Чому не існує варіанту "не голосувати".

Багато людей люблять говорити про те, наскільки важливо голосувати, і про те, що це наш громадянський обов'язок і просто відповідальність як дорослих людей. Ерік Лю згоден, але також вважає, що прийшов час повернути радість голосування. Колишній політичний спічрайтер ділиться подробицями того, як він зі своєю командою стимулювали культуру голосування на виборах 2016 року в США. Наприкінці промови він наводить сильні аргументи, чому кожен має право голосу і повинен прийти на дільницю в день виборів.

Навіщо непокоїтися?

Гра підлаштована.

Мій голос не важливий.

Вибирати - жахливо.

Голосування для недоумків.

Можливо, і Ви так раніше думали.

Можливо, Ви теж так говорили.

І, якщо це так, то Ви не одні.
Ви не були б цілком неправі.

Гра в державну політику
сьогодні підлаштована.

Як ще можна пояснити, що
більше половини федеральних податків

йде п'ятьом відсоткам
найбагатших американців?

Дійсно, наш вибір
часто жахливий.

Для багатьох людей
всього політичного спектру

кращим прикладом будуть
вибори 2016 року.

Щороку в бюлетені

можна знайти багато кандидатів,
які вас не надихають.

Не дивлячись на це,
я все ж вірю, що голосувати - важливо.

Як би божевільно це не звучало.

Я думаю, що ми можемо
відновити радість виборів.

Сьогодні я хочу поговорити про те,
як ми можемо зробити це і навіщо.

Були часи в американській історії,
коли голосувати було весело,

коли це було щось більше, ніж
обов'язок прийти на виборчу дільницю.

Цей час називається «Переважна
частина американської історії».

(Сміх)

Від революції до ери цивільних прав

в Америці існувала енергійна

культура колективного голосування.

Це був вуличний театр,
дебати під відкритим небом,

піст і бенкети, паради і ватри.

Протягом XIX століття імігранти
і міські політичні інститути

підживлювали культуру голосування.

Ця культура розвивалася з кожною
наступною хвилею нових виборців.

Під час Реконструкції Півдня,
коли афроамериканські виборці,

нові афроамериканські громадяни,

почали використовувати свої права -

вони відзначали це на парадах,

що об'єднували емансипацію
з їх новонабутим правом голосу.

Декілька десятиліть потому суфражистки

принесли дух театральності
в свою боротьбу -

марширували в білих сукнях,
вимагаючи права голосу.

Рух за громадянські права

намагався повернути обіцяну
рівність громадян,

підірвану «законами Джима Кроу»,

і повернути право голосу.

Починаючи від маршу «Літо Свободи»
до маршу в Сельмі

покоління активістів знало,
що їх голос має значення,

і вони знали, що видовищність
і демонстрація сили

є ключем до утвердження влади.

Минуло понад півстоліття від Закону
про виборчі права в Сельмі,

і в наступні десятиліття

масова культура голосування

практично зникла.

Спочатку цьому посприяв телевізор,

а потім інтернет.

Диван замінив вулицю.

Екрани перетворили громадян в глядачів.

Хоча дуже приємно ділитися
політичними мемами в соціальних мережах,

це все ж пасивний вид
відповідальності.

Соціолог Шеррі Таркл називає
цей феномен «самотність разом».

Що нам потрібно сьогодні -

це електоральна культура,
яка об'єднає людей

в житті,

гучно і з запалом,

так, щоб замість «їж овочі»
або «виконуй свій обов'язок»

під голосуванням малося на увазі
«Вступи до клубу»,

або, ще краще, «вступи в партію».

Уявіть, якби по всій країні,
прямо зараз,

у різних місцевостях,
але в національному масштабі,

ми об'єднали зусилля,
щоб відродити такі способи

участі та голосування,

як спектаклі на відкритому повітрі,
в яких кандидати висміюються

або сатирично вихваляються;

промови громадян з імпровізованих трибун;

публічні дебати в барах;

вулиці, повні політичного мистецтва,
плакатів ручної роботи і графіті;

битви рок-груп, в яких конкуруючі
виконавці хвалили б своїх кандидатів.

Все це може здатися вам
реаліями XVIII століття,

але, насправді, це таке ж XVIII століття,

як, скажімо, шоу «Гамільтон» на Бродвеї -

запальне і сучасне.

Справа в тому, що в усьому світі

сьогодні мільйони людей
голосують саме так.

В Індії вибори барвисті,
на них збираються всі мешканці.

У Бразилії день виборів - це свято,
наповнене атмосферою карнавалу.

На Тайвані і в Гонконзі
проходять карколомні,

захоплюючі видовища виборів

в формі вуличних театрів.

Ви можете запитати:
«У кого в Америці є час для цього?»

І я відповім,

що звичайний американець
дивиться телевізор п'ять годин на день.

Ви можете запитати:
«У кого є мотивація?»

І я вам скажу:

у будь-якого громадянина,
який хоче бути почутим,

а не пасивним глядачем,

хоче бути учасником, бути співавтором.

Як цього добитися?

Дуже просто - домагатися!

Ось чому я разом з групою колег

запустив новий проект
під назвою «Радість голосування».

У чотирьох містах США:

Філадельфія, Маямі,

Акрон, штат Огайо, Вічіта, штат Канзас,

ми зібрали разом художників, активістів,

педагогів, політиків,
сусідів і пересічних громадян,

щоб разом створювати проекти,

які допоможуть поширенню
культури голосування на місцях.

У Маямі, щоб потрапити на будь-яку
вечірку з гарячими діджеями,

є тільки один шлях - показати,
що ви зареєструвалися на вибори.

В Акроні політичні промови

виголошують з платформи,
встановленої на вантажівці,

яка рухається від району до району.

У Філадельфії

проводять квести на тему голосування
на території всього старого міста.

У Вічіті мікстейп і живі графіті

в Норт Енді закликають
голосувати.

Існує 20 подібних проектів.

Вони вражають красою і різноманітністю,

і вони змінюють людей.

Дозвольте розповісти про деякі з них.

У Маямі ми найняли художника,

молодого хлопця на прізвисько Атоміко,

щоб він створив яскраві та живі зображення
для нової серії наклейок «Я проголосував».

Але сам Атоміко
ще ніколи не голосував.

Він навіть ніколи не реєструвався.

Саме те, що він повинен був працювати
над створенням малюнків для цих наклейок,

допомогло йому подолати
страх перед політикою.

Він сам зареєструвався,

він більше дізнався про майбутні вибори,

і в день виборів він не тільки
сам роздавав наклейки,

але і щосили заохочував
людей проголосувати,

обговорюючи вибори з перехожими.

В Акроні один театр
під назвою Wandering Aesthetics

організував п'єси на пікапах.

Для цього вони відкрито
звернулися до людей

з проханням виголосити промову,
монолог, діалог, вірші,

що-небудь, що можна прочитати вголос

і додати до виступу.

Вони отримали десятки пропозицій.

Одна з них була віршем,

написаним дев'ятьма
студентами мовних курсів, -

всі вони іспаномовні мігранти

з сусіднього міста Гартвілл, штат Огайо.

Я хочу прочитати вам кілька
рядків з вірша.

Назва «Радість голосування».

«Вперше в житті я хочу проголосувати,

я бачу зміни для іспаномовних.

Раніше я боявся привидів.

Тепер боюся людей.

Насильства і расизму все більше.

Голосування може це змінити.

Стіна нічого не означає.

Просто стіна.

Стіна сорому значить багато.

Важливо голосувати,

щоб ми змогли зламати цю стіну сорому.

У моєму серці живе пристрасть.

Голосування дає мені голос і силу.

Я можу проголосувати і щось змінити».

Проект «Радість голосування»
не тільки про радість.

Мова йде про пристрасть.

Мова йде про почуття і віру,

і це заслуга не тільки нашої організації.

По всій країні прямо зараз

імігранти, молодь, ветерани,
люди з різних верств суспільства

збираються разом, щоб створити
живу і повну радості

атмосферу виборів:

червоні і сині штати,
жителі міст і сільські жителі,

люди різних політичних поглядів.

Їх об'єднує те,

що їх робота відбувається прямо на місцях.

Пам'ятайте, що громадянська активність
носить локальний характер.

Коли поняття «політика»
звужується до виборів президента,

ми кричимо на екрани телевізорів,
а потім видихаємо знесилені.

