Я думаю, що багато людей

починають розуміти,

що наша нинішня похоронна галузь
дійсно не працює для них.

Для багатьох з нас

бути дезінфікованим і красивим
просто не важливо.

Це не відображає того, за що ми
стояли в нашому житті.

Чи зміна поховання тіл вирішить проблеми
в зміні клімату?

Ні.

Але ця зміна стане сміливим кроком,

аби ми відчували себе
громадянами цієї планети.

Якщо ми можемо померти шляхом,
який є більш скромний і самоусвідомлений,

я вважаю, що у нас є шанс.

Дякую.

(Оплески)