Кохання та брехня світлячків

Біолог Сара Льюїс провела 20 років, занурюючись якнайдалі у магію світлячків. У цій чарівній промові вона розповідає, чому і як жуки виробляють свої німі спалахи, що відбувається, коли світлячки спаровуються, і чому один вид відомий як світлячки-вампіри. (Це не дуже привабливо). Дізнайтеся більше про світлячків з нижченаведених нотаток Льюїс.

Як учений та просто як людина,

я завжди намагалася

бути сприйнятливою до дива.

Думаю, Джексон Веблі вчора називав це

"таємною згодою бути частинкою магії".

Втішно, що моя професія біолога

дозволяє мені зануритися у життя

справді дивовижних істот,

які живуть з нами на планеті, -

світлячків.

Що ж, знаю, для багатьох із вас світлячки

можуть викликати справді хороші спогади:

дитинство, літо,

навіть іншу промову на TED.

Можливо, щось подібне на це.

Моя пристрасть до світу світлячків
почалася,

коли я повернулася до університету.

Одного вечора я сиділа надворі

в Північній Кароліні,

і раптом ці безшумні іскри

оточили мене.

Мені стало цікаво,

як цим істотам вдається світитися,

як працює все це мерехтіння.

Можливо, вони розмовляють між собою?

Що стається, коли гасне світло?

Мені пощастило дати відповідь

на деякі з цих запитань

тому, що я досліджувала цей нічний світ.

Якщо ви колись бачили

чи чули про світлячків,

тоді вам відомо,
як чудово вони можуть перетворити

наші звичні пейзажі

на щось легке та неземне.

Це відбувається у всіх куточках планети,

таких, як ці схили на горах Смоукі Маунтінз,

коли я бачила їх перетворення
у живий водоспад світла

від надприродного блиску
цих світло-блакитних світлячків;

або ж біля придорожньої річки,
яку я відвідала в Японії,

коли вона дарувала мінливі спалахи

цим світлячкам Ґендзі;

або в Малайзії, поблизу мангрового дерева,

коли я спостерігала за нічним цвітінням

не квіток,

а тисячі спалахів — дз-дз! — світлячків,

які мерехтіли разом

приголомшливо синхронно.

Ці освітлені пейзажі

досі дивують мене,

вони зберігають мій зв'язок із магією

світу природи.

Мене вражає, що вони створені

цими крихітними комахами.

Самі світлячки - чарівні.

Вони харизматичні.

Їх прославляли у мистецтві

та поезії багато століть.

Мандруючи світом,

я зустріла багато розумних людей,

які думають, що Бог створив на Землі

світлячків на втіху людям.

Іншим істотам вони теж можуть подобатися.

Я думаю,
що ці витончені комахи насправді чудесні,

тому що вони красиво освітлюють

творчу імпровізацію еволюції.

Вони були сформовані двома потужними

стимулами еволюції:

природнім добором - самозбереженням,

статевим добором -

боротьбою за репродуктивну можливість.

Як для фаната світлячків, останні 20 років для мене

стали захопливою мандрівкою.

Разом зі студентами університету Тафтса

та іншими колегами

ми зробили
багато нових відкриттів про світлячків:

їх залицяння та статеве життя,

їх зради та вбивства.

Отже, сьогодні я хочу поділитися з вами

декількома історіями

з наших спільних пригод

у цьому прихованому світі.

Світляки належать до вкрай гарного

та різноманітного класу комах - жуків.

У світі існує більше 2000 видів світляків,

вони значно покращили різноманіття

знаків залицяння,

тобто різних шляхів
знайти та привабити партнера.

Близько 150 мільйонів років тому

найперші світляки виглядали, напевно, так.

Вони літали вдень

та не світилися.

Натомість, самці послуговувалися
своїми фантастичними антенами,

щоб почути запах виділений самицями.

Серед інших світляків
світяться лише самиці.

Вони привабливо пухкенькі
і не мають крил,

тому кожну ніч вилазять на гору

й годинами яскраво миготять,

щоб звабити своїх літаючих,
але тьмяних самців.

Втім, серед інших світлячків обидві статі

користуються швидкими, яскравими
спалахами, щоб знайти своїх партнерів.

Тут, в Північній Америці,

проживає більше 100 видів світляків,

які мають надзвичайну можливість
випромінювати енергію

зі своїх тілець

у формі світла.

Як їм це вдається?

Це здається якимись чарами,

але ці сигнали біолюмінесценції

виникають від ретельно спланованих
хімічних реакцій,

які відбуваються всередині
ліхтаря світляка.

Найвідомішим є фермент,
під назвою люцифераза,

який протягом еволюції

віднайшов спосіб
обхопити своїми крихітними руками

ще меншу молекулу, люцеферин,

яку в процесі збуджує настільки,

що вона починає світитися.

Неймовірно.

Втім, як це яскраве світло

допомогло першим світлячкам?

Щоб відповісти, ми повинні перегорнути

сімейний альбом до дитячих світлин.

Тіла світляків перетворюються повністю,
коли вони ростуть.

Вони проводять більшу частину свого життя,

близько двох років,

у вигляді личинки.

Їх головна ціль у цей момент,
як і в моїх підлітків, -

їсти та рости.

І вперше світло з'являється

у таких "юнаків".

Кожна личинка світляка може світити,

навіть якщо дорослі не можуть.

В чому сенс

бути настільки помітним?

Що ж, нам відомо, що ці юнаки

виробляють неприємні хімічні речовини,

які допомагають вижити їм протягом
довгої личинкової стадії.

Ми думаємо, що вперше
це світло з'явилося як попереджувальне.

Неоновий знак,
який застерігає кожного хижака:

"Отрута! Не наближайся!".

Знадобилося багато мільйонів років,

щоб це яскраве світло

стало швидким знаряддям комунікації,

яке можна використовувати не лише
проти потенційних хижаків,

але й для потенційних партнерів.

У час статевого добору

деякі дорослі світляки,

як цей поважний самець,

отримали новий блискучий ліхтар,
що світиться в темряві,

та дозволяє підійняти залицяння

на щабель вище.

Ці дорослі світляки
живуть лише декілька тижнів,

тому вони повністю сфокусовані на сексі,

тобто проштовхуванні своїх генів

у наступне покоління світляків.

Отже, ми можемо йти слідом
за цим самцем до поля,

оскільки він приєднується
до сотні інших самців,

які хизуються своїми новими
сигналами залицяння.

Дивовижно думати, що світіння,

яке нам подобається,

тут, та й деінде на землі,

є насправді німою піснею кохання

самців світляка.

Вони віддають польоту та
світінню свої серця.

Я досі думаю, що це вкрай романтично.

Де ж тим часом самиці?

Що ж, байдикуючи внизу,

вони вивчають можливі пропозиції.

В них є багато кандидатів,
з яких можна вибрати,

а цим самицям дуже важко вгодити.

Коли самиця помічає спалах

від особливо привабливого самця,

вона спрямовує свій ліхтар у його напрямок

та відповідає своїм мерехтінням.

Це її знак "підійди ближче".

Далі він підлітає ближче і знову спалахує.

Якщо він не перестає їй подобатися,

вони починають перемовлятися.

Ці істоти розмовляють про кохання

мовою світла.

Що саме для цих самиць є сексуальним?

Ми вирішили провести
опитування серед світляків,

щоб дізнатися.

Дослідивши самиць, які користувалися
мерехтливим світлодіодним освітленням,

ми дізналися, що вони надають перевагу самцям,

чиї спалахи тривають довше.

(Сміх) (Оплески)

Знаю, вам цікаво,

що робить цих самців
сексуально привабливими.

Тепер подивимося, що відбувається,

коли гаснуть вогні.

Першим стало відомо те,

що, поєднавшись таким чином,
самиця і самець

залишаються разом усю ніч.

Коли ми заглянули всередину,

щоб побачити, що може там відбуватися,

ми виявили неочікуваний поворот

у коханні світлячків.

Коли вони спаровуються,

самець зайнятий не лише віддаванням

своєї сперми,

але також ряду поживних речовин,

який називають шлюбним подарунком.

Ми можемо зблизити, щоб подивитися ближче

на пару, яка парується.

Ми насправді можемо побачити подарунок,

він виділений тут червоним,

адже він передається від самця до самиці.

Цей подарунок робить цінним

наповнення протеїном,

який самиця використовуватиме
як їжу для своїх яєць.

Тому самиці не зводять очей із призу,

визначаючи потенційного самця.

Ми дізналися, що самиці послуговуються
світловими сигналами самців,

щоб передбачити, який самець

може запропонувати найбільший подарунок,

бо ця прикраса допомагає самиці
відкласти більше яєць,

і, зрештою, відкласти більше своїх нащадків

у наступне покоління.

Тому, це не лише милість і світло.

Роман світлячків ризикований.

Більшою мірою цих дорослих світляків

не з'їдають тому,
що, так само як і підлітки,

вони можуть виробляти отруту, яка відлякує

птахів та інших комахоїдних,

але якимось чином

певний вид світлячків

втратив свій механізм обміну речовин,

який необхідний
для виготовлення власної отрути.

Ця похибка еволюції,

яку помітив Том Айснер,

змусила цих світляків

використовувати їх яскраве світло вночі

у зрадницьких цілях.

Названі "фатальними жінками"

Джимом Ллойдом, іншим колегою,

ці самиці зрозуміли, як виманювати

самців інших видів світлячків.

Тому полювання починається зі зрадницею,

можна побачити внизу зліва.

Вона сидить тихо

і підслуховує залицяння

обраної нею жертви,

ось як все може повернутися.

Спочатку самець-жертва спалахує:
"Ти мене кохаєш?"

Його власна партнерка відповідає:
"Можливо".

Потім він знову спалахує.

Цього разу
зрадниця підкрадається з відповіддю

дуже схожою на ту,
яку щойно сказала інша самиця.

Вона не шукає кохання. Її мета - отрута.

Якщо вона вправна,
то може спокусити самця настільки,

що вдасться наблизитися до нього
і зловити.

Він не легка закуска.

Протягом наступної години вона повільно

знекровлює цього самця,

залишаючи лише закривавлені частки.

Не в змозі робити власну отруту,

ці самиці випивають кров

інших світляків,
щоб отримати ці захисні речовини.

Отже, світлячок-вампір

представлений вам через природний відбір.

Досі потрібно вивчити багато
про світляків,

але здається, що багато історій
залишаться нерозказаними,

тому що у світі популяція світляків

перестає миготіти.

Найважливіша причина -
втрата природного середовища.

Майже все навколо: поля та ліса,

мангрони та луги,
де світлякам потрібно виживати,

зазнають впливу цивілізації та занепадають.

Існує й інша проблема -
ми побороли темряву,

але в процесі цього ми запустили
забагато додаткового світла у ніч.

Це заважає життю інших істот.

Світлячки особливо чутливі
до світлового забруднення тому,

що воно робить їх сигнали,

якими вони шукають самиць,
тьмяними.

Чи справді нам потрібні світляки?

Все ж вони лише крихітна частинка

земного біорізноманіття.

Втім, кожного разу втрата одного з виду

схожа до поступового затемнення
кімнати зі свічками.

Ви можете не помітити,

коли перше полум'я зникне,

але зрештою ви залишитеся
в темряві.

Так як ми спільно працюємо
над покращенням земного майбутнього,

я надіюся, що ми віднайдемо шлях

зберегти це яскраве мерехтіння світла.

Дякую.

(Оплески)