Але коли політика стосується нас,

наших сусідів та інших людей
в нашому суспільстві,

тоді ми збираємося на вулицях,
надихаємо один одного, голосуємо всі разом,

тоді ми згадуємо, наскільки
важлива політика.

Ми згадуємо, що політика -
це, перш за все, самоврядування.

Це повертає мене туди, звідки я почав.

Навіщо голосувати?

На це питання
може бути одна відповідь.

Голосувати важливо, тому що
таким чином ви здійснюєте акт віри.

Він живить дух взаємного інтересу
і веде до процвітання суспільства.

Коли ми голосуємо, навіть
будучи розлюченими,

ми є частиною колективного,
творчого піднесення віри.

Голосування дає нам силу,
яку ми так хочемо мати.

Не випадково демократія і театр

з'явилися майже одночасно
в древніх Афінах.

Обидва інститути висмикують людину
із закритої території внутрішнього я.

Обидва створюють публічний досвід
спільного проведення часу.

Обидва пожвавлюють уяву,

щоб нагадати нам, що всі наші кайдани

уявні і можуть бути переосмислені.

Цей момент, зараз,

коли ми розмірковуємо
про значення уяви,

є неймовірно важливий, а те,

що у нас є дар сприймати цей дух

і сприймати це почуття,

що тут присутнє щось більше -

це не просто питання спеціального досвіду.

Це не просто питання пошуку
часу або володіння знаннями.

Це питання духу.

Дозвольте мені відповісти на питання:
«Навіщо напружуватися?»

Трохи менше про загальний дух виборів
і більше по суті.

Навіщо голосувати?

Тому що варіанту «не голосувати»
не існує в принципі.

Не голосуючи, ви віддаєте свій голос

за все те, що ви не любите
і проти чого виступаєте.

Відмова від голосування виглядає,

як якийсь принцип,
пасивний опір,

але насправді відмова від голосування

передає владу в руки тих,

чиї інтереси суперечать вашим,

а також тих, хто буде дуже радий
скористатися вашою відсутністю.

Відмова від голосування - для невдах.

Уявіть, де була б ця країна,

якби люди, які організували
«Рух чаювання» в 2010 році,

вирішили, що політика - брудна справа,

а голосування складне.

Неможливо парою голосів щось змінити.

Але вони не мовчали.

Вони показали, чого хочуть,

і по ходу демонстрації своїх намірів
вони змінили американську політику.

Уявіть, якби всі прихильники
Дональда Трампа і Берні Сандерса

вирішили не міняти статус-кво в політиці

і не порушувати хід виборів,
прийнятих раніше

в американській політиці.

Вони зробили це шляхом голосування.

Ми живемо в такий час,

коли процвітає розділеність
і невизначеність,

і ліві, і праві все частіше ведуть
розмови про революцію

і про необхідність порушити
шаблонну демократію.

І ось в чому справа:

шаблонна демократія сама
дає готовий сценарій для революції.

Явка на виборах президента 2012 року

молоді, латиноамериканців,

азіатів і виборців
з низьким рівнем доходу

була меншою, ніж 50 відсотків.

На проміжних виборах 2014 року
явка склала 36 відсотків,

що було 70-річним мінімумом.

А на місцевих виборах

рівень явки коливається
в районі 20 відсотків.

Я прошу вас уявити 100 відсотків.

Намалюйте в голові 100 відсотків.

Мобілізувавши 100 відсотків,

ми здійснимо революцію
протягом однієї ночі.

За одну ніч пріоритети політики
цієї країни різко зміняться

і на кожному рівні влади стануть
істотно більш відповідальними

перед усіма людьми.

Що необхідно зробити,
щоб мобілізувати 100 відсотків?

Ми повинні протистояти

спробам по всій країні

ускладнити голосування.

У той же час

ми повинні активно створювати
позитивну культуру голосування,

щоб люди хотіли брати участь,

бути частиною, діяти спільно.

Ми повинні визначити мету.

Створити атмосферу радості.

Так що так, піднімемо прапор революції,

революції духу, ідей,

політики та участі,

революцію проти цинізму,

революцію проти
гнітючого відчуття безсилля.

Проголосуємо за народження революції,

і поки ми це робимо,

розважаймося.

Величезне вам спасибі!

(Оплески)