Як побудувати священний простір?

Проектуючи бахаїський храм в Південній Америці, архітектор Сіамак Харірі зробив акцент на освітленні та формі, яка була б здатна рухатись відповідно до сонця впродовж дня. Він використав напівпрозоре каміння і скло для побудови храму. Насолодіться подорожжю крізь процес творення. Дізнайтесь, як архітектор створив відчуття духовного у світському середовищі.

Архітектурна школа,
в якій я навчався 30 років тому,

знаходилась навпроти
дивовижної галереї мистецтв,

спроектованої великим
архітектором Луї Каном.

Я обожнював цю будівлю і
бував там доволі часто.

Одного дня

я побачив охоронця, який
проводив рукою по бетонній стіні.

Те, як він це робив,

вираз його обличчя –

зворушило мене.

Я міг спостерігати за тим, як охоронець
був вражений будівлею

і тим, що архітектура має здатність

зворушити.

Я побачив це і подумав:

"Вау. Як архітектура робить це?"

В коледжі я навчався проектувати,

але тут, тут була реакція мого серця.

І це зворушило мене до глибини душі.

Це прагнення краси,

чуттєвості, атмосферності,
емоційного відгуку.

Це королівство невимовного і безмірного.

І це те, заради чого ти живеш:

шансу спробувати.

В 2003 відбувся відкритий
конкурс дизайну

для храму Бахаї в Південній Америці.

Це був перший храм
у всій Південній Америці.

Цей континентальний храм –

дуже важливий етап для бахайської общини

тому, що це мав бути
останній з континентальних храмів,

й після його побудови стало б можливим
будівництво національних і місцевих храмів

по всьому світу.

Вимоги були оманливо прості

й унікальні в контексті релігії:

кругла кімната, дев'ять сторін,
дев'ять входів, дев'ять доріжок,

котрі дозволяли б приходити в храм
з будь-якого напрямку,

дев'ять символізує завершеність,

досконалість.

Ніяких кафедр, проповідей,

адже духівництво відсутнє
у багаїському віруванні.

І для світу, який встановлює свої стіни,

потрібен такий дизайн, щоб крізь
форму передати протилежну думку.

Це має бути відкритим, привітним

для людей усіх віросповідань,
стилів життя, походжень

чи взагалі невіруючих.

Нова форма священного простору

без шаблонів

чи зразків.

Це було ніби створення першої
з християнських церков

чи першої з ісламських мечетей.

Отже, ми живемо в духовному світі.

Як би ви спроектували
«священний простір» сьогодні?

Як би ви взагалі визначили
поняття «священний простір»?

Я наштохнувся на цю чудову цитату
з багаїського писання,

слова звернені до віруючого.

Воно каже: «Якщо ти звернешся з молитвою

і відповідь на неї прийде –
що саме по собі цікаво–

то стовпи твоєї віри,
крізь серце, наповняться сяйвом».

І мені сподобалася ця ідея
внутрішнього і зовнішнього,

коли ти дивишся на когось і кажеш:
«Ця людина випромінює світло».

І я подумав: «Господи,
як можна зробити щось

архітектурне виходячи з цього,

створити будівлю так,

щоб вона ожила крізь світло?

Як алебастр, який оживає
від ніжного дотику світла».

І я намалював ескіз:

щось з двома шарами, напівпрозоре,

з каркасом, що захоплює світло.

Можливо, чиста форма,
єдина форма випромінювання,

яку ви тільки можете уявити,

була б куполоподібною,

і все, що ми створювали,
більше нагадувало яйце.

(Сміх)

чи краплю.

Пошуки продовжувались.

Вам усім знайомий цей
фанатичний пошук, який засмоктує,

і ти живеш заради несподіванок.

Пам'ятаю, як бачив коротке відео

про рослину, яка росте під світлом

і це змусило мене замислитись над рухом,

досягненням цілі.

Ця ідея, що храм може витягуватись,

ніби тягнутись до божественного.

Можна уявити,

що це пересування по колу
може означати і рух, і спокій,

ніби космос,

щось, що можна бачити в багатьох місцях.

(Сміх)

Але обертання було недостатньо

тому, що нам потрібна була форма.

В Бахаїському писанні говориться,

що їх храми настільки ідеальні,
наскільки це взагалі можливо,

і ми подумали: «Що таке досконалість?»

Я пам'ятаю, як спіткнувся
об одну з цих японських корзинок

і подумав: "Наше західне поняття
про ідеал має бути переглянуте,

цей чудовий силует
кошика, його хиткість

і виїмки, схожі на плечі, чи вилиці,

є прикладом органічної форми.

Отже, ми намалювали і створили моделі,

ці лінії, що сходяться догори,

м'які лінії,

які стали ніби шторами

і напівпрозорі вуалі, і згини.

Ідея не тільки у згинанні,
але й у закручуванні.

Пам'ятаєте рослину і як вона тягнулася?

З цього почала з'являтись цікава форма,

ми вирізьбили основу,
створили портали входів.

Вкінці вийшло це.

Храм з двома ярусами,

дев'ятьма освітленими завісами,

що об'єднують світло,

з плавними лініями,

ніби сяюча тканина.

На конкурс надіслали
180 пропозицій, з 80 країн

із них обрали нашу.

Отже, ми підійшли до наступної стадії —
будівництва.

Ми подумали про алебастр.

Але він був занадто м'який,

тож ми почали експериментувати
з матеріалами,

намагаючись зрозуміти, як отримати
потрібне мерехтіння.

Тож ми вирішили використати
бросилікатне скло.

Адже бросилікатне скло, як відомо,
є дуже стійким,

якщо ось так зламати бросилікатні
стержні і розплавити їх

при відповідній температурі –

вийде новий матеріал,

новий вид литого скла,на виготовлення
якого ми витратили два роки.

І йому притаманна риса,
яку ми обожнюємо:

ідея сконцентрованого світла,

але всередині храму нам хотілось
мати м'яке, розсіяне світло,

ніби підкладка куртки.

Зовні ви маєте захист, а всередині -
щось приємне на дотик.

Отож, ми знайшли невеличке джерело
у величезному кар'єрі в Португалії,

з цим чудовим каменем,

власник якого зберігав його
в сім'ї вже сім поколінь,

чекаючи на підходящий проект —
у це складно повірити.

Подивіться на цей матеріал,
він прекрасний.

Як він освітлює!
У нього є необхідна напівпрозорість.

Тут ви бачите конструкцію.

Вона дозволяє світлу проникати.

Дивлячись згори, можна помітити

поєднання дев'яти «крил» —

не лише конструктивно, але й символічно.

Це величний символ єдності:

чиста геометрія, досконале коло,

30 метрів у розрізі і в плані,

з ідеальною симетрією,

ніби втілення святості і геометрії.

Тут можна побачити, як будівля зводиться:

2,000 сталевих вузлів,

9,000 сталевих частин,

7,800 кам'яних елементів,

10,000 пластів скла — усі різної форми.

Уся надбудова повністю продумана,

спроектована та зібрана за допомогою
аерокосмічної технології.

Зібрана механізм до механізму

за допомогою роботів.

Величезна командна робота, можете уявити,

буквально сотні людей,
на їх зарплатню пішло

майже 3% від нашого 30-мільйонного бюджету

на 2006 рік.

(Оплески)

Дев'ять «крил» поєднуються

у формі дев'ятикутної зірки,

і ця зірка рухається у просторі

відповідно до сонця.

І ось, що вийшло.

(Глядачі) Вау!

(Оплески)

Сподіваюсь на підходящу реакцію
щодо тієї гарної цитати

про почуту молитву.

Храм, відкритий з усіх сторін,

захоплює блакитне світло світанку,

яскраво біле світло вдень

та золотаве світло вечора,

і, звичайно, вночі він
повністю зачиняється.

Чуттєво захоплює світло якимось
містичними способами.

Щодо місцезнаходження можу сказати, що
14 років тому ми відсилали нашу заяву,

зобразивши храм напроти Анд,

і хоч ми не розглядали Анди як
місцерозташування,

але через 9 років воно стало тим
місцем, де ми побудували храм.

Навпроти храму не опинилось нічого
окрім недоторканної природи,

обернувшись, ви не побачите нічого,
окрім міста знизу.

Зсередини, з усіх сторін краєвид,

насичений садами,

крізь які, з усіх кутків

пролягають стежки.

Минулого жовтня на
церемонії відкриття,

прекрасній священній події,

були присутні 5,000 людей з 80 країн,

постійний потік відвідувачів,

корінні жителі з усієї Південної Америки,

навіть ті, хто ніколи не покидав селищ.

Звичайно, цей храм належить людям

усіх культур, соціальних прошарків,

різних віросповідань,

але для мене важливішим є те,
що це зворушує душу.

Це глибинне,

священне

і з'являється відчуття, що тобі тут раді.

І якщо хоча б дехто з тих,
хто прийде сюди,

матимуть таку ж реакцію, як той охоронець,

тоді це, воістину, може
стати їхнім храмом.

Я був би від цього в захваті.

Дякую.

(Оплески)