Все, що вам потрібно знати перед прочитанням "Франкенштейна" - Ізольда Джилеспі

Дивіться повний урок на: http://ed.ted.com/lessons/everything-you-need-to-know-to-read-mary-shelley-s-frankenstein-iseult-gillespie

В 1815, Лорд Байрон кинув виклик кільком літературним гостям, яких він зібрав у своєму будинку біля озера Женева: Хто зможе написати найбільш страхітливу історію про привидів? Це завдання запалило ідею у вісімнадцятирічної Мері Шеллі, котра за наступні кілька місяців створила історію про "Франкенштейна." Ізольда Джилеспі розповість вам усе, що потрібно знати перед тим, як ви прочитаєте класичний роман Мері Шеллі.
Урок Ізольди Джилеспі, анімація Сільвії Прієтов.

Виверження вулкану Тамбора в 1815 році
занурило частину світу в темряву,

створивши похмурий період, який пізніше
отримав назву Рік без літа.

Саме тоді Мері та Персі Шеллі прибули
до будинку лорда Байрона на озері Женева.

Більшу частину відпустки вони провели
всередині будинку.

Задля розваги Байрон кинув
виклик своїм літературним товаришам:

Хто зможе написати найбільш
страхітливу історію про привидів?

Це надихнуло 18-тирічну Мері
на блискучу ідею.

За наступні кілька місяців вона створить
історію про Франкенштейна.

Популярні зображення можуть викликати
в уяві зелену фігуру, що стогне,

та це не монстр Мері Шеллі.

Фактично, в книзі Франкенштейн вказує
на безіменного творця монстра,

Доктора Віктора Франкенштейна.

Боротьба між творцем
та творінням є такою напруженою,

що ці двоє злилися
в нашій спільній уяві.

Перед тим, як ви прочитаєте
чи перечитаєте сам текст,

існує кілька інших речей, які варто
знати про Франкенштейна,

і які допоможуть зробити висновок
про його багатозначність.

Книга описує марні намагання
доктора Франкенштейна створити життя.

Він створює свого монстра із частин
мертвої матерії

і електрифікує його в свідому істоту.

Завершивши експеримент, він, однак,
жахається результату і тікає.

Та простору і часу недостатньо, щоб
усунути покинутого монстра,

тож історія стає жахливою погонею
між ними двома.

Шеллі дала підзаголовок
своїй історії про привидів,

"Сучасний Прометей."

Це натяк на грецький міф
про титана Прометея,

котрий викрав вогонь у богів
і дав його людству.

Це дало людству знання і силу,

та за порушення статусу-кво

Прометей був прикутий до скелі
і його мали вічно клювати грифи.

Міф про Прометея отримав сплеск
в літературі романтичного періоду

протягом 18-того сторіччя.

Мері була видатним романтиком,

і поділяла захоплення романтиків природою,
емоціями та чистотою мистецтва.

Через два роки після виходу
"Франкенштейна" Мері

Персі переосмислив страждання
Прометея в його ліричній драмі

"Звільнений Прометей."

Романтики використовуаали ці посилання
на міфи,

щоб показати чистоту Старого Світу
в контрасті із сучасністю.

Вони відносились до науки
із підозрою,

і "Франкенштейн" є однією
з перших застережних оповідей

про штучний інтелект.

Для Шеллі весь жах
був не надприроднім,

а народженим в лабораторії.

Крім того, текст наповнений готичними
символами.

Готичний жанр характеризується
передчуттям біди,

моторошною атмосферою,

гротеском

та страхом забуття -

всіма елементами, які можна зустріти
у "Франкенштейні."

Та цей жах коріниться також
в особистій травмі.

Текст наповнений посиланнями
на особисті обставини Шеллі.

Мері народилась в 1797 та була дитиною
Вільяма Годвіна та Мері Волстонкрафт.

Обоє були визначними інтелектуалами,

і книга її матері "На захист прав жінок"

є ключовим феміністським твором.

Вона померла в результаті
ускладень при народженні Мері.

Мері переслідувала смерть
її власної матері,

і пізніше вона відчула проблеми, коли
народжувала сама.

Вона завагітніла після втечі
з Персі в 16,

але ця дитина померла невдовзі після
народження.

З чотирьох наступних вагітностей
вижила лише одна дитина.

Деякі критики пов'язували цю трагедію
із темами, розкритими у "Франкенштейні."

Шеллі зображує процес народження одночасно
як творчим, так і руйнівним,

і монстр стає спотвореним зображенням
природнього циклу життя.

Таким чином, монстр втілює
наругу доктора Франкенштейна над природою

у погоні за славою.

Це його фатальна вада характеру,
так звана гамартія.

Його комплекс бога чітко
прослідковується в тексті:

"Життя та смерть видаються мені
ідеальною межею, яку я маю прорвати,

і пролити світло в наш темний світ."

Хоча в нього виходить дещо,
що вселяє страх,

він грав з вогнем за рахунок своєї
власної моралі.

І це рішення проходить червоною
ниткою крізь роман,

він повний посилань на вогонь та образи,
що протиставляють світло і темряву.

Ці моменти свідчать не лише про іскру
вогню Прометея,

але і про силу радикальних ідей
розкривати темні сторони життя.