Хто такі весталки та чим вони займалися? - Пета Ґрінфілд

Повну версію уроку можна переглянути за посиланням: http://ed.ted.com/lessons/who-were-the-vestal-virgins-and-what-was-their-job-peta-greenfield

У античному Римі незайманим дівам-весталкам було доручено чергування біля полум'я Вести, богині домашнього вогнища. Полум'я мало два значення: символізувало Рим і його постійну владу в світі, а також вічну незайманість жриць Вести. Та яким насправді було життя весталок? Пета Ґрінфілд повертається в минуле, щоб це з'ясувати.

Урок - Пети Ґрінфілд, анімація - Kozmonot Animation Studio.

Жриця підходить
до підземної камери.

Люди вздовж вулиці спостерігають,
вона наполягає на своїй невинності.

Та це не має значення.

Її вже осудили та
визнали винною.

Покарання?

Погребіння заживо.

Для неї під землею залишили
хліб, воду, молоко та олію.

Вона може скористатися лампою,
ліжком та ковдрою,

та вона вже не вийде живою.

На порозі жриця зупиняється,

стверджує, що невинна.
Востаннє.

Далі вона входить до кімнати,
й більше ніхто з римлян її не побачить.

Жриця є однією
з шести дів-весталок Риму,

кожну з яких ще у дитинстві обрано з-поміж дітей
найаристократичніших римських сімей.

Та одна помирає,
тож залишається лише п'ятеро,

а це означає, що потрібно
обирати нову жрицю.

6-річна Лікінія
спостерігає за дійством,

і не підозрюючи, що через кілька днів
її оберуть новою весталкою.

Її вік, її аристократичне походження,

її чудовий стан здоров'я

роблять її в очах римлян найкращою кандитаткою
для служіння богині Весті.

Її батьки пишаються,
що обрали їх доньку.

Лікінія налякана,
та у неї немає вибору.

Вона зобов'язана служити богині
щонайменше 30 років.

Впродовж перших 10 років
служіння Лукінії

вона буде вчитися
бути весталкою.

Її найважливішим обов'язком буде
чергування над полум'ям Вести,

незайманої богині, покровительки вогнища.

Весті не встановлюють статуй,
як іншим римським богам та богиням.

Замість того, вона є вічний вогонь,
що палає вдень та вночі у її храмі

у центрі міста, неподалік форуму.

Як і решта весталок, Лікінія
щодня чергує у храмі,

спостергіаючи й оберігаючи полум'я.

Вогонь має два значення.

Перше - це символ Риму
і його влади у світі.

Римляни вірили, що як тільки вогонь згасне,
в місто прийде біда.

Полум'я також означало вічну цнотливість
жриць богині Вести.

Для римлян, цнота весталок
мала не лише тілесне значення

і душевну скромність,

але й чистоту в ритуалах.

Тож Лікінія знає, що мусить будь-що
зберегти вогонь.

Її життя,

життя її подруг-весталок,

й безпека всього Риму
залежать від цього.

Лікінія вчиться щодня збирати воду
з сусіднього фонтану,

щоб прибрати в храмі.

Вона вивчає фасті,
календар сакральних ритуалів,

й спостерігає, як верховна жриця
приносить жертву.

Коли Лікінія
завершує своє навчання,

їй 16 років.

Лікінія усвідомлює, що те,
як вона служить,

символізує богиню,
якій вона служить.

Повертаючись з водою,
вона опускає очі додолу.

Коли вона приносить жертву,
то зосереджується лише на завданні.

Лікінія докладає всіх зусиль,
щоб стати якомога кращою весталкою.

Вона хвилюється, що одного дня держава
зажадає використати її життя для власної користі,

щоб вберегтися від небезпеки.

Лікінію можуть звинуватити
в інцесті, чи перелюбстві,

й пожертвувати нею,
незважаючи на те винна вона чи ні.

Лікінія зараз розуміє, чому її
попередницю поховали заживо.

10 років тому
вогонь Вести погас.

Жриці знали, що не зможуть
зберегти це в таємниці.

Майбутнє Риму залежало від цього.

Вони пішли до головного священика
і той почав розслідування,

щоб виявити, чому вогонь
було втрачено.

Хтось вийшов вперед і заявив,
що одна з весталок

вже не є незайманою.

І це стало початком кінця.

Обвинувачена кричала про свою невинність,
але цього було недостатньо.

Її визнали винною.

Ця смерть весталки означала,
що місто знову захищене,

але Лікінія оплакує те, що було втрачено,
і те, що вона тепер знає.

Її власний шлях було прокладено
через смерть іншої

і її життя можуть відібрати
так само легко

лише через те,
що просто згас вогонь